ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Справа № 280/2197/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України матеріальну шкоду в розмірі 78 126,59 грн. (сімдесят вісім тисяч сто двадцять шість гривень 59 копійок).

Також, стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти в розмірі 2684,00 грн. витрачені на сплату судового збору при поданні позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 »вирішено, що в діях командира 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону капітана ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України, втрата військового майна, вирішено вважати доведеною вину ОСОБА_1 та достатнім для порушення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності згідно чинного законодавства, матеріали службового розслідування направити до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №197 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 » під час виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з ОСОБА_1 фінансовим відділенням військової частини НОМЕР_1 утримано суму в розмірі 32 835,44 грн. в рахунок погашення боргу. Невідшкодованими залишилась сума боргу 78 126,59 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Позивач просить позов задовольнити.

У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) здійснений запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.

19.04.2023 Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надав відповідь, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.09.2004 по теперішній час.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача 03.05.2023 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі №280/1226/23.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №280/1226/23.

07.11.2023 відповідачем надане до суду клопотання та додаткові пояснення з копією постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року №280/1226/23, якою вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року в справі №280/1226/23 скасувати, прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 ».Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання п. 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 » грошові кошти у сумі 32835,44 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 44 копійки).

Відповідно до наказу від 31.10.2023 №213 "Про надання відпустки" суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В. у період з 04.11.2023 по 19.11.2023 перебував у відпустці, розгляд клопотання про поновлення провадження у справі здійснений судом у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року провадження у справі поновлено.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 з 22.12.2021 перебував на військовій службі на посаді командира 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини від 22.12.2021 № 318).

31.12.2022 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №1586 призначене службове розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 . Службове розслідування призначене на підставі рапорту т.в.о. командира 1 патрульного батальйону в якому повідомляв, що в ході прийому передачі посади командира 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону виявлено нестачу майна, яке рахується за ОСОБА_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 »вирішено, зокрема:

1. Службове розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 завершити.

2. Вважати доведеною вину, щодо неналежного виконання службових обов`язків, направлених на збереження ввіреного майна командиром 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону капітаном ОСОБА_1 а зібрані під час службового розслідування матеріали достатніми для порушення питання щодо притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності згідно чинного законодавства.

3. Начальнику відділення по роботі з особовим складом військо частини НОМЕР_1 направити матеріали службового розслідування до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону для прийняття правового рішення.

9. Начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) військової частини НОМЕР_1 згідно із вимогами ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі», утримати суму в розмірі до 20 відсотків із грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, що належать капітану ОСОБА_1 .

Фінансовим відділенням військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 утримано суму в розмірі 32 835,44 грн. в рахунок погашення боргу, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №197 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 » під час виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У зв`язку з тим, що відповідачем невідшкодована сума боргу у розмірі 78 126,59 грн., позивач звернувся з цим позовом до суду для стягнення матеріальної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Статтею 4 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби).

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) визначено, що пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з ст. 3 Закону Закон № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Закон № 160-IX встановлено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону Закон № 160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Частиною 1 ст. 6 Закону Закон № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 28.12.2022 № 197 о/с капітану ОСОБА_1 припинено контракт та звільнено відповідно до ч.5 п. 3 п.п. «Б» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2023 року № 24 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_1 з 27.01.2023.

Згідно з ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 року наказ №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 »вирішено, що в діях командира 1 патрульної роти 1 патрульною батальйону капітаном ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України, втрата військового майна, вирішено вважати доведеною вину ОСОБА_1 та достатнім для порушення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності згідно чинного законодавства, вирішено матеріали службового розслідування направити до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

На виконання цього наказу позивачем утримано суму в розмірі 32 835,44 грн. в рахунок погашення боргу.

Не погоджуючись з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 року наказ №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 » позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року у справі №280/1226/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року №280/1226/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року в справі №280/1226/23 скасоване, прийняте нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволені. Визнаний протиправним та скасований наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 ».Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання п. 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 » грошові кошти у сумі 32835,44 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 44 копійки).

Статтею 14 Закону № 160-IX, (оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності) визначено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

З урахуванням встановленої Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року №280/1226/23 протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 року №197 «Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі майна 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 », яким відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності, підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України матеріальної шкоди, відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить залишити без задоволення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 30.11.2023.

Суддя Б.В. Богатинський