Справа № 185/7303/23

Провадження № 2/638/3804/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікова І.І.,

за участі секретаря судових засідань Кріцак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 адвоката Мальцевої Галини Юріївни до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мальцеву Г.Ю., звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом 29 травня 2023 року шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв?язку, в процессі розгляду якого було збільшено розмір позовних вимог, до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про визнання незаконним та скасування наказу директора Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» від 29.03.2022 №7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29 березня 2023 року; поновити з 29.03.2023 дію трудового договору соціального робітника Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 ; стягнути з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023 в розмірі 46153.80 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 прийнята на посаду соціального робітника в Комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» (надалі КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області») з 02 лютого 2021 року, про що свідчить наказ від 01.02.2021 №7-к.

З 24.02.2022, тобто з моменту початку збройної агресії рф проти України, оголошення в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 працювала згідно штатного розкладу на посаді соціального робітника КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області». З перших днів збройного протистояння с.Чистоводівка Ізюмського району Харківської області перебувало під обстрілами з боку збройних сил рф. Як визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, що набрав законної сили 27.12.2022, Куньєвська сільська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації рф з 26.02.2022 по 11.09.2022, з 11.09.2022 включена лише до Території можливих бойових дій. У зв?язку із окупацією збройними силами рф Куньєвської сільської територіальної громади - КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» було позбавлено можливості функціонувати у повному обсязі. У зв?язку з чим керівництвом КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» на підставі ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнято наказ від 29.03.2022 №7-к про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» почав відновлювати свою діяльність з жовтня 2022 року. Багато працівників КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» вже стали до роботи та працюють на умовах повного робочого часу, отримують заробітну плату.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася з приводу відновлення дії трудового договору до керівництва КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області». 29.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до директора КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» із заявою про поновлення дії трудового договору у зв?язку із можливістю нею виконувати роботу, а також із заявою про надання пояснень поважних причин не поновлення дії її трудового договору з жовтня 2022 року.

Директором КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» 04 квітня 2023 року за вих. №01/13-1 надано відповідь ОСОБА_1 на всі її заяви щодо відновлення дії трудового договору, в якій міститься лише посилання на наказ №7-к від 29.03.2022 та вказівка на те, що дія трудового договору призупинена до кінця дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Ніяких інших поважних причин не поновлення дії трудового договору ОСОБА_1 не наведено. Таким чином 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав щодо відновлення дії трудового договору, тобто право на працю.

Зазначає, що роботодавець на заяви ОСОБА_1 від 29.03.2023 обґрунтовані причини для продовження призупинення дії трудового договору з позивачем не надав, що підтверджує відсутність обставин, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій, так як інші працівники вже приступили до виконання роботи в КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» ще з жовтня 2022 року.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що наказ не встановлює інформацію про причини призупинення дії трудового договору, не наведено обґрунтування про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором, як наслідок оскаржувані накази не обґрунтовані та безпідставні, всупереч ст.13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Крім цього, оскаржуваний наказ є протиправними оскільки ст.43 Конституції України гарантоване право на працю. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконними і скасувати наказ, поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року вищевказана позовна заява передана до Дзержинського районного суду м.Харкова за територіальною підсудністю.

22 червня 2023 року справа надійшла до Дзержинського районного суду м.Харкова та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023 надійшла у провадження судді Теслікової І.І.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року позовна заява залишена без руху та позивачу було надано строк на усунення недоліків, на виконання якої представником позивача подано заяву.

Ухвалою суду від 07 липня 2023 року відкрито провадження у справа в спрощеному порядку без виклику сторін.

Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року клопотання представника відповідача Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін задовольно. Здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 адвоката Мальцевої Галини Юріївни до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням збільшення розміру позовних вимог. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання з розгляду справи для надання особистих пояснень.

28 серпня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилається на те, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Крім того, зазначив, що позивачці неможливо надати роботу та поновити трудовий договір, оскільки на теперішній час кількість підопічних яким надається соціальна допомога значно зменшилась в наслідок того, що велика кількість людей виїхали з території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, але очікується їх повернення після припинення бойових дій на території Харківської області та скасування режиму військового стану, після чого трудовий договір з позивачем буде поновлений.

Також відповідачем подано заяву про те, що позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

08 листопада 2023 року до суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , згідно яких у березні 2023 року їй стало відомо про відновлення КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» своєї діяльності з жовтня 2022 року після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, про що їй повідомили працівники КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» та її підопічні особи, за якими вона здійснює догляд. Спочатку, у березні 2023 року вона усно звернулась до керівництва КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з приводу відновлення дії трудового договору. Проте, так як ніяких дій не відбувалось, то 20 березня 2023 року та 29 березня 2023 року вона вже звернулась до відповідача із відповідними письмовими заявами. За результатами розгляду її заяв вона отримала від КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» лише копію наказу від 29.03.2022 №7-к`Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », засвідчену 22.03.2023, та відповідь від 04.04.2023 за вих. №01/13-1, в якій містилось лише посилання на наказ №7-к від 29.03.2022 та вказівка на те, що дія трудового договору призупинена до кінця дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Більше їй причини не поновлення з боку роботодавця дії трудового договору не відомі. Працювати вона готова та бажає.

В судове засідання позивач та представник позивача не з?явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» за допомогою відеоконференцзв?язку не з?явився з невідомих суду причин.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу №7-к від 01.02.2021 з 02.02.2021 працює на посаді соціального робітника в Комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області».

29 березня 2022 року директором Комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» було видано наказ № 7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », з огляду на військову агресію Російської Федерації проти України, у зв?язку з неможливістю надавати роботу, та забезпечувати всі виробничі, організаційні, технічні можливості установи, та виконувати її без загрози життю та здоров?ю, та відповідно достатті 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», дію трудового договору з ОСОБА_1 призупинено з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення, або скасування воєнного стану.

20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з заявою про надання їй для ознайомлення та копії наказу про призупинення трудових відносин, та наказу про звільнення (у разі його існування.

29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до КУ «ТЦСО Куньєвської сільради Ізюмського району Харківської області» з заявою про поновлення дії трудового договору з нею, оскільки установа відновила свою роботу.

На дані заяви 20.03.2023 та 29.03.2023 відповідачем було надано копію наказу №7-к від 29.02.2022 та відповідь №01/13-1 від 04.04.2023, згідно якої ОСОБА_1 повідомлено, шо на період дії військового стану з нею призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 до кінця дії військового стану та 30 днів після його закінчення (наказ №7-к від 29.03.2022), у зв?язку з тим, що КУ «Терцентр Куньєвської сільської ради» не може надати їй роботу в з?язку з відсутністю потреби (відсутня необхідна кількість підопічних). Після закінчення дії військового стану на території України, буде переглянута структура комунальної установи з огляду щодо кількості підопічних, які матимуть право на обслуговування, та буде прийнято рішення стосовно поновлення її на роботі, або скорочення штатної одиниці.

Згідно довідки начальника Куньєвської сільської військової адміністрації №02-01-22/515 від 11.08.2023, Куньєвська сільська рада Ізюмського району Харківської області всі її органи, в тому числі Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» відновили роботу після деокупації 15 вересня 2022 року.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступних норм діючого законодавства.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбаченістаттями 43-46 Конституції України.

Разом з тим відповідно достатті 64 Конституції Українив умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цейЗаконвизначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України«Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону № 2136-ІХв указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХглаву XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положенняЗакону№ 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодексзаконів про працю-мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону № 2136-ІХтакож можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 1статті 13 Закону № 2136-ІХвизначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3статті 13 Закону № 2136-ІХвідшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином,Закон № 2136-ІХнадав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї нормизаконувказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Позивач у своєю заяві від 29.03.2023 про поновлення з нею дії трудового договору, вказала про готовність виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування установи.

Разом з тим, відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій установи, з урахування відновлення її діяльності 15 вересня 2022 року.

Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог, суд вважає, що позивач не знала і не могла дізнатися до 29 березня 2023 року про існування наказу про призупинення дії трудового договору, оскільки він їй під розписку не вручався і жодним іншим способом відповідачем до відома не доводилися, як наслідок строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ №7-к від 29 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », виданий Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» всупереч вимогамчинного законодавстваУкраїни,а томупозовні вимогив ційчастині підлягаютьзадоволенню уповному обсязі.

З огляду на викладене та враховуючи, що з позивачем не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення з 29 березня 2023 року його дії (дня коли вона офіційно звернулась з заявою про поновлення дії її трудового договору).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У силу вимог частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Оскільки на момент звернення позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту його порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії Трудового договору з ним, з метою відновлення порушеного права позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача за аналогією із нормами статті 235 КЗпП.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019 року, якщо буде встановлено, що на порушення ст.. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Позивачем надано довідку про доходи №01-23/1 від 20.03.2023, відповідно до змісту якої заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає: лютий 2022 6500,00 грн.; березень 2022 6500,00 грн. Середньоденна заробітна плата складає 366,30 грн.

Враховуючи п.6 ст. 6 Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, що набрав чинності 15.03.2022 з 29.03.2023 кількість робочих днів складає 3 дні, у квітні 2023 року 20 робочих дні, у травні 2023 року 23 робочі дні, у червні 2023 року 22 робочі дні, у липні 2023 року 21 робочий день, у серпні 2023 року 23 робочі дні, з 01.09.2023 по 20.09.2023 14 робочих дня, а всього на день постановлення рішення ( в межах позовних вимог) число робочих днів у розрахунковому періоді становить 126 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 46153,80 грн. (366,30 грн. середньоденного заробітку х 126 робочих днів за період з 29.03.2023 по 20.09.2023).

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі у розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 430 ЦПК України, ст. 235 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 адвоката Мальцевої Галини Юріївни до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» від 29.03.2022 №7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29 березня 2023 року.

Поновити з 29 березня 2023 року дію трудового договору соціального робітника Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023 в розмірі 46153 (сорок шість тисяч сто п?ятдесят три) грн.80 коп., суму виплати зазначено без урахування податків і зборів.

Стягнути з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області», місцезнаходження за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Чистоводівка, вул.Шкільна, 37А, код ЄДРПОУ 44025548.

Суддя Теслікова І.І.