П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8399/23

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа Служба безпеки України про визнання протиправною відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання, про зобов`язання повторно розглянути заяву про отримання посвідки на тимчасове проживання та здійснити оформлення і видачу посвідки на тимчасове проживання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа Служба безпеки України, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову ГУ ДМС України в Одеській області від 19.12.2022 в оформленні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 для отримання посвідки на тимчасове проживання та здійснити оформлення і видачу посвідки на тимчасове проживання.

В обґрунтування позову вказував, що 24.01.2023 отримав рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, оскільки від СБУ отримано інформацію про те, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України з чим не погоджується, оскільки жодних протиправних дій не вчиняв, а інформація яку СБУ вважає такою, що дає підстави стверджувати про протилежне, взята з його телефону і не свідчить про яку-небудь загрозу. З 2019 року у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 і проживав постійно в Україні відповідно до посвідки на тимчасове проживання. Займався підприємницькою діяльністю та сплачував податки. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року відмовлено повністю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови від 19.12.2022 року в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про не врахування судом першої інстанції того факту, що позивач на території України перебуває на законних підставах, а саме на підставі раніше виданої посвідки на тимчасове проживання в Україні. При цьому, позивачем дотримано вимоги Порядку від 25.04.2008 року №322.

В свою чергу, орган міграційної служби у своєму рішенні не наводить конкретних фактів подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів при зверненні за одержанням посвідки.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та з 2019 року перебуває на території Україні у зв`язку із укладенням шлюбу з громадянкою України ОСОБА_3 .

30.12.2021 року ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні строком дії до 29.12.2022 року.

29.11.2022 року ОСОБА_1 подано заяву анкету на обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні у зв`язку із закінченням строку її дії.

30.11.2022 року ГУ ДМС в Одеській області направлено до УСБУ в Одеській області запит щодо наявності або відсутності підстав для відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .

Листом від 09.12.2022 року УСБУ в Одеській області повідомило, що за результатами перевірки, на підставі п.п.9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання заперечує стосовно обміну/видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.12.2022 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення №51031400000504 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , яке є предметом оскарження у цій справі.

В судовому засіданні суду першої інстанції, представник ГУ ДМС В Одеській області пояснив, що інші підстави для відмови у оформленні посвідки крім листа УСБУ в Одеській області відсутні.

Представник СБУ зазначив, що інформація стосовно ОСОБА_1 була отримана з його телефону, а саме переписка та фото, які свідчать про його спілкування та підтримання зв`язків з військовими Російської Федерації.

ОСОБА_4 пояснив, що не вважає переписку з громадянами Російської Федерації та фото з телефону такими, що свідчать про загрозу національній безпеці України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в умовах військової збройної агресії зі сторони Російської Федерації громадянином якої є позивач, який прибув в Україну після збройної агресії 2014 року такі висновки є обґрунтованими, а Служба Безпеки України не зобов`язана в умовах збройної агресії надавати докази та обґрунтування на кожне заперечення позивача, оскільки такі дії направлені на попередження тобто унеможливлення реалізації якої-небудь загрози в майбутньому.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, який також встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

За визначеннями, наведеними у пунктах 3, 6, 7, 18 частини 1 статті 1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI, возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини 14 статті 4 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно із частинами 3, 14 статті 5 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 5-1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (в редакції, яка діяла на момент оформлення позивачці попередньої посвідки на тимчасове проживання) визначено строки дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства, які, згідно із пунктом 5 цієї статті Закону, у випадку позивачки становлять один рік.

Частиною 3 статті 5-1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент звернення позивачки про обмін посвідки на тимчасове проживання) передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 5-3 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент закінчення терміну посвідки позивачки на тимчасове проживання) визначено, що іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Також, частиною 5-5 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI (яка діяла на момент звернення позивачки про обмін посвідки на тимчасове проживання) передбачено, що іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Вказані положення Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI кореспондуються із приписами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 3 пункту 7 Порядку від 25.04.2018 року №322, обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.

За правилами пунктів 16, 17, 19 Порядку від 25.04.2018 року №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Згідно із пунктами 39, 40 Порядку від 25.04.2018 року №322 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії, додатково подаються дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку.

У пункті 42 Порядку від 25.04.2018 року №322 передбачено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 67 Порядку від 25.04.2018 року №322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Виходячи з обставин цієї справи, відмова в оформленні (обміні) позивачу посвідки на тимчасове проживання відбулась з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322.

Фактично, підставою для відмови в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання стали заперечення Управління СБУ стосовно обміну/видачі іноземному громадянину посвідки на тимчасове проживання в Україні. Вказані висновки УСБУ зроблені за результатом перевірки наявності або відсутності інформації про те, що дії іноземця можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Тобто, відповідна інформація Управління СБУ згідно із підпунктом 7 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 року №322 є доказом того, що дії іноземця, що можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та правовою обставиною для відмови іноземцю в оформленні (обміні) посвідки.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що заперечення СБУ щодо оформлення (обміну) позивачці посвідки не містять посилань на інформацію про те, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

У зв`язку із чим, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення міграційної служби не містить достатніх мотивів його прийняття, не містить конкретних підстав (фактичних і юридичних) прийняття рішення, а відтак не може вважатись обґрунтованим і правомірним.

При цьому, в контексті спірних правовідносин, одночасному врахуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» 01.11.2022 року №1232 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України постановлено:

1. Установити, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

2. Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»;

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

3. Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Зазначений акт Кабінету Міністрів України набрав чинності з 09.11.2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

З урахуванням особливостей надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам російської федерації, установлених постановою Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування, а також дати звернення позивачки за оформленням (обміном) посвідки (28.11.2022 року), територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби має поінформувати іноземця про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Суд першої інстанції не врахував, що вказана постанова Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232 у пункті 2 містить виключення, за яких зазначені у пункті 1 цієї Постанови обмеження на іноземців не поширюються.

Апеляційний суд додатково вказує, що у випадку позивача, на останнього поширюються положення абзацу 2 пункту 2 цієї Постанови, а саме, як на особу, що має законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Позивач звернувся до органу міграційної служби із заявою про одержання дозволу на імміграцію в Україну. Спірні правовідносини виникли виключно з приводу неправомірної відмови позивачці в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В контексті спірних правовідносин та тієї обставини, що позивач звернувся до органу міграційної служби за оформленням (обміном) посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі частини 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та в період настання строку такого звернення, що припав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності вказаною Постановою і протягом 30 днів з дня набрання чинності цією Постановою, орган міграційної мав перевірити наявність у позивача умов, за яких обмеження, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України 01.11.2022 року №1232, не поширюються на іноземця, а саме:

віднесення позивача до осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави; та за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.

В матеріалах справи наявний дозвіл на іміграцію в України від 11.09.2023 №51014200088037 (а.с. 189), виданий ГУДМС України в Одеській області.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що рішення міграційної служби не містить достатніх мотивів та конкретних підстав його прийняття, є необґрунтованим, апеляційний суд вбачає підстави для скасування рішення міграційної служби та наявність правових обставин для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 139, 242, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 420/8399/23 скасувати, ухвалити нову постанову.

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Головного управління ДМС України в Одеській області від 19 грудня 2022 року в оформленні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 для отримання посвідки на тимчасове проживання та здійснити оформлення і видачу посідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в цій спостанові.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28.11.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький