ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Справа № 160/18775/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. за участі секретаря судового засіданняНосенко К.В. представника позивача Душацького С.С. представника відповідача Кузюр О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 року №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади».

В обґрунтовування адміністративного позову позивач зазначив, що 18.04.2023 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади». Відповідно до якого було заборонено використання (розміщення та покладання) на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів. Позивач мотивує протиправність рішення тим, що таке рішення не ґрунтується на нормах матеріального права. Використання ритуальної атрибутики (квіти, вінки, корзини тощо), виготовленої з пластику та полімерних матеріалів, не суперечить чинному законодавству України, тому заборона їх використання не несе жодних правових наслідків. Норми, зазначені в якості правового обґрунтування оспорюваного рішення, а саме стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 3, 11, 15, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 10, 13, 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 8, 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Правила благоустрою території міста Дніпра, затверджені рішенням міської ради від 27.11.2013 №44/43 (зі змінами), не містять заборони використання, розміщення та покладання на території України, у тому числі на території м. Дніпра, зокрема, на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках, тощо) ритуальної продукції, виготовленої із синтетичних полімерів.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 року №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/18775/23 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також зобов`язано Дніпровську міську раду опублікувати оголошення про оскарження рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади», у виданні, в якому ці акти були або мали бути офіційно оприлюднені.

Підготовче засідання призначено на 29 серпня 2023 року о 10:00 год.

29.08.2023 року від представника Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , а також клопотання про долучення роздруківки з офіційного сайту Дніпровської міської ради з публікацією оголошення про оскарження рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади».

У своєму відзиві представник відповідачів зазначає, що позовна заява не містить доказів того, що відповідачами було порушено або оспорено передбачені законом права чи законні інтереси позивача, оскільки позивачу було зроблено зауваження працівником кладовища (без відповідних доказів), однак жодних дій, щодо вилучення штучних квітів не було. Також зазначено, що в резолютивній частині оспорюваного рішення вказані норми законодавства, якими врегульовано повноваження місцевих рад щодо організації благоустрою населених пунктів, врегульовано, що відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території несуть місцеві ради. А тому виконавчі органи місцевих, селищних, сільських рад взагалі мають право виносити подібні питання на розгляд виконавчого комітету, і зовсім необов`язково, що в даних нормах повинні бути прямі цитати чи фрази подібні із назвою прийнятих рішень. Позивачем не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято за межами повноважень, в той час як виконавчий комітет Дніпровської міської ради має повноваження щодо врегулювання правил благоустрою населених пунктів.

29.08.2023 в підготовчому засіданні ухвалено перерву до 26.09.2023 об 11:30 год.

21.09.2023 через канцелярію до суду надійшло клопотання Дніпровської міської ради про витребування доказів. В якому відповідач-2 просить суд витребувати у Міністерства охорони здоров`я інформацію стосовно того, чи видавалися вищезазначені висновки від 17.06.2013 №05.03.02-04/53091, від 30.05.2013 №05.03.02-07/45378, від 30.05.2013 №05.03.02-07/45377 із зазначенням терміну їх дії.

21.09.2023 через канцелярію до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами відповідача і підтримав свої позовні вимоги.

26.09.2023 в підготовчому засіданні було з`ясовано питання щодо уточнення позовних вимог з огляду на те, що позовна заява не містить позовних вимог до Дніпровської міської ради та ухвалено перерву до 10.10.2023 об 13:30 год.

05.10.2023 від позивача надійшли заява про залишення позову без розгляду в частині вимог до Дніпровської міської ради, клопотання про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви з уточненим складом відповідачів по справі та позовна заява (уточнена) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

10.10.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

10.10.2023 в підготовчому засіданні були задоволені клопотання позивача про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви з уточненим складом відповідачів, а також приєднано до матеріалів справи квитанцію від 09.10.2023 року, протокол дослідження питомої активності від 03.05.2023 року №63, складений випробувальною лабораторією Державної установи «Дніпропетровський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.11.2021 року №12.2-18-1/19042, виданий Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Також, у зв`язку з тим, що представник відповідача не отримав уточнений позов було ухвалено перерву до 17.10.2023 об 13:30 год.

17.10.2023 ухвалено закрити підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду на 14.11.2023 об 11:00 год.

14.11.2023 в судовому засіданні представником відповідача не підтримано клопотання про витребування доказів, заявлене з боку Дніпровської міської ради, яка виключена зі складу відповідачів уточненою позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в уточненій позовній заяві, письмовій відповіді на відзив, додатково наданих документів на підтвердження своєї правової позиції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) є громадянкою України, яка з часу свого народження постійно проживала і проживає у місті Дніпрі, про що свідчать дані її паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області 21.04.1998р. (а.с.21-22).

Матір`ю позивача була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.1965р. (а.с.19), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 15.10.2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.23). Поховання відбулось на кладовищі в місті Дніпрі, на проспекті Богдана Хмельницького, 175-а, місце № НОМЕР_4 у ряду № НОМЕР_5 на ділянці № НОМЕР_6 , про що Комунальним підприємством «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради було видано Свідоцтво про поховання серії МРС №016635 від 17.10.2022 року (а.с.24).

При черговому відвідуванні кладовища з метою вшанування пам`яті померлої матері, позивачу з боку працівників кладовища було зроблено зауваження з приводу наявності у неї стрічки декоративної і штучних квітів, які остання придбала для покладання на могилі матері. Від працівників кладовища позивач дізналась про заборону на території всього кладовища використання, у тому числі покладання, штучних квітів та інших виробів зі штучних матеріалів на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 року №5-18/4, про що на в`їзді до кладовища адміністрацією було розміщено відповідні оголошення.

18.04.2023 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади», яким вирішено:

1.Заборонити використання (розміщення та покладання) на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів.

2.Комунальному підприємству «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради забезпечити виконання пункту 1 цього рішення, а також виготовлення та розміщення поблизу кладовищ інформаційних матеріалів щодо заборони використання штучних предметів ритуальної належності.

3.Контроль за використанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (а.с.17-18).

В свою чергу позивач, як мешканка м. Дніпро, не погодилась з рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади», у зв`язку із чим звернулась до суду із цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних приписів законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За приписами частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Відповідно до пункту 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2023 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади».

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 1-1) забезпечення функціонування системи енергетичного менеджменту, зокрема щодо будівель бюджетних установ; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; 4) прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 6) організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення, знешкодження та захоронення трупів тварин; 7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; 7-1) прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;

впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів; 8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; 9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; 10) затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 10-1) прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; 10-2) встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів; 11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони, крім випадків, передбачених ст.23-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу»; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку; 13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; 14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; 15) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами; 16) затвердження норм надання послуг з управління побутовими відходами; 17) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом; 18) організація недискримінаційного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності на договірній основі з підприємствами, на балансі яких перебуває ця інфраструктура; 20) призначення у випадках та в порядку, встановлених законом, управителя багатоквартирного будинку; 21) встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; 22) визначення одиниці виміру обсягу наданих послуг з управління побутовими відходами; 23) визначення у встановленому порядку суб`єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів; 24) прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами; 25) запровадження роздільного збирання побутових відходів та забезпечення виконання цільових показників щодо підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів; 26) забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів; 27) передача відходів, власник яких не встановлений, суб`єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення; 28) надання інформації та проведення просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами; 29) встановлення тарифу на послугу з управління побутовими відходами та тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів як окремих його складових; 30) затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; 3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів; 4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; 9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; 10) облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності та подання необхідних відомостей до бази даних національного фонду будівель відповідно до Закону України "Про енергетичну ефективність будівель"; 11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних з наданням Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об`єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг; 12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов; 13) здійснення контролю за дотриманням підприємствами комунальної власності вимог законодавства щодо забезпечення на договірній основі безперешкодного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, що перебуває у них на балансі, а також за правильністю обрахування плати за доступ. Виконавчим органам сільських, селищних, міських рад забороняється делегування цих повноважень з контролю суб`єктам господарювання.

Згідно ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей; в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій; д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об`єктів і комплексів; е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища; є) обов`язковість оцінки впливу на довкілля; ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду; з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище; и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності; і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку; й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища; к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва; л) встановлення екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання води, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, рентної плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України; м) врахування результатів стратегічної екологічної оцінки.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов`язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції:

а) забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; б) дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом; в) затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планіровки і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів; г) видають (переоформлюють, видають дублікати, анулюють) дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення у випадках, передбачених законом; д) затверджують місцеві екологічні програми; е) організовують вивчення навколишнього природного середовища; є) створюють і визначають статус резервних, в тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; з) забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем; и) організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян; і) приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; ї) здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Положення статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачають, що утворювачі відходів повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для оброблення відходів, утворення яких неможливо уникнути.

Здійснення операцій з оброблення відходів дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів на визначених місцевими радами територіях з додержанням санітарних та екологічних норм.

За змістом статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою; 5) затвердження місцевих планів управління відходами.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами та створення системи управління побутовими відходами; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:

1) користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів; 2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів; 3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів; 4) отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз`яснення їх змісту; 5) брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об`єктів благоустрою; 6) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров`ю або майну громадян; 7) звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції:

1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання; 2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; 3) затверджує типове положення про ритуальну службу; 4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань; 5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб`єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Згідно з приписами статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Суд зауважує, що відповідач приймаючи рішення від 18.04.2023 №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади» обґрунтував його посиланням на приписи вищенаведених норм матеріального права.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить, що жодна з них не містить заборони використання, розміщення та покладання на території України, а отже й на території Дніпровської міської територіальної громади (м. Дніпро), зокрема на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року по справі №640/21345/18 зробив висновки наступного змісту:

"Зміст частини 2 статті 19 Конституції України у взаємозв`язку з частиною 2 статті 2 КАС України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Верховний Суд зауважує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права."

Під час судового розгляду справи відповідачем не наведено будь-яких правових норм, які б встановлювали заборону чи обмеження використання, розміщення та покладання на території Дніпровської міської територіальної громади (м. Дніпро), зокрема на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів.

Разом з тим, відповідач посилаючись на приписи Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», як одну з підстав прийняття оспорюваного рішення, зазначає, що даний Закон є стратегією державної екологічної політики України. Стратегія це загальний, недеталізований план, що охоплює довготривалий проміжок часу, спосіб досягнення важливої мети.

При цьому, зазначений закон також не містить жодних заборон чи обмежень щодо використання, розміщення та покладання на території України, зокрема на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів.

Одночасно із цим, відповідач не надав до суду будь-яких документальних доказів на підтвердження того, що штучні предмети ритуальної належності (квіти, вінки, корзини), використання, розміщення та покладання яких здійснюється, зокрема в межах території Дніпровської міської територіальної громади (м. Дніпро), не відповідають стандартам РСТ 1375-87 «Квіти штучні», РСТ 1624-88 «Вінки похоронні», тощо та мають негативний вплив на навколишнє середовище та здоров`я людини.

Приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 2 цього ж Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Натомість відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

За викладених обставин, приймаючи до уваги відсутність законодавчо встановленої заборони на використання, розміщення та покладання на території України, у тому числі на території Дніпровської міської територіальної громади (м. Дніпро), зокрема на об`єктах благоустрою (кладовищах, меморіальних комплексах, пам`ятниках) штучних предметів ритуальної належності (квітів, вінків, корзин тощо), виготовлених з пластику та полімерних матеріалів, суд приходить до висновку про протиправність рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 року №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади» та необхідність його скасування. Відповідно вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №32528798800007389166 від 24.07.2023.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.04.2023 №5-18/4 «Про заборону використання штучних предметів ритуальної належності на об`єктах благоустрою Дніпровської міської територіальної громади».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 04052092) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Врона