ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 рокуСправа №160/19671/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 17.07.2023 № 518/1772 про відмову у звільненні з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 3 підпункту «г» пункту 3 частини 5 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок»;

- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту винести наказ про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 6 підпункту «г» пункту 3 частини 5 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок», тобто у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.03.2022 по 15.06.2022 він проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді санітарного інструктора у званні солдат, а з 01.06.2022 у званні - молодший сержант. Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 09.06.2022 №50 позивача призначено на посаду юрисконсульта юридичної служби військової частини НОМЕР_2 та присвоєно звання «молодший лейтенант юстиції», укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, з 04.07.2023 - звання «лейтенант юстиції». Так, 26.06.2023 ним подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з постійним доглядом за батьком, який має 2 групу інвалідності, з додатками, які свідчать про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ним. Проте, відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби оскільки, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, звільнення з військової служби на такій підставі має відбуватись лише при наявності висновку МСЕК.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у клопотанні ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідач у наданому відзиві зазначив, що за результатами розгляду рапорту позивача від 26.06.2023 про звільнення з військової служби 07.07.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 підготовлено та направлено подання на прийняття рішення Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо звільнення позивача зі служби. Відповідачем в межах компетенції розглянуто вищезазначене подання та документи долучені до нього та виявлено порушення Інструкції з організації Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170, в частині невідповідності підстав для звільнення. Позивачем у рапорті підставою для звільнення зазначено необхідність здійснення постійного догляду за батьком, якому встановлено II групу інвалідності, а у поданні - необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. Також зазначено, що відповідачем не приймалось рішення щодо відмови в звільненні позивача, а листом від 19.07.2023 надано роз`яснення, яким вказано на відсутність висновку медико-соціальної експертної комісії яким визначено необхідність постійного стороннього догляду та підтвердження щодо відсутності інших сторонніх осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Відповідач, з огляду на власні дискреційні повноваження, не був уповноважений приймати рішення про відмову або задоволення рапорту. З урахуванням того, що наданими документами (зокрема висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку від 12.09.2022 та висновком ЛКК № 312 від 26.05.2023) не підтверджується наявність підстав для звільнення позивача з військової служби, відповідно до підпункту г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а позивачем висновку медико-соціальної експертної комісії не надано, відповідач правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та необхідності повернення рапорту без реалізації.

У наданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки Державна спеціальна служба транспорту є військовим структурним підрозділом Міністерства оборони України, на яку розповсюджується Положення про проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, то відповідач є тим державним органом, який має дискреційні повноваження щодо прийняття на військову службу, переміщення по військовій службі та звільнення з військової служби осіб офіцерського складу. Повноваження щодо звільнення з військової служби осіб офіцерського складу відносяться до дискреційних повноважень Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Отже, є безпідставним посилання на відсутність у відповідача дискреційних повноважень у звільненні з військової служби. Крім того, зазначення у поданні командира військової частини НОМЕР_2 посилання на підпункт 3 пункту г частини 5 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» є помилковим, оскільки позивач просив звільнити з військової служби у зв`язку з потребою постійного догляду за батьком інвалідом ІІ групи. Також помилковим є твердження відповідача, що мати позивача може доглядати за батьком (інвалідом ІІ групи), а посилання на пункт 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, є безпідставним. Разом з цим, відповідачем грубо порушено права позивача при укладенні контракту на проходження військової служби, оскільки він не відповідає нормам Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України як різновид трудового договору, бо не містить дати підпису сторонами та дати набрання чинності (фотокопія контракту додається). Так як контракт не відповідає нормам чинного законодавства, то позивач продовжує відноситись до осіб, які проходять військову службу за мобілізацією. З огляду на викладене просив позовні вимоги задовольнити.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280, не передбачено норму в частині ознайомлення чи доведення подання про звільнення з військової служби до особи стосовно якої він подається до вищого керівництва. Також звернув увагу, що у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, що свідчать про встановлення особи, яка повинна здійснювати догляд за особою з інвалідністю III групи, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 (мати позивача) не може здійснювати догляд за батьком позивача ( ОСОБА_3 ). При цьому, питання викладене позивачем у відповіді на відзив щодо невідповідності нормам законодавства контракту про проходження громадянами України служби у Державній спеціальній службі транспорту не є предметом спорту по даному провадженню та призведе до виходу суду за межі повноважень.

Так, 02.10.2023 та 05.10.2023 на електронну пошту суду та засобами поштового зв`язку позивачем подано до суду клопотання про оголошення перерви у справі до винесення рішення відповідачем щодо поданого позивачем 28.09.2023 рапорту про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

У подальшому 25.10.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог у справі № 160/19671/23 відмовлено.

Крім того, 14.11.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтоване відсутністю предмета спору, оскільки наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 25.10.2023 №144, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я).

Позивачем 23.11.2023 подано заперечення на вказане клопотання.

Суд, дослідивши подане клопотання, дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В силу положень частини третьої статті 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 240 КАС України, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду.

Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті (частина друга статті 240 КАС України).

Суд наголошує, що з огляду на вказані приписи право подання до суду клопотання про залишення позову без розгляду належить виключно позивачу.

Таким чином, відповідач правом на звернення до суду з таким клопотанням не наділений.

Тому, з огляду на вказане вище, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 перебував на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту (особистий номер 2934103978). З 01.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Між позивачем та Міністерством оборони України в особі Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту укладено контракт б/н та без дати про проходження позивачем військової служби в Державній спеціальній службі транспорту до оголошення демобілізації.

Наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби № 76 від 09.06.2023 позивачу присвоєно військове звання лейтенант юстиції.

Так, 26.06.2023 позивач, як військовослужбовець, звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом у якому просив клопотати перед вищим командуванням звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, за відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Також зазначив, що його мати ОСОБА_2 є особою похилого віку та має ІІІ групу інвалідності, відтак, не може здійснювати, відповідно до чинного законодавства, вищезазначений догляд. Також зазначив територіальний центр комплектування до якого мають бути передані документи та про небажання проходити службу у військовому резерві.

До рапорту позивачем додано необхідні документи, зокрема:

- копію довідки травматологічної МСЕК № 1 м. Дніпра серії 12 ААГ № 173620 про надання ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності 02.11.2022;

- оригінал висновку про наявність когнітивних порушень у ОСОБА_3 , унаслідок яких він потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ТОВ НВП «Медицинські системи та технології», від 12.09.2022 форми № 080-2/о;

- оригінал витягу з протоколу ЛКК № 312 від 26.05.2023, виданого ТОВ НВП «Медицинські системи та технології», щодо потреби у постійному сторонньому догляді ОСОБА_3 .

Зокрема, згідно матеріалів справи, позивач є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 ).

ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності, яка встановлена довідкою до акту МСЕК серії 12 ААГ № 173620 з 02.11.2022.

Відповідно до долученого до рапорту висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ТОВ НВП «Медицинські системи та технології», від 12.09.2022 форми № 080-2/о, ОСОБА_3 рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома (підкреслено). Вказаний висновок дійсний до 12.09.2023. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно висновку ЛКК № 401 (витяг з протоколу ЛКК № 312 від 26.05.2023), ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із вираженими порушеннями опорно-рухового апарату та нездатність до самообслуговування. Рекомендовано постійний сторонній догляд.

ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ) має ІІІ групу інвалідності (довідка серії ДОН-07 №038443 від 10.02.2010) та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .

Поданням від 07.07.2023 позивача подано до звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за пунктом 3 підпунктом «г» частини 5 (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

Листом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 518/1772 від 19.07.2023 зазначено, що згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад і 8 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. З огляду на зазначене, у документах, наданих на звільнення з військової служби лейтенанта юстиції ОСОБА_1 відсутнє підтвердження МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком.

Не погоджуючись з викладеним, вважаючи, що у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби, він звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.

Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України, а також заходи щодо правового і соціального захисту її особового складу визначаються Законом України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004 № 1449 (далі - Закон №1449).

Відповідно до статті 1 Закону № 1449, Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.

Згідно статті 3 Закону № 1449, правовими засадами діяльності Державної спеціальної служби транспорту є Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази та директиви Міністра оборони України, спільні накази Міністерства оборони України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, а також накази та директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 1449 Державна спеціальна служба транспорту має таку загальну структуру:

орган управління Державною спеціальною службою транспорту в системі Міністерства оборони України;

бригади, полки, окремі батальйони;

підрозділи охорони;

органи забезпечення;

навчальний центр;

заклади, підприємства та установи.

Статтею 16 Закону № 1449 встановлено, що грошове, речове, продовольче та інші види матеріального забезпечення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту здійснюються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інших актів законодавства України, а пенсійне забезпечення - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як визначено статтею 17 Закону № 1449 фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 (далі - Закон № 2011), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232)передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та продовжує діяти на момент розгляду адміністративної справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону № 2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).

Пунктом 3 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» № 1153/2008 від 10.12.2008 постановлено поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.

Згідно з п. 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону № 2232, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер - старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення.

Згідно з абзацами 3, 13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

З аналізу даних положень суд зазначає, що процедура направлення поданих позивачем документів із рапортом про звільнення відповідачу дотримана, оскільки після їх отримання військовою частиною складено відповідне подання та направлено до Державної спеціальної служби на транспорті як до суб`єкта у якому позивач перебував на службі та який мав повноваження щодо його звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача щодо відсутності у нього повноважень на звільнення суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Суд також зауважує, що у рапорті позивача підставою для звільнення з військової служби зазначено пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ - необхідність здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, за відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Подання військовою частиною складено за п.3 пп. г ч. 5 Закону №2232-ХІІ щодо звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

У листі від 19.07.2023 при роз`ясненні причин відмови відповідачем зазначено, що, згідно наданих на розгляд документів у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, згідно довідки МСЕК ОСОБА_3 , інвалід ІІ групи з 19.10.2022 та не потребує стороннього догляду, разом з тим у висновку ЛКК від 26.05.2023 зазначено, що ОСОБА_3 1952 р.н.. потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із вираженими порушеннями опорно-рухового апарату та не здатність до самообслуговування. Згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Суд, дослідивши підстави звільнення з військової служби, передбачені абз. 3 та абз. 6 п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ («у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я» та «у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд»), зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено «Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (далі - Перелік № 413) надано роз`яснення, які саме можуть бути сімейні обставини, та відповідно які документи необхідно подати.

Відповідно до п. 6 Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім`ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.

Отже, відповідно абз. 3 п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, позаяк необхідність постійного стороннього догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

При цьому, саме на наявності висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за хворими батьками, наголошує Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №п/811/1375/16.

Суд зауважує, що вимога щодо наявності висновку МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), згідно чинного законодавства висувається лише при звільненні військовослужбовця з військової служби на підставі абз. 3 п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, такі доводи відповідача у листі щодо необхідності надання висновку МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком є безпідставними оскільки, згідно абз. 6 п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, на підставі якого позивач просив звільнити його з військової служби, достатнім є наявність у батька, який потребує постійного догляду, ІІ групи інвалідності.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 (батько позивача) має ІІ групу інвалідності, яка встановлена довідкою до акту МСЕК серії 12 ААГ № 173620 з 02.11.2022.

Згідно висновку ЛКК № 401 (витяг з протоколу ЛКК № 312 від 26.05.2023), ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із вираженими порушеннями опорно-рухового апарату та нездатності до самообслуговування. Рекомендовано постійний сторонній догляд.

Отже, батько позивача є особою, яка має інвалідність ІІ групи та потребує постійного догляду, що відповідає абз. 6 п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, на підставі якої позивач звертався за звільненням з військової служби та надає право для звільнення з військової служби.

Щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за батьком, позивач вказує на те, що інші особи, які б могли здійснювати такий нагляд відсутні, а мати позивача, тобто дружина батька є особою похилого віку з інвалідністю ІІІ групи, що унеможливлює здійснення такого нагляду останньою.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Суд наголошує, що, з огляду на положення Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, ІІІ групу інвалідності встановлюють людям, у яких є стійкі порушення функціонування організму в помірному ступені. Людина отримує такий статус як інвалід ІІІ групи через наявність захворювань, обумовлених вродженими дефектами, травмами. В силу них її здатність до обслуговування себе і працездатність помірно обмежені. При цьому особа з таким статусом може навчатися, працювати, вести звичайне життя нормальної якості, якщо компенсувати наявні порушення за допомогою спеціальних засобів, препаратів.

Суд наголошує, що обов`язок доведення існування обставин для звільнення з військової служби з підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII лежить саме на такій особі.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наданих з рапортом документів, ОСОБА_2 мати позивача, має ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальна (довідка серії ДОН-07 №038443 від 10.02.2010) та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .

Так, довідкою МСЕК у висновку про умови та характер праці ОСОБА_2 зазначено про можливість роботи, проте, неповний робочий день або тиждень, із рекомендаціями щодо нагляду у невропатолога, що свідчить про наявність у такої особи можливості вести звичайне життя, не обмежуючи її у праці та повсякденних справах.

Тобто, на переконання суду, з огляду на характер та причини інвалідності, позивачем до рапорту на звільнення не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ) не може здійснювати догляд за своїм чоловіком - батьком позивача.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що позивачем не доведено відсутність інших осіб, окрім позивача, які можуть здійснювати догляд за його батьком.

Враховуючи наведені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Залишаючи без оцінки доводи позивача щодо невідповідності нормам законодавства контракту про проходження громадянами України служби у Державній спеціальній службі транспорту, суд виходить з того, що такі обставини не є предметом даного позову та не стосуються суті спору, а тому не підлягають розгляду в рамках даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків;

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ 33145904) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 29 листопада 2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна