ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/12368/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2023( суддя першої інстанції Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/12368/23 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Код ЄДРПОУ42788513) щодо незаконного утримання із соціальних виплат ( державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та надбавки на догляд особі з інвалідністю з дитинства, а також у нарахуванні їй переплати зазначеної допомоги та надбавки на догляд у сумі 18 759, 95 грн за період з 01.01.2021 по 31.07.2022 включно;

зобов`язати Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Код ЄДРПОУ42788513) скасувати рішення про утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), припинити утримання переплати та повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) утримані кошти.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач мав статус особи з інвалідністю з дитинства ІІ групи з 01.11.2009 по 27.11.2022. З 28.11.2022 позивач має статус особи з інвалідністю з дитинства ІІ групи. Позивач зазначає, що під час виплати їй державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства І групи відповідачем виплачується сума менша, ніж передбачена законодавством. У зв`язку із вказаним, позивач звернувся до органу соціального захисту населення із вимогою про виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства І групи у належному розмірі, втім відповідачем повідомлено, що під час перевірки особової справи позивача виявлено надміру виплачені кошти допомоги позивачу, а тому останнім вирішено утримувати надміру виплачені кошти у розмірі 20% від щомісячної суми призначеної допомоги. Позивач вважає вказані дії відповідача незаконними та протиправними.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Правобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю починаючи з 01.11.2009 року.

На адресу Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від Відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла виписка з акта огляду МСЕК, видана Травматологічною МСЕК № 1, до довідки серії 12ААГ № 173830, якою ОСОБА_1 встановлена І група підгрупа Б інвалідності з 28.11.2022 безстроково.

Враховуючи надані документи, ОСОБА_1 була призначена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи Б та надбавка на догляд з 28.11.2022 року.

ОСОБА_1 звернулась до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із запитом щодо порядку та розміру виплати їй державної соціальної допомоги особам, як особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

05.04.2023 року Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надало відповідь на звернення позивача, в якому зазначило наступне.

01.07.2022 під час перевірки особової справи було виявлено надмірно виплачені кошти допомоги особам з інвалідністю та зроблено перерахунок отриманої допомоги. За результатами перерахунку по особовій справі виникла переплата у розмірі 18 759,95 грн. за період з 01.01 2021 по 31.07.2022 включно.

Згідно з пунктом 27 абзацу 3 Порядку № 79 надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги, надбавки на догляд повертаються за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.

З 01.08.2022 управлінням встановлено утримання надміру виплачених коштів у розмірі 20 відсотків від щомісячної суми призначеної допомоги, а саме: 420,00 грн. До виплати з серпня 2022 року належна сума 1 680,00 грн. (2 100,00 грн. - 420,00 грн.).

Не погодившись із рішеннями та діями відповідача, позивач оскаржила їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 року № 226/293/169 (далі - Порядок, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Закону України від 16.11.2000 року № 2109-III «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон № 2109-III) і визначає умови призначення та порядок надання і виплати: державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віком до 18 років; надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами віком до 18 років; допомоги на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 18 років.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку, державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, які постійно проживають на території України; іноземним громадянам та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, які набули статусу біженців.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - місцеві органи з питань соціального захисту населення).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку, право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства та діти-інваліди віком до 18 років.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров`я у триденний строк зобов`язані надіслати виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - виписка з акта огляду МСЕК) інваліда з дитинства або медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (далі - медичний висновок про дитину-інваліда) до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника дитини-інваліда.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3 Порядку, а також, згідно з частиною другою статті 7Закону № 2109-III, не пізніше 10 днів після надходження зазначених документів місцевий орган з питань соціального захисту населення зобов`язаний направити письмове повідомлення інваліду з дитинства, законному представнику дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.

Аналогічні норми передбачено постановою КМУ від 03.02.2021 року № 79, якою затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Статтею 1 Закону 2109-IIІвизначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Приписами статті 2 Закону № 2109-III встановлено розмір державної соціальної допомоги, зокрема розмір державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства I групи становить 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, Законом України від 02.09.2020 року № 851-IX «Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" щодо підвищення особам з інвалідністю з дитинства надбавки на догляд» (введеним в дію з 01.01.2021 року) частину першу - третю статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" було викладено в такій редакції: Особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи (стаття 4 Закону № 2109-III).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 була призначена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи Б та надбавка на догляд з 28.11.2022 року.

Відповідачем зазначено, що перевіркою особової справи отримувача державної соціальної допомоги, виявлено надмірну виплату коштів ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.07.2022 розмірі 18 759,95 грн.

Так, при збільшенні розміру прожиткового мінімуму та автоматичного масового перерахунку в січні 2021 р. відбувся збій програмного забезпечення АСОПД-КОМТЕХ/СОЦ, в зв`язку з чим ОСОБА_1 автоматично нараховані невірні суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи.

Відповідно до п. 27 Порядку №79 надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги, надбавки на догляд повертаються: отримувачем самостійно; за згодою отримувача у повному обсязі за рахунок наступних виплат; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги, надбавки на догляд такі суми стягуються в судовому порядку.

Згідно з пунктів 25 - 27 Порядку № 79 встановлено, що органи соціального захисту населення мають право робити запити і безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням надбавки на догляд.

Перевірка достовірності відомостей, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги, надбавки на догляд, проводиться на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу/обміну в електронній формі, зокрема з:

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

реєстру застрахованих осіб Державного реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування - про період трудових відносин законного представника дитини з інвалідністю віком до 18 років;

Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про смерть особи з інвалідністю з дитинства, дитини з інвалідністю віком до 18 років, законного представника особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Для підтвердження даних про смерть особи з інвалідністю з дитинства, дитини з інвалідністю віком до 18 років, законного представника особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін`юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством, після введення в експлуатацію відповідних технічних і програмних засобів.

Суми державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд), призначені, але не одержані своєчасно отримувачем через виплатні об`єкти поштового зв`язку АТ Укрпошта без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед днем звернення за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд), не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років з поважних причин (зокрема, через перебування особи з інвалідністю з дитинства, дитини з інвалідністю віком до 18 років на лікуванні та з інших причин, які фізично унеможливили своєчасне одержання державної соціальної допомоги, або через інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю з дитинства чи законний представник особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років не могли звернутися за її отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) за минулий час проводиться виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Органи соціального захисту населення є відповідальними за неодержання з їх вини призначених сум державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд).

Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) за минулий час може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до закону.

Якщо отримувачем приховано чи подано недостовірні дані або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та визначення їх розміру, що призвело до надмірних виплат коштів, органи соціального захисту населення:

визначають обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану отримувача;

повідомляють отримувачу про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення.

Надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги, надбавки на догляд повертаються:

отримувачем самостійно;

за згодою отримувача у повному обсязі за рахунок наступних виплат;

за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.

У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги, надбавки на догляд такі суми стягуються в судовому порядку.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум державної допомоги орган, що уповноважений призначати державну допомогу, має достеменно встановити два факти переплати пенсії, а саме:

- у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її призначенні чи перерахунку, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону;

- у зв`язку із отриманням інформації про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та визначення їх розміру.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум є вичерпним.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, жодних зловживань, які б призвели до виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої такої допомоги з позивача у суб`єкта владних повноважень не було.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності фактів зазначених вище.

Таку правову позицію було висловлено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, а також в постанові Верховного суду від 29 липня 2020 року справа №155/1598/16-а.

Отже для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи орган, що уповноважений призначати такі виплати, мав достеменно встановити факт переплати у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Між тим, під час розгляду даної справи, відповідачем не було доведено обставин, за яких допускається стягнення з позивача зайво виплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи.

Судом першої інстанції встановлено, що переплата пенсії відбулася внаслідок того, що при збільшенні розміру прожиткового мінімуму та автоматичного масового перерахунку в січні 2021 р. відбувся збій програмного забезпечення АСОПД-КОМТЕХ/СОЦ, в зв`язку з чим ОСОБА_1 автоматично нараховані невірні суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи.

Ураховуючи, що відповідачем не було доведено зловживань зі сторони позивача або надання ним недостовірних даних для призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства II групи, колегія суддів вважає, що у Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради були відсутні підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум такої допомоги.

Отже, рішення Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про утримання надміру виплачених сум є неправомірним.

В цій справі встановлено, що позивач діяв добросовісно, в той час як з боку відповідача рахункової помилки також не було, натомість мало місце неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків, якого він допустився під час виконання своїх повноважень.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Отже йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»)

Також, у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

визнання протиправними дії Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо незаконного утримання із соціальних виплат ( державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд) ОСОБА_1 надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та надбавки на догляд особі з інвалідністю з дитинства, а також у нарахуванні їй переплати зазначеної допомоги та надбавки на догляд у сумі 18 759, 95 грн за період з 01.01.2021 по 31.07.2022 включно;

зобов`язання Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради скасувати рішення про утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд ОСОБА_1 .

Щодо завданої моральної шкоди бездіяльністю відповідача суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 Постанови).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4).

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Також суд враховує, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач не довів, а суд не встановив, що негативні емоції позивача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивач не надав.

Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність причинного зв`язку між порушенням звичайних життєвих зв`язків, погіршенням стану позивача і бездіяльністю відповідача, вини останнього в її заподіянні.

Також позивачем не визначено та не обґрунтовано, з чого позивач виходив, оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Тобто, позивачем не доведено спричиненої відповідачем моральної шкоди за наведеними вище критеріями їх оцінки, а тому вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати здійснені позивачем повертаються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Встановлено, що ОСОБА_1 , не здійснювала сплату судового збору при поданні позову та апеляційної скарги, оскільки є звільненою від сплати у відповідності ст. 5 Закону України «Про судовий Збір».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, слід прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 в адміністративній справі №160/12368/23 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо незаконного утримання із соціальних виплат ( державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд) ОСОБА_1 надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та надбавки на догляд особі з інвалідністю з дитинства, а також у нарахуванні їй переплати зазначеної допомоги та надбавки на догляд у сумі 18 759, 95 грн за період з 01.01.2021 по 31.07.2022 включно.

Зобов`язати Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради скасувати рішення про утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1-ї групи та надбавки на догляд ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили 14 листопада 2023 року, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров