ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 рокусправа № 380/24819/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Червоноградської міської ради про визнання протиправним та скачування рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Червоноградської міської ради, у якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Червоноградської міської ради Львівської області від 14 вересня № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червоноград».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.09.23 позивач звернувся до голови Червоноградської міської ради Львівської області із письмовою заявою повідомити Український інститут національної пам`яті, що м. Червоноград виключено з переліку міст, які підлягають перейменуванню, а також про те, що 26.06.1994 в м. Червонограді був проведений референдум щодо перейменування міста згідно якого місту була залишена назва «Червоноград». Але, отримав відповідь, що Червоноградська міська рада не буде це робити. 14.09.2023 відбулась сесія Червоноградської міської ради з порядком денним щодо створення спеціальної групи «По проведенню консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червоноград». Про включення своїх кандидатур до цієї групи подали письмові заяви мешканці міста ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але при голосуванні депутатами їхні заяви безпідставно були відхилені. Натомість в проект рішення № 2065 було включено 6 (шість) депутатів міськради: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Причому, чотири з яких проголосували самі за себе, це: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . За прийняття даного рішення проголосував 21 депутат (для кворуму необхідно 20 голосів). Відтак, якщо б вище зазначені чотири депутати не голосували за себе то вказане рішення не було б ухвалене. ОСОБА_1 вважає, що відповідач по відношенню до позивача, як члена територіальної громади, порушив його права відмовивши у заяві звернутись до Українського інституту національної пам`яті надати обгрунтування підстав щодо рекомендацій перейменування міста, а також допущених порушеннях при створенні спеціальної робочої групи для проведення консультацій з громадськістю, а також при безпосередньому голосуванні оскаржуваного рішення. З огляду на викладені обставини, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1 8.11.2023 подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що виконавчий комітет Червоноградської міської ради є виконавчим органом міської ради у розумінні положень ст. 11 Закону України. Ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень виконавчого комітету проводити консультації з громадськістю стосовно перейменування населених пунктів відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Позивачем не долучено до позовної заяви жодних доказів протиправних дій виконавчого комітету Червоноградської ради. Стверджує, що виконавчий комітет Червоноградської міської ради не є учасником правовідносин, у зв`язку з якими було прийняте оскаржуване рішення міської ради, жодних дій для прийняття такого не вчиняв, докази протиправної поведінки виконавчого комітету Червоноградської міської ради відсутні, а тому пред`явлення позову з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Червоноградської міської ради від 14 вересня № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червоноград» до виконавчого комітету Червоноградської міської ради є безпідставним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 9.11.2023 залучено до участі у справі як співвідповідача Червоноградську міську раду; витребувано від Червоноградської міської ради: протокол голосування та всі документи до рішення Червоноградської міської ради № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червоноград»; інші документи які стосуються предмету спору.

Червоноградська міська рада 23.11.2023 подала відзив на позов, в якому проти позову заперечила та зазначила, що 27.07.2023 набрав чинності Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Уваги заслуговує мотивація, з якою Верховна Рада України ухвалила цей Закон, наведена в преамбулі. На виконання вимог вказаного Закону Червоноградською міською радою прийнято рішення від 14.09.2023 № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда». Український інститут національної пам`яті підготував та оприлюднив на офіційному вебсайті Перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики (режим flocTyny:https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/podolannya-naslidkiv-rusyfikaciyi-ta-totalitaryzmu-v ukrayini/pereliknazv- naselenyh-punktiv-yaki-mistyat-symvoliku-rosiyskoyi-imperskoyi-polityky), до якого з вищезгаданих підстав включено і місто Червоноград. Вищевикладене підтверджується листом Українського інституту національної пам`яті від 06.10.2023 № 1615/2.1-07-23. Не заслуговують на увагу твердження Позивача про нібито порушення його прав внаслідок розгляду заяви від 01.09.2023. Така була адресована Червоноградському міському голові ОСОБА_10 та розглянута останнім з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян». Позивачу було надано відповідь від 14.09.2023 № 3/24-5338/1-3. Національна комісія наголошує, що назва м. Червоноград відповідає визначенню поняття «символіка російської імперської політики», що міститься в ст. 2 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Жодних доказів порушення прийняттям оскаржуваного рішення прав Позивача щодо розгляду його заяви від 01.09.2023 останнім не надано. Щодо невключення гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначає, що голосування за відповідну правку відбувалося з дотриманням регламенту Червоноградської міської ради. Пропозиції включити до складу робочої групи гр. гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_2 відповідно, були відхилені як такі, що не набрали необхідної кількості голосів, що відображено в протоколі засіданні сесії. скасуванню в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень на підставі того, що воно було прийняте під час існування невирішеного конфлікту інтересів, має передувати встановлення факту наявності такого конфлікту інтересів спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції. Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 855/35/19. Відсутнє будь-яке рішення спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції чи приписи НАЗК, як це передбачено нормами Закону України «Про запобігання корупції». Звертає увагу суду на відсутність у діях депутатів Червоноградської міської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 приватного інтересу як обов`язкової ідентифікуючої ознаки конфлікту інтересів (потенційного або реального) під час голосування за оскаржуване рішення, оскільки таке голосування не було зумовлене особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, а мало на меті забезпечення здійснення депутатами своїх повноважень, передбачених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», та було спрямоване на виконання вимог Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Стверджує, що доводи Позивача стосуються виключно голосування за склад спеціальної робочої групи, а отже, п. З оскаржуваного рішення. Натомість способом захисту обрано визнання і скасування такого рішення в цілому. Вказує про відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що і просить суд.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини, на які позивач та посилається як на підставу своїх вимог, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

10.09.23 позивач звернувся до голови Червоноградської міської ради Львівської області із письмовою заявою повідомити Український інститут національної пам`яті, що м. Червоноград виключено з переліку міст, які підлягають перейменуванню, а також про те, що 26.06.1994 в м. Червонограді був проведений референдум щодо перейменування міста згідно якого місту була залишена назва «Червоноград». Але, отримав відповідь, що Червоноградська міська рада не буде це робити.

На виконання вимог Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» Червоноградською міською радою прийнято рішення від 14.09.2023 № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда».

Цим рішення вирішено:

1.Провести консультації з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда (далі Консультації).

2.Затвердити порядок проведення Консультацій, що додається.

3.Утворити спеціальну робочу групу для проведення Консультацій та затвердити її персональний склад, що додається.

4.Процедуру проведення Консультацій розпочати з 02 жовтня 2023 року та встановити тривалість 30 (тридцять) календарних днів.

5.Спеціальній робочій групі забезпечити підведення підсумків Консультацій не довше, ніж за 10 (десять) робочих днів після завершення їх проведення та оприлюднити результати.

6.Керівникам виконавчих органів Червоноградської міської ради сприяти проведенню Консультацій, збору результатів та вчасного їх подання для належного підведення підсумків.

7.Відділу цифрової трансформації, інформаційної політики та прозорості (Глаговська Н.С.): провести інформаційну компанію з питання перейменування міста Червоноград; забезпечити інформаційне висвітлення процесу та підсумків Консультацій.

З вказаним рішенням ОСОБА_1 не погодився, вважає, що воно суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування де вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

На основі вказаного положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Так, відповідно до частин першої та дванадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях вирішується питання щодо затвердження регламенту міської ради.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради.

Частиною другою статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з статтями 1, 2 Європейської хартії місцевого самоврядування, місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

В свою чергу, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивач, відповідно до позовної заяви, оскаржив рішення Червоноградської міської ради, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки того суб`єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), якому його адресовано.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, виходячи з норми даної статті, інші особи не можуть оскаржити нормативно-правовий акт.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист.

Згідно з статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Суд встановив, що на виконання вимог Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» Червоноградською міською радою прийнято рішення від 14.09.2023 № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда».

Щодо не включення гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідач зазначив, що голосування за відповідну правку відбувалося з дотриманням регламенту Червоноградської міської ради.

Відповідно до положень ст. 53 Регламенту Червоноградської міської ради, Червоноградського району Львівської області восьмого скликання, затвердженого рішенням Червоноградської міської ради від 24.06.2021 №540, зауваження, поправки, доповнення до проекту рішення подаються письмово або усно голові засідання, у тому числі під час обговорення. Подані поправки і доповнення до проекту рішення ставляться на голосування.

Пропозиція, яка не отримала необхідної кількості голосів, вважається відхиленою. Таке процедурне питання заноситься до протоколу пленарного засідання.

Пропозиції включити до складу робочої групи гр. гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_2 відповідно, були відхилені як такі, що не набрали необхідної кількості голосів, що відображено в протоколі засіданні сесії.

Стосовно порушення на думку депутатами Червоноградської міської ради вимог ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» під час голосування за оскаржуване рішення суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.

Статтею 67 Закону № 1700-VII передбачено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Скасуванню в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень на підставі того, що воно було прийняте під час існування невирішеного конфлікту інтересів, має передувати встановлення факту наявності такого конфлікту інтересів спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції.

Суд у межах вказаної справи не є тим органом, до повноважень якого віднесено встановлення фактів наявності чи відсутності реального чи потенційного конфлікту інтересів у депутатів міської ради.

Сторонами не надано рішення спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції чи приписи НАЗК, як це передбачено нормами Закону України «Про запобігання корупції» у депутатів Червоноградської міської ради при прийнятті рішення від 14.09.2023 № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда».

Відмова відповідача у заяві ОСОБА_1 звернутись до Українського інституту національної нам`яті надати обгрунтування підстав щодо рекомендацій перейменування міста, а також допущених порушеннях при створенні спеціальної робочої групи для проведення консультацій з громадськістю, а також при безпосередньому голосуванні оскаржуваного рішення, не є підставою для скасування відповідного рішення.

Суд наголошує, що рішення Червоноградської міської ради від 14 вересня № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червоноград» як акт індивідуальної дії вичерпало свою дію після реалізації.

Крім того, частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 10 квітня 2012 року по справі № 21-1115во10, щодо положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд зазначає, що відмова відповідача у заяві ОСОБА_1 звернутись до Українського інституту національної нам`яті надати обгрунтування підстав щодо рекомендацій перейменування міста, а також допущених порушеннях при створенні спеціальної робочої групи для проведення консультацій з громадськістю, а також при безпосередньому голосуванні оскаржуваного рішення за відсутності рішення спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції чи приписи НАЗК, не може бути підставою для скасування такого рішення, а інших належних доказів, які б свідчили про те, що прийняте рішення є протиправним або порушує законні права і інтереси позивача, до суду не надано, в зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач довів правомірність вчинених дій та прийнятого рішення від 14.09.2023 № 2065 «Про проведення консультацій з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович