Справа № 755/19764/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за попереднім договором, який припинений, -

у с т а н о в и в :

10.08.2010 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про стягнення коштів за попереднім договором, який припинений, у якому просить стягнути за попереднім договором від 08.08.2007 року з відповідачів на свою користь кошти в сумі еквівалентній 28000,00 доларів США за курсом НБУ на час стягнення.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 08.08.2007 року між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діяла відповідачка ОСОБА_5 , був укладений нотаріально посвідчений попередній договір, у якому сторони домовились про міну земельних ділянок з доплатою (реєстровий номер 64). На підтвердження намірів про наступне укладення основного договору позивачка у відповідності до умов попереднього договору (п.п. 3.1.) передала ОСОБА_5 грошові кошти в еквіваленті 28000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ. Посилаючись на положення ст. 598, 635 ЦК України сторона позивача зазначає, що згідно п. 3.3. Попереднього договору від 08.08.2007 року, якщо у строки передбачені договором основний договір укладений не буде, позивачка як сторона, яка передала кошти іншій стороні договору, має право на їх повернення. За таких обставин сторона позивача вважає, що вимога про стягнення коштів в сумі еквівалентній 28000,00 дол. США за курсом НБУ ґрунтується на положеннях Попереднього договору та підлягає до задоволення.

Ухвалою суду від 21.08.2010 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Заочним рішенням суду від 24.12.2010 року позов задоволений, стягнуто за попереднім договором від 08.08.2007 року з відповідачів на користь позивачки кошти в сумі 222966,00 грн., державне мито в розмірі 1700,00 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року вказане заочне рішення суду скасоване і справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року зупинене провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі.

Ухвалою суду від 04.07.2023 року відновлене провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року задоволено заяву представника позивача про виклик свідка.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року закрите підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті в відкритому судовому засіданні.

Відповідачі неодноразово викликались до суду, однак в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, відзивів на позовну заяву не подали.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що попередній договір був укладений на початку настання кризових явищ в економіці, а тому укладення основного договору втратило для його сторін будь-який інтерес. Однак кошти були передані, а тому мають бути повернуті стороні яка їх передала. Поскільки ОСОБА_5 діяла як представник ОСОБА_4 , обоє вони є відповідачами у справі. Представник зазначив, що кошти передавались у гривнях і слід стягнути саме з ОСОБА_4 141400,00 грн., що було еквівалентно 28 тис. дол. США на момент укладання договору.

Представник позивача в судовому засіданні відкликав допит державного виконавця Ткачової К.В. в якості свідка.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За змістом нотаріально посвідченого Попереднього договору від 08.08.2007 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 64:

Громадянка України ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. 08.08.2007 року за реєстровим номером 12884, діє гр. ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , надалі іменується Сторона 1, з однієї сторони,

та

Громадянка України ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , іменована надалі Сторона 2, з іншої сторони, разом надалі - Сторони, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений нами правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей попередній договір про таке:

1.1. Сторони дійшли згоди в термін до 08.10.2007 року укласти та нотаріально посвідчити договір міни, здійснивши міну земельної ділянки площею 3,120 га за кадастровим номером 32222755100:00:008:0093 (надалі - земельна ділянка 1) на земельну ділянку за номером 465 площею 0,060 га (надалі - земельна ділянка 2);

3.1. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання Основного договору, сторона 2 передала, а сторона 1 прийняла гроші в сумі 141400,00 грн., що на день підписання цього договору є еквівалентом суми 28000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ. Зазначена вище сума розцінюється нами, Сторонами у договорі, як забезпечувальний платіж в рахунок Основного договору.

За змістом ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як стверджує сторона позивача, і відповідне вбачається з матеріалів справи, у визначений в попередньому договорі строк основний договір не був укладений, як і не був укладений в будь-який інший подальший строк.

Відповідно до положень ст. 635 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Ураховуючи, що в установлений попереднім договором термін сторони не уклали основний договір та відсутні докази направлення будь-якою зі сторін іншій стороні пропозиції про його укладення, зобов`язання за попереднім договором припинились відповідно до положень ч. 3 ст. 635 ЦК України.

Разом з тим, кошти які були передані позивачкою в рахунок укладення основного договору, повернуті не були і іншого стороною відповідачів суду не доведено.

За змістом ст. 570 ЦК України , завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання . Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно ч. 3 ст. 571 ЦК України, у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи та з огляду на зміст наведених норм законодавства України, кошти передані позивачкою як забезпечувальний платіж в рахунок основного договору, мають бути їй повернуті.

Поряд із цим, як вбачається зі змісту попереднього договору та підтверджено поясненнями представника позивача в судовому засіданні, за попереднім договором були передані саме гривні у розмірі 141400,00 грн., тож саме у такій сумі в національній валюті кошти мають бути повернуті позивачці.

За змістом ст. 627 ЦК України , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 ЦК України , сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами . Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 628 ЦК України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дійсно, станом на час укладення попереднього договору 141400,00 грн. було еквівалентно 28 тис. дол. США, однак кошти передані у гривні і зміст попереднього договору не містить умов про те, що при поверненні таких коштів, у разі не укладення основного договору, повернення має бути здійснене у сумі коштів в гривні, що еквівалентно 28 тис. дол. США станом на день платежу.

За таких умов, стягненню за попереднім договором, зобов`язання за яким припинені, підлягають грошові кошти в сумі 141400,00 грн., а не еквівалент 28 тис. дол. США на час стягнення.

Також, суд не вбачає підстав для покладення на ОСОБА_3 солідарного обов`язку разом з ОСОБА_4 з повернення коштів, ураховуючи наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладенні попереднього договору ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Статтею 237 ЦК України визначено , що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє . Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства

Відповідно до положень ст. 239 ЦК України , правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За змістом ст. 249 ЦК України , представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю . Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи . Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі .

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (ст. 1000 ЦК України)

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

Повірений зобов`язаний, зокрема , негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (ст. 1006 ЦК України) .

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення . Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення (ст. 1007 ЦК України).

Аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у довірителя та повіреного не виникає солідарного обов`язку перед стороною правочину, який укладений повіреним від імені довірителя, оскільки такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки тільки довірителя.

Відтак, кошти у сумі 141400,00 грн. мають бути стягнені саме з довірителя ОСОБА_4 , як сторони попереднього договору.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат виходячи з процентного співвідношення задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 237, 239, 249, 570, 571, 627, 628, 635, 1000, 1003, 1006, 1007 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за попереднім договором, який припинений - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти передані за попереднім договором №64 від 08.08.2007 року в сумі 141400 (сто сорок одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16 (шістнадцять) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 01.12.2023 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ).

Суддя -