Головуючий І інстанції: О.О. Осіпова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 р. Справа № 480/1041/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/1041/23

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 треті особи Міністерство оборони України , Генеральний штаб Збройних Сил України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 звернулися до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, в якій просили:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_33 №449 від 27.05.2022 протиправними;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_33 № 426 від 06.06.2022 «Про результати службового розслідування», в частині що стосується військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 : ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_31 ;

- поновити військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 : ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_31 на займаних посадах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату додаткової грошової винагороди за травень 2022 року військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 : ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_35 , в повному обсязі;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 : ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_35 , за увесь час неправомірного відсторонення від займаних посад.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 480/1041/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивачів зазначив, що не відображення в наказі про призначення службового розслідування підстав його проведення, на думку позивачів, вказує на його невідповідність п.3 Розділу III Порядку № 608 щодо дотримання обов`язкових структурних елементів, що вказує на відсутність підстав проведення такого розслідування, а відповідно на незаконність його результатів. Вказує, що не повідомивши позивачів про призначення та проведення щодо них службового розслідування в/ч НОМЕР_1 позбавила військовослужбовців можливості реалізувати надані їм права, що у свою чергу призвело до однобічності та неповноти встановлення всіх обставин та фактів, щодо яких проводилось дане розслідування. Зазначає, що пояснення відібрані у ОСОБА_36 та ОСОБА_37 датовані 01.05.2022, а згідно Акту, дії що інкримінуються військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі позивачам відбулися 18.05.2022, що, на думку позивачів, також ставить під сумнів викладене у поясненнях. Просить звернути увагу, що у кримінальному провадженні №62022050010000270 від 24.06.2022, досудове розслідування якого триває уже понад рік, підозру жодному із військовослужбовців не вручалось.

Представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представником Військової частини НОМЕР_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просивапеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що командиром Військової частини НОМЕР_2 №180, 181, 182 було віддано бойове розпорядження від 21.05.2022 на зайняття та тримання вогневих позицій, окремі Військової частини НОМЕР_2 , у тому числі і позивачі, 27.05.2022 відмовились їх виконувати та самовільно залишили поле бою (відмовились діяти зброєю), вказані обставини були встановлені в результаті проведеного службового розслідування, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2022 № 449, за результатами проведеного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 було затверджено акт та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 426.

Згідно з результатами службового розслідування було встановлено, що військовослужбовці Військової частини НОМЕР_2 , у тому числі і позивачі у цій справі, 27.05.2022 не виконали бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 зайняти та утримувати оборону довірених їм позицій та самовільно залишили поле бою, таким чином в діях вищевказаних військовослужбовців вбачались ознаки кримінального правопорушення.

В п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №426 про результати службового розслідування було зазначено, що: «...військовослужбовців ... Військової частини НОМЕР_2 відсторонити від займаних посад та зарахувати у розпорядження відповідних командирів Військової частин», згідно з абз. 5 п. 122. «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» та не виплачувати додаткову грошову винагороду за травень.

Крім того, командуванням військової частини було покладено обов`язок на заступника командира самохідного артилерійського дивізіону з морально - психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_38 , керуючись п. 4 статті 85 Дисциплінарного статут Збройних Сил України, підготувати матеріли, щодо самовільного залишення поля бою військовослужбовцями, у тому числі, Військової частини НОМЕР_2 та позивачів, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 429 Кримінального кодексу України, та направити їх до ДБР м. Краматорська, Донецькій спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Об`єднаних сил, групі Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

06.06.2022 матеріали службового розслідування були направлені до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об`єднаних сил, а 26.06.2022 інформація щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, яке має попередню правову кваліфікацію відповідно до ст. 429 КК України, була внесена до ЄРДР № 62022050010000270.

Не погодившись ізнаказом командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_33 № 426 від 06.06.2022 «Про результати службового розслідування», в частині що стосується позивачів, не виплатою їм у травні 2022 року додаткової винагороди, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим відсутні підстави для його скасування та поновлення позивачів на займаних ними посадах, а достатньою підставою для не виплати позивачам додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за травень 2022 року є допущення діянь, які мають ознаки кримінального правопорушення за ст. ст. 407, 429 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу"№ 2232-XII від 25.03.1992 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (в подальшому - Закон № 2232).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що військовий обов`язок включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2232, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (в подальшому - Дисциплінарний статут).

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі ст. 3 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна, зокрема, зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 84 - 88 Дисциплінарного статуту та нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 608 від 21.11.2017 (в подальшому - Порядок № 608).

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (в подальшому - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (в подальшому - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок № 608.

Відповідно до п. 2 розд. І Порядку № 608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з п. 1 розд. ІІІ Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку № 608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування (п. 8 розд. ІІІ Порядку № 608).

Відповідно до п. 2 розд. IV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зокрема, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

Судовим розглядом встановлено, щонаказом командира військової частини НОМЕР_1 № 449 від 27.05.2022 "Про призначення службового розслідування", призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов самовільного залишення району виконання бойового завдання в бойовій обстановці військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 та військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 97 т. 1 звор. бік).

Проведення службового розслідування доручено заступнику командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_39 .

Відповідно до п. 3 розд. IV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Крім того, наказ Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 і Методичні рекомендацій щодо проведення службового розслідування (перевірки) в Збройних Силах України, передбачають, що під час проведення службових розслідувань відбираються пояснення, до того ж, особа яка проводить службове розслідування, згідно із абз. 6 п. 2 розд. IV наказу Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017, має право ознайомлюватись із необхідними документами, за потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службових розслідувань.

Доводи апелянтів, що їх протиправно позбавили можливості реалізувати вищезазначені права суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки позивачами ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів того, що позивачі повідомляли відповідачів про своє місце знаходження чи про те, що відповідачем відмовлено позивачам в реалізації їх прав.

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що службове розслідування проводилося безпідставно, оскільки в акті службового розслідування зазначено, що це розслідування проведено на підставі довідки-доповіді від 27.05.2022.

Форма довідки-доповіді, долученої до Акту службового розслідування, передбачена наказом Міністерства оборони України № 604 від 29.11.2018 "Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту" (в подальшому - Інструкція №604).

Згідно із абз. 7 п. 2 розд. І Інструкції № 604, Доповідь, це - інформація щодо події, кримінального правопорушення, військового адміністративного правопорушення та адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, надана в усній, письмовій формі або по лінії оперативно-чергової служби безпосередньому начальнику, та подається негайно, протягом 15 хвилин.

Доводи представника позивачів про те, що не відображення в наказі про призначення службового розслідування підстав його проведення, вказує на його невідповідність п.3 Розділу III Порядку № 608 щодо дотримання обов`язкових структурних елементів, що вказує на відсутність підстав проведення такого розслідування, а відповідно на незаконність його результатів, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки, як вбачається із витягу з наказу від 27.05.2022 про призначення службового розслідування, метою службового розслідування є уточнення причин та умов самовільного залишення району виконання бойового завдання в бойовій обстановці військовослужбовцями військових частин НОМЕР_2 (додаток №1), НОМЕР_3 (додаток №2 ), НОМЕР_4 (додаток №3), НОМЕР_1 (додаток № 4).

Також, як убачається із розділу 2 акту службового розслідування «Опис вчиненого правопорушення», відповідно до довідки-доповіді від 27.05.2022 під час звірки особового складу помічником начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_40 стало відомо, що військовослужбовцями військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 самовільно покинули місце служби (район виконання бойового завдання в бойовій обстановці).

Отже, колегія суддів не погоджується із доводами представника позивачів про відсутність підстав для проведення службового розслідування.

Щодо доводів представника позивачів у частині письмових пояснень військовослужбовців Військової частини НОМЕР_5 , які долучені до службового розслідування, оскільки письмові пояснення отримані від т.в.о. старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової роботи Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_36 та головного сержанту військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_37 01.05.2022, до фактичного настання обставин, з приводу яких проводилось таке розслідування 18.05.2022 колегія суддів зазначає, що помилкове зазначення у перелічених вище документах іншої дати саме по собі не впливає на правильність висновків службового розслідування, оскільки рішення суб`єктів владних повноважень не можуть бути скасовані лише за формальними ознаками.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щооскаржуваний наказ відповідача прийнятий з дотриманням вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування цього наказу та задоволення похідної позовної вимоги про поновлення позивачів на займаних ними посадах у Військовій частині НОМЕР_2 та виплатити грошове забезпечення за весь час неправомірного відсторонення від займаних посад.

Щодо клопотання представника позивачів про врахування листа Територіального управління ДБР у м. Краматорськ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 8 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 4 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки позивач у вказаному клопотанні не навів жодних підстав неможливості подання вказаного лита до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції їх не досліджує та не приймає вказані докази.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату додаткової грошової винагороди за травень 2022 року позивачам у повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, … виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, встановлений наказом МОУ від 07.06.2018 № 260.

Наказом Міністерства оборони України № 98 від 01.04.2022 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зокрема доповнено пунктом такого змісту: "17. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України".

З метою врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, окремим рішенням Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 та № 912/з/29 від 23.06.2022 надавались відповідні роз`яснення, зокрема, щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Згідно із рішення (телеграма) Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298, зокрема, абз. 10 п. 10, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, не включати військовослужбовців, уразі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування, згідно із наказом командира військової частини № НОМЕР_6 від 27.05.2022 встановлено, що 27.05.2022 військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , у тому числі і позивачі, не виконали бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , щодо зайняття та утримання оборони довірених їм позицій та самовільно залишили поле бою і в діях вищевказаних військовослужбовців вбачались ознаки кримінального правопорушення за ст. 429 КК України, додаткова винагороди в розмірі 100 000,00 грн, згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 з урахуванням окремого рішенням Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 за травень місяць їм, у тому числі і позивачам, не була виплачена.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язано кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, натомість статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Із урахуванням зазначених вище обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі не дотрималися вимог вказаних вище норм законодавства, що є достатньою підставою для не виплати позивачам додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за травень 2022 року.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 480/1041/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий