ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 990/131/22

Провадження № 11-137заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників:

позивача - адвоката Терещенко Л. В.,

відповідача - Шевчука А. О. ,

розглянула на відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2023 року (судді Мельник-Томенко Ж. М., Данилевич Н. А., Жук А. В., Загороднюк А. Г., Мартинюк Н. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та нечинним рішення і

ВСТАНОВИЛА:

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати рішення ВРП від 15 лютого 2022 року № 129/0/15-22 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя за повідомленням судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 » (далі - Спірне рішення) протиправним та нечинним повністю.

Позов обґрунтував тим, що Спірне рішення за своїм змістом та по суті в кримінальному аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є кримінальним обвинуваченням проти нього, журналістів телеканалу «Еспресо» та вебсайту «Лівий берег» у вчиненні кримінального правопорушення, яке переслідується в кримінальному порядку за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України (далі - КК України)(втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення). Своєю чергою це втручання зобов`язувало ВРП застосувати пункти 1-3 статті 6 Конвенції.

Відповідач не інформував про дату та час розгляду повідомлення судді про втручання у її діяльність та розглянув таке повідомлення без участі ОСОБА_1 і журналістів, що, на думку позивача, свідчить про порушення права на справедливий і публічний розгляд.

Через неповідомлення ВРП про розгляд звернення судді ОСОБА_3 про втручання в її діяльність позивач не мав змоги заявити відвід члену Ради, який був доповідачем, адже зміст доповнень судді ОСОБА_3 до її первинного повідомлення про втручання в діяльність судді свідчить про те, що член ВРП доповідач на засіданні 10 лютого 2022 року склав висновок про брак підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, а вже на засіданні 15 лютого 2022 року оголосив кардинально протилежний висновок. ВРП так само залишила поза увагою той факт, що суддя звернулася з повідомленням поза п`ятиденним строком, встановленим законом.

З покликанням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) аргументував, що Рада порушила пункт 2 статті 6 Конвенції, бо взялася розглядати повідомлення судді, яке не відповідає дійсності та не доводиться доказами. Оскаржуване рішення Ради не основується на фактичних підставах існування втручання позивача в діяльність судді щодо здійснення правосуддя у справі № 910/15551/20. Натомість є таким, що втручається у право позивача на свободу вираження поглядів, що гарантоване статтею 10 Конвенції. Зміст та спрямованість цього акта не містить обґрунтування виправданості втручання у право вільного вираження поглядів через необхідність досягнення легітимної мети в демократичному суспільстві.

ВРП не надала оцінки тій обставині, що суддя звернулася до ВРП з повідомленням про втручання в її діяльність поза межами строків, установлених Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач ухвалив Спірне рішення вибірково, всупереч меті забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, з метою приховати порушення суддею професійних обов`язків та для того, щоб не притягати її до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що висновки в оскаржуваному акті ВРП про те, що він мав намір перешкодити судді ОСОБА_3 здійснювати свої професійні обов`язки, та заразом кваліфікація такого наміру, як втручання у здійснення правосуддя, є такими, що порушують його право на справедливий суд (пункти 1-3 статті 6 Конвенції) у сукупності з правом на повагу до сімейного життя (стаття 8 Конвенції) та правом на свободу вираження поглядів (стаття 10 Конвенції).

Поза тим, оскаржуване рішення порушує презумпцію невинуватості, право на доступ до професії, позаяк стало однією з підстав притягнення його як адвоката до дисциплінарної відповідальності. Це рішення зачіпає його інтереси, які полягають у тому, щоб ВРП не ухвалювала такого рішення, не зазначала та не поширювала у своєму рішенні негативну інформацію про позивача.

2. ВРП 21 листопада 2022 року подала заяву про закриття провадження у справі. Прохання обґрунтувала тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, бо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача. Спірне рішення лише декларує намір ВРП на звернення до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004, внесеному 05 жовтня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, за фактами, викладеними в повідомленні судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 .

Доводить, що оскаржуване рішення не тільки не порушує прав та інтересів позивача, але не впливає на їхній обсяг та зміст. А там, де нема спору, не може бути звернення до суду, оскільки нема права, що підлягає судовому захисту. Відтак є підстави для закриття провадження у справі.

3. Позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відзив не містить аргументів проти всіх доводів та підстав, з яких було подано позов. Вказує, що відповідач не спростував аргументів, які зазначив позивач, та не мотивував відхилення підстав, котрих відповідач не заперечує у відзиві. У зв`язку із цим просить вважати такі обставини встановленими.

Додатково наголошує, що висновки в рішенні відповідача є абстрактними, не містять реального фактичного обґрунтування ні наміру перешкодити здійсненню суддею ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків у невідомо якій справі, в якій би ця суддя брала участь на момент появи публікації у засобах масової інформації, ні факту реальної загрози здійсненню правосуддя.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 25 липня 2023 року постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, і тоді ж ухвалив рішення по суті спору про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ВРП не порушує прав та інтересів ОСОБА_1 , а також не впливає на їхній обсяг та зміст, позаяк Рада, коли ухвалювала таке рішення, виконувала свою функцію щодо забезпечення незалежності судової влади у спосіб, передбачений чинним законодавством, і вирішила лише звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004.

Доводи позивача про те, що Рада оскаржуваним рішенням фактично висунула проти нього та журналістів кримінальне обвинувачення у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, суд відхилив, оскільки ВРП не здійснювала кримінально-правову кваліфікацію дій осіб, про які йдеться у повідомленні судді, а лише проаналізувала зміст повідомлення судді і виснувала наявність ознак втручання у її діяльність. Кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюється правоохоронними органами, які є суб`єктами реагування на протиправні дії, що вчиняються щодо суддів.

Суд відхилив також доводи позивача про порушення його права бути почутим під час розгляду звернення судді, позаяк профільним законом та Регламентом Вищої ради правосуддя затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 із відповідними змінами (далі - Регламент ВРП) не встановлено обов`язку запрошувати осіб на розгляд питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів.

5. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог.

Просить також постановити окрему ухвалу та направити її для вжиття заходів з усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Здебільшого доводи апеляційної скарги перегукуються з доводами позовної заяви. З погляду автора скарги, окремо варто наголосити на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, покликався на те, що поза увагою суду залишилася неучасть судді ОСОБА_3 у розгляді конкретної судової справи, відносно результатів розгляду якої у будь-кого міг би бути свій інтерес, тому вона й не могла ініціювати (бути суб`єктом) звернення до ВРП з повідомленням про втручання у її діяльність як судді під час здійснення правосуддя. Суд не надав оцінки фактам, які встановили і опублікували журналісти, не вникнув у їхній зміст. Повз увагу суду першої інстанції проминуло те, що:

- прохальна частина первинного звернення судді не містила згадки про позивача;

- всі члени ВРП на своєму засіданні (з розгляду повідомлення судді ОСОБА_3 ) без жодного голосування та ухвалення будь-якого процедурного рішення у повному складі вийшли із зали засідання, тривалий час перебували в невстановленому місці, невідомо, що там робили, а після повернення до зали засідання без публічного обговорення повідомлення судді одразу проголосували за ухвалення Спірного рішення;

- Спірне рішення не підписали всі члени ВРП, які його ухвалювали, тощо.

Доводить, що Спірне рішення суперечить частині третій статті 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Воно не узгоджується з вимогами частини другої статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З погляду автора скарги, суд першої інстанції всупереч вимогам статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (хоча мав усі необхідні відомості про вади в діяльності ВРП) не постановив окрему ухвалу та не направив її до ВРП.

Ще одним доводом апеляційної скарги стало те, що суд першої інстанції не зважив на непропорційне втручання Спірним рішенням у право позивача на свободу вираження поглядів, що гарантується статтею 10 Конвенції. Що це рішення суперечить правовій позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні від 23 квітня 2015 року у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10.

Вважає, що Рада не мала жодних установлених законом підстав для ухвалення Спірного рішення, позаяк не встановила і не мотивувала факт втручання у здійснення правосуддя суддею ОСОБА_3 у справі № 910/15551/20. Натомість ВРП використала свої повноваження щодо забезпечення незалежності судової влади за правової ситуації, коли фактів втручання у здійснення правосуддя суддею ОСОБА_3 у справі № 910/15551/20 з боку журналістів та з його боку як адвоката не було.

Ні ВРП, ні суд першої інстанції не зважили на пункт 11 додатку до Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів про те, що: зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів; вона [незалежність] надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя; незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права; неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Доводить, що суд першої інстанції не зважив на статус ВРП, яка у спірних правовідносинах має позиціонуватися як «суд, встановлений законом», а тому на ВРП поширювався обов`язок забезпечити дотримання гарантованих Україною конвенційних принципів на справедливий та рівний розгляд повідомлення судді ОСОБА_3 Тобто якщо відповідно до усталеної судової практики ЄСПЛ Рада у цих правовідносинах діє як «суд, встановлений законом», тоді Спірне рішення є актом індивідуального характеру, який він може оскаржити. Є актом, який ухвалений стосовно нього, порушує його право на публічний розгляд повідомлення судді, зумовлює правомірне очікування бути повідомленим про такий розгляд, бути присутнім під час такого розгляду повідомлення, заявити відвід, користатися правовою допомогою та іншими правами та гарантіями, визначеними статтею 6 Конвенції.

Вважає, що Спірне рішення спонукало громадськість та професійну спільноту повірити у його винуватість, а також вплинуло на оцінку фактів у кримінальному провадженні, яке відкрито за наслідками звернення судді.

Спірне рішення стало однією з підстав для притягнення його як адвоката до дисциплінарної відповідальності, що зумовило порушення його права на працю та доступу до професії. Таке рішення порушує його інтереси, які полягають у тому, що ВРП у своєму акті поширила негативну інформацію про нього.

6. ВРП надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2023 року - без змін. Стверджує, що судове рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

У відзиві наведено нормативно-правове регулювання порядку вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, а також порядок розгляду повідомлень суддів про втручання в їх діяльність, з якого вбачається, що ВРП не має обов`язку повідомляти про засідання, на якому відбувається розгляд питання щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, ні суддю, від якої надійшло повідомлення, ні інших осіб.

Вказує на хибність доводів апеляційної скарги про порушення суддею строку подання повідомлення, позаяк крайній термін припадав на 26 грудня 2021 року, який є вихідним, тобто першим робочим днем є 28 грудня 2021 року, коли повідомлення і було подано.

Вважає безпідставними і маніпулятивними доводи позивача, що член ВРП Суховий В. Г. склав висновок 10 лютого 2022 року про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді ОСОБА_3, який «кудись раптово зник», що свідчить про «фундаментальні недоліки в діяльності ВРП», і суд, всупереч статті 249 КАС України, не постановив окрему ухвалу і не направив її ВРП.

Хоч такий висновок справді був складений і включений до порядку денного засідання ВРП 10 лютого 2022 року, проте він не розглядався, позаяк член-доповідач на засіданні Ради звернувся до ВРП з пропозицією не включати до порядку денного розгляд питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді ОСОБА_3 у зв`язку необхідністю додаткового опрацювання (надходження доповнень до повідомлення судді).

Звертає увагу на те, що ВРП не має повноважень здійснювати кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікація дій, що містять ознаки кримінального, адміністративного та дисциплінарного правопорушення, здійснюється відповідними органами, які є суб`єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів. ВРП лише реагує на втручання осіб у діяльність судді в аспекті необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, зокрема, звертаючись з повідомленням до відповідних органів, які мають повноваження здійснювати кваліфікацію дій та приймати відповідні рішення. А тому такі дії ВРП жодним чином не порушують прав позивача.

Хоч стаття 55 Конституції України, стаття 5 КАС України і гарантують звернення до суду, але не звільнять особу, яка звертається до суду за захистом порушеного права, обґрунтувати, в чому саме полягає порушення її прав та інтересів.

ВРП, коли ухвалювала Спірне рішення, вирішила лише звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004 і таким чином здійснила свою функцію щодо забезпечення незалежності судової влади у спосіб, прямо визначений пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

7. Ухвалою від 07 вересня 2023 року Велика Палата відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 05 жовтня 2023 року призначила розгляд справи на 26 жовтня 2023 року.

8. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи й оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

У цій справі суд встановив такі обставини.

До ВРП 29 грудня 2021 року надійшло повідомлення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя. У цьому повідомленні суддя просила розглянути повідомлення про втручання журналістів та інших представників телеканалу «Еспресо» та інтернет-видання «Лівий берег» в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя під час розгляду апеляційних скарг компаній Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Gilson Investments Limited на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі № 910/15551/20 та вжити відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 29 грудня 2021 року повідомлення судді ОСОБА_3 розподілене на члена Ради Сухового В. Г .

Розгляд повідомлення був призначений на 10 лютого 2022 року. На засіданні

(10 лютого 2022 року) член Ради Суховий В. Г. звернувся з пропозицією не включати до порядку денного розгляд повідомлення судді ОСОБА_3 у зв`язку з необхідністю додаткового опрацювання, позаяк надійшли доповнення до повідомлення судді.

10 лютого 2022 року до ВРП надійшли доповнення до повідомлення про втручання у діяльність судді ОСОБА_3 щодо здійснення правосуддя, в яких суддя просила зважити на ці доповнення під час розгляду повідомлення про втручання журналістів та інших представників телеканалу «Еспресо», інтернет-видання «Лівий берег» та адвоката ОСОБА_1.

У повідомленні про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя та доповненнях до нього суддя повідомила, що 20 грудня 2021 року журналістка телеканалу «Еспресо» після закінчення розгляду справи № 910/6075/21 запитала у неї [судді ОСОБА_3.], чому вона [як суддя] не заявила самовідвід від розгляду справи, учасником якої є Полтавський ГЗК (справа № 910/15551/20). Журналістка ставила запитання: « Пані ОСОБА_3 , чому Ви не взяли відвід? Але ж Ви зобов`язані взяти відвід, Ви не можете приймати участь у розгляді даної справи».

Згодом у сюжеті телеканалу «Еспресо» журналіст зазначив: «... врешті ОСОБА_6 таки залишила колегію суддів, що розглядає справу щодо акцій Полтавського ГЗК». Тобто, як наголосив автор повідомлення, в цьому сюжеті журналісти телеканалу «Еспресо» виснували, що своїми діями вони начебто довели упередженість судді ОСОБА_3 та її заінтересованість у розгляді справи № 910/15551/20, у зв`язку із чим суддя ОСОБА_3 вибула зі складу колегії суддів, яка розглядає цю справу.

Однак, як стверджує суддя ОСОБА_3, ще 13 грудня 2021 року вона подала заяву про надання відпустки з 26 грудня 2021 року по 11 січня 2022 року, дійсність наміру отримати яку та перебування у якій упродовж означеного відтинку часу підтверджується наказами голови Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2021 року та фактом проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/15551/20.

До того ж у згаданому вище сюжеті, який був поширений 23 грудня 2021 року на телеканалі «Еспресо», адвокат, який є представником ТОВ «Основа-цінні папери», мовив таке: «Є великі сумніви в тому, що суд в апеляційній інстанції буде об`єктивним, враховуючи те, ким є судді, які розглядають справу, з урахуванням того, що у них є певний зв`язок з певними особами, зацікавленими в результаті розгляду справи». Після цього коментаря адвоката ОСОБА_1., у відеосюжеті журналіст телеканалу «Еспресо» сказав, хто є таким суддею, зазначив, що «це ОСОБА_3 -суддя Північного апеляційного господарського суду».

Суддя загострювала увагу на тому, що чинний Господарський процесуальний кодекс України передбачає право сторін на подання заяви про відвід судді в разі наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Якщо адвокат - представник ТОВ «Основа-цінні папери» вважав висловлені ним у відеосюжеті обставини достатніми для відводу судді, він мав би заявити відвід, але він цього не зробив і заяви про відвід судді ОСОБА_3 від участі в розгляді справи № 910/15551/20 у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, не подав.

На переконання судді, наведені вище обставини та дії згаданих у повідомленні судді осіб фактично спрямовані на усунення в позапроцесуальний спосіб судді ОСОБА_3 від розгляду справи № 910/15551/20, тобто на перешкоджання здійснення суддею ОСОБА_3 її професійних обов`язків.

Суддя повідомила також, що після розміщення названих сюжету та статей на вебсайті https://espreso.tv суддя ОСОБА_3 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Голдберрі» із заявою про спростування недостовірної інформації та надання їй права на відповідь. Однак їй такої нагоди не надали. Надали лише формальну відповідь (лист від 06 січня 2022 року за підписом директора ТОВ «Голдберрі»).

У повідомленні суддя ОСОБА_3 зауважує, що ТОВ «Голдберрі» має безпосереднє відношення до вебсайту та телеканалу «Еспресо» і є пов`язаною особою з одним з учасників справи № 910/15551/20.

9. За наслідками розгляду повідомлення судді ОСОБА_3 ВРП 15 лютого 2022 року ухвалила Спірне рішення, яким вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину в кримінальному провадженні № 42022000000000004, внесеному 05 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, за фактами, викладеними у повідомленні судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 .

Ухвалюючи таке рішення ВРП виходила з того, що аналіз змісту повідомлення судді ОСОБА_3 та доданих до нього матеріалів не дозволяв оминути увагою окреслені в них підстави, з сукупності яких випливало, що дії журналістів та інших представників телеканалу «Еспресо», інтернет-видання «Лівий берег» та адвоката ОСОБА_1 були спрямовані на те, щоб перешкодити здійсненню суддею ОСОБА_3 її професійних обов`язків. Фактична природа цих дій дозволяли побачити існування ознак втручання у здійснення правосуддя, яке потребувало відповідного реагування, а коментарі на кшталт «корумпований суддя», «кишенькові судді» тощо - віднести їх до тих, що підривають авторитет правосуддя. Подібні обставини не узгоджуються з правилами частини шостої статті 48 Закону № 1402-VIII щодо обов`язку фізичних осіб поважати незалежність судді і не посягати на неї та є неприпустимими.

З огляду на обставини, які зазначені в повідомленні судді, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що перевірку обставин, описаних у повідомленні судді, здійснюють правоохоронні органи в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, ВРП зробила [слушний] висновок про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Позивач не погодився із таким рішенням і оскаржив його до суду.

10. Надаючи оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам щодо наявності підстав для скасування Спірного рішення та оскаржуваного позивачем рішення суду першої інстанції, Велика Палата керується таким.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, здійснює повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Закон № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно Закону № 1402-VIII діє суддівське самоврядування. (частини 1, 3-5 статті 6 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частин першої- четвертої, шостої статті 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до ВРП та до Генерального прокурора.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі, зокрема, для забезпечення незалежності судової влади.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом № 1402-VIII.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Закон № 1402-VIII встановлює систему заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, захисту судді від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, які вживаються ВРП з власної ініціативи та/або за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.

Відповідно статті 48 цього Закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Ради та до Генерального прокурора (частини перша, четверта цієї статті).

За частиною першою статті 73 Закону № 1798-VIII ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: 1) веде і оприлюднює на своєму офіційному вебсайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; 2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; 3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади в разі невиконання ним рішення ВРП; 4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; 5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; 7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні; 8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Рада вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя (частина друга вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

Рішення Ради, її органів ухвалюється на засіданні ВРП, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.

У спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) рішення Ради, її органів ухвалюється: якщо здійснення розгляду у відкритому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; для запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у розгляді дисциплінарної справи.

У спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) не можуть бути присутніми інші особи, крім членів Ради, які мають право голосу при ухваленні рішення (частина третя статті 34 цього Закону).

Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

11. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1798-VIII ВРП затверджує регламент Ради, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

Рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (з подальшими змінами) Рада затвердила Регламент.

Згідно з пунктом 23.1 Регламенту питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі - звернення), а також із власної ініціативи.

За пунктом 23.3 Регламенту повідомлення про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя подаються до Ради у письмовій (паперовій або електронній) формі.

Отримавши звернення, член Ради здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду звернення член Ради проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя (пункт 23.3 Регламенту).

Пункт 23.4 встановлює, що за результатами перевірки член Ради складає висновок, а також визначає, що має містити такий висновок.

Регламент також визначає Заходи індивідуального характеру (пункт 23.2 Регламенту) та Заходи загального характеру (пункт 23.7 Регламенту).

Відповідно до пункту 23.7 Регламенту до заходів загального характеру належать заходи, передбачені пунктами 4- 7 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII. Вживаючи заходів загального характеру, Рада: ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; звертається до прокуратури й органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їхніх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями й оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні.

Підготовка заходів загального характеру здійснюється за дорученням Голови Ради її членами, структурними підрозділами секретаріату Ради. За рішенням Ради для підготовки до розгляду заходів загального характеру можуть створюватися тимчасові або постійно діючі робочі групи з членів Ради та працівників секретаріату Ради.

Розгляд питання про вжиття заходів загального характеру на засіданні Ради починається доповіддю Голови Ради або за його дорученням - члена Ради.

Рада розглядає питання про вжиття заходів загального характеру та за результатами розгляду [ухвалює] рішення в порядку, встановленому Законом і цим Регламентом.

Повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті Ради не пізніше ніж на сьомий день з дня його ухвалення та на вебпорталі «Судова влада» (пункти 23.8 - 23.11).

12. Як видно з матеріалів справи, суддя Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3, вбачаючи у коментарях журналістів та адвоката, які опубліковані у мас-медіа, втручання у її діяльність під час здійснення правосуддя, на виконання повинності, визначеної судоустрійним законом, виконала свій обов`язок і звернулася із відповідним повідомленням до ВРП та до Офісу Генерального прокурора.

Рада, після того як отримала таке повідомлення судді, зареєструвала його, здійснила автоматизований розподіл між членами ВРП (визначила члена-доповідача, який зробив висновок за результатами вивчення повідомлення), призначила його на пленарне засідання та розглянула (15 лютого 2023 року).

Під час розгляду ВРП, коли виявила ознаки втручання в діяльність судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3, ухвалила Спірне рішення, яким вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004, внесеному 05 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, за фактами, викладеними у повідомленні судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 .

13. Як уже мовилося, ВРП ухвалила рішення, яке за її Регламентом відноситься до заходів загального характеру (вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні).

З позиції позивача, таке рішення порушує його права та інтереси, зокрема, право на доступ до професії, право на свободу вираження поглядів та права на справедливий суд та на захист.

14. Велика Палата не розділяє такі доводи позивача та вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача про порушення його прав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У рамках спірних правовідносинах суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що для з`ясування обставин існування у позивача права або законного інтересу, чи має місце їх порушення, справа має бути розглянута по суті позовних вимог.

15. Аналіз норм Конституції України, законів № 1402-VIII, № 1798-VIII та Регламенту дає підстави для висновку, що у разі втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя у будь-який спосіб у такого судді виникає обов`язок звернутися до ВРП та Офісу Генерального прокурора у визначений строк та у відповідній формі.

За наслідками такого звернення, зокрема, у ВРП виникає обов`язок розглянути таке повідомлення у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII та Регламентом (скласти висновок), та ухвалити рішення, яке також породжує певні зобов`язання, зокрема оприлюднення такого рішення.

Жодний нормативно-правовий документ не зобов`язує ВРП повідомляти про розгляд звернення судді як автора повідомлення і тих осіб, про яких йде мова у самому повідомленні.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що Рада повідомляла про дату та час розгляду повідомлення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя суддю або журналістів телеканалу «Еспресо» та вебсайту «Лівий берег».

16. Забезпечуючи конституційні гарантії незалежності суддівта авторитету правосуддя, законодавець вказав, що у суддів та ВРП виникає обов`язок щодо вчинення певних дій, зокрема, у суддів у разі виникнення певних обставин, які вказують на втручання у здійснення ними правосуддя, - звернутися до ВРП із відповідним повідомленням, а у ВРП - розглянути таке повідомлення та ухвалити рішення, в якому погодитися або не погодитися із доводами, викладеними у повідомленні судді. А у разі коли Рада погоджується із доводами повідомлення, то вибирає один із видів заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Наведене вище нормативно-правове регулювання порядку розгляду повідомлення судді дає підстави для висновку, що неповідомлення автора повідомлення або осіб, про яких мовиться у самому повідомленні, не може свідчити про порушення права на публічний розгляд та права на правову допомогу, як про це наголошує позивач.

Крім того, дотримуючись відкритості та прозорості, ВРП розглянула повідомлення судді відкрито у пленарному засіданні, яке зафіксовано технічними засобами, а повідомлення про розгляд звернення судді було розміщено на сайті Ради.

17. Покликання позивача на кримінальний аспект звернення судді про втручання у здійснення правосуддя є хибним, і Велика Палата погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ВРП, коли ухвалила Спірне рішення, то виконала повноваження, покладені на неї чинним законодавством. Вона лише звернулася до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004, здійснюючи при цьому свою функцію щодо забезпечення незалежності судової влади у спосіб, прямо визначений пунктом 6 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII.

ВРП не здійснювала кримінально-правову кваліфікацію дій осіб, про які йдеться у повідомленні судді, а лише, проаналізувавши зміст повідомлення судді, дійшла висновку про наявність ознак втручання у діяльність судді. Кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюється правоохоронними органами, які є суб`єктами реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.

Спірне рішення не тягне жодних юридичних наслідків для позивача і він як адвокат не міг не усвідомлювати, що реалізація Спірного рішення (отримання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні № 42022000000000004) не порушує його права, крім того, у фабулі вказаного кримінального провадження прізвище позивача не згадується.

Обраний Радою спосіб забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя лише посилює слушність думки про те, що Спірне рішення не адресувалося позивачу, не було спрямоване проти нього, воно не спричинило втручання в його права, не змінило, не обмежило та не припинило його прав чи свобод.

До того ж позивач не надав доказів, які б указували, що Спірне рішення заважає користуватися своїми правами, або ж якимось чином знівелювало його права.

18. Велика Палата не може погодитися з доводами позивача про порушення його права на свободу вираження своїх поглядів, позаяк вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження.

Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, також кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34 Конституції України).

Відповідно до статті 10 Конвенції вільне вираження поглядів - свобода мати власну думку, отримувати й поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Цей Закон визначає, що не можуть бути підставами для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у медіа, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката (пункт 15 частини першої статті 23 Закону).

19. Згадуючи обставини цієї справи, Велика Палата не бачить передумов виснувати, що Спірне рішення порушує (обмежує) право на вільне вираження поглядів позивача, бо останній не надав доказів, а ті, якими аргументував свої доводи, не можна віднести до належних і переконливих доказів, які б демонстрували, що через описані в позовній заяві його публічні висловлювання він зазнав обмеження права на вільне вираження своїх поглядів, що ці обмеження є очевидними, не ілюзорними.

У Спірному рішенні відповідач не виражав кінцевої спонукальної правової оцінки стосовно висловлювань позивача. Це рішення не є остаточним і таким, що зумовлювало вчинення активних дії щодо позивача. Резолютивна частина рішення містить зобов`язання лише надати інформацію про результати та хід кримінального провадження.

20. Покликаючись на порушення своїх прав, позивач вказує на те, що за фактом зверненням судді порушено кримінальне провадження № 42022000000000004 (частина перша статті 376 КК України) і Спірне рішення може слугувати доказом вчинення позивачем кримінальних діянь, передбачених цією нормою зазначеного Кодексу. Проте позивач жодним чином не описує свого статусу у цьому кримінальному провадженні, чи допитувався він як свідок, чи вручалася йому підозра, хоча з моменту порушення кримінального провадження (05 січня 2022 року) минуло майже два роки.

Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач стверджує, що інформація, яка покладена в основу повідомлення судді, не є об`єктивною, достовірною, позаяк він не робив висловлювань, які можна вважати втручанням у діяльність судді, а зміст його коментаря, який поширено в засобах масової інформації, є іншим. Але поряд із цим позивач із посиланням на докази не обґрунтував «різночитання» публікацій, не показав, що звертався до журналістів, які поширили таку інформацію, аби вони спростували чи роз`яснили свою професійну позицію щодо публікації.

Велика Палата вважає, що згадана вище поведінка позивача має схилити до думки, що бажаний результат (скасування Спірного рішення) позивачу потрібний не для захисту та відновлення порушених прав, зокрема права на вільне вираження своїх поглядів, а для скасування негативного для себе рішення про притягнення його як адвоката до дисциплінарної відповідальності.

21. Щодо доводів про те, що ВРП Спірним рішенням порушила права позивача на працю та доступу до професії, то Велика Палата кваліфікує їх такими, що також не знайшли свого підтвердження. Нема ґрунтовних підтверджень й того, що Спірне рішення стало однією з підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Справді, Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області своїм рішенням від 27 липня 2022 року № 77/2022 притягнула адвоката ОСОБА_1 (позивача) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 статті 34 Закону № 5076-VI (порушення правил адвокатської етики та неналежне виконання професійних обов`язків) та у зв`язку із вчиненням цього дисциплінарного проступку застосувала дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці.

Зі змісту цього рішення не вбачається, що Спірне рішення стало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, натомість підставою стало порушення позивачем як адвокатом Правил адвокатської етики.

Єдиний реєстр судових рішень містить покликання на судове рішення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112612045), яке вказує на те, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду та оскаржив рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області.

22. Інші доводи скарги, зокрема, що Спірне рішення не підписали всі члени ВРП, що воно була ухвалено з порушенням процедури розгляду за повідомленням судді, яке надійшло до ВРП поза межами строку, не можуть бути підставами для втручання в нього, оскільки перебувають за межами обґрунтування стверджуваного порушення прав, які позивач навів у своїй позовній заяві.

Попри те, Велика Палата вважає за можливе зазначити, що доводи позивача стосовно того, що Спірне рішення не підписали всі члени ВРП, які брали участь у розгляді повідомлення судді, не містить формальних причин для втручання в це рішення.

Закон № 1798-VIII має окрему главу (10) «Вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя», у якій є дві статті (73, 74). У цих статтях визначено, що робить ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, хто має право ініціювати вжиття таких заходів та наслідки невиконання подання Ради. Натомість ці норми права не мають в собі правил про порядок підписання рішення, ухваленого за результатами розгляду повідомлення судді.

Зате Регламент ВРП передбачає більш детальний порядок звернення із поданням, його розгляду, надсилання та публікації рішення за результатами розгляду, зокрема і підписання такого рішення.

Наприклад, відповідно до пункту 23.6 Регламенту, якщо Рада ухвалила рішення про внесення подання Ради з питань, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII, таке подання підписується Головою Ради та в строк не пізніше ніж через п`ять днів з дня ухвалення Радою рішення надсилається органам і особам, яким воно адресоване, а також ініціатору звернення. Повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті Ради, а його зміст відображається у Реєстрі повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя не пізніше ніж на сьомий день з дня його ухвалення.

Наведене дає підстави для висновку про хибність доводів позивача про незаконність Спірного рішення через те, що воно підписано Головою Ради одноособово.

23. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На дотримання цих правил суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

24. Щодо доводів позивача про необхідність постановлення окремої ухвали Велика Палата зазначає, що за статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно із частиною першою статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга вказаної статті).

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала.

У рамках обставин цієї справи Велика Палата не знаходить істотного порушення закону, яке б зумовлювало постановлення окремої ухвали.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

26. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та немає причин для втручання в нього.

Твердження апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, які суд першої інстанції визнав безпідставними і необґрунтованими, та навів для цього відповідні мотиви. В апеляційній скарзі ці твердження не містять підстав чи суджень, що зобов`язували б поглянути на спірні відносини по-іншому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2023 року - без змін.

Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

Г. Р. Крет