Постанова

Іменем України

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 552/734/22

провадження № 61-5086св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна,

треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам») 16 листопада 2020 року з реалізації нерухомого майна, лот № 448377, а саме чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним та скасувати протокол електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832 за результатами проведення електронних торгів за лотом № 448377 та акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 26 листопада 2020 року, виданий на підставі протоколу електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832;

припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського округу Дробітько В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 січня 2021 року, індексний номер 56081721, на підставі якого був відкритий розділ та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за результатом якого здійснено державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2266008553101, запис про право власності 40054694, дата державної реєстрації 06 січня 2021 року, та закрито розділ щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 18928236;

закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2266008553101.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 06 червня 2007 року між ним і Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен банк Аваль», банк), яке змінило назву на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - «Райффайзен Банк») був укладений кредитний договір № 014/6561/82/83189, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 20 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків 20,04 %, з кінцевим терміном повернення 06 червня 2028 року.

Цього ж дня між ним і банком був укладений договір іпотеки для забезпечення вимог кредитного договору, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2015 року з нього і ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 853,14 грн.

18 червня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 549 про звернення стягнення на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Про існування цього виконавчого напису позивачу стало відомо у березні 2021 року під час ознайомлення з виконавчим провадженням.

16 листопада 2020 року ДП «Сетам» провело електронні торги з реалізації квартири. Переможцем торгів стала ОСОБА_2 , за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 січня 2022 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вважає, що електронні торги проведені з порушенням норм закону, на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню. Оскільки квартира є єдиним місцем проживання позивача, реалізація нерухомого майна суперечить Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин(далі - Закон № 1304-VII).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Полтави рішенням від 16 грудня 2022 року позов задовольнив. Визнав недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 16 листопада 2020 року з реалізації нерухомого майна, лот № 448377, а саме чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Визнав недійсним та скасував протокол електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832 за результатами проведення електронних торгів за лотом № 448377 та акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 26 листопада 2020 року, виданий на підставі протоколу електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832.

Припинив право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасував рішення приватного нотаріуса Полтавського міського округу Дробітько В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 січня 2021 року, індексний номер 56081721, на підставі якого був відкритий розділ та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за результатом якого здійснено державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкт нерухомого майна 2266008553101, запис про право власності 40054694, дата державної реєстрації 06 січня 2021 року, та закрито розділ щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 18928236.

Закрив розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2266008553101.

Стягнув з ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В., ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 2 619,90 грн з кожного.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню. Стосовно позовної давності суд зазначив, що з огляду на встановлення карантину на всій території України з 12 березня 2020 року вважається, що строки позовної давності, закінчення яких припадало на період дії карантину, є продовженими. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позивач не пропустив позовної давності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 14 березня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Салашного М. О. та АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнив. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив у зв`язку із закінченням позовної давності.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 719,40 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 15 719,40 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що, дійшовши правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача, суд першої інстанції помилково вказав про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, зазначивши, що починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України уведено карантин, а тому строки позовної давності, закінчення яких припадало на період дії карантину, є продовженими.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 12 січня 2021 року у справі № 233/2021/19 та постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21, від 22 червня 2022 року у справі № 916/1157/21, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 24 січня 2023 року у справі № 907/566/21, від 26 вересня 2022 року у справі № 372/3235/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково вважав, що позивач пропустив позовну давність, оскільки строк позовної давності не сплинув на час звернення до суду із цим позовом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 15 жовтня 1997 року, виданим відділом приватизації житла Полтавського МВК, договором про поділ нерухомого майна (квартири), що є спільною сумісною власністю від 22 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В., договором дарування від 26 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального Башинською Т. В., квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_1

06 червня 2007 року між «АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 001059/6561/331605, за умовами якого для забезпечення виконання кредитного договору від 05 червня 2007 року № 014/6561/82/83189, а також додаткових угод до нього, в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2015 року у справі № 552/818/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2007 року № 014/6561/82/83189 в сумі 105 853,14 грн. Рішення набрало законної сили.

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Полтавського ГТУЮ у Полтавській області Пічки О. В. від 17 червня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 552/818/14-ц, виданого 11 лютого 2016 року.

Станом на 18 березня 2021 року залишок заборгованості за виконавчим документом становив 79 568,85 грн.

18 червня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. вчинила виконавчий напис № 549 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832, проведених ДП «Сетам», вказане майно реалізоване 16 листопада 2020 року за ціною 510 385,00 грн. Переможцем електронних торгів є ОСОБА_2 .

Згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 26 листопада 2020 року, складеним приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 6066062 з примусового виконання виконавчого напису від 18 червня 2019 року № 549 щодо звернення стягнення на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , це майно є предметом договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кас?яненко Л. В. 05 червня 2007 року за реєстровим номером 2914. Акт виданий на підставі протоколу проведення електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511832, виданого ДП «Сетам».

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 січня 2022 року у справі № 552/1591/21 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса, вчинений 18 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 549, про звернення стягнення на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В. 26 травня 2007 року за реєстровим номером 3136, та свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації житла Полтавського МВК 15 жовтня 1997 року, договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В. 22 травня 2007 року за реєстровим номером 3043, і зареєстрованих в КП БТІ «Інвентаризатор» в реєстровій книзі під номером 124/16885, реєстраційний номер 18928236.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова оскаржена лише в частині правильності застосування апеляційним судом норм, які регулюють позовну давність, а тому переглядається лише в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

Вирішуючи позов, апеляційний суд виходив з правильності висновків місцевого суду про обґрунтованість позову.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що позивач пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначений висновок апеляційного суду є передчасним з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До вимог про оскарження прилюдних (електронних) торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній станом на час проведення торгів іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

При цьому оскарження результатів проведення прилюдних (електронних) торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене статтею 48 Закону України «Про іпотеку», є пред`явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на цих торгах.

За таких умов оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його нормам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, а також постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 607/4193/17, від 10 червня 2020 року у справі № 207/1194/17, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18, від 30 червня 2021 року у справі № 757/9541/14-ц.

У позовній заяві позивач вказував, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину. Строк, який розпочався 17 листопада 2020 року, продовжується, а тому позов поданий в межах позовної давності.

У відзивах на позовну заяву банк і представник ОСОБА_2 заявили про застосування позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відмовляючи в задоволенні позову через пропуску позивачем позовної давності апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду та не надав заяви про поновлення позовної давності та доказів поважності причин пропуску цього строку.

При цьому апеляційний суду посилався на правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 737/771/20 (провадження № 61-13219св21).

Висновки зроблені Верховним Судом в зазначеній постанові є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки у справі № 737/771/20 суди, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, встановили, що 10 травня 2016 року банк пред`явив позов про стягнення кредитної заборгованості, чим на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання і з цього моменту почався перебіг позовної давності, яка закінчилася 10 травня 2019 року. У зазначеній справі позовна давність закінчилася до введення на території України карантину та прийняття з цього приводу нормативно-правових актів, які продовжували строки звернення із позовом до суду на період карантину.

Водночас апеляційний суд не встановив чи пред`явлення позову відбулося в межах позовної давності з огляду на те, що Закон № 540-IX щодо продовження позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом, є передчасними.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема щодо пропуску позовної давності, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов