ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 500/2191/22

адміністративне провадження № К/990/4820/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

секретаря судового засідання Рудницького І.В.,

представника позивача Авдєєнка В.В.,

представників відповідача Михайловського О.В., Давидюк С.О., Балабан Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року (суддя: Шостак Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року (судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (далі - ТОВ «Біоенергопродукт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 30 грудня 2021 № 3024 року в частині пункту 906 додатка до вказаної постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 грудня 2021 року відповідачем прийнято постанову № 3024, пунктом 906 якої встановлено «зелений» тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ «Біоенергопродукт» (1 черга вітро - та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) у розмірі 2,0882 грн. без ПДВ за 1 кВт.

Крім того, 31 березня 2022 року відповідачем прийнято постанову № 363, пунктом 1 якої доповнено пункт 3 постанови НКРЕКП № 3024 словами «та діє до останнього дня кварталу, в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану».

Спірною постановою «зелений» тариф для вказаного енергогенеруючого об`єкту позивача встановлено відповідачем виходячи з коефіцієнту 1,26, що передбачено обумовленим Законом для одиничної встановленої потужності вітрової турбіни від 600 і не більше 2000 кВт.

Позивач вважає що постанова НКРЕКП № 3024 у частині додатку, що стосуються ТОВ "Біоенергопродукт" є протиправною з огляду на те, що відповідно до технічних характеристик двох вітрогенераторних установок, встановлених на турбінах Enercon Е-70 Е4, які розміщені на вітро - та гелеоелектростанції (1 черга) по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області, що належать позивачу, їх номінальна активна електрична потужність становить по 2000 кВт кожної, а відповідно до статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» коефіцієнт «зеленого тарифу» для електричної енергії, виробленої з використанням енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт і більше, введених в експлуатацію в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року становить 1,89.

20 червня 2018 року позивачем введено в експлуатацію вітро - та геліоелектростанції по вулиці Бережанка, 57 у селі Куряни Бережанського району Тернопільської області 1 (черга), що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ТП141181711217 від 20 червня 2018 року, а тому позивач вважає, що «зелений» тариф для обумовленого енергогенеруючого об`єкту слід визначати виходячи з коефіцієнта 1,89, оскільки одинична встановлена потужність кожної вітрової турбіни належить до категорії від 2000 кВт і більше.

Також зазначено, що відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12 жовтня 2020 року №10287/20-39 вислів «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт», вжитий в статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» означає крайню кількісну верхню межу, тобто показник 2000 кВт, а вислів «від 2000 кВТ та більше» означає крайню кількісну нижню межу 2000 кВт.

Оскаржуваною постановою порушено права та охоронювані законодавством інтереси позивача, оскільки застосування відповідачем для позивача зменшеного розміру коефіцієнту «зеленого тарифу» зумовлює менший розмір тарифу на електричну електроенергію, що продаватиметься позивачем.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач ТОВ «Біоенергопродукт» здійснює виробництво електроенергії.

20 червня 2018 року ТОВ «Біоенергопродукт» введено в експлуатацію вітро - та геліоелектростанції (сонячних) станцій по вулиці Бережанка, 57 у селі Куряни Бережанського району Тернопільської області, 1 (черга), що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ТП 141181711217 від 20 червня 2018 року.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі податних Товариством документів, у тому числі тих, що підтверджують технічні характеристики двох вітрогенераторних установок, встановлених на турбінах Enercon Е-70 Е4, які розміщені на вітро- та гелеоелектростанції (1 черга) по вулиці Бережанка, 57 у селі Куряни Бережанського району Тернопільської області, було визначено номінальну активну електричну потужність вітрогенераторних установок ТОВ «Біоенергопродукт» на рівні 2000 кВт.

30 грудня 2021 року НКРЕКП прийнято постанову №3024 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання", пунктом 906 якої встановлено "зелений" тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ "Біоенергопродукт" (1 черга вітро - та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, село Куряни, вулиця Бережанка, 57) в розмірі 208,82 коп без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнту 1,26, як для вітроелектростанцій, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року включно (а.с. 6-41).

Позивач, вважаючи протиправною постанову НКРЕКП № 3024 від 30 грудня 2021 року в частині п. 906 додатка до неї, звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року, залишеним без змін поставною Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 906 додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3024 від 30 грудня 2021 року "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів" за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12 жовтня 2020 року № 10287/20-39, яка була призначена ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року в межах розгляду справи № 500/2782/19, показник 2000 кВт включається до вислову «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт» та до вислову «від 2000 кВт та більше», які вжиті у статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії». З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій, оцінюючи висновок експерта на рівні з іншими доказами, дійшли висновку, що у спірному випадку положення частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», які містять вислови «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт» і «від 2000 кВт та більше», в обох випадках включають вітроустановки одиничною встановленою потужністю 2000 кВт. Лексичний і семантичний аналіз наведених норм свідчить про те, що структура висловів «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт» і «від 2000 кВт та більше», допускає множинне її тлумачення.

З урахуванням частини 2 статті 6 КАС України та на підставі висновків Європейського суду з прав людини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суб`єкт, який застосовує альтернативні джерела електроенергії вправі очікувати від держави таке стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел застосування, яке буде найбільш сприятливе для нього, тобто, із застосуванням вищого коефіцієнту «зеленого» тарифу 1,89, а не 1,26.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» відповідно до якої «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення "зеленого" тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9-4 цього Закону.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

У судових засіданнях представники відповідача просили задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.

У судових засіданнях представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року (суддя: Шостак Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року призначено справу до розгляду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у справі відкрите через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування положень частини 1 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення "зеленого" тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9-4 цього Закону.

Аналіз норми який став підставою для відкриття касаційного провадження дає Суду підстави для висновку, що ця стаття встановлює процедуру та відповідальність за встановлення "зеленого" тарифу на електричну енергію, яка виробляється з використанням альтернативних джерел енергії, за винятком доменного та коксівного газів, а також гідроенергії, яка виробляється лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями.

Основні положення статті:

1. "Зелений" тариф на цю електричну енергію встановлюється Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Тариф встановлюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 9-4 цього Закону.

3. Такий "зелений" тариф заохочує виробництво електроенергії з альтернативних та відновлюваних джерел енергії, сприяючи розвитку зеленої енергетики та зменшенню викидів шкідливих речовин у атмосферу.

Процедура та відповідальність за встановлення "зеленого" тарифу на електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, за винятком доменного та коксівного газів, а також гідроенергії, яка виробляється лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями, включає наступні елементи:

1. Встановлення тарифу: "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Урахування особливостей: Тариф встановлюється з урахуванням особливостей, які визначені відповідною статтею 9-4 закону.

3. Заохочення виробництва зеленої енергії: головною метою такого "зеленого" тарифу є стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних та відновлюваних джерел енергії. Це сприяє розвитку зеленої енергетики та спаду викидів шкідливих речовин у атмосферу.

Отже, Національна комісія виступає в ролі регулюючого органу, який встановлює тарифи з метою заохочення виробництва зеленої енергії, підтримки сталих джерел енергії та зменшення негативного впливу на довкілля.

Щодо суті позовних вимог, Верховний Суд зважає на таке.

Частиною 17 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (чинною на час встановлення позивачу «зеленого» тарифу) для суб`єктів господарювання та приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, "зелений" тариф встановлюється до 1 січня 2030 року. Фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб`єктів господарювання та приватних домогосподарств встановлюється шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

За статтею 9-1 вказаного Закону (чинного на час встановлення позивачу «зеленого» тарифу) коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється для об`єктів або його черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, залежно від категорії об`єктів електроенергетики, для яких застосовується «зелений» тариф, визначений:

- для електроенергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 600 кВт, але не більше 2000 кВт - на рівні 1,26;

- для електроенергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт та більше - на рівні 1,89.

Пунктом 1.3. Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 02 листопада 2012 року № 1421 (далі -Порядок) передбачено, що «Зелений» тариф встановлюється на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і діє до 01 січня 2030 року.

Пунктом 1.4. Порядку визначено, що «зелений» тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

«Зелений» тариф для кожного виду альтернативного джерела енергії встановлюється на рівні, визначеному Законом (пункт 1.5. Порядку).

Тобто, «зелений» тариф (його фіксований мінімальний розмір) встановлюється одноразово і діє до 01 січня 2030 року, та для встановлення якого необхідно певний перелік документів, і тому в момент встановлення «зеленого» тарифу, враховуючи дату введення об`єкта в експлуатацію, визначається коефіцієнт «зеленого» тарифу, а подальше щоквартальне встановлення передбачає перерахунок євро у гривні встановленого фіксованого мінімального розміру.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, постановою НКРЕКП від 28 вересня 2018 року № 1123 для позивача встановлено «зелений» тариф до 30 січня 2030 року відповідно до положень Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 02 листопада 2012 року № 1421, та розраховано, виходячи з коефіцієнту 1,26 і зазначено, що рівень тарифу дорівнює 6,79 євроцентів за 1 кВт/год (фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ були внесені зміни зокрема в частину 22 другу статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та змінено, категорію об`єктів електроенергетики, для яких застосовується «зелений» тариф, а саме викладено в новій редакції, для електроенергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт та більше.

Таким чином, починаючи з моменту набрання чинності Закону № 2712 для позивача може застосовуватись як коефіцієнт «зеленого» тарифу 1,26 так і коефіцієнт «зеленого» тарифу 1,89.

Вказане право позивача підтверджено й у судовій практиці Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 500/2782/19 та у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21.

Проте у цій справі поза увагою судів попередніх інстанцій лишилося питання порядку реалізації набутого позивачем права на застосування нового коефіцієнт «зеленого» тарифу, на що у судових засіданнях наголошували представники відповідача, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження.

Так відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, здійснюється відповідно до законодавства шляхом: застосування економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством про енергозбереження та охорону довкілля, з метою розширення використання альтернативних джерел енергії; створення сприятливих економічних умов для спорудження об`єктів альтернативної енергетики.

Стаття 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» регулює питання щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Частиною 32 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» передбачено, що держава гарантує, що для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об`єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, встановлений відповідно до положень цієї статті на дату введення в експлуатацію об`єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. У разі внесення змін до законодавства, що регулює порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, суб`єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Таким чином це означає, що у випадку внесення змін до законодавства, що стосується стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, суб`єкти господарювання матимуть можливість вибору між попереднім порядком та новим, враховуючи зміни та оновлення, внесені в законодавство. Це надає їм гнучкість у виборі того порядку, який найкраще відповідає їхнім поточним умовам і інтересам.

У цій справі склалася ситуація коли позивач, з урахуванням технічних характеристик наявних у нього вітрогенераторних установок та внесених змін у законодавство має альтернативний вибір коефіцієнту «зеленого» тарифу - 1,26 чи 1,89.

Проте, при вирішення спору, судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини щодо порядку реалізації позивачем права на застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу та не надані відповіді на наступні питання:

- чи відбулися зміни у законодавчому регулюванні для позивача щодо порядку стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел внаслідок внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ;

- чи відповідає наданий позивачем відповідачу перелік документів при введені в експлуатацію вітрогенераторних установок та первинному оформленні «зеленого» тарифу, переліку документів, який необхідний для застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу;

- який порядок застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу і чи дотримано його учасниками правовідносин (позивачем та відповідачем).

Встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження.

З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов