ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3984/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Щербини Віктора Миколайовича, смт. Васильківка, Дніпропетровська область

про відшкодування збитків у розмірі 120 110,43 грн.

Представники:

Від позивача: Логвиненко Є.В., ордер серії АЕ № 1213305 від 17.06.2023, адвокат

Від відповідача: Щербинін Ю.І., ордер серії АЕ № 1122993 від 20.08.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство "Компанія "Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербини Віктора Миколайовича про стягнення збитків у розмірі 120 110,43 грн., у якості відшкодування майнової шкоди, спричиненої пожежею.

Ухвалою від 25.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 21.08.2023.

Разом із позовною заявою позивач надав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 36) матеріали кримінальної справи, зареєстрованої в Єдиному реєстрі досудового розслідування № 12020040420000254 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України у зв`язку з подією - пожежею, що сталася 26.07.2020 за адресою: с. Васильківка, пров. Парковий, 4, 1-й поверх.

Ухвалою від 25.07.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" про витребування доказів задоволено.

Витребувано у Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 36) копії матеріалів кримінальної справи, зареєстрованої в Єдиному реєстрі досудового розслідування № 12020040420000254 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України у зв`язку з подією - пожежею, що сталася 26.07.2020 за адресою: с. Васильківка, пров. Парковий, 4, 1-й поверх.

21.08.2023 в підготовчому засіданні відповідач надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання для надання відзиву на позов.

Позивач надав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 05.09.2023.

04.09.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

04.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

05.09.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав вимоги, ознайомився з відзивом та отримав його копію, заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготування заперечень на відзив.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 05.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 24.10.2023. Відкладено підготовче засідання на 03.10.2023.

18.09.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог, в якій він просить доповнити позовні вимоги та викласти їх в наступній редакції:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербини Віктора Миколайовича на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" збитки в розмірі 120 110,43 грн., у якості відшкодування майнової шкоди, спричиненої пожежею;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербини Віктора Миколайовича на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" заборгованості по орендній платі в розмірі 8 750,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції складає 10 151,50 грн., 3% річних від суми заборгованості за період прострочення платежу становить 394,08 грн., неустойку за порушення зобов`язання в розмір 8 750,00 грн.

27.09.2023 від позивача надійшли заперечення на відзив.

02.10.2023 від Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Синельниківського РУП відділення поліції №1 надійшла копія матеріалів кримінального провадження № 12020040420000254 від 27.07.2020.

03.10.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, направив заперечення на уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 03.10.2023 підготовче засідання відкладено на 31.10.2023 об 11:15год. Позивачу вказано надати письмові пояснення щодо строку дії договору.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою від 03.10.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 20.11.2023.

26.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення.

20.11.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

20.11.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019 в частині здійснення заходів протипожежної безпеки, внаслідок чого позивачу завдано збитків внаслідок псування майна спричиненого пожежею та неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що пожежа сталася у неробочий денний період доби - неділю, коли будівля з офісними приміщеннями була майже порожньою, окрім поодиноких працюючих підприємців, крім відповідача, а отже не могла бути зачиненою.

За фактом пожежі, 27.07.2020 Васильківським відділенням поліції Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040420000254, за правовою кваліфікацією ч. 1 , ст. 270 КК України, тобто порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду у великому розмірі та розпочате досудове розслідування.

Відповідач зазначає, що звернувся із заявою до поліції за фактом пожежі, а 28.07.2020 від ПАТ «Компанія» «Дніпро» на адресу начальника Васильківського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області була надіслана заява, згідно якої останні просили провести перевірку за фактом виникнення пожежі в приміщенні ПрАТ «Компанія «Дніпро» за адресою: с. Васильківка, пров. Парковий,4, та встановити винних осіб і притягнути їх до відповідальності.

Під час здійснення досудового розслідування слідчим допитувались свідки, в тому числі відповідач.

У залученні Щербини В.М. до справи в якості потерпілого слідчим було відмовлено. У відповіді від 18.08.2020 слідчим СВ Васильківського ВП Синельниківського ВП була надана письмова відповідь, згідно якої повідомлялось, що на даний час у кримінальному провадженні № 12020040420000254 від 27.07.2020 Щербина В.М. є свідком. Після проведення слідчих дій буде вирішуватися питання про надання йому статусу в якості потерпілого.

В ході проведення подальшого досудового розслідування, постановами слідчого СВ Васильківського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 19.08.2020 з метою з`ясування обставин причин виникнення пожежі, було призначено у кримінальному провадженню № 12020040420000254 від 27.07.2020 судову пожежно-технічну експертизу, судову експертизу нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів, проведення яких було доручено Дніпропетровському НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до висновку експерта судової пожежно-технічної експертизи №19/104- 11/2/121 від 06.01.2021 експертом у дослідницькій частині висновку розглядались дві версії щодо можливості виникнення пожежі.

Розглядаючи першу версію експерт прийшов до висновків, що, аналізуючи матеріали які були надані на дослідження, враховуючи відсутність беззаперечних даних, які вказують на можливість виникнення пожежі внаслідок теплових проявів електричної енергії, слідів характерних для аварійних режимів роботи електромережі (короткого замикання), підтвердити або спростувати версію виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмові перенавантаження) не виявилось можливим, а отже вона є вірогідною.

Розглядаючи другу версію експерт прийшов до висновків, що враховуючи відомості, які були надані на дослідження, відсутність відеоспостереження, відсутність можливості достеменно підтвердити або виключити можливість проникнення сторонніх осіб до місця виникнення пожежі, враховуючи відсутність визначених джерел запалювання підтвердити або спростувати версію виникнення пожежі внаслідок занесення стороннього джерела запалювання не виявляється можливим, а отже, вона є вірогідною.

За підсумками експерт дійшов висновку, що кожна із розглянутих версій свого підтвердження або спростування не знайшли, а отже, вони є вірогідними.

Відповідач переконаний, що пожежа виникла в результаті підпалу сторонньою особою шляхом занесення джерела запалювання у приміщення офісу, яка і є цілком вірогідною.

Заявляючи позовні вимоги, позивач, на думку відповідача, звернув увагу лише на одну із версій, крім того, послався на те, що відповідачем не дотримані правила пожежної безпеки при експлуатації електричних приладів, не забезпечено пожежну безпеки, що призвело до виникнення пожежі.

Відповідач вважає, що наявні матеріали справи не дають підстав стверджувати про наявність його вини у виникненні пожежі, а також не розкривають, у чому полягають винні дії останнього, оскільки не дотримання правил пожежної безпеки при експлуатації електричних приладів є лише припущенням сторони яке не ґрунтується на доказах, крім того не з`ясовано явну причину пожежі і причинний зв`язок, оскільки за висновком експерта судової пожежно-технічної експертизи №19/104-11/2/121 від 06.01.2021 встановити причину виникнення пожежі не видається можливим.

Як встановлено, осередком пожежі не є місце розміщення розеток чи проводки, а наявність електроприладів у місці осередку пожежі виявлено не було, крім того, саме приміщення було знеструмлене.

Що стосується договору оренди, таких умов як обов`язку щодо страхування орендованого майно від подібних випадків жодна із сторін не обговорювала і договором не визначала, або, ризик випадкового знищення або пошкодження предмету оренду на орендаря не покладався, а тому такий ризик має нести позивач (орендодавець, власник майна).

Що стосується виконання правил пожежної безпеки, то наявність вогнегасників в орендованому приміщені також допускається пожежними нормами. За роки експлуатації приміщення ніколи питань щодо пожежної безпеки чи інших обставин до орендаря не було. У приміщені офісу завжди знаходилось 2 вогнегасники. Окрім цього, інших вимог, таких як наприклад вимог про встановлення протипожежної сигналізації сторонами у договорі не обговорювались.

Відповідач зазначив, що коли виникла пожежа, орендоване приміщення було в стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, порушень Правил пожежної безпеки ним не допускалося і підстав стверджувати тому не має.

Також відповідач вказав, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040420000254, підозра та обвинувачення жодній особі, в тому числі відповідачу у справі, не пред`являлися, крім того, у березні місяці 2021 року справу слідчим було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Щодо відновлення пошкоджених пожежею приміщень, зв`язок із нарахованими витратами та фактичною шкодою, на думку відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки у період з 2020, тобто з дати складання Акту про пожежу, по 21.06.2023, тобто по дату нарахування витрат, стан пошкодженого (знищеного) пожежею майна (приміщень) залишився і залишається невідомим. Крім того, участь при огляді та складанні Дефектного акту відповідач не приймав, оскільки про час та місце його проведення йому не було відомо. Такий підхід виключає об`єктивний критерій у встановленні суми збитків.

Також відповідач зазначив, що 30.07.2020 строк дії договору оренди; нежитлового приміщення за адресою: сел. Васильківка, пров. Парковий 4, 1-й поверх (об`єкт; оренди) між сторонами закінчився. Об`єкт оренди, після спливу строку договору оренди, залишився у його власника, йому повернувся і перебуває у його користуванні та розпорядженні по сьогоднішній день. Позивачем у позовній заяві не порушується питання не повернення його майна і враховуючи проведені з ним заходу, в частині його огляду та нарахування шкоди, враховуючи правовідносини сторін за договором найму (оренди) та положення чинного законодавства, зокрема ст. 786 ЦК України строк позовної давності для позивача є таким, що сплинув 30.07.2021.

Використання майна на умовах договору було неможливим без його відновлення самостійно або шляхом пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди для його відновлення, про що вимагає позивач.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідач стверджує, що Орендодавець (позивач), був обізнаний про стан орендованого майна і подальшу не можливість його використання орендарем без його відновлення, засвідчивши свою обізнаність дефектним актом, але натомість сторона позивача не пред`явила жодної претензії чи вимоги, якщо вважала про наявність порушеного права, тим самим демонструючи і усвідомлюючи свою бездіяльність.

Крім того, позивач не надав жодного підтвердження того, що відповідач, як орендар, мав можливість передати орендоване майно, але умисно цього обов`язку не виконав.

Дефектний акт складений і наданий до справи стороною позивача свідчить про повернення відповідачем орендованого майна позивачу будь яким чином і не свідчить про продовження між сторонами орендних відносин або наявність між сторонами інших правовідносин.

Відповідач зазначив, що Позивач самостійно забрав об`єкт оренди.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що Відповідач не виконав умови Договору оренди нерухомого майна №70 від 01.08.2019 та своєю бездіяльністю, яка полягала у нездійсненні заходів пожежної безпеки, незабезпеченні збереження майна, нездійсненні капітального та поточного ремонту орендованого майна не повернув Позивачу орендоване майно у належному стані, чим спричинив Позивачу матеріальну шкоду у вигляді збитків, спричинених пожежею та несвоєчасній сплаті орендної плати.

Також позивач зазначив, що, відповідно до висновків вищезазначеної експертизи чітко зазначено:

1. Осередок пожежі міститься в правому куті кабінету № 14 за адресою: пров. Парковий,4 сел. Васильківка (тобто кабінет, який був орендований Відповідачем за Договором оренди).

2. Причину виникнення пожежі встановити не видається можливим.

На думку позивача, зазначений доказ підтверджує факт виникнення пожежі саме у приміщенні Орендаря, однак не спростовує вини Відповідача у незабезпеченні протипожежної безпеки, оскільки не підтверджує факт виникнення пожежі з боку третіх осіб.

Позивач вказує, що Відповідач у строк, визначений п.2.2. зазначеного Договору, не повернув Приміщення за Актом приймання-передачі майна у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, як це передбачено п.6.1.7. Договору оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019 до поточного часу.

Таким чином, оскільки в порушення умов Договору оренди та норм ст. 785 ЦК України Відповідач не повернув предмет оренди Позивачу, відповідно, перебіг позовної давності щодо вимог позивача, як Орендодавця, не почався.

Окрім того, вимоги Позивача пов`язані не з пошкодженням речі, яка була передана наймачеві, а з невиконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна №70 від 01.08.2019 в частині забезпечення вимог пожежної безпеки, забезпечення схоронності орендованого майна, забезпечення своєчасного повернення майна в належному стані.

На підтвердження розміру збитків Позивачем надано Дефектний акт та кошторис витрат на відновлення пошкоджених пожежею приміщень від 21.06.2023. Зазначений Дефектний акт на замовлення Позивача складений Приватним підприємством «МАЙСТЕР-55». Про факт проведення робіт щодо визначення витрат на відновлення пошкоджених пожежею приміщень та визначення розміру коштів, необхідних для відновлення пошкоджених приміщень Відповідача повідомлено Претензією № 1-09/97 від 26.06.2023 року. Будь-яких заперечень щодо розміру збитків або альтернативного розрахунку витрат Відповідачем надано не було, що Позивачем було сприйняте як відсутність спору з цього питання.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування збитків у розмірі 120 110,43 грн., у якості відшкодування майнової шкоди, спричиненої пожежею, факт наявності заборгованості по орендній платі в розмірі 8 750,00 грн., правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Компанія "Дніпро" є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: с.Васильківка, пров. Парковий,4, 1-й поверх на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 924730 від 27.02.2007, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13718565, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118424722 від 26.03.2018.

Між ПрАТ «Компанія «Дніпро» (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Щербиною Віктором Миколайовичем (Орендар), був укладений Договір оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019 (далі - Договір), відповідно до якого Орендарю було передано у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 11,1 кв.м., розташоване за адресою: с.Васильківка, пров. Парковий,4, 1-й поверх. (п. 1.1. договору).

Зазначений Договір було укладено строком по 30 липня 2020 року. (п. 8.1. договору)

Відповідно до п.2.2. Договору на протязі трьох календарних днів з моменту припинення дії цього Договору Орендар повинен повернути Приміщення Орендодавцю. Повернення Приміщення Орендодавцю оформлюється Актом приймання-передачі майна, який підписується Сторонами.

Відповідно до п.3.1. Договору оренди нарахування орендної плати починається з дати підписання цього Договору Сторонами і закінчується датою підписання Акту приймання-передачі майна при поверненні Приміщення Орендарем згідно пп.2.2. Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Орендна плата за Приміщення складається з:

- плати за використання Орендарем Приміщення;

- оплати (відшкодування) витрат на комунальні послуги.

Розмір орендної плати згідно пп.3.3. Договору , становить 22,523 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 кв.м. орендованої загальної площі приміщення за місяць. Загальна сума місячної плати за використання орендарем приміщення згідно з п.п. 3.2.1 договору складає 250,00 грн., в тому числі ПДВ-41,67 грн.

У відповідності до п. 3.5. договору орендна плата за договором вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата згідно п.п. 3.2.1. договору сплачується орендарем щомісячно авансом за весь наступний місяць не пізніше 25 числа попереднього місяця. Орендна платат згідно пп. 3.2.2 договору сплачується орендарем щомісячно, на протязі 5 робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

Відповідно до п.6.1.3. Договору до обов`язків Орендаря відноситься забезпечення збереження орендованого Майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, здійснення заходів протипожежної безпеки. Окрім того, відповідно до п.6.1.6. Орендар несе відповідальність за пожежну безпеку та виконання санітарних норм орендованих Приміщень згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п.6.1.8. за несвоєчасне повернення майна після припинення дії договору Орендар виплачує Орендодавцю штраф у розмірі 0,1% вартості приміщення на час його повернення за кожен день прострочки та вносить орендну плату за використання приміщення після припинення даного Договору.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, за який його було укладено;

- загибелі орендованого майна.

Згідно акту приймання-передачі майна від 01.08.2019 орендодавець передав ,а орендар прийняв в оренду наступне майно нежитлове приміщення загальною площею 11,1 кв.м., розташоване за адресою: с.Васильківка, пров. Парковий,4, 1-й поверх.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2020 сторони погодили викласти п. 3.2.1. договору в наступній редакції: Розмір орендної плати згідно пп.3.2.1. Договору в період з 01.04.2020 по 31.04.2020, становить 11,262 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 кв.м. орендованої загальної площі приміщення за місяць. Загальна сума місячної плати за використання орендарем приміщення згідно з п.п. 3.2.1 договору складає 125,00 грн., в тому числі ПДВ-25,00 грн.

26 липня 2020 року в приміщенні, орендованому фізичною особою-підприємцем Щербиною Віктором Миколайовичем (Орендар) за адресою: АДРЕСА_1 виникла пожежа, що підтверджується Актом про пожежу від 26.07.2020.

Відповідно до зазначеного документу пожежею пошкоджено приміщення офісів, коридору, що належать ПрАТ «Компанія «Дніпро», у тому числі - орендованого приміщення №14 за Договором оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019, а саме: стіни, електропроводка, підлога, електрокабелі та ін.

Вказаний акт підписано фізичною особою Щербиною В.М., а також начальником Васильківського підрозділу ПрАТ «Компанія «Дніпро» без зауважень. Акт є чинним, ніким не оспорювався.

Відповідно до висновку експерту № 19/104-11/2/121 від 06.01.2021 судової пожежно-технічної експертизи, зроблений висновок про те, що осередок виникнення пожежі за адресою: с.Васильківка, пров. Парковий,4 знаходиться на першому поверсі, в правому куті кабінету № 14, з центром на відстані 1,5 метри від правої стіни та на відстані 1 метр від стіни, розташованої навпроти входу в приміщення, тобто в приміщенні, орендованому ФОП Щербина В.М.

Щодо визначення причин пожежі, судовою експертизою зазначено, що встановити причину виникнення пожежі не видається можливим. В той же час, у постанові про призначення судової експертизи зазначено, що пожежа сталася у зв`язку із порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Окрім того, Експертом встановлено, що версія виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмові перевантаження) є вірогідною. Також, обставини пожежі та свідчення про проведення ремонтних робіт об`єктів електрозабезпечення у кабінеті №14, що передувала пожежі викладені у заяві свідка Огіль Тетяни Федорівни від 17.07.2023.

З метою визначення обсягу витрат, Позивач замовив Дефектний акт та кошторис витрат на відновлення пошкоджених пожежею приміщень від 21.06.2023. Зазначений Дефектний акт на замовлення Позивача складений Приватним підприємством «МАЙСТЕР-55». Відповідно до зазначених документів вартість ремонтних робіт та матеріалів для поточного ремонту (відновлення після пожежі) приміщень №13, №14, №2, розташованих на 1 поверсі нежитлової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: с.Васильківка, пров. Парковий,4, 1-й поверх складає 120 110,43 грн.

Позивач вказує, що всупереч п.2.2., 6.1.7 Договору та ст. 785 ЦК України, Орендар не повернув Майно Орендодавцю в належному стані та не оформив (не підписав) Акт приймання- передачі майна після спливу строку спірного Договору оренди.

Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача зі сплати орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.10.2020 по 01.09.2023 складає 10 151,50 грн, 3% річних від суми заборгованості за період прострочення платежу складають 394,08 грн.

Розмір неустойки за невиконання обов`язку із своєчасного повернення предмету оренди дорівнює розміру орендної плати за користування Приміщенням, що орендується Відповідачем за період з 01.10.2020 по 01.09.2023 у розмірі 8 750,00 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З приводу наданих сторонами доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача, він просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 120 110,43 грн., у якості відшкодування майнової шкоди, спричиненої пожежею, заборгованість по орендній платі в розмірі 8 750,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції складає 10 151,50 грн., 3% річних від суми заборгованості за період прострочення платежу становить 394,08 грн., неустойку за порушення зобов`язання в розмір 8 750,00 грн.

Щодо стягнення збитків у розмірі 120 110,43 грн. майнової шкоди, спричиненої пожежею, слід зазначити наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

- на відповідача відповідно до умов договору оренди покладено обов`язок вживати заходів протипожежної безпеки (п.6.6.1 , 6.3.1),

- на відповідача покладено обов`язок по здійсненню поточних та капітального ремонту, в т.ч. і ремонт електрообладнання,

- 26.07.2020 в орендованому відповідачем приміщенні сталася пожежа, осередок якої знаходиться в кабінеті, орендованому відповідачем,

- у постанові про призначення судової експертизи зазначено, що пожежа сталася у зв`язку із порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (арк.1 Висновку експерта). Окрім того, Експертом встановлено, що версія виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмові перевантаження) є вірогідною,

- на наданих експерту для дослідження матеріалах слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено.

Таким чином, позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо дотримання правил протипожежної безпеки призвела до пожежі та пошкодження майна позивача, тому між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, завданою пожежею є причинний зв`язок, тому відшкодування матеріальної шкоди слід покласти на відповідача.

При цьому, відповідно до висновку експерта № 19/104-8/4218 від 18.11.2020, на наданих для дослідження 20.08.2020: предметі схожому на фрагмент полімерного матеріалу блідо-бежевого кольору та предметах схожих на фрагменти шпалер; предметі схожому на фрагмент полімерного матеріалу коричневого кольору та предметах схожих на фрагменти шпалер; предметах схожих на ошурки деревини коричневого кольору та предметах схожих на фрагменти шпалер; предметах схожих на ошурки деревини та предметах схожих на фрагменти деревинно-ошуркової плити (« ... пожежному сміттю, яке зазнало пошкодження під дією теплового прояву вогню ... », відомо з постанови ініціатора), в межах чутливості застосованих методів досліджень, слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено. (а.с. 150-155).

Згідно висновку експерта № 19/104-11/2/121 від 06.01.2021 версія виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання до осередку пожежі та версія виникнення пожежі внаслідок теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмові перенавантаження) свого підтвердження або спростування не знаходять, а отже, вони є вірогідними. (а.с.17-21) .

Постановою від 16.03.2021 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041420000254 від 27.07.2020, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України. (а.с.160).

Як зазначено в цій постанові «проведеними в ході досудового розслідування заходами, не вдалося встановити особу, яка причетна до даної події, внаслідок чого не можливо визначити наявність суб`єктивної сторони в складі даного правопорушення».

За загальним правилом, визначеним ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.

За приписами ст. 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено вину відповідача у завданні шкоди позивачу, отже, підстави для застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені ст.1166 ЦК України, відсутні.

Крім стягнення шкоди, завданої пожежею, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 8 750,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції складає 10 151,50 грн., 3% річних від суми заборгованості за період прострочення платежу становить 394,08 грн., неустойку за порушення зобов`язання в розмірі 8 750,00 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору на протязі трьох календарних днів з моменту припинення дії цього Договору Орендар повинен повернути Приміщення Орендодавцю. Повернення Приміщення Орендодавцю оформлюється Актом приймання-передачі майна, який підписується Сторонами.

Згідно п.3.1. Договору оренди нарахування орендної плати починається з дати підписання цього Договору Сторонами і закінчується датою підписання Акту приймання-передачі майна при поверненні Приміщення Орендарем згідно пп.2.2. Договору.

Відповідно до умов договору, його укладено строком з 01.08.2019 по 30.07.2020 включно (п.8.1 договору).

Як передбачено п. 6.1.7. договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцю протягом 3 календарних днів орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального зносу), та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Передати орендодавцю всі виконані перебудови, також поліпшення, які не можуть бути відокремлені без погіршення стану будівлі.

Як зазначає позивач, враховуючи, що майно відповідач з оренди не повернув, договір оренди вважається продовженим.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що договір оренди припинив свою дію 30.07.2020,отже підстави для стягнення з нього орендної плати відсутні.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За положенням статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

Отже сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Приписами ст.. 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18.

В даному випадку судом встановлено, що приміщення відповідач за актом приймання-передачі не повернув, жодної заяви про припинення дії спірного договору сторонами не заявлялось. Отже договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зважаючи на викладене, у позивача є право на нарахування відповідачу орендної плати за договором оренди.

При цьому, суд зазначає, що приписами ч.6 ст.762 ЦК встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 (на яку посилається скаржник) зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтвердили, що акт про повернення майна з оренди ними не укладено, майно з оренди не повернуто, а користування орендованим приміщенням без його ремонту після пожежі є неможливим.

Зважаючи на те, що факт пожежі у процесі розгляду справи не оспорювався учасниками справи, сторони підтвердили, що пошкодження від пожежі за своїм характером істотною мірою впливають на можливість використання цього об`єкту, відтак, вказані вище обставини встановлені в ході судового розгляду свідчать, про неможливість використання орендованого приміщення, у зв`язку з обставинами, які не залежали від відповідача.

За встановлених обставин пошкодження об`єкта оренди внаслідок пожежі, за яку відповідач не відповідає, що унеможливило його використання з серпня 2020 по теперішній час, у останнього відсутній обов`язок як з оплати оренди за користування спірним майном так і зі сплати інфляційних та 3% річних, нарахованих позивачем на суму орендної плати, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди).

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.

У питанні відповідальності сторін за невиконання зобов`язань за Договором норми статті 29 Закону про оренду відсилають до інших законодавчих актів України та умов договору.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Таким чином, зважаючи на те, що як встановлено вище, договір оренди нерухомого майна № 70 від 01.08.2019 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, підстави для нарахування неустойки не своєчасне повернення майна з оренди в розмірі 8 750,00 грн. за період 01.10.2020 по 01.09.2023. у суду відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" до Фізичної особи-підприємця Щербини Віктора Миколайовича про відшкодування збитків у розмірі 120 110,43 грн., заборгованості по орендній платі в розмірі 8 750,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції складає 10 151,50 грн., 3% річних у розмірі 394,08 грн., неустойки за порушення зобов`язання в розмірі 8 750,00 грн.- відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено - 28.11.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко