ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/6852/18

Номер провадження 22-ц/818/1162/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яценко А.О.

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Романченко О. М.,

апелянта ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року в складі судді Подус Г.С. у справі № 638/6852/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Державна екологічна інспекція у Харківській області про захист права на безпечне довкілля,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), Державна екологічна інспекція у Харківській області про захист права на безпечне довкілля.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 632205900:00:003:1793 площею 0,6 га, за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у безпосередній близькості із їх домоволодінням.

З березня 2018 року відповідач на належній йому земельній ділянці розпочав будівництво промислового об`єкту, а саме - стоянки вантажного автотранспорту, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

В ході будівництва, ймовірно з метою вирівнювання ділянки, яка має значний природний нахил, відповідачем завезено на ділянку декілька сотень тон хімічних, побутових і будівельних відходів.

Вимоги мешканців АДРЕСА_1 на зборах громади 24 травня 2018 року про припинення звалювання сміття і його вивезення були проігноровані ОСОБА_2 .

На вказаних зборах громади були присутні посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, якими надано роз?яснення про протиправність дій відповідача і необхідність їх негайного припинення. Вказані вимоги відповідачем не виконано.

На даний час сотні тон хімічного, побутового і будівельного сміття поховані відповідачем під шаром ґрунту завтовшки 0,5 - 1 м. Протягом значного проміжку часу ці хімічні відходи будуть отруювати мешканців селища, оскільки ця частина сел. Мала Данилівка не має централізованого водопостачання, всі мешканці користуються колодязями. Після закінчення будівництва посеред зони житлової забудови виникне промисловий об?єкт, який буде самостійним джерелом шкоди (хімічної, акустичної тощо).

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати сміттєзвалище на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 632205900:00:003:1793 площею 0,6 га, яка розташована на території селища Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області шляхом вивезення наявних на земельній ділянці хімічних побутових, будівельних та інших видів відходів, а також засмічених токсичними відходами мас ґрунту на легальні сміттєві полігони.

21 червня 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення ним протиправних дій. Матеріали справи не містять інформації про звернення до поліції щодо незаконного влаштування сміттєзвалища непобутових відходів на спірній земельній ділянці, щодо звезення та розвантаження побутового сміття або щодо виконання незаконних будівельних робіт. Будь-яких ознак ведення робіт, які відносяться до підприємницької діяльності та використання праці найманих осіб на спірній земельній ділянці не встановлено компетентними органами.

Дій щодо розміщення відходів ним не вчинювались, а сміттєзвалище було виявлено ним 16 лютого 2018 року після набуття у власність земельної ділянки.

Наразі земельна ділянка приведена у відповідний стан для вирощування сільськогосподарських культур, ним насаджено молоді плодові дерева та сільськогосподарські культури. Земельна ділянка використовується ним за її цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

19 жовтня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подано письмові пояснення, в яких управління підтримало позовні вимоги.

В обґрунтування пояснень зазначено, що 11 травня 2018 року під час здійснення обстеження державним інспектором в сфері контролю за використанням та охороною земель земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 було встановлено, що земельна ділянка за цільовим призначенням це використовується, діяльність, пов`язана з веденням сільськогосподарського виробництва, не проводиться, про що було складено акт.

На земельній ділянці ОСОБА_2 влаштоване звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. Звалище розділено на дві ділянки. Окрім наявних відходів на ділянці, на узбіччі прилеглої дороги Харків Дергачі був розміщений рекламний щит про прийняття ґрунту та бою з вказанням направлення під`їду до ділянки. На ділянці наявні сліди того, що працювала важка техніка і розгортала привезені відходи та ґрунт.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що доводи відповідача про відсутність вини у створенні сміттєзвалища є необґрунтованими. Судом першої інстанції не враховано преюдиціальні факти, оскільки обставини створення сміттєзвалища вже були предметом судового розгляду по справі № 638/8209/18, в якій було визнано правомірним притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП. Судом було встановлено, що ОСОБА_2 на власній земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 створене сміттєзвалище токсичних відходів. Також факт створення сміттєзвалища відповідачем та притягнення його до відповідальності відображено у постанові Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2023 у справі № 619/333/19.

Неправомірність дій відповідача встановлена актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18, складеним ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а також зібраними посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Харківській області доказами (акт огляду, вимірювання, протокол тощо). Проте, вказаним доказам не надана належна оцінка та аналогічні за змістом фото та відео матеріали, які надані позивачами, судом першої інстанції не взято до уваги без достатніх підстав.

Також, судом першої інстанції не враховано Протокол дослідження № 08-04-18 вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 11 травня 2018 року, складений Державною екологічною інспекцією у Харківській області. Відповідно зазначеного Протоколу перевищення змісту хімічних речовин на земельній ділянці позивача по всій номенклатурі забруднюючих речовин багатократно перевищує фонове значення, що свідчить про значну небезпеку для життя мешканців ОСОБА_5 .

Оскільки відповідач після подання позову до суду нібито приступив до ліквідації сміттєзвалища, суд мав констатувати визнання відповідачем позовної вимоги.

Залучені до матеріалів справи талони про вивезення сміття і договір про вивезення сміття не є належним доказом ліквідації сміттєзвалища, оскільки матеріали справи не містять точного визначення кількості сміття на сміттєзвалищі. За оцінками спеціалістів Держгеокадастру, відображених в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18 площа сміттєзвалища складає більше тисячі квадратних метрів. Відповідачем при створенні звалища було завезено сотні тон токсичних відходів: кожен день на ділянку відповідача заїжджали і розвантажувалися 7-10 вантажних авто зі сміттям, кожен з яких мав ємність кузова 5-12 метрів кубічних, і таке засмічення тривало близько трьох тижнів. За відсутності точних даних про кількість завезеного сміття, висновки суду про його повне вивезення є необґрунтованими.

Агрохімічний паспорт поля земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 не є належним доказом на спростування позовних вимог. Вказаний паспорт не містить дати конкретного обстеження цієї земельної ділянки та дати складання паспорту. Між тим, відповідно до акту надання послуг № 29 від 31 травня 2018 року, дослідження поля і складання агрохімічного паспорту було здійснено впродовж травня 2018 року. При цьому, як зазначав ОСОБА_2 , вивезення сміття відбувалося з 05 червня 2018 року по 13 червня 2018 року (відповідно до талонів про вивезення сміття), тобто пізніше робіт з дослідження поля і складання агрохімічного паспорту. Отже, або агрохімічному дослідженню була піддана та частина земельної ділянки 6322055900:00:003:1793, яка була вільна від сміття, і тоді цей паспорт поля є недостовірним і нерелевантним доказом, або паспорт є сфальсифікованим.

Також, з наданих відповідачем доказів не вбачається з якої конкретної адреси вивозилось сміття з його земельної ділянки. В додатку №1 до договору про вивіз сміття відсутнє зазначення адреси вивезення, а вказаний лише населений пункт Мала Данилівка. Відповідач є власником великої кількості будинків і земельних ділянок, а тому міг вивозити сміття з будь-якого іншого об`єкта нерухомості.

З метою встановлення розміру і обсягу похованого ОСОБА_2 сміттєзвалища за клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 28 грудня 2018 року по справі була призначена судова інженерно-екологічна експертиза, яка була спрямована саме на проведення розкриття верхнього шару ґрунту на ділянці відповідача. Проте, ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2019 року вказана ухвала суду першої інстанції скасована та була призначена інша судова експертиза з іншими питаннями, які учасниками справи не заявлялись та які прямо суперечить правовій позиції позивачів.

Визначені судом апеляційної інстанції питання, що винесені на дослідження експертизи, унеможливлюють проведення дослідження похованого під ґрунтом сміттєзвалища, оскільки експертів було зобов`язано провести дослідження сміття тільки «на ділянці», тобто на земній поверхні.

Також, колегія суддів апеляційного суду призначила експертне дослідження зовсім інших земельних ділянок, а саме ділянок позивачів, а не ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції не виконано приписи ст. 118 ЦПК України, оскільки на протязі двох років суд не узгоджував зі сторонами і не призначав дати проведення огляду; не направив до ХНІДІСЕ копії ухвали із супровідним листом з вимогою виконання, чим унеможливив отримання квитанцій про оплату участі спеціалістів та взагалі не вчинив жодної дії з організації виконання ухвали.

Крім того, власність зобов`язує, а отже, на власника земельної ділянки законом покладено обов`язок ліквідації сміттєзвалища незалежно від того, чи є йог вина у створенні сміттєзвалища.

Також ОСОБА_1 зазначав, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи 06 квітня 2023 року, оскільки йому особиста не була направлена судова повістка, а повідомлено його адвоката, котрий на той час вже не представляв його інтереси.

16 травня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 2015 року він постійно мешкає у домоволодінні АДРЕСА_1 , яке безпосередньо межує із спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:1793.

Внаслідок нецільового використанню земельної ділянки ОСОБА_2 порушується його права на життя та безпечне довкілля, оскільки на належній відповідачу ділянці створено сміттєзвалище.

Вказані обставини встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 638/8209/18.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_1 та ОСОБА_4

30 червня 2023 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 адвокатом Романченко Олексієм Михайловичем подано відзиви на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін.

Земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безпосередньо не межують одна з одною. Між ними по АДРЕСА_2 , потім дорога та землі селищної ради.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 посилається на судові рішення на підтвердження свого право на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року, проте, будучі обізнаним про порушення прав, з 18 травня 2018 року по день ухвалення рішення він не звертався із заявою про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Доводи позивачів про неналежне повідомлення спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких про дату і час судового засідання їх повідомлено повісткою.

Проте докази засмічення земельної ділянки, на які посилаються позивачі, існували станом на травень 2018 року, та не свідчать про її засмічення саме відповідачем, не спростовують добросовісність його землекористування та факти вивезення сміття, що було на ділянці до її придбання, до ухвалення оскаржуваного рішення у справі.

Позивачами не надано доказів існування перешкод, які вони просять усунути, на час ухвалення рішення по справі. Рішення судів, на які посилаються позивачі, не містять даних щодо наявності порушень на час розгляду даної справи.

ОСОБА_2 позов не визнавав, у відзиві інформував суд про те, що сміття на його земельній ділянці було залишене до придбання ним даної земельної ділянки, яке відбулося наприкінці лютого 2018 року та було ним вивезене, тому права позивачів на безпечне довкілля не були порушені.

Подані позивачами докази фіксували факт засмічення ділянки на початку травня 2018 року та не підтверджують, що саме відповідач є відповідальною особою за засмічення даної земельної ділянки до дня її придбання 16 лютого 2018 року.

Актами перевірки компетентними органами з питань охорони та використання земель від 15 січня 2019 року та від 30 січня 2019 року не встановлено фактів засипання відходів та утрамбовування ґрунту на спірній земельній ділянці.

Матеріали справи містять докази засадження земельної ділянки багаторічними насадженнями (плодовими деревами та сільськогосподарськими культурами), що також виключає використання ділянки з іншою метою.

Посилання апелянтів на невідповідність умов договору на вивезення сміття, на забір ґрунту для агрохімічного дослідження в травні 2018 року в чистому місці, ґрунтуються лише на припущеннях позивачів та ними не доведено.

Відповідно до протоколу № 08 04-18 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11 травня 2018 року, на який посилаються позивачі, земельна ділянка площею 467,28 га що розташована по вулиці через дорогу від домоволодіння по АДРЕСА_3 , через трасу вздовж кладовища містить нітрати, неполярні вуглеводні (або нафтопродукти), сульфати у перерахунку, фосфор у розмірі що набагато перевищують нормовані показники. Проте достовірних даних про те, що вищезазначене дослідження проводилося стосовно земельної ділянки відповідача, що має розмір 0,6 га, матеріали даної справи не містять.

Показники якісного стану ґрунту: агрофізичні (гранулометричний склад, щільність ґрунту, продуктивна волога), агрохімічні (кислотність, pH, сума ввібраних основ, вміст гумусу, азоту, фосфору, калію, мікроелементів тощо), екотоксиколологічні (вміст важких металів, залишків пестицидів, радіонуклідів тощо) підтверджено даними агрохімічного паспорту Земельної ділянки.

Незгода позивачів із питаннями, які апеляційний суд поставив на вирішення експертів, не є підставою вважати , що призначена експертиза не відповідає предмету спору.

Позивачами не надано доказів на спростовання факту вивезення сміття із земельної ділянки відповідача спеціальною організацією за його замовленням, не доведено нашарування ґрунту поверх сміття, наявності на даний час залишків отруйних речовин у ґрунті, в тому числі після обстеження ділянки компетентними органами з питань охорони та використання земель і насамкінець не доведено погіршення з вини відповідача екологічного стану земельної ділянки та факт порушення прав позивачів діяльністю відповідача на власній земельній ділянці.

Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористались.

В судове засідання апеляційного суду позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а також представники третіх осіб Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Державної екологічної інспекції у Харківській області про захист права на безпечне довкілля не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 30 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 07 листопада 2023 року (том 4, а.с. 238),

ОСОБА_6 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 27 вересня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 4, а.с. 240-241), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки,

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області отримало 08 листопада 2023 року (том 4, а.с. 236),

Державною екологічною інспекцією у Харківській області про захист права на безпечне довкілля отримано 08 листопада 2023 року (том 4, а.с. 237, 239).

22 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання керівника Головного управлінняДержгеокадастру уХарківській області про розгляд справи за відсутності представника Головного управлінняДержгеокадастру уХарківській області (том 4, а.с.241-248).

Суд вважає можливим розглянутисправу у відсутність учасників справи, які не з`явилися та явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивачів та апелянта ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 площею 0,6 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

11 травня 2018 року за результатами перевірки в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденком П.Є. складено акт № 198-ДК/223/АП/ 09/ 01-18 обстеження земельної ділянки. Вказаним актом встановлено: земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793, площею 0,6000 га, яка знаходиться на території Малоданилівської ОТГ Дергачівського району Харківської області, за межами населеного пункту, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Власником перевіряємої земельної ділянки є ОСОБА_2 . Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка не огороджена, вільна від будівель та споруд. Під час здійснення обстеження встановлено, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, діяльність, пов`язана з веденням сільськогосподарського виробництва, не проводиться. На земельній ділянці власником ОСОБА_2 влаштоване звалище непобутових відходів, будівельних відходів, грунту невідомого походження. Звалище розділено на дві ділянки. Одна ділянка звалища має конфігурацію прямокутного трикутника з довжинами сторін 21м, 42м та 45м. Друга ділянка звалища має конфігурацію прямокутника з довжинами сторін 21м та 23м. Окрім наявних відходів на ділянці власником обстежуваної ділянки ОСОБА_2 на узбіччі прилеглої дороги Харків - Дергачі був розміщений рекламний щит про прийняття ґрунту та бою з вказанням направлення під`їзду до ділянки. Також, на ділянці є наявні сліди того, що працювала важка техніка і розгортала привезені відходи та грунт. Від межи розгортання відходів до найближчого дорожнього покриття 21м (дорога Харків - Дергачі) . Через перевіряєму земельну ділянку навскіс проходить лінія електромережі, через що встановлено обмеження у використанні ділянки у вигляді охоронної зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи загальною площею 0,3370 га. Власниками сусідніх земельних ділянок були надані фото матеріали з фіксацією моменту вивантаження відходів вантажними автомобілями. При проведенні обстеження, гр. ОСОБА_2 було вручено виклик до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на 26 квітня 2018 року об 10 год.00 хв. Громадянин ОСОБА_2 у назначений час прибув, але надавати будь - які пояснення, документи відмовився. Згідно з відомостями з Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, агровиробничий грунт на перевіряємій земельній ділянці має шифр агровиробничих грунтів «41е» та відноситься до особливо цінних ґрунтів. При проведенні перевірки, на перевіряємій земельній ділянці не знайдено ознак використання ділянки за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» відсутні ознаки вирощування сільськогосподарських культур. На підставі відомостей, документів, інших матеріалів, отриманих при проведенні перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні перевіряємої земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793, встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», а використовується у якості земель, визначених у п. Ж ст. 19 Земельного кодексу України - «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», що є порушенням абз. 1 ч. З, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. А ч. 1 ст. 91, п. А ст. 96 Земельного кодексу України, вимоги абз. 9 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» відповідальність за що передбачена нормами, закріпленими у п. Г ст. 21, п. В ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (том 1, а с. 20 -33).

За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення №198-ДК/0122П/07/01/-18 від 11 травня 2018 року та припис № 198-ДК/0150Пр/ 03/01/-18 від 11 травня 2018 року про усунення порушень земельного законодавства.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 198-ДК/0122П/07/01/ від 11 травня 2018 року ОСОБА_2 створив на земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 сміттєзвалище та використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), а у якості земель, визначених у п. Ж ст. 19 ЗК України - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. А ч. 1 ст. 91, п. А ст. 96 ЗК України, вимоги абз. 9 ст. 35 ЗУ Про охорону земель, відповідальність за що передбачена п. Г ст. 21, п. В ч. І ст. 211 ЗК України та ст. 53 КУпАП.

Постановою в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка П.Є. від 31 травня 2018 року № 198-ДК/0155По/08/01/-18 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, гр. ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 08 червня 2018 року ОСОБА_2 подав позов до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка Павла Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року у даній справі позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка Павла Євгеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення був задоволений у повному обсязі. Скасовано постанову в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка П.Є. № 198-ДК/0155По/08/01/-18 від 31 травня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП закрито.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суд від 19 травня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року по справі № 638/8209/18 скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка П.Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Як вбачається з вказаного рішення, земельна ділянка виділялася позивачу для ведення особистого селянського господарства, проте використовувалася позивачем як звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про доведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

24 травня 2018 року між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Муніціпальна компанія по поводженню з відходами» Харківської міської ради (далі- КП «МКПВ» ХМР) укладено Договір про надання послуг № 263-С, відповідно до умов якого КП «МКПВ» ХМР надає послуги з розміщення та захоронення будівельних (ремонтних) відходів, а замовник сплачує за зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором. (том 1 а.с. 63-69)

За п. 4.1 цього договору виконавець надає талони на розміщення і захоронення відходів відповідного об`єму з одночасним внесенням номерів талонів до Реєстру виданих талонів, на підставі заявки (гарантійного листа), у якому відображений орієнтовний (місячний або квартальний» обсяг відходів, що підлягають розміщенню на полігоні.

На виконання умов договору видано 10 талонів обсягом 100 м3 ( том 1 а.с. 71-75).

Відповідно до протоколу Державної екологічн ої інспекції у Черкаській області вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 08-04-18 від 11 травня 2018 року, нормований вміст гранично допустимих концентрацій показників на земельних ділянках на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту, вздовж траси «Мала Данилівка Дергачі» напроти кладовища, через трасу від нього - відсутній (том 1 а.с. 88-90).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки земельної ділянки від 30 січня 2019 року за №14-ДК/29/АП/09/01/-19, складеного Головним управлінням Держгеокадастром у Харківській області Управління з контролю за використанням та охороною земель, встановлено, що зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 використовується за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», порушень вимог земельного законодавства України, за які передбачена відповідальність за ст. 211 ЗК України не встановлено в період здійснення заходів державного контролю з 10 січня 2019 року по 30 січня 2019 року. Під час перевірки здійснювалась фото фіксація, фотографії на 8 ми аркушах долучені до матеріалів (т.2, а.с. 129 - 131).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2018 рокубуло задоволено клопотання уповноваженого представника позивача ОСОБА_4 про призначення по справі судової інженерно екологічної експертизи, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.

На розгляд та вирішення експерта поставлено такі питання:

1) Чи має ділянка кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 ознаки штучної зміни рівня ґрунту (поверхні земельної ділянки) на площі, визначеній у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198 ДК/223/АГ1/09/01/ 18 як площа сміттєзвалища, порівняно із сусідніми земельними ділянками?

2) Яка площа поверхні земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:1793, на якій вбачається штучна зміна рівня земельної ділянки (порівняно із сусідніми ділянками)? В який частині та на скільки відсотків ця площа співпадає із площею сміттєзвалища, вказаною у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198 ДК/223/АГ1/09/01/ 18?

3) Чи свідчить структура ґрунтів на площі, визначеній у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198 ДК/223/АГ1/09/01/ 18 як площа сміттєзвалища, що ці ґрунти були завезені штучно?

4) Чи мають ґрунти на площі, визначеній Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198 ДК/223/АГ1/09/01/ 18 як площа сміттєзвалища, включення будівельних, побутових відходів, а також відходів іншого походження?

5) Чи наявні на площі, визначеній у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 травня 2018 року № 198 ДК/223/АГ1/09/01/ 18 як площа сміттєзвалища, відходи будь якого походження (сміття) під шаром ґрунту на глибині до 1,5 м. або більше ?

6) Чи підтверджується документально факт засмічення та забруднення земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:1793?

7) Які недотримання вимог природоохоронного законодавства були допущені у досліджуваному випадку?

Оплату за виконання експертизи покладено на сторону, яка заявила клопотання, на ОСОБА_4 .

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на вказану ухвалу суду постановою Харківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року задоволено частково, ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Клопотання ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 , задоволено частково, у справі призначено судово-екологічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:

1) Чи використовується земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793, площею 0,6000 га, розташована в межах смт. Мала Данилівка на території Малоданилівської об`єднаної територіальної громади Дергачівського району Харківської області як звалище побутових відходів і ґрунту невідомого походження?

2) Якщо використовується, то чи впливає це на стан довкілля, зокрема, на стан земельних ділянок, що належать позивачам.

Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса. В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 638/6852/18. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_4 .

Судове рішення про проведення по справі судово-екологічної експертизи виконано не було.

Ухвалою Дзержинський районний суд м. Харкова від 02 грудня 2021 року у цій справі (провадження №2-з/638/104/21) було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Яценка А. О. про забезпечення доказів шляхом огляду речових доказів за місцем їх знаходження із залученням спеціаліста.

Було ухвалено провести огляд речових доказів (сміття, будівельних/побутових відходів, відходів іншого походження, сміттєзвалища) на земельній ділянці ОСОБА_2 (кадастровий номер 6322055900:00:003:1793) із забезпеченням їх виявлення під верхнім шаром ґрунту, огляду, фотографування, складання схем, плану, креслень із забезпеченням недоторканості багаторічних насаджень (в разі наявності таких).

Ухвалено залучити в якості спеціаліста експерта за напрямком класифікації п. 10 інженерно-екологічна експертиза, п.п. 10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків надзвичайної екологічної ситуації з кола експертів Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 забезпечити оплату участі спеціаліста та осіб, які мають фізично робити доступ (вилучення, викопування) до відповідних речових доказів за їх місцезнаходженням.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харковавід 02 грудня 2021 року залишити без задоволення, судове рішення без змін.

Вказане судове рішення з огляду речових доказів за місцем їх знаходження із залученням спеціаліста по цивільній справі виконано не було.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Так, відповідно до положень статті 2 Орхуської Конвенції "Громадськість" означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4).

Зміст наведених норм Орхуської Конвенції свідчить, що ця Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості, в тому числі однієї фізичної особи, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 окремо наголосила на тому, що конституційне право на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості.

Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов`язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини 1 та 2 статті 103 ЗК України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2. ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканність особистого і сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (частини 1 та 2 статті 293 ЦК України), що, серед іншого, кореспондується з нормами частини 3 статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до пункту а) частини 1 статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

У пунктах д, е, є, з, і, ї, м частини 1 статті 20 Закону України «Про відходи» визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами, а саме: здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров`я людей і навколишнього природного середовища; здійснення контролю за діяльністю об`єктів поводження з відходами; взаємодія з органами місцевого самоврядування; організація та сприяння створенню спеціалізованих підприємств усіх форм власності для збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів, а також для виготовлення, монтажу та сервісного обслуговування відповідного устаткування; складання і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів; організація ведення обліку утворення, оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації; забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів самостійно або за рішенням уповноважених на те органів.

Визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавстваздійснюється за допомогою «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.98 за N 285/2725.

Відповідно до п.п. 3.1 3.3 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників, та засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення (п. 3.4. Методи ки).

Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики (п. 3.4.1. Методики).

У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи (п. 3.6. Методики).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що основним доказом позивачів на підтвердження факту порушень правил екологічної безпеки з боку відповідача слугує акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки - земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18, яким встановлено, що на земельній ділянці, власником ОСОБА_2 , влаштоване звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. Звалище розділено на дві ділянки. Одна ділянка звалища має конфігурацію прямокутного трикутника з довжинами сторін 21 м, 42 м та 45 м. Друга ділянка звалища має конфігурацію прямокутника з довжинами сторін 21 м та 23 м.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції стороною позивача повідомлено, що підставою для зазначення у позові факту забруднення земельної ділянки саме хімічними відходами стало фото будівельного мусору, серед якого знаходилась пластикова ємність об`ємом 10 літрів з рідиною темного кольору невідомого походження, а також ще один знімок будівельного мусору, серед якого зафіксовано використаний балон із під будівельної піни, оскільки даних щодо того, чи були зафіксовані об`єкти вивезені, чи вони залишилися в ґрунті відповідачем не надано.

Судове рішення про призначення судової-екологічної експертизи у справі не було виконане з тих причин, що судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу суду першої інстанції від 28 грудня 2018 року та призначено нову експертизу, на вирішення якої були поставлені інші питання, які, на думку сторони позивача, не стосувалися предмету розгляду.

Прийнята у справі ухвала суду від 02 грудня 2021 року про забезпечення доказів шляхом огляду речових доказів за місцем їх знаходження із залученням спеціаліста також не була виконана, оскільки суд не вичинив необхідних дій для організації виконання цієї ухвали.

Сторона відповідача зазначала, що сміттєзвалище на земельній ділянці ОСОБА_2 було ліквідовано в червні 2018 року шляхом його вивезення, після чого земельна ділянка використовується для прямого свого призначення для сільхоз виробництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України).

Згідно із частиною 1статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Розглядаючи справу по суті, апеляційний суд відзначає, що з моменту складання акту від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18 пройшов значний проміжок часу, справа розглядається тривалий час, проте інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог матеріали справи не містять.

З урахуванням тривалого строку розгляду справи, обставин справи та керуючись наведеними нормами апеляційним судом було роз`яснено сторонам можливість надати суду нові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Стороною позивача була надана фототаблиця на підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка на теперішній час не використовується за її прямим призначенням.

Стороною відповідача було надано дослідження комунального підприємства «Санепідсервіс» - протокол випробувань від 27 грудня 2023 року зразку ґрунту на відповідність нормативним документам (НД) та протокол радіаційного контролю спірної земельної ділянки від 23 жовтня 2023 року.

Обидва наданих нових докази не були залучені до матеріалів справи через порушення сторонами порядку їх надання, передбаченому ч.9 ст. 83 ЦПК України - копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції апелянтом ОСОБА_3 було заявлено клопотання не приймати до розгляду докази, що були подані стороною відповідача після закриття по справі підготовчого провадження 22 червня 2018 року, а саме: листа Малоданилівської селищної ради від 18 вересня 2018 року; акту земельної комісії при виконкомі Малоданилівської селищної ради від 17 вересня 2018 року; листа Харківського регіонального центру метеорології від 15 грудня 2018 року; рахунок фактура № 758 від 14 листопада 2018 року; фото земельної ділянки, датоване 13 листопада 2018 року; акту-обстеження від 22 серпня 2018 року, проведеного депутатом 10 округу та фото до нього; листа Малоданилівської селищної ради від 13 грудня 2018 року; наказу Держгеокадастру від 25 квітня 2018 року № 198-ДК; акту перевірки ГУ Держгеокадастру від 11 травня 2018 року; акту обстеження від 25 квітня 2018 року земельної ділянки; протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 від 11 травня 2018 року; постанову про накладення адміністративного стягнення від 31 травня 2018 року на ОСОБА_2 ; повідомлення ОСОБА_2 від 15 червня 2018 року до ГУ Держгеокадастру про виконання припису від 11 травня 2018 року; акту земельної комісії при виконкомі Малоданилівської селищної ради від 17 вересня 2018 року та лист Малоданилівської селищної ради від 18 вересня 2018 року, фото ділянки. Судом першої інстанції процесуальні ухвали про долучення цих доказів до матеріалів справи ніколи не виносилися з огляду на що апелянт клопотав не приймати до розгляду судом зазначені додаткові докази.

Розгляд клопотання було відкладено до ухвалення рішення по суті спору. При вирішенні питання щодо його обґрунтованості, суд бере до уваги ту обставину, що розгляд справи відбувається більше п`яти років. За такий тривалий час ситуація навколо спірної земельної ділянки змінилася, тим більше на відповідача було покладено обов`язок усунути уже допущені ним порушення. Намагання ОСОБА_2 довести стороні відповідача необгрунованість заявлених до нього вимог відповідає принципу змагальності. Слід також відзначити, що в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції на жодний з наведених додаткових доказів не посилався.

Крім того, як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Беручи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути безпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною порівняно з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу, були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосовно погіршення стану здоров`я важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

При вирішенні зазначеного спору позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, яке негативно впливає на якість їх приватного та сімейного життя, і, як наслідок, призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, негативно впливає на користування зручностями населених пунктів, приватне та сімейне життя позивачів, та, як наслідок, - призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Позивачі звернулися з позовом про захист їх права на безпечне довкілля шляхом вивезення наявних на земельній ділянці хімічних, побутових, будівельних та інших видів відходів, а також засмічених токсичними відходами мас ґрунту на легальні сміттєві полігони.

Між тим, позивачами не надано належних та допустимих доказів існування порушень їх прав на час розгляду справи. Доводи щодо преюдиційних фактів та фіксації порушення у 2018 року, притягнення до адміністративної відповідальності відповідача не свідчить, що наразі станом на 2023 рік, існують обставини, на які посилаються ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідні приписи та протоколи контролюючими органами після 2018 року не складались. Докази негативного впливу на довкілля та його негативного впливу на позивачів та інших осіб матеріали справи не містять.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Таким чином, захисту підлягає не будь-яке, а саме порушене право чи законний інтерес позивача. У тому випадку, коли право та інтерес позивача не є порушеними, суд не має підстав робити висновок про правомірність, ефективність способу захисту прав позивача, оскільки він не довів порушення його прав чи законних інтересів, які підлягають захисту судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 303/6290/20 (провадження № 61-3503св22) зазначено, що: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що «порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 червня 2022 року у справі № 914/2784/19 зазначено, що: «[…] Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами. […] відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. […]

Довід апеляційної скарги, що ОСОБА_2 на власній земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 було створене сміттєзвалище токсичних відходів, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 638/8209/18 не підтверджується обставина справи, оскільки у зазначеній справі ОСОБА_2 притягнуто да адміністративної відповідальності за статті 53 КУпАП. Судом було встановлено, що земельна ділянка виділялася відповідачу для ведення особистого селянського господарства, проте використовувалася ним як звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження.

Докази на підтвердження того, що відповідачем створено сміттєзвалище токсичних чи хімічних відходів матеріали справи також не містять

За таких обставин вважати, що права позивачів є порушеними та підлягають судовому захисту є передчасним.

Доводи позивачів про зміну судом апеляційної інстанції питань, які були поставлені експерту, що унеможливило проведення експертизи та отримання доказів для підтвердження їх вимог є необґрунтованими.

Позивачі не було позбавлені можливості надати висновок, складений на їх замовлення відповідно до статті 106 ЦПК України.

Доводи сторони позивачів про неможливість виконання ухвали суду від 02 грудня 2021 року про забезпечення доказів шляхом огляду речових доказів за місцем їх знаходження із залученням спеціаліста через бездіяльність суду, який не вичинив необхідних дій для організації її виконання, також не ґрунтуються на законі, оскільки вказане судове рішення було ухвалено судом в порядку ст. 118, а не ст. 85 ЦПК України.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на те, що питання забруднення земель відноситься до компетенцій спеціалізованих організацій, що мають виконувати еколого-геологічні роботи з дослідження цього питання та при відсутності таких досліджень в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 , то судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 363 ЦПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Аналіз статті 363 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на приєднання до апеляційної скарги і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Зважаючи на приписи норм Орхуської Конвенції та обставин справи, з яких вбачається що саме громадянин ОСОБА_3 23 квітня 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із письмовою заявою в якій просив вжити заходів щодо припинення грубого порушення земельного законодавства (створення сміттєзвалища), вчиненого власником земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 ( справа № 638/8209/18), у безпосередній близькості з якою розташована його домоволодіння, апеляційний суд вважає за необхідне визнати наявним у апелянта ОСОБА_3 правового зв`язку зі сторонами спору, з урахуванням чого провадження за його апеляційною скаргою не підлягає закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина