ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2023 р. Справа № 911/1581/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Томашівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан»

про стягнення 251 382, 21 гривень

представники сторін не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Томашівської сільської ради (далі - позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" (далі - відповідач) про стягнення 251 382, 21 гривень заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 за період з 01.04.2020 по 31.12.2020.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.06.2023 залишив позовну заяву Томашівської сільської ради без руху та постановив усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

22.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач надіслав письмові пояснення, відповідно до яких надано пояснення стосовно виявлених судом недоліків та відповідні документи на підтвердження таких пояснень.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.06.2023 прийняв позовну заяву Томашівської сільської ради до розгляду та відкрив провадження в справі № 911/1581/23, призначив підготовче засідання на 21.07.2023, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.07.2023, в межах встановлених судом строків, через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого ТОВ «Сіпан» просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог та закрити провадження у цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Означений відзив прийнято судом до розгляду 21.07.2023 у підготовчому засіданні.

21.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав:

- клопотання про долучення до справи додаткових доказів;

- пояснення щодо заявленого позову, які прийняті судом до розгляду 21.07.2023 у підготовчому засіданні.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.07.2023 у цій справі, зокрема, залишив без розгляду клопотання Томашівської сільської ради про долучення до справи додаткових доказів, відклав підготовче засідання на 04.08.2023 та запропонував позивачу надати суду відповідь на відзив у строк до 04.08.2023.

01.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечував проти викладених у відзиві доводів відповідача.

04.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав заперечення щодо позовних вимог, згідно змісту яких також просив поновити строк для подання доказів, а також закрити провадження в справі.

Поряд з тим 04.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав клопотання про долучення до справи додаткових доказів та клопотання про поновлення строку для подання таких доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.08.2023 у цій справі задовольнив заперечення ТОВ «Сіпан» в частині прохання поновити пропущений строк для подання доказів; поновив ТОВ «Сіпан» строк для подання доказів; відмовив ТОВ «Сіпан» в задоволенні заперечень в частині закриття провадження в справі; задовольнив клопотання Томашівської сільської ради про поновлення строку для подання доказів та поновив відповідний строк; закрив підготовче провадження у справі № 911/1581/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 08.09.2023.

01.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідач подав письмові пояснення щодо позову та просив поновити строк для подання доказів, доданих до означених пояснень.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 08.09.2023 у цій справі, оголосив перерву в судовому засіданні до 22.09.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.09.2023 в означеній справі відмовив у задоволенні пояснень ТОВ «Сіпан» в частині прохання поновити пропущений строк для подання доказів та залишив без розгляду докази, що долучені до таких пояснень, оголосив перерву в судовому засіданні до 06.10.2023.

05.10.2023 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні.

Також 05.10.2023 через підсистему «Електронний суд» позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.10.2023 у цій справі відмовив у задоволенні клопотання Томашівської сільської ради в частині прохання продовжити строк розгляду справи; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» в частині прохання продовжити строк розгляду справи; оголосив перерву до 27.10.2023.

27.10.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того 27.10.2023 через підсистему Електронний суд від Томашівської сільської ради надійшло клопотання про продовження перерви, згідно якого позивач просить суд продовжити перерву у справі для остаточного завершення перемовин з наданням погодженого сторонами проекту мирової угоди, а також визнати зазначену причину неявки представника позивача поважною.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.10.2023 у цій справі залишив без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сіпан про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.11.2023.

16.11.2023 через підсистему «Електронний суд» позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника Томашівської сільської ради.

16.11.2023 через підсистему «Електронний суд» відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу для підготовки та узгодження умов мирової угоди та вирішення питання щодо її укладення сесією Томашівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладені процесуальні приписи, оскільки про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, тоді як інші підстави для відкладення розгляду справи у розумінні відповідних процесуальних приписів відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про відкладення судового засідання, відтак продовження її розгляду по суті у судовому засіданні 17.11.2023 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 17.11.2023, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіпан (за договором орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір оренди), згідно умов п. 1 якого, орендодавець на підставі Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2009 року № 1133 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Сіпан за рахунок земель державної власності надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - землі добувної промисловості (код УКЦВЗ 3.1.1., для розробки Кощіївського родовища гранітів), яка знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області за межами населеного пункту.

Згідно пп. 2, 4, 5, 8, 9-11, 13, 28.2, 40, 44 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5, 6237 гектарів, кадастровий номер - 3224983300:02:003:0031 (далі - земельна ділянка), у тому числі: рілля - 5, 6237 га.

Земельна ділянка передається в оренду разом з: будинки, будівлі, споруди та інші об`єкти на земельній ділянці відсутні.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки затверджена рішенням сесії Фастівської районної ради від 25.12.2009 р. № 07-31-У становить 1 803 520, 59 грн.

Договір укладено на 10 (десять) років починаючи з дати його державної реєстрації та у відповідності до чинного законодавства. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 180 352, 06 грн на рік, що становить 10 (десять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендар сплачує орендну плату щомісячно рівними частинами по 15 029, 34 грн на місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Дорогинської сільської ради: р/р № 33212812700650, отримувач: УДК в Київській області МФО 821018, код ЗКПО 04361344.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно додатку №1 до цього договору.

Орендна плата вноситься до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається один раз на п`ять років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема збільшення розміру орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку, та у випадках, вказаних в п. 13 цього договору.

Перехід права власності а орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Копія означеного договору наявна в матеріалах справи.

Зазначений договір оренди зареєстровано Київською обласною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що вчинено запис від 28.01.2010 № 04:10:958:00009, що підтверджується відповідними відмітками на останній сторінці вказаного договору.

Надалі, додатковою угодою № 1 від 22.06.2018 сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року та визначили, зокрема, що Київська обласна державна адміністрація, надалі іменована - орендодавець, від якої на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 1133 від 17.12.2009 діє Фастівська районна державна адміністрація Київської області, в особі уповноваженого керівника Фастівської РДА.

Також, пункт 2 Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року сторонами викладено в такій редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5 6237 га (кадастровий 3224983300:02:003:0031), цільове призначення землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області».

Позивачем зауважено, що Господарський суд міста Києва рішенням від 15.09.2020 у справі № 910/8535/20 відмовив у задоволенні позову ТОВ «Сіпан» до Київської обласної державної адміністрації про визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок, зокрема договору від 28.12.2009 про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 5,6237 гектарів, кадастровий номер 3224983300:02:003:0031, оскільки судом встановлено, що такий договір продовжує дію на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін. Копія цього рішення наявна в матеріалах справи.

Позивачем зазначено, що у зв`язку із набранням чинності 27.05.2021 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Томашівська сільська рада стала правонаступником орендодавця.

З огляду зазначеного, Томашівська сільська рада 20.08.2021 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0031, на підтвердження чого надала копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 272556537 від 31.08.2021.

Згідно викладених позивачем обставин, за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 відповідач повинен був сплатити Томашівській сільській раді 271 764, 56 грн орендної плати, однак таке зобов`язання ТОВ «Сіпан» виконало частково, сплативши 20 382, 35 грн. Позивач вказав, що в розрахунку заборгованості застосовано розмір нормативної грошової оцінки на дату укладення договору в розмірі 1 803 520, 59 грн за земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0031, площею 5, 6237 га, що складало 320 700, 00 грн за 1 га на відповідну дату, помножене на коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а тому нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки за 2020 рік склала 644 331, 58 грн. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

Томашівська сільська рада зауважила, що вказану суму заборгованості розраховано відповідно до умов договору, з урахуванням індексації, а суму задекларованої та сплаченої відповідачем орендної плати за договором оренди від 28.12.2009 за спірний період позивач визначив відповідно до наявної в нього копії податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

Водночас, як вказав позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, з урахуванням частково сплачених коштів, Томашівська сільська рада звернулась до ТОВ «Сіпан» з листом № 02/19-52 від 21.02.2023, згідно змісту якого повідомила про наявність заборгованості та просила надати письмові роз`яснення щодо розрахунків орендної плати по вказаному договору, однак відповідь від відповідача не надходила. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову та наявності підстав для стягнення орендної плати в означеному розмірі, позивач посилається, зокрема, на ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст. 526, 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на вказане, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Сіпан» 251 382, 21 грн.

Заперечуючи проти позову ТОВ «Сіпан» вказало, що позивач звертаючись до суду з вказаним позовом діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом та Законом України «Про місцеве самоврядування», оскільки функції щодо з`ясування питань щодо своєчасності та/або повноти сплати орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, виявлення та належна документація фактів неповної сплати орендної плати, їх узгодження та стягнення до бюджету охоплюється поняттям адміністрування податків і здійснюється виключно податковими органами, тоді як органи місцевого самоврядування, яким є позивач, не наділені повноваженнями щодо виконання таких функцій.

З огляду зазначеного відповідач також просив закрити провадження у цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач також наголосив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, тоді як останній набув права власності лише у 2021 році, а доданий розрахунок заборгованості є лише таблицею з арифметичними розрахунками, вихідні дані яких документально не підтверджені.

В розрізі викладених відповідачем аргументів, позивач зауважив, що ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі, а не податкового боргу, тоді як подвійна правова природа орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, розмір якої визначається умовами договору, зумовлює можливість орендодавця для захисту свого порушеного права звернутись до суду в порядку господарського судочинства.

Також позивач зазначив, що доводи відповідача про необхідність розгляду такої категорії справ в порядку адміністративного судочинства є абстрактними та не містять правових висновків Верховного Суду.

Щодо наведеного відповідач, посилаючись на положення пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), зауважив, наведені позивачем доводи не враховують законодавчого визначення орендної плати за земельні ділянки державної, комунальної власності як обов`язкового безумовного платежу до бюджету та форми плати за землю, яка є складовою податку на майно.

На думку відповідача, наведені позивачем доводи щодо можливості зі звернення до суду з означеним позовом, спростовуються відсутністю в Законі України «Про місцеве самоврядування» та ПК України норм, які б передбачали право сільської ради здійснювати функції з адміністрування податків чи звертатися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. В розрізі вказаних аргументів відповідач послався на викладену правову позицію в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, що спір у цій справі фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, і позивач не має повноважень звертатися до суду з вимогами про стягнення збитків та є неналежним позивачем.

У відповідь на доводи позивача щодо наявності в ТОВ «Сіпан» заборгованості зі сплати орендної плати, відповідач надав копію довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, згідно змісту якої станом на 27.07.2023 останній не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості платежів.

Також відповідач звертає увагу, що Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, згідно якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також наявність у відповідача спеціальних дозволів на користування надрами та здійснення гірничих робіт, останній вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати п. 284.4 ст. 284 ПК України для визначення розміру орендної плати.

На основі вказаного, відповідачем наведено власний контррозрахунок суми орендної плати за спірний період за означеним договором оренди, із врахуванням п. 284.4 ст. 284 ПК України, яка склала 20 382, 35 грн. Відповідачем зауважено, що саме в такому розмірі ТОВ «Сіпан» виконав власне зобов`язання, що також підтверджено позивачем та наявною в матеріалах справи довідкою ГУ ДПС України у Київській області.

З огляду зазначеного ТОВ «Сіпан» просить суд відмовити у задоволення позову повністю.

Зі свого боку позивач не погодився із запереченнями відповідача з огляду на те, що відповідач згідно поданого ним відзиву не спростовував факт неналежного виконання власних договірних обов`язків та лише навів низку виправдань такого неналежного виконання, які позивач вважає необґрунтованими.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до розділу Х Перехідні положення ЗК України, зокрема, доповнено пунктом 24 відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Також підпунктом 20 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до ст. 83 ЗК України, зокрема частину другу цієї статті доповнено пунктом в такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 1481 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Оскільки п. 40 договору оренди не передбачено такої підстави для розірвання чи припинення договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а внесення змін до договору оренди із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається, суд дійшов висновку, що Томашівська сільська рада є правонаступником Фастівської районної державної адміністрації в орендних правовідносинах за означеним договором оренди, а правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондує з приписами частини першої статті 93 ЗК України, визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13, 21, абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання договору оренди сторонами, зокрема відповідачем свідчить про погодження останнього з умовами укладеного правочину та, відповідно, породжує для ТОВ «Сіпан» обов`язок зі сплати позивачу орендної плати у передбачені пп. 9-11 договору оренди розмірі та строки, що кореспондує з правом Томашівської сільської ради вимагати від ТОВ «Сіпан» внесення орендної плати, зокрема за спірний період з 01.04.2020 по 31.12.2020.

Ураховуючи наведене суд, реалізуючи свої процесуальні повноваження при наданні оцінки спірних правовідносин та наданих сторонами доказів встановив, що між сторонами виникли договірні правовідносини з оренди земельної ділянки, відтак, оскільки позивач є власником земельної ділянки, та є стороною договору оренди, у нього наявні повноваження звертатися до суду з вимогою про стягнення орендної плати за вказаним договором оренди.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в Томашівської сільської ради повноважень звертатись до суду із відповідною вимогою, то суд звертає увагу, що оскільки сторонами зазначеного договору оренди є Томашівська сільська рада та ТОВ "Сіпан", відтак податкові органи, які не є стороною цього договору, не наділені повноваженнями стягувати орендну плату за таким договором.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування положень пункту 284.4 статті 284 ПК України для визначення орендної плати за вказаним договором оренди, суд зазначає таке.

Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В такий спосіб, при внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 ПК України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 284.4 статті 284 ПК України також визначено суб`єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.

У статті 1 Гірничого закону України, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій закріплено наступні визначення:

гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;

гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Отже, зазначена норма Податкового кодексу України може бути застосована до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу.

За змістом пункту 284.4 статті 284 ПК України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 66 ЗК України передбачено, у тому числі, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.

Відповідно до статті 284 ПК України "Особливості оподаткування платою за землю" встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

В такий спосіб, за змістом пункту 284.4 статті 284 ПК України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.

Отже, підсумовуючи наведене, при вирішенні спору в цій справі, враховуючи доводи відповідача в цій частині, підлягали доведенню обставини внесення змін до існуючого договору оренди, через укладення додаткової угоди або за рішенням суду, з урахуванням приписів пункту 284.4 статті 284 ПК України.

Як встановлено судом, відповідач є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3635 від 31.12.2004 зі строком дії до 10.12.2034 року, акта про надання гірничого відводу № 3161 від 26.12. 2016, дозволу на виконання відкритих робіт № 920.16.32 в період з 14.04.2016 до 13.04.2021.

Наведене свідчить, що орендована земельна ділянка використовується відповідачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки відповідачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судом не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що використання відповідачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин, з огляду на фактичні обставини цієї справи, надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 ПК України.

Однак згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Іншими словами, якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Отже, внесення зміни до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до договору оренди, однак, матеріали означеної справи не містять доказів внесення змін до означеного договору в частині розміру плати за землю.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України. Зазначене не призводить до автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Одночасно за змістом ст. 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, з урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди про можливість такої зміни, у сторін було достатньо підстав для внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати. Вказаний висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Суд враховує, що матеріали справи не містять ані доказів звернення відповідача із пропозицією внести зміни до договору оренди, ані погодження/визначення сторонами розміру орендної плати, зокрема з урахуванням положень пункту 284.4 статті 284 ПК України, тоді як згідно з положеннями чинного законодавства обчислення іншого розміру орендної плати можливе або з моменту досягнення домовленості, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, або з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Враховуючи викладене, а також приписи ст. 237 ГПК України згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що дослідження вказаних обставин лежить поза межами предмета та підстав цього позову, оскільки такі обставини можуть бути дослідженні не в межах будь-яких спорів ТОВ «Сіпан» з Томашівською сільською радою, а лише в межах спору щодо внесення відповідних змін до договору орендної ділянки від 28.12.2009, що може бути реалізовано в цілком передбаченій законом формі через звернення до суду за захистом і відновленням порушеного права з відповідним позовом.

Як підсумок, до моменту внесення змін до договору оренди, зокрема за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Отже, доводи відповідача про необхідність визначення суми орендної плати, виходячи з іншого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як і відповідно проведений відповідачем контррозрахунок орендної плати судом відхиляються з огляду зазначеного.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вказане та зроблені судом відповідно висновки стосовно обов`язку відповідача по сплаті орендної плати за договором оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що загальна сума орендної плати за вказаний позивачем період з 01.04.2020 по 31.12.2020 складає 271 764, 56 грн.

З наданих сторонами пояснень слідує, що відповідачем сплачено 20 382, 35 грн, вказані обставини сторонами не заперечувались та не спростовувались.

Приписи ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що:

- одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог;

- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Враховуючи викладене, оскільки ані законом, ані умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця самостійно індексувати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки без попереднього внесення відповідних змін до договору оренди, тоді як сплата орендної плати є беззаперечним обов`язком землекористувача та залежить від добросовісного виконання орендарем свого обов`язку, передбаченого як чинним законодавством, так і договором оренди, враховуючи відсутність доказів внесення змін до зазначеного договору оренди стосовно розміру плати за землю, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем грошового зобов`язання, що виявилось у несплаті орендних платежів.

За таких обставин, враховуючи п. 10 договору оренди, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату в розмірі 251 382, 21 грн не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимогу позивача про стягнення з відповідача 251 382, 21 грн заборгованості слід задовольнити.

Стосовно викладеного в прохальній частині відзиву ТОВ «Сіпан» клопотання про закриття провадження у справі, поданого з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, які визначає позивач, оскільки право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №915/330/17 (Провадження №12-267гс18), від 20.09.2018 у справі №902/919/17 (Провадження №12-205гс18).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/999/19 (Провадження № 12-37гс20).

З огляду на вказане, оскільки предметом позову у вказаній справі, що визначений позивачем, є вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки з ТОВ «Сіпан» як орендаря, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у цій справі.

В розрізі зроблених висновків, суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність врахування в цьому випадку висновків, викладених Великою Палатою Верховного суду у постанові 20.09.2018 у справі № 925/230/17 з огляду на таке.

У справі № 925/230/17, на яку відповідач посилається в обґрунтування підстав для закриття провадження в цій справі, та предметом спору у якій було стягнення збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 виходила з того, що спір у цій справі:

по-перше, фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, і позивач не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем;

по-друге, Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено, і лише про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, а не збитків.

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові 20.09.2018 у справі № 925/230/17 є нерелевантними до правовідносин в означеній справі ані за предметом спору, ані за підставами позову, ані за фактичними обставинами справи, ані за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин, ані в частині аргументації відповідача щодо юрисдикції цього спору, що виключає підстави для врахування наведеної постанови.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіпан (08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6, ідентифікаційний код 32981239) на користь Томашівської сільської ради (08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 04359991):

- 251 382 (двісті п`ятдесят одну тисячу триста вісімдесят дві) грн 21 коп. заборгованості;

- 3 770 (три тисячі сімсот сімдесят) грн 73 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.11.2023.

Суддя П.В.Горбасенко