ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/429/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні справу

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області,

до відповідача-2: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників:

від позивача: Н. Кравчук, виписка з ЄДРЮОФОГФ,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2 : не з`явився,

від прокуратури: Л. Мельничук, посв. № 071640 від 01.03.2023,

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у якому просить визнати недійсним рішення уповноваженої особи Рокитнівської селищної ради Кибукевич Марії Анатоліївни, оформлене протоколом від 21.12.2022, а також визнати недійсним договір № 79 від 21.12.2022, укладений між Рокитнівською селищною радою та Державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство» (Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України»), і застосувати наслідки недійсності правочину.

Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідачів.

Згідно із позовною заявою, відповідачем-1 оприлюднено оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи за предметом - Послуги по відтворенню лісових ресурсів «Створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; Вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників». 21.12.2022 між відповідачами укладено договір, за умовами якого Рокитнівська селищна рада доручає, а ДП «Рокитнівський лісгосп» приймає на себе зобов`язання, в межах встановлених лімітів та дозволів, проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Як зазначає прокурор, в оголошенні про проведення закупівлі та за умовами договору, укладеного за результатами її проведення, відрізняються назви предмета закупівлі та предмета договору. Окрім того, законодавством передбачений порядок видачі лісових квитків, що визначає суб`єктів, відповідальних за видачу спеціальних дозволів, без вказівки на необхідність проведення процедури закупівлі. Прокурором установлено, що ДП «Рокитнівський лісгосп» на виконання оспорюваного договору послуги з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення, Рокитнівській селищній раді не надано. Також прокурор зазначає, що проведення закупівлі послуг та виконання програми територіальної громади мають різне цільове призначення і фінансуються окремо. За рахунок бюджетних коштів, виділених на фінансування Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади» на 2021-2023 роки, неможливе здійснення оплати за проведену селищною радою закупівлю послуг. Зважаючи на викладене, на думку прокурора, закупівля проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак рішення уповноваженої особи та договір підлягають визнанню недійсними, а також застосовані наслідки недійсного правочину.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 7, 11, 17, 19, 33 ЛК України, ст. 22, 116, 119 БК України, ст. 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України, ст. 3, 4, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо.

31.05.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, згідно з якими, проаналізувавши звернення прокурора орган державного фінансового контролю дійшов висновку про відсутність підстав для проведення моніторингу закупівлі, оскільки остання проведена без використання електронної системи, що не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому не підпадає під критерії проведення моніторингу процедур закупівлі. Також Держаудитслужба зазначає, що підстав для проведення перевірки та ревізії немає, а щодо аудиту та інспектування, то останні проводяться після їх включення до планів заходів фінансового контролю за високоризикованими операціями щодо використання державних ресурсів. Заразом, зважаючи на критерії обґрунтування проведення державного фінансового аудиту або ревізії, достатніх підстав для планування проведення заходів державного фінансового контролю на наступні періоди з урахування ризикоорієнтованого відбору, проведення заходів державного фінансового контролю в Рокитнівській селищній раді не установлено.

12.06.2023 від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначає, що повідомлення Сарненською окружною прокуратурою про наявність ознак порушення законодавства у сфері публічних закупівель та той факт, що на момент такого повідомлення договір, укладений за результатами цієї закупівлі, був чинний, є достатньою підставою для прийняття рішення про початок моніторингу спірної закупівлі. Якщо Західним офісом Держаудитслужби стверджується, що таким органом не може проводитися моніторинг закупівлі, яка проведена без використання електронної системи закупівель, то є підстави для проведення перевірки відповідно до підп.1 п. 4.постанови КМ України від 01.03.2013 № 631. Однак ні на момент повідомлення окружною прокуратурою органу Держаудитслужби про виявлені порушення під час проведення спірної закупівлі, ні на момент подачі позову, ні на момент розгляду справи проведення державного фінансового аудиту або ревізії діяльності Рокитнівської селищної ради не заплановано та не здійснено. На підтвердження викладеної позиції прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 924/1237/17, 826/9672/17, 924/1256/17, 906/296/18, 925/682/18, 909/545/18, № 927/1058/21, № 918/1222/21 тощо. З огляду на викладене, Західний офіс Держаудитслужби, маючи широкий спектр повноважень щодо здійснення державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, жодних заходів реагування щодо оскаржуваної закупівлі зокрема та фінансово-господарської діяльності Рокитнівської селищної ради в цілому не вжив.

12.07.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (пояснення), згідно з яким ДП «Рокинтівське лісове господарство», а в подальшому філія «Рокитнівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством, у якого в постійному користуванні перебувають ліси на території Рокитнівської селищної ради, як наслідок, підприємство наділене правом самостійного господарювання в лісах, які перебувають у користуванні, а залучення іншого суб`єкта господарювання призвело б до протиправного порушення такого права. Рокитнівська селищна рада спрямувала 50 відсотків рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на фінансування Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади» на 2021-2023 роки, метою якої є нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку, вирішено вжити заходи по створенню лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників. Чинним законодавством не заборонені видатки місцевих бюджетів на поліпшення якісного складулісів, їх відтворення і охорони. Окрім того, прокурор не вказує, які пункти договору суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, в якій частині договір суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відтак підстави для визнання правочину недійним відсутні. Щодо застосування наслідків недійсності правочину, то воно взагалі неможливе, оскільки на виконання договору ДП «Рокинтівське лісове господарство» створило лісові культури та сприяло природному відновленню лісів на ділянці площею 230 га, а також здійснило вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій та розсадників, що підтверджується актом наданих послуг. У свою чергу, обрання неналежного та/або неефективного способу захисту є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Стосовно відмінностей в оголошенні про проведення закупівлі та у п.1.1. договору, в яких відрізняються назва предмета закупівлі та предмета договору, то відповідач-1 просить прийняти до уваги, що предмет договору складають п.1.1. та п.1.2, відповідно до яких Рокитнівська селищна рада за виконані послуги зобов`язується проводити оплату ДП «Рокинтівський лісгосп» в межах кошторисних призначень у розмірі 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення шляхом фінансування заходів по затвердженій Рокитнівською селищного радою програмою «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади» на 2021-2023 роки. Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

12.07.2023 від відповідача-2 надійшли пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких відтворення лісових ресурсів здійснюється шляхом створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій розсадників. Відповідач-2 є єдиним суб`єктом, який виконує зазначені роботи на території Рокитнівської селищної ради. Окрім того, у зв`язку з видачею лісових квитків мешканцям, підприємствам, установам, організаціям територіальної громади Рокитнівської селищної ради за 2022 рік сплатило до місцевого бюджету 1 178 090,00 грн рентної плати. Відповідач-1, ураховуючи рекомендації Рівненської обласної ради, викладені у рішенні від 23.12.2021 №469, спрямував 50 % рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на фінансування Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади» на 2021-2023 роки, метою якої є нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку, вирішено вжити заходи по створенню лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників. Звертаючись з позовною вимогою про визнання договору недійсним, прокурор не вказує, яка з вимог чинного законодавства недодержана сторонами з момент його вчинення, які пункти договору суперечать ЦК України, іншим актам чинного законодавства, в якій частині договір суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як наслідок, підстави для визнання договору недійсним відсутні. Також, як зазначає відповідач-2, застосування наслідків недійсності правочину взагалі неможливе, оскільки на виконання договору відповідач-2 створив лісові культури та сприяв природному відновленню лісів на ділянці площею 230 га, а також здійснив вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій та розсадників, що підтверджується актом наданих послуг, за рахунок надходження коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення. Зважаючи на викладене, відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити.

22.11.2023 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, згідно з якими з метою виконання Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади» на 2021-2023 було укладено оспорюваний договір. Одержана відповідачем-2 та сплачена до місцевого бюджету рентна плата за здійснення побічних лісових користувань виступає джерелом фінансування Програми, що передбачено, зокрема оспорюваним договором. Згідно з чинним законодавством до переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та проведення платежів належать: рішення головного розпорядника бюджетних коштів, договір, акт приймання-передачі наданих послуг, зведений реєстр звітів, без вказаних документів неможливо здійснити платежі, які надаються розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів до органів Державної казначейської служби України. Документом, що підтверджує фактичне отримання послуг, є акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідачем-1 надано суду первинні бухгалтерські документи (копія акту наданих послуг, копія кошторису витрат, копія платіжної інструкції), які підтверджують факт наданих послуг за рахунок надходжень коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, що є підтвердженням того, що зобов`язання, передбачені договором, та заходи згідно з Програмою виконано сторонами у повному обсязі. Ураховуючи викладене, відповідач-1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 05.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 підготовче засідання відкладено на 12.06.2023.

Ухвалою суду від 12.06.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 10.07.2023.

Ухвалою суду від 10.07.2023 позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсними рішення уповноваженої особи, договору та застосування наслідків недійсності правочину залишено без розгляду.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/429/23 скасовано та направлено справу до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

15.09.2023 на адресу суду із суду апеляційної інстанції повернулися матеріали справи № 918/429/23.

Ухвалою суду від 18.09.2023 підготовче засідання призначено на 02.10.2023.

Ухвалою суду від 02.10.2023 підготовче засідання відкладено на 23.10.2023.

02.10.2023 від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, у якій прокурор просить визнати недійсним договір №79 від 21.12.2022, укладений між Рокитнівською селищною радою та Державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство», та застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області 589 045,00 грн, отриманих без належної правової підстави, яка прийнята судом ухвалою суду від 23.10.2023.

Ухвалою суду від 23.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 06.11.2023.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/429/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2023.

Ухвалою суду від 22.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 04.12.2023.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Рішення Рівненської обласної ради від 23.12.2021 № 469 «Про встановлення ставок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів» рекомендовано міським, сільським та селищним радам, на територіях яких використовуються лісові ресурси: не менше 50 відсотків рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів спрямувати на фінансування відповідних обласних, районних та сільських, селищних програм для забезпечення відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному протипожежному та санітарному стані (п. 4, 4.1).

Відповідно до Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки», затвердженої рішенням Рокитнівської селищної ради № 934 від 09.07.2021, метою Програми є виконання основних напрямів ведення лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, власних коштів лісокористувачів та інших джерел. Відповідальними виконавцями Програми є державні лісогосподарські підприємства територіальної громади (п. 4 додатку 1 до Програми).

Згідно з додатком 2 до Програми одним із заходів і завдань з виконання Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021 - 2023 роки» є нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку (у тому числі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників), на виконання якого у 2022 році було передбачено 2755,6 тис. грн та 608 тис. грн (кошти з інших джерел (власні кошти підприємств) та 510 тис. грн та 504 тис. грн (кошти місцевого бюджету) відповідно.

За Додатком 5 «Зміни до розподілу витрат бюджету Рокитнівської селищної територіальної громади на реалізацію місцевих/регіональних програм у 2022 році» рішення Рокитнівської селищної ради № 3034 від 12.12.2022 «Про внесення змін до бюджету Рокитнівської селищної територіальної громади на 2022 рік» на реалізацію програм у галузі лісового господарства і мисливства було виділено кошти в сумі 641 645,00 грн.

21.12.2022 Рокитнівською селищною радою на вебпорталі Prozorro оприлюднено оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи за предметом - Послуги по відтворенню лісових ресурсів «Створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; Вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників» (код ДК 021-2015 (CPV) 77230000-1 - Послуги, пов`язані з лісівництвом) з очікуваною вартістю 589 045,00 грн (ідентифікатор публічної закупівлі - UA-2022-12-21-004081-а).

Як установлено судом, території Рокитнівської селищної ради, де передбачалося надання відповідних послуг, знаходяться у постійному користуванні відповідача-2, який має право одноособово здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій для участі у закупівлі надійшла пропозиція від відповідача-2 з ціновою пропозицією 589 045,00 грн.

21.12.2022 уповноваженою особою Рокитнівської селищної ради М. Кибукевич прийнято рішення про проведення закупівлі шляхом публікації звіту про договір про закупівлю UА-2022-12-21-004081-а, оформлене протоколом, про намір укласти договір про закупівлю з ДП «Рокитнівське лісове господарство», код ЄДРГІОУ 00992817, адреса: 34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт Рокитне, вул. Незалежності, 42, в особі директора В. Кошмака.

21.12.2022 між відповідачами укладено договір № 79, відповідно до п. 1.1 якого Рокитнівська селищна рада доручає, а ДП «Рокитнівський лісгосп» приймає на себе зобов`язання, в межах встановлених лімітів та дозволів, проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Рокитнівська селищна рада за виконані послуги зобов`язується проводити оплату ДП «Рокитнівський лісгосп» в межах кошторисних призначень у розмірі 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення шляхом фінансування заходів по затвердженій Рокитнівською селищною радою програмі «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки» (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість послуг за цим договором становить 589 045,00 грн.

За надання названих послуг згідно з цим договором Рокитнівська селищна рада зобов`язується здійснювати розрахунки по перерахуванню в безготівковому порядку протягом одного місяця з дня їх сплати (надходження).

Вказаний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 3.1 договору).

30.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023 відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, 14.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою змінено сторону договору: ДП «Рокитнівський лісгосп» на правонаступника ДСГП «Ліси України», а також змінено банківські реквізити сторін та строк дії договору до 31.03.2023.

Так, на підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 982 «Про припинення державного підприємства «Рокитнівський лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 № 90 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Рокитнівське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Рокитнівське лісове господарство».

Згідно з актом № 3 наданих послуг по ДП «Рокитнівський лісгосп» за рахунок надходження коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення від 21.12.2022, відповідачем-2 в грудні 2022 року надано селищній раді послуги на загальну суму 589 045,00 грн, з них: зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів на суму 458 400,00 грн, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників на суму 130 645,00 грн.

Опрацюванням відомостей Електронної системи публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua) та Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua/) установлено, що 30.03.2023 Рокитнівською селищною радою на підставі акту № 3 наданих послуг від 21.12.2022 проведено оплату за вказаним договором в повному обсязі.

Прокурор стверджує, що закупівля UА-2022-12-21-004081-а проведена з порушенням вимог ЛК України, Особливостей, а також Закону України «Про публічні закупівлі», а тому договір підлягає визнанню недійсним, а сума грошових коштів, перерахована на його виконання поверненню як безпідставно перерахована.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Прокурором на адресу Західного офісу Держаудитслужби 17.02.2023 скеровано лист щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру (у тому числі фінансового контролю) за фактом порушення, виявленим прокурором, а у разі їх не вжиття - інформувати про причини такого стану.

Згідно з листом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 08.03.2023 за № 131700-17/840-2023, адресованого Сарненській окружній прокуратурі, контролюючий орган не проводив заходи контролю за фактами, викладеними у зверненні прокурора, та не вбачає підстав для їх проведення, оскільки вказана закупівля проведена без використання електронної систем, що не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому не підпадає під критерії проведення моніторингу процедури закупівлі, а тому викладена інформація буде врахована при формуванні переліку суб`єктів для проведення заходів державного фінансового контролю в частині перевірки закупівлі, замовником якої є Рокитнівська селищна рада.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує, а тому Сарненська окружна прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави в особі Західного офісу Держаудитслужби шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Щодо вимоги про визнання недійсним правочину, то суд зазначає таке.

Як установлено судом із позовної заяви та пояснень прокурора, підставами для визнання недійсним правочину є: предмет оспорюваного договору не відповідає предмету закупівлі; фінансування послуг, що були предметом закупівлі, не потребували застосування процедури, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки фінансування відповідних послуг передбачалося спеціальною програмою; відповідач-1 узагалі не мав прав фінансувати послуг з відтворення лісів, оскільки останні знаходяться у державній, а не у комунальній власності; видача лісових квитків передувала укладенню оспорюваного правочину; акт про надання послуг підписаний в день вчинення оспорюваного правочину, що унеможливлює надання послуг за ним, тощо.

Стосовно невідповідності предмета закупівлі, оприлюдненого в оголошенні про проведення закупівлі, предмету оспорюваного правочину, то суд у цьому випадку має брати до уваги не лише саме формулювання одного пункту договору, а увесь його зміст, намірами сторін, їхнє справжнє волевиявлення, подальші дії сторін тощо.

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Як передбачено ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України.

За змістом ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи (опублікований звіт про укладений договір, умови оспорюваного правочину, джерела фінансування, наміри сторін, акт наданих послуг тощо), установив, що між сторонами склалися правовідносини зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників, а не з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення, як про це стверджує прокурор.

При цьому невдале (помилкове, непрофесійне тощо) формулювання умов оспорюваного договору на фактичну кваліфікацію правовідносин, що дійсно склалися між сторона, не впливає, так само як і на його дійсність.

Стосовно тверджень прокурора про те, що фінансування послуг, що були предметом закупівлі, не потребували застосування процедури, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки фінансування відповідних послуг передбачалося спеціальною програмою, то, по-перше, прокурор сам собі суперечить, оскільки, з одного боку, вказуючи на відсутність необхідності у застосуванні у спірних правовідносинах Закону про закупівлю, з другого боку, посилається на норми вказаного Закону, як на підставу заявлених позовних вимог.

Судом установлено, що фінансування послуг, обумовлених оспорюваним договором, передбачалося Програмою «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки».

Окрім того, ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель (далі - річний план). Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. У річному плані повинна міститися така інформація: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності); 3) розмір бюджетного призначення та/або очікувана вартість предмета закупівлі; 4) код економічної класифікації видатків бюджету (для бюджетних коштів); 5) вид закупівлі та орієнтовний початок проведення тощо.

Згідно з п. 14 постанови КМ України від 12.10.2022 № 1178 закупівля відповідно до цих особливостей здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля включається до річного плану закупівель замовника відповідно до ст. 4 Закону.

Відповідно до п. 10 постанови КМ України від 12.10.2022 № 1178 «По затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів після його припинення або скасування» замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою КМ України від 14.09.2020 № 822 Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу, з урахуванням положень, визначених особливостями.

Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли: 5) роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання в одному з таких випадків: відсутність конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником. За результатами закупівлі, здійсненої відповідно до цього пункту, замовники оприлюднюють в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, відповідно до п. 3-8 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що відповідачем-1 процедуру публічних закупівель застосовано не було, а лише опубліковано звіт про укладений договір, що прямо

передбачено вимогами чинного законодавства.

У будь-якому разі прокурором не обгрунтовано, а судом не установлено, яким чином факт публікації звіту про укладений договір впливає на його дійсність та яким чином вказана обставина порушує інтереси держави, в чому саме таке порушенння полягає.

Щодо того, що виконання оспорюваного правочину могло відбутися лише відповідачем-2, то суд зазначає таке.

Статтею 19 ЛК України визначені основні права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Так, постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення. Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та

відтворення тощо.

Отже, послуги, що були надані за оспорюваним правочином (виконані роботи), відносяться до безпосередніх обов`язків постійних лісокористувачів, яким є відповідач-2. При цьому чинне законодавство не передбачає можливості здійснення відтворення лісів будь-якою іншою особою, окрім постійного лісокористувача, а відтак закупівля відповідних послуг підпадає під правове регулювання підп. 5 п. 13 постанови КМ України від 12.10.2022 № 1178.

Стосовно того, що відповідач-1 узагалі не мав права фінансувати послуги з відтворення лісів,

оскільки останні знаходяться у державній, а не у комунальній власності, то суд зазначає таке.

Приписами ст. 8 ЛК України унормовано, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (ч. 1 ст. 16 ЛК України).

За ч. 1 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п. 3, 5 ч. 1 ст. 33 ЛК України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування; встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету, на ведення лісового господарства тощо.

Відповідно до підп. 6 п. «а», підп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 6) забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності; б) делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Приписами ч. 1, 4 ст. 98 ЛК України унормовано, що видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної та комунальної власності. Порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства, встановлюється відповідними органами місцевого самоврядування.

У свою чергу, зміст та основні вимогами до ведення лісового господарства наведені у ст. 63, 64 ЛК України. Зокрема, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень тощо.

Відтворення лісів здійснюється шляхом їх відновлення та лісорозведення (ч. 2 ст. 79 ЛК України).

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЛК України відновлення лісів здійснюється на лісових ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо). Лісорозведення здійснюється шляхом створення лісових культур або шляхом сприяння природному відновленню на придатних для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю.

Отже, фінансування видатків на відтворення лісів, у тому числі державної форми власності, здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування.

Судом установлено, що ліси, в яких надавалися послуги з відтворення, знаходяться на території відповідача-1, а фінансування здійснювалося відповідно до Програми «Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки», затвердженої рішенням Рокитнівської селищної ради № 934 від 09.07.2021.

Відтак проведення відповідачем-1 закупівлі відповідних послуг (робіт) у відповідача-2 (з урахування того, що відтворення здійснювалося щодо лісів державної форми власності) не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, як установлено судом, фінансування Програми здійснювалося шляхом перерахування 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Статтею 65 ЛК України врегульовано, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 67 ЛК України).

За ч. 1-3 ст. 69 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Відповідно до п. 16, 23, 31 постанови КМ України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» до заготівлі другорядних лісових ресурсів належать: заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків; до побічних лісових користувань належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету; до використання корисних властивостей лісів належать: використання для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів, з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.

З метою раціонального використання другорядних лісових матеріалів, невиснажливого здійснення побічних лісових користувань для задоволення потреб населення і виробництва в лісових ресурсах постановою КМ України від 23.04.1996 № 448 затверджено Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України (Порядок), який є обов`язковим для виконання всіма постійними і тимчасовими лісокористувачами.

Згідно з п. 2 Порядку заготівля другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань (включаючи спеціально створені для цього насадження) для потреб виробничої та комерційної діяльності відносяться до спеціального використання, провадяться за плату на підставі спеціального дозволу - лісового квитка і тільки у межах відведених земельних ділянок лісового фонду. Форма лісового квитка і порядок його видачі визначаються законодавством.

Пунктами 8, 10 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2007 № 761, передбачено, що лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування. Для видачі лісового квитка підприємства, установи, організації і громадяни (далі - лісокористувачі) подають заявку на використання лісових ресурсів.

У силу вимог ст. 77 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється ПК України.

У підп. 251.1.5. п. 251.1. ст. 251 ПК України рентна плата складається з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Порядок справляння рентної плати врегульований у ст. 256 ПК України. Так, платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (п. 256.1.). Об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є, зокрема: другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (підп. 256,.2.3., 256.2.4., 256.2.5. п. 256.2.). За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (256.10.). Сума рентної плати обчислюється суб`єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах (підп. 256.11.1. п. 256.11.). Лісокористувачі щокварталу складають податкову декларацію з рентної плати наростаючим підсумком з початку року (підп. 256.11.6. п. 256.11.).

У силу вимог п. 30 ч. 1 ст. 64 БК України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належить рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування). Такі платежі зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) відповідних природних ресурсів.

Отже, зважаючи на викладене, рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів зараховується до місцевих бюджетів (у розмірі 100%).

Тобто вигодонабувачем від заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, що здійснюється у лісах державної форми власності, є відповідач-1.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, Рівненська обласна рада, яка є суб`єктом встановлення ставок рентної плати за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, рекомендувала міським, сільським та селищним радам, на територіях яких використовуються лісові ресурси, не менше 50 відсотків рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів спрямувати на фінансування відповідних обласних, районних та сільських, селищних програм для забезпечення відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному протипожежному та санітарному стані, що і було зроблено відповідачем-1.

При цьому відповідач-1, як вигодонабувач від здійснення спеціального використання лісових ресурсів місцевого значення в лісах державної форми власності, вочевидь, не позбавлений можливості брати участь у відтворенні лісів, що знаходяться на його території, якими, безумовно, користуються мешканці відповідної громади, які найбільш зацікавлені у збережені лісу.

Щодо того, що видача лісових квитків передувала укладенню оспорюваного правочину, а акт про надання послуг підписаний в день вчинення оспорюваного правочину, що, на думку прокурора, унеможливлює надання послуг за ним, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Фінансування Програми, як уже зазначалося, здійснювалося за рахунок перерахування 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення, тобто визначити розмір фінансування можна лише за закінченням року, коли до місцевого бюджету надійде сума за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення. До цього часу визначити суму, яка скеровуватиметься на відповідні цілі, неможливо. Окрім того, фінансування відповідної Програми залежить від результатів голосування депутатів відповідної ради, які можуть і не віддати свій голос, оскільки, як зазначалося, законодавчої вимоги про таке фінансування немає, а рішення Рівненської обласної ради носить рекомендаційний характер.

Окрім того, як пояснив відповідач-1, укладення оспорюваного договору та підписання акта наданих послуг здійснювалося з метою перерахування бюджетних коштів, виділених на фінансування Програми, з урахуванням порядку проведення платежів, передбаченого наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2016 № 68 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та проведення платежів».

Отже, по суті відбулося або відшкодування вже здійснених витрат відповідача-2 по відтворенню лісів, або використання виділених коштів на відповідні цілі відбудеться лісокористувачем у майбутньому.

Принциповим, на думку суду, є цільове використання відповідачем-2 коштів, виділених відповідачем-1.

При цьому суд зазначає, що прокурором не надано доказів того, що відповідач-2 не здійснював заходів, передбачених Програмою, так само як і не надано доказів нецільового використання грошових коштів (вказані обставини не були підставою заявлених позовних вимог).

Ураховуючи викладене, підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину нема.

Щодо вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, то суд зазначає таке.

Прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд стягнути з відповідач-2 589 045,00 грн як безпідставно перерахованих у порядку ст. 1212 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`яанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 ,від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів) (близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі № 6-3090цс15).

Ураховуючи фактичні обставини справи, судом установлено, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані зі створенням лісових культур, сприянням природному відновленню лісів, вирощуванням садивного матеріалу, створенням і утриманням селекційних комплексів, плантацій, розсадників, а не з видачею лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Окрім того, судом установлено, що відповідачем-1 грошові кошти в розмірі 589 045,00 грн перераховані за надані ним послуги (виконані роботи) з відтворення лісових ресурсів на виконання договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1212 ЦК України (при цьому вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнаний).

Окремо суд зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог ст. 216 ЦК України, оскільки, по-перше, договір недійсним не визнаний, по-друге, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України ). Як зазначалося, відповідачем-2 надані послуги (виконані роботи) з відтворення лісів, заразом прокурором вимоги про повернення відповідачу-2 вартості наданих ним послуг за цінами, які існують на момент ухвалення судового рішення (вони такі ж, як на дату надання відповідних послуг, чи їх вартість змінилася), не заявлялося.

Щодо порушення інтересів держави, то суд зазначає таке.

У силу вимог ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи

місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Частинами 1-3 ст. 1 ЛК України передбачено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб (ст. 6 ЛК України).

Приписами ч. 1, 2 ст. 7 ЛК України унормовано, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Судом із фактичних матеріалів справи установлено, що відповідачем-1 грошові кошти в розмірі 589 045,00 грн перераховані відповідачу-2 на відтворення лісів, що передбачено відповідною Програмою, затвердженою рішенням відповідача-1. Зважаючи на роль та значення лісів для Українського народу в цілому та жителів громади відповідача-1 зокрема, ураховуючи, що прокурором не доведено факту нецільового використання відповідачем-2 виділених на фінансування Програми коштів, судом, відповідно, не установлено того, в чому саме полягає порушення інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор у цій справі.

Згідно з усталеною судовою практикою, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 5 368,00 грн (як за дві вимоги немайнового характеру).

Заразом судом установлено, що однією з вимог є стягнення 589 045,00 грн як безпідставно перерахованих.

За п. 1 ч.1 ст. 162 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, за вимогу про стягнення 589 045,00 грн прокуратура мала сплатити судовий збір в розмірі в розмірі 8 835,68 грн (589 045,00 грн х 1,5%), а відтак недоплаченим залишається судовий збір в розмірі 6 151,68 грн (8 835,68 грн -2 684,00 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів відмовити.

Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 52, ідентифікаційний код 02910077) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 151,68 грн.

Позивач: Західний офіс Держаудитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8, ідентифікаційний код 40479801).

Відповідач-1: Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області (34200, Рівненська область, Сарненський район, смт Рокитне, вул. Незалежності, 15, ідентифікаційний код 04387421).

Відповідач-2: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9 а, ідентифікаційний код 44768034).

Боржник (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 52, ідентифікаційний код 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 04.12.2023.

Суддя О.Андрійчук