П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 821/5/18

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Федусика А.Г.,

суддів: Шевчук О.А. та Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства економіки України (Мінекономіки) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» до Міністерства економіки України (Мінекономіки) про скасування пункту 147 додатку до наказу,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» (далі ТОВ) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки України (Мінекономіки) про скасування пункту 147 додатку до наказу від 25.12.2013 року №1562 «Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України», яким до позивача з 03 лютого 2014 року застосовано вид санкцій 1 (режим індивідуального ліцензування).

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 2 березня 2018 року позов задовольнив та скасував пункт 147 додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" до ТОВ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, прийнятою у складі колегії суддів Бойка А.В., Єщенка О.В. та Осіпова Ю.В., змінено рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року та викладено резолютивну частину у такій редакції: «Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати дію санкцій, накладених на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» пунктом 147 додатку до наказу від 25 грудня 2013 року №1562 «Про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України».

Разом з тим, за результатом касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 13 січня 2022 року касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Суд скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року по справі №821/5/18, а справу направив на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа була розподілена на колегію суддів у складі: Федусика А.Г., Шевчук О.А. та Яковлєва О.В..

В апеляційній скарзі зазначалось, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2010 року між ТОВ (Україна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАТОЙЛ" (Грузія) було укладено контракт №01/10 на постачання насіння соняшнику. ТОВ по вказаному контракту було поставлено насіння соняшнику, всього на суму 875141,9 дол. США. Відповідно до розділу 9 контракту №01/10 Покупець гарантував здійснити оплату товару в доларах США протягом 30 днів по наступній схемі: покупець зобов`язався сплачувати по 1/3 частині від загальної вартості товару згідно ваги, указаної в коносаменті, кожні 10 календарних днів із дати видачі коносамента на товар. Коносамент видано 22.03.2010 року.

ТОВ "БАТОЙЛ" не виконало зобов`язань з оплати товару.

В зв`язку із невиконанням зобов`язань ТОВ "БАТОЙЛ" по оплаті товару, ТОВ звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті України 22.02.2011 року прийнято рішення про стягнення з ТОВ "БАТОЙЛ" на користь ТОВ 1176436,28 дол. США (875141,88 дол. США - вартість товару; 175028,38 дол. США - пеня; 122531,65 дол. США - відсотки за користування товарним кредитом; 3734,37 дол. США - плата за зберігання товару).

Відповідно до ухвали Верховного суду Грузії від 28 листопада 2011 року №А-3225-Ш- 55-2011 визнано та допущено до виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово - промисловій палаті України від 22.02.2011 року.

Національне бюро виконання судових рішень Міністерства юстиції Грузії 25.11.2012 року повідомило ТОВ, що на підставі рішення Кутаїського міського суду відкрилося діловодство про неплатоспроможність по відношенню до ТОВ «БАТОЙЛ» від 03 жовтня 2012 року за номером №2/1252.

31.01.2013 року ухвалою Кутаїського міського суду по справі № 2/1252-2012 припинено по відношенню до ТОВ "БАТОЙЛ" провадження у справі про неплатоспроможність.

Міністерством доходів і зборів України 20 вересня 2013 року складено подання №12927/5/99-99-22-03-01-16 "Про застосування спеціальних санкцій", яким, відповідно до спільної Постанови КМУ та Національного банку України від 26.12.1995 р. №1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю за валютного контролю", запропоновано застосувати спеціальні санкції, зокрема до ТОВ.

25 грудня 2013 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ №1562 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", на підставі подань Міністерства доходів і зборів України вих. від 24.07.2013 № 8627/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 29.07.2013 № 06/76510-13, вих. від 08.08.2013 № 9668/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 12.08.2013 № 06/81233-13, вих. від 20.09.2013 № 12927/5/99-99-22- 03-01-16, вх.від 26.09.2013 № 06/95523-13 наказано за порушення пов`язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу. Додатком 147 до наказу від 25.12.2013 р. №1562 визначено ТОВ.

04 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування.

Клопотання обґрунтовано тим, що здійснені ТОВ заходи щодо повернення коштів від контрагента-нерезидента ТОВ "БАТОЙЛ" є неможливими (безперспективними) у силу відсутності у боржника активів. До вказаного клопотання надано копії рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово - промисловій палаті України від 22.02.2011 р., ухвали Верховного суду Грузії від 28 листопада 2011 року, повідомлення Національного бюро виконання судових рішень Міністерства юстиції Грузії від 25.11.2012 р., ухвали Кутаїського міського суду від 31 січня 2013 р., копія повідомлення національного агентства публічного реєстру № 276083, копія виписки з ЄДР.

Відповідачем на вказане клопотання надано відповідь вих.№4102-13/15293-07 від 11.05.2017 року, відповідно до якої ТОВ запропоновано надати належним чином завірені копії про ліквідацію "ООО "БАТОЙЛ".

Позивачем за вих.№15/06 від 16.06.2017 р. надано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України довідки з обслуговуючих банків щодо відсутності у позивача порушень встановлених термінів розрахунків за експортно - імпортними операціями.

23.06.2017 р. за вих.№4102-13/21194-07 відповідачем надано відповідь, якою запропоновано надати належним чином завірені копії про ліквідацію "ООО "БАТОЙЛ" (Грузія) або заходи, вжиті підприємством щодо усунення порушень, станом на поточну дату та оновлені довідки з обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно - імпортними операціями.

Позивачем за вих.№25/07 від 25.07.2017 р. надано довідки з обслуговуючих банків щодо відсутності у позивача порушень встановлених термінів розрахунків за експортно - імпортними операціями.

Листом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України №4102-13/28299-07 від 11.08.2017 р. позивачу повторно запропоновано надати належним чином завірені копії матеріалів про ліквідацію "ООО "БАТОЙЛ" (Грузія), або заходи, вжиті підприємством щодо усунення порушень, станом на поточну дату та оновлені довідки з обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно - імпортними операціями.

Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, стосується зовнішньоекономічного контракту позивача, укладеного з ТОВ "БАТОЙЛ" від 24.02.2010 року № 01/10.

В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ неодноразово направлялись клопотання на адресу Мінекономрозвитку України щодо зупинення дії спеціальної санкції разом з матеріалами про стан визнання та виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 22.02.2010 року у справі АС №281г/2010.

20 листопада 2011 року Верховним Судом Грузії по справі №А-3225-Ш-55-2011 винесено ухвалу, якою вирішено визнати та привести у виконання на території Грузії рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 22.02.2010 року.

Листом від 26.10.2012 р. Національне бюро виконання судових рішень Міністерства юстиції Грузії повідомлено позивача, що на підставі рішення Кутаїського міського суду відкрито діловодство про неплатоспроможність щодо ТОВ "БАТОІЛІ" (ідентифікаційний код № 245571224). Згідно даної постанови призупинено всі розпочаті заходи по здійсненні примусових заходів по виконанню судового рішення проти боржника.

Ухвалою Кутаїського міського суду Грузії від 31 січня 2013 року припинено провадження у справі про неплатоспроможність у відношенні ТОВ "БАТОЙЛ" .

Відповідно до листа Національного агентства публічного реєстру Міністерства юстиції Грузії № 276083 від 14.11.2015 р., нерухоме майно, право власності у ТОВ "БАТОЙЛ" відсутнє.

Крім того, для підтвердження відповідності зовнішньоекономічної діяльності до законодавства, позивачем в якості матеріалів щодо відсутності порушень зовнішньоекономічної діяльності, валютного, митного, податкового та іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, направлялись оновлені довідки обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Суд зазначив, що викладені вище обставини підтверджуються копіями клопотань ТОВ, направленими на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також копіями документів, що підтверджують вжиття підприємством заходів відносно встановлених порушень, та відповідями Мінекономрозвитку України, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на вказане, суд дійшов до висновку, що ТОВ вжито необхідних та достатніх заходів для повернення валютної виручки на територію України, та приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із вимогами законодавства визначених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій.

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями статті 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (далі Закон) визначено принципи зовнішньоекономічної діяльності. Так, суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

Відповідно до статті 5 Закону всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ). Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб`єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно до статті 7 Закону регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв`язків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

- самими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

При цьому, положеннями статті 9 Закону передбачено, що Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами) (ст.35 Закону).

Відповідно до статті 37 Закону за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Також, вказаною статтею визначено, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи:

лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;

оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Тотожні приписи передбачено і в Положенні про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджене наказом Мінекономіки України за №52 від 17.04.2000 року (далі Положення).

Пунктом 4 Положення визначено порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій.

Відповідно до п.п.4.13-4.15 Положення якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти Міністерству економіки України матеріали про їх скасування (зміна виду, тимчасове зупинення).

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економіки України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов`язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економіки України з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій.

Загальний термін розгляду вказаних клопотань та надання відповіді суб`єктові зовнішньоекономічної діяльності про прийняте Міністерством економіки України рішення не повинен перевищувати тридцять календарних днів.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12 ) та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економіки України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

При цьому, відповідно до п.п.4.10 Положення наказ Міністерства економіки України щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій у триденний термін доводиться до відома відповідним органам.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі усунення порушень законодавства або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону відповідні суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики клопотання про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій, за результатом розгляду якого (клопотання) вказаний центральний орган виконавчої влади повинен видати відповідний наказ.

Як було зазначено, ТОВ неодноразово направлялись листи на адресу Мінекономрозвитку України з метою скасування дії спеціальної санкції разом з матеріалами про стан визнання та виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 22.02.2010 року у справі АС №281г/2010.

Водночас, як вбачається зі справи та підтверджено сторонами, Міністерством економіки України не було прийнято наказ щодо скасування, зміни виду чи тимчасового зупинення дії спеціальної санкції, при цьому, не було прийнято відповідного рішення і про відмову в задоволенні клопотання ТОВ щодо скасування спеціальної санкції.

Суд зазначає, що дійсно зміст Закону та Положення не передбачають форми «рішення», як правового акту індивідуальної дії, який повинен прийняти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики в разі відсутності підстав для задоволення по суті клопотання щодо скасування спеціальної санкції.

Поряд з цим, на переконання суду, за результатом розгляду клопотання щодо скасування дії спеціальної санкції, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, як суб`єкт владних повноважень в будь-якому випадку зобов`язаний прийняти остаточне «рішення», як правовий акт індивідуальної дії, що в даному випадку стосується ТОВ, у формі, передбаченій або Законом та Положенням, або у будь-якій іншій формі (зокрема, і в разі відмови в задоволенні клопотання щодо скасування дії спеціальної санкції, залишення його без розгляду, тощо).

Вказані висновки узгоджуються з висновками ЄСПЛ, зробленими у справі «Рисовський проти України», де Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини стосуються права ТОВ на вільне підприємництво (при цьому, стаття 5 Закону передбачає, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України), що є одним з основоположних прав, а тому відповідач, як державний орган повинен діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб, яким в даному випадку було б розгляд клопотання ТОВ та прийняття Мінекономіки відповідного рішення з цього приводу, чого з матеріалів справи не вбачається.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).

Поряд з цим, в межах даної справи не вбачається, що дії Держави в особі Мінекономіки України були взірцевими, що призвело до порушення законних прав ТОВ, які суд вважає за належне поновити.

Крім того, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ та Верховного Суду, згідно якої виокремлено основні ознаки категорії «якість закону». Так, встановивши невідповідність акта законодавства критерію «якість закону» суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складових.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність в Законі та Положенні форми «рішення», як правового акту індивідуальної дії, який повинен прийняти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики в разі відсутності підстав для задоволення по суті клопотання щодо скасування дії спеціальної санкції, з урахуванням принципів справедливості, розумності, верховенства права (з урахуванням всіх його складових), суд повинен вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх в частині шляхом зобов`язання відповідача на протязі тридцяти календарних днів (оскільки положеннями ст.37 Закону передбачено, що загальний термін розгляду клопотань про скасування санкцій не повинен перевищувати тридцяти календарних днів) розглянути клопотання ТОВ про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування та прийняти за результатом такого розгляду відповідне «рішення», як правового акту індивідуальної дії.

Вказані висновки також побічно узгоджуються з висновками, зробленими Верховним Судом в поставної від 13 січня 2022 року по даній справі, де суд зазначив таке: « 27. Зокрема, як зазначалось судом вище, прийняттю суб`єктом владних повноважень рішення щодо скасування санкцій передує певна процедура, у ході якої відповідач у визначений строк та спосіб повинен прийняти відповідне рішення. Дії відповідача чи його бездіяльність у процесі прийняття такого рішення повинні досліджуватись судом на предмет їх правомірності.

28. Проте цей суд (мається на увазі апеляційний суд), зобов`язавши відповідача вчинити певну дію, не встановив, чи допустив він протиправні дії або протиправну бездіяльність. Не констатував це у мотивувальній та резолютивній частинах свого рішення. Між тим це має значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та про правомірність його дій у спірних правовідносинах.»

При цьому, в контексті строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає, що дійсна правова мета звернення ТОВ до суду з позовом є скасування дії спеціальної санкції, яке ТОВ намагалось реалізувати шляхом звернення 04 травня 2017 року до відповідача з клопотанням про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування, яке (клопотання) відповідачем протиправно не було розглянуто належним чином (шляхом винесення відповідного «рішення»), зокрема, і в період часу з травня 2017 року по серпень 2017 року, коли листом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 4102-13/28299-07 від 11.08.2017 р. позивачу повторно запропоновано надати відповідні копії матеріалів, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що звертаючись в січні 2018 року до суду з позовом, ТОВ не було пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства економіки України (Мінекономіки) задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» до Міністерства економіки України (Мінекономіки) про скасування пункту 147 Додатку до наказу задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства економіки України (Мінекономіки) щодо розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» від 04 травня 2017 року №04/05 про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування.

Зобов`язати Міністерство економіки України (Мінекономіки) на протязі тридцяти календарних дів з моменту отримання копії даного рішення розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСИМ, ЛТД» від 04 травня 2017 року №04/05 про скасування дії санкції про встановлення режиму індивідуального ліцензування та прийняти за результатом такого розгляду відповідне рішення.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв