ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/9708/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , відповідно до якої просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 зі служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами, в зв`язку із необхідністю у постійному догляді за батьком, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я в зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду військовослужбовцем за батьком;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю у постійному догляді за батьком, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю бездіяльністю відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами у порядку п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Так, п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницькою складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його батьком, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби /а.с. 28-34/.

29.11.2023 до суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення (серія НОМЕР_3 ) від 14.09.2018 /а.с. 12/ та з 24.03.2022 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_4 НГУ /а.с. 11, 36/.

06.06.2023 позивачем на ім`я командира військової частини НОМЕР_4 подано рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до частини п`ятої статі і 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: у зв`язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами, а саме необхідністю постійного догляду за хворим батьком. Даний рапорт позивача на звільнення за сімейними обставинами отримано відповідачем разом із долученими до нього додатками: копією висновку ЛКК №834 про необхідність стороннього догляду, копіює висновку №836 про можливість надання послуг з догляду, копіями паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження.

Такий рапорт містить резолюцію командира частини підполковника ОСОБА_3 до начальника служби кадрової роботи капітана ОСОБА_4 та представника юридичної служби головного сержанта Лучка О.О. «розглянути, надати відповідь та пропозиції», що підтверджується додатковими поясненнями представника відповідача.

Листом відповідача №6/59/12-73 О від 04.07.2023 за підписом командира частини підполковника ОСОБА_3 позивачу повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби /а.с. 16/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач з вернувся до суду з даним позовом.

У ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 15.03.2022 №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 22.05.2022 №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Законом України від 15.08.2022 №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, до 21.11.2022.

Законом України від 16.11.2022 №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 06.02.2023 №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Законом України від 02.05.2023 №3057-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Законом України від 27.07.2023 №3275-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 26.07.2023 №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Законом України від 08.11.2023 №3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 06.11.2023 №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За нормами ч.2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби:

- строкова військова служба;

- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військова служба за контрактом осіб рядового складу;

- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;

- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Положеннями ст.26 Закону №2232-XII визначені наступні підстави звільнення з військової служби.

Зокрема, ч.4 ст.26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Постановою КМУ "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" від 12.06.2013 №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

У контексті викладено слід відмітити, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною.

При цьому, суд зауважує, що вказана норма Закону не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності документів, які підтверджують обов`язок військовослужбовця піклуватися про батька, або ж у підтвердження факту здійснення постійного догляду за ним.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з військової служби відповідно до п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, у зв`язку із необхідністю постійного стороннього догляду за батьком, тобто особою, яка досягла повноліття.

Судом встановлено, що позивач, продовжуючи військову службу на посаді стрільця 2 відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_4 НГУ подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за батьком. На підтвердження необхідного догляду за батьком позивач надав серед інших документів копію висновку № 834 від 05.06.2023 Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" м. Кременчука про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

В той же час, звільнення зі служби не проведено, з підстав відсутності медичного висновку медико-соціальної експертної комісії.

Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Підпунктом 1 п.11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Наказом від 30.07.2012 № 577 затверджені форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) до досягнення дитиною 16-річного віку.

З проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що обставини щодо необхідності постійного стороннього догляду за особами, які є старшими 18 років, мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Втім, позивачем на підтвердження вищезазначених обставин до рапортів про звільнення додано висновок № 834 від 05.06.2023 Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" м. Кременчука про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Суд наголошує, що такий висновок містить графу 4 "Рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (необхідне підкреслити)."

Однак висновок № 834 від 05.06.2023 не містить відповідного підкреслення у такій графі /а.с. 14/. Тобто, комісією не зроблено висновок, яку із існуючих соціальних послуг рекомендовано для особи, зазначеної в такому висновку.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що вказаний висновок не лише не містить будь-якого рішення комісії щодо рекомендованих послуг, які вказані у формі такого документу (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи), а й те, що вказаний висновок №834 не містить рішення комісії про необхідність постійного догляду, як це визначено в п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, на підставі якого позивач подавав рапорт і сам позивач вказував про ніби наявність висновку про необхідність саме постійного догляду за хворою особою.

Відтак, позивачем було надано разом із рапортом документи, які не містять тих вимог, які визначені законом у такому випадку, а саме щодо підтвердження необхідності здійснення постійного догляду.

Разом з тим, підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ порядку №189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.

Відтак, МСЕК наділені більш ширшими повноваження та мають право формувати висновок для осіб віком понад 18 років за результатами розгляду документів, а ЛКК лише висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що наданий позивачем висновок закладу охорони здоров`я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком позивача та слугувати підставною для звільнення позивача з військової служби, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноважений інший орган (установа).

На думку суду, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для його звільнення з військової служби з підстав визначених п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що положення Постанови №413 деталізують приписи Закону №2232-XII зазначені у п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", суперечність правових норм одна одній відсутня. При цьому, Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Постанови №413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

З огляду на зазначене, подані позивачем разом з рапортом про звільнення серед інших документів як висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Окремо суд зауважує, що пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Тобто, військовослужбовець звертається з рапортом до свого прямого командира, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так по черзі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена повноваженнями вирішувати питання звільнення військовослужбовця по суті.

Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини.

У разі звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, таке звільнення здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення (абз. 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції).

Відповідно статті 110 Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод.

Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості (ст. 111 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Окрім того, таке рішення, дія чи бездіяльність може бути оскаржена в судовому порядку шляхом звернення до відповідного адміністративного суду.

Таким чином, стрільцем 2 відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_4 НГУ солдатом ОСОБА_1 порушений порядок надання рапорту про звільнення, оскільки він напряму звернувся до командира військової частини НОМЕР_4 замість звернення за підпорядкованістю, а саме: своєму безпосередньому командиру - командиру взводу, далі - командиру роти з відмітками про власне клопотання з відповідного питання, і так по черзі до командира Військової частини або іншої посадової особи, що наділена повноваженнями вирішувати питання звільнення військовослужбовця по суті.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб`єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що позивачем разом із рапортом від 06.06.2023 року не було подано належних та допустимих документів в підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, то відповідачем правомірно було відмовлено у звільненні позивача з військової служби за наслідком розгляду вказаного рапорту та наданих до нього позивачем документів.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г.Ясиновський