П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/28521/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря Алексєєвої Н.М.

представника ГУ ДПС в Одеській області Кисильова О. М.;

представника ТОВ «ЕРА К» - адвоката Нікішева О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА К» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

18.10.2023 Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції зі заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА К» (далі ТОВ «ЕРА К»).

В обґрунтування заяви ГУ ДПС в Одеській області, покликаючись на підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зазначає про наявність у керівника контролюючого органу повноважень на прийняття рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, у разі відмови такого платника від проведення, зокрема, фактичної перевірки.

Пояснюючи обставини справи, контролюючий орган указав, що ТОВ «ЕРА К», відмовилося від проведення фактичної перевірки, незважаючи на те, що для цього були усі передбачені, податковим законодавством, умови.

Так, як стверджує ГУ ДПС в Одеській області, підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального.

На думку заявника, в даному випадку для проведення відповідних перевірочних заходів, згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України достатньо факту покладення, на контролюючий орган, здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, зокрема у сфері виробництва та обігу пального.

До того ж, на підтримку позиції про наявність у контролюючого органу відповідних функцій, представник даного органу зазначив про приписи статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) та підпункту 19-1.1,19-1.1.14, 19-1.16,19-1.17,19-1.54 пункту 19-1 статті 19-1 Податкового кодексу України.

Як заявляє представник ГУ ДПС в Одеській області, аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України свідчить, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень), та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Окрім того, як указує заявник, формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язкове має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, ухваленого за особливостями провадження у справах за зверненням, у тому числі податкових органів, у задоволенні заяви ГУ ДПС в Одеській області відмовлено.

Відмова суду в задоволенні заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ґрунтувалася на такому.

Передусім, суд першої інстанції звернув увагу, що обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки, з боку платника податків, входить до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України (підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків)

Далі, суд першої інстанції, проаналізувавши підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дійшов висновку, що останній передбачає альтернативні підстави для проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами.

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Дослідивши наказ про проведення фактичної перевірки, суд установив, що вказана перевірка проводилася з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального.

На думку суду першої інстанції, таке формулювання підстав перевірки, в зазначеному наказі, не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також вказівка на здійснення контролю за веденням обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що охоплюється положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС в Одеській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а відтак платник податків обґрунтовано відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим ГУ ДПС в Одеській області, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції, скаржник зазначив таке.

По перше, як стверджує представник ГУ ДПС в Одеській області в наказі від 17.10.2023 за №8365-п міститься конкретне посилання на те, що фактична перевірка призначається в рамках здійснення контролюючим органом функцій визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Покликаючись на правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.09.2023 у справі №380/7760/20, скаржник зауважив, якщо фактична перевірка призначена з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то контролюючий орган не має зазначати в наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку платника податків.

За такого правового регулювання, на думку скаржника, є помилковими доводи суду першої інстанції, що згаданий вище наказ про проведення фактичної перевірки повинен містити інформацію щодо встановлених фактах порушення платником податків законодавства у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів.

По - друге, скаржник наводить низку рішень Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №460/9415/20, від 19.04.2023 у справі №360/2657/20, №520/3328/20 в яких висловлена правова позиція, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, адже така підстава кореспондується з нормами Закону №481/95-ВР.

ТОВ «ЕРА К», скориставшись правом подання відзиву на апеляцію, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції представник ГУ ДПС в Одеській області підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «ЕРА К» заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи.

14.07.2023 на адресу ГУ ДПС в Одеській області надійшов лист Державної податкової служби України від 14.07.2023 № 16769/7/99-00-09-03-01-07.

Із вказаного листа випливає, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2922 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022, але не довше ніж до 01.07.2023, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Зазначено, що з 01.07.2023 операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків

Враховуючи зазначене, вказано у листі, існує ризик, що господарські операції із вищенаведеними товарними позиціями можуть бути використані при формуванні фіктивного податкового кредиту суб`єктами господарювання, у яких наявна ліцензія на оптову торгівлю пальним без місць оптової торгівлі.

У листі вказано про необхідність ГУ ДПС в областях та м. Києві здійснити контрольно-перевірочні заходи суб`єктів господарювання, згідно з Додатком, щодо дотримання вимог чинного законодавства у сфері виробництва, обігу та реалізації пального.

Зобов`язано першочергово провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, по яких фактичні перевірки не проводились протягом 2022-2023 років. Особливу увагу приділити суб`єктам господарювання, по яких встановлені взаємовідносини із суб`єктами господарювання, що відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Наголошено, що починаючи з 17.09.2023 необхідно забезпечити проведення не менше 5 фактичних перевірок суб`єктів господарювання за 10 діб, інформацію про вжиті заходи надавати щосереди у термін до 17-ої години з додаванням файлу у форматі Excel (з обов`язковим посиланням на номери листів).

У переліку осіб, що містився в Додатку до вказаного листа, значилося ТОВ «ЕРА К».

17.10.2023 ГУ ДПС в Одеській області прийняло наказ за №8365-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕРА К».

У вступній частині даного наказу містяться підстави для її проведення, зокрема вказано, перевірка проводиться на підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері виробництва та обігу пального.

В резолютивній частині наказу зазначена мета проведення перевірки, а саме: здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв (а.с.24).

Направлення на перевірку також містить її мету, а саме контроль дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв (а.с.25).

Вихід на проведення фактичної перевірки відбувся 17.10.2023 за адресою: 67560, Одеська область, Лиманський район, с. Корсунці, вул. Одеська, буд. 1, корп. Д.

Службова особа ТОВ «ЕРА К», інкасатор-водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 , відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що складений відповідний акт.

18.10.2022 начальник Управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області подав заступнику начальника ГУ ДПС в Одеській області звернення про застосування умовного арешту майна ТОВ «ЕРА К» (а.с.39-40).

На підставі статті 94 Податкового кодексу України, того ж дня, за результатами розгляду вищевказаного звернення, заступник начальника ГУ ДПС в Одеській області прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ЕРА К» (а.с.31).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Пункт 94.1 статті 94 Податкового кодексу України унормовує, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Положеннями підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 Податкового кодексу України ).

Згідно приписів пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пункт 94.10 статті 94 Податкового кодексу України).

Наведені вище положення Податкового кодексу України, відтворює Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 сформулював правову позицію про те, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Аналіз аргументів апеляційної скарги, в їхньому логічному взаємозв`язку з відображеними в судовому рішенні суду першої інстанції обставинами справи, дає підстави колегії суддів вважати, що у цій ситуації ключовим питанням є дотримання контролюючим органом вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема, в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки.

Вирішуючи вказане питання, колегія суддів установила таке.

За приписами підпунктів 19-1.1.4, 19-1-14 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Частина 1 статті 16 Закону №481/95-ВР встановлює, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України ).

За приписами пунктів 80.2, 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації, в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень, суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Однією з передумов для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що формулювання підстав перевірки, в спірному наказі, не дає цілковите розуміння, що вона призначається для здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також вказівка на здійснення контролю ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що охоплюється положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як правильно зазначив суд першої інстанції та проти цього не заперечував скаржник, підстави для проведення фактичної перевірки, зазначені в підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України щодо визначення підстав фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону№481/95-ВР.

Відповідно до вимог вказаного Закону, відповідальність, за порушення наведених в ньому норм, наступає щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального.

Водночас, відповідальність до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, наступає відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У цьому випадку, варто відзначити, що контролюючий орган може призначити фактичну перевірку на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Проте, враховуючи, що підставою для проведення перевірки було здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, колегія суддів вважає, що контролюючий орган незаконно розширив її межи, зазначивши, що перевірки належать питання ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Вивчаючи практику Верховного Суду про те, чи дає наявність, однієї із передбачених Податковим кодексом України, підстав для проведення фактичної перевірки, право здійснити таку перевірку щодо всіх питань, які можуть бути її предметом: від обігу підакцизних товарів до проведення розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій та патентів, питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати їм доходів без утримання податків, тощо, колегія суддів установила таке.

У постанові від 04.10.2022 у справі № 810/1394/16 Верховний Суд указав, що у контролюючого органу відсутні повноваження призначати фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та поряд з цим зазначати іншу мету контролю, а саме Ї дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган, призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.

У справі №520/12028/18 Верховний Суд установив, що, покликаючись на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, податковий орган вирішив провести фактичну перевірку з метою здійснення контролю «дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)», що є на думку суду касаційної інстанції неприпустимим, адже неможливо з оскаржуваного наказу ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки.

У справі №816/3238/15 Верховний Суд, проаналізувавши доводи контролюючого органу про те, що фактичну перевірку проведено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, оцінив їх критично, оскільки фактична перевірка платника податків була проведена не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій та інших питань.

На тлі цього, можна зробити висновок, що предмет фактичної перевірки обов`язково має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.

Оцінюючи аргумент апеляції про помилковість висновку суду першої інстанції, що спірний наказ повинен містити інформацію про наявність порушень з боку позивача, колегія суддів з ним погоджується, адже підставою для проведення перевірки являлося здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Проте, така помилкова правова оцінка фактичних обставин справи, на думку колегії суддів, не є підставою для зміни правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується рішенням суду першої інстанції і вважає, що підстави для втручання в нього - відсутні

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями: 271, 272, 283, 308, 310, 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА К» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко