Справа № 135/1348/23

Провадження № 2/135/392/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21.11.2023 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача за позовом.

06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просить змінити спосіб присуджених до стягнення аліментів, встановлених рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.12.2020 у справі № 135/1253/20 та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 16.03.2021 шлюб між ними було розірвано. 10.12.2020 Ладижинським міським судом Вінницької області прийнято рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи з 06.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття. З моменту ухвалення рішення дитина виросла, пішла до школи та її потреби значно зросли як і зріс мінімальний розмір аліментів гарантований державою, але додатково відповідач не допомагає. Станом на день звернення з даним позовом відповідач має заборгованість зі сплати по аліментам. Окрім того, на даний час відповідач проходить службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 НГ України та матеріальний стан його покращився. На даний час малолітній син потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів у зв`язку з чим збільшуються потреби в забезпеченні у навчанні та розвитку. Натомість розмір аліментів, які стягуються з відповідача є меншим за мінімальний розмір відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» для дітей та не може повністю забезпечити та задовольнити потреби малолітнього сина одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, відвідування гуртків, придбання шкільного приладдя, оплати у разі потреби його лікування, що призводить до неналежного матеріального забезпечення дитини.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подав.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 07 листопада 2023 року. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву.

07.11.2023 судове засідання відкладено в зв`язку з неявкою відповідача на 21.11.2023.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, справу просила розглядати у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 на виклик суду не з`явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності або про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На підтвердження своєї особи позивачем надано копію паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 16.09.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Умань Черкаської області (а.с. 4).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 видно, що дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 (а.с. 6).

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.03.2021 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 8).

Додатковим рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.04.2021 підтверджується зміна прізвища позивачем після розірвання шлюбу з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 9).

Згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.12.2020 з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

На підставі вказаного вище рішення суду видано виконавчий лист та 17.02.2021 відкрито виконавче провадження № 64551827 (а.с. 13).

Згідно з розрахунком державного виконавця, боржник ОСОБА_2 станом на 18.08.2023 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 на загальну суму 48 000 грн (а.с. 14).

З витягу з наказу № 102 від 27.04.2023 видно, що з 27.04.2023 солдат ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на посаду старшого кулеметника (а.с.16).

Довідкою від 13.09.2023 за № 4174 підтверджується, що ОСОБА_2 з 27.04.2023 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині № НОМЕР_4 (а.с. 17).

З довідки від 14.09.2023 за № 240 видно, що ОСОБА_2 під час проходження військової служби у військовій частині № НОМЕР_4 за період з 01.06.2023 по 01.09.2023 отримав грошове забезпечення на загальну суму 76521 грн 70 (червень - 25433 грн 69 коп.; липень - 25550 грн 90 коп.; серпень - 25537 грн 11 коп.) (а.с. 18).

V. Оцінка суду.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 181, 182 СК України, просила змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.12.2020 в справі № 135/1253/20 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи по суті вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів, суд виходить із того, що право позивача на зміну способу стягнення аліментів є беззастережним і підлягає захисту.

При розгляді справи про зміну способу стягнення аліментів потрібно застосовувати також положення статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі» СК України.

Суд враховує те, що неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спільною дитиною сторін по справі, за рішенням суду від 10 грудня 2020 року на користь позивачки з відповідача стягуються аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн щомісячно.

Однак, на теперішній час присуджена сума коштів є менш платоспроможною, ніж була в 2020 році та майже у двічі меншим ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів відповідно до чинного законодавства (2833 грн) на сьогодні.

Також суд враховує, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, суд виходив з того, що відповідач отримує місячний дохід у розмірі 7 000 грн, натомість з наданих відповідачем належних доказів видно, що на даний час відповідач отримує щомісячно понад 25 000 грн.

Суд констатує, що позивач скористалася своїм правом, визначивши спосіб стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька.Окрім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів суд бере до уваги, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням наведених вище обставин суд приходить до висновку про зміну способу стягнення аліментів за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі № 135/1253/20 та стягнення їх із відповідача на користь позивачки на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного утримання і розвитку дитини.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з означеним позовом судовий збір не сплачено, оскільки позивач звільнена від його сплати.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року в справі № 135/1253/20 згідно з виконавчим листом від 13.01.2021 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з суми в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, на 1/4 частку з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист Ладижинського міського суду Вінницької області в справі № 135/1253/20 від 13.01.2021 після завершення повного його виконання повернути Ладижинському міському суду Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073 грн 60 коп судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2023 року.

Суддя