Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 листопада 2023 року № 520/26874/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Лозівського районного територіального центру комлектування та соціальної підтримки (вул. Павлоградська, буд. 54а, м. Лозова, Харківська обл., Лозівський р-н, 64602, код ЄДРПОУ 09867653) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Лозівського районного територіального центру комлектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Лозівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.09.2023року за № 5429 у наданні відстрочки від призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз.5 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати Лозівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочку від призову на підставі абз.5 ч.З ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер в результаті повторного інфаркту міокарда. Його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 (по стройовій частині) за №12 від 19.01.2015. У вересні 2023 року ОСОБА_1 отримав мобілізаційне розпорядження Лозівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для явки на 07.09.2023року до вищезазначеної установи за мобілізацією. У зв`язку з цим Лозівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ним була подана заява про надання відстрочки від призову на підставі абз.5 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 05.09.2023 року позивачем була отримана відмова відповідача за вих. № 5429 від 05.09.2023, мотивована тим, що батько позивача не загинув, а помер. Позивач вважає вказану відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою судді від 28.09.2023 відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому в обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами розгляду заяви другим відділом Лозівським РТЦК та СП на адресу заявника була підготовлена відповідь від 05.09.2023 вих.№ 5429 про відмову в задоволенні заяви військовозобов`язаного ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що обставина загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 (батька заявника) під час проведення антитерористичної операції - не підтверджена, оскільки факт смерті відбувся в результаті захворювання, що підтверджується витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Північного регіону. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 старший сержант ОСОБА_4 безпосередню участь в антитерористичній операції не приймав. Смерть у наслідок загибелі настає від зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення не сумісного з життям, артилерійського обстрілу тощо), яке не пов`язане з наявними у людини захворюваннями.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Ця справа розглядається в порядку, визначеному ст. 262 КАС України, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 . що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.08.2014 на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 № 607/2014, Лозівським ОМВК був призваний на військову службу під час мобілізації, був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою №4/599, виданою 16.08.2014 року військовою частиною НОМЕР_4 , та військовим квитком НОМЕР_5 .

Згідно з Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою військовою частиною польова пошта НОМЕР_2 від 28.01.2015 вих.№4/185/1, сержант ОСОБА_3 в період з 25.08.2014 по 03.12.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції.

Згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 56 від 27.02.2015, встановлено, що - захворювання і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.01.2015 № 12, військовослужбовця за призовом старшого сержанта ОСОБА_6 , командира гранатометного відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті повторного інфаркту міокарда, з 25.12.2014 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

З матеріалів справи судом встановлено, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 старший сержант ОСОБА_4 безпосередню участь в антитерористичній операції не приймав, що підтверджується відповідною довідкою, виданої військовою частиною польова пошта НОМЕР_2 від 28.01.2015 вих.№4/185/1.

У вересні 2023 року позивачем, який є сином старшого сержанта ОСОБА_2 , на адресу Лозівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки була подана заява про надання відстрочки від призову на підставі абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом відповідача за вих.№ 5429 від 05.09.2023 позивачу відмовлено в наданні відстрочки від мобілізації. В обґрунтування відмови зазначено, що у витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців зазначено, що захворювання старшого сержанта ОСОБА_2 , 1968 р.н., «Повторний інфаркт міокарду лівого шлуночка», яке призвело до смерті (свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 29.12.2014), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, Враховуючи те, що законодавець визначив «загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі, а в наданих документах зазначено захворювання «Повторний інфаркт міокарду лівого шлуночка», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно довідки командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №4/185/1 від 28.01.2015 року зазначено, що він дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період з 25.08.2014 по 03.12.2014, позивачу відмовлено в наданні відстрочки від мобілізації.

Позивач не погодився вказаною відмовою у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам оскаржуваної відмови, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 3 Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022 визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім введення воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 було оголошено загальну мобілізацію.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

У відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20,22 цього Закону).

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Згідно з абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: - жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", яким передбачено проведення ряду антитерористичних заходів в східних областях України.

Зазначеним рішенням, було оголошено про початок антитерористичної операції (далі - АТО) з 13 квітня 2014 року. Сама операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018. Після АТО на сході України була введена операція Об`єднаних сил (ООС).

Як встановлено судом, відділу Лозівського РТЦК а СП, за місцем військового обліку звернувся з заявою встановленого зразку військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі Закону у зв`язку з тим, що його батько загинув під час виконання військового обов`язку.

З аналізу норми абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що для її застосування необхідно установити такі умови:

- ступінь родинного зв`язку заявника з військовослужбовцем;

- підтвердження обставин встановлення загибелі або пропажі безвісті військовослужбовця під час проведення антитерористичної операції;

- підтвердження обставин безпосередньої участь військовослужбовця в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, на час загибелі або пропажі безвісті.

За результатом проведення перевірки поданих позивачем документів та військово-облікової інформації, яка зберігається в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_3 , другим відділом Лозівського РТЦК а СП встановлено наступні обставини:

1. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 батьками позивача (заявника) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ;

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.08.2014 на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 № 607/2014, Лозівським ОМВК був призваний на військову службу під час мобілізації. Зазначена обставина підтверджується даними його військового квитка, копія якого залучена до матеріалів справи;

3. Згідно з Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення, її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої військовою частиною польова пошта НОМЕР_2 від 28.01.2015 вих.№4/185/1, сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 25.08.2014 по 03.12.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції.

4. Згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія свідоцтва про смерть залучена до матеріалів справи.

5. Згідно з витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.01.2015 № 12, військовослужбовця за призовом старшого сержанта ОСОБА_6 , командира гранатометного відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті повторного інфаркту міокарда, з 25.12.2014 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

На підставі вищезазначених документів відповідачем встановлено, що старший сержант ОСОБА_8 , батько заявника ОСОБА_1 , помер в результаті повторного інфаркту міокарда ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач не заперечує вказану обставину, проте вважає, що відстрочка від мобілізації має бути надана також і у разі смерті його батька під час проходження військової служби, оскільки його захворювання і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 56 від 27.02.2015. Також позивач посилається на отриманням його матір`ю одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, а також оформленням його матір`ю ОСОБА_7 посвідчення № НОМЕР_7 , виданого Управлінням соціального захисту населення Близнюківської районного державної адміністрації Харківської області від 06.03.2015, в якому зазначено: «пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни». Слово загиблих у посвідченні підкреслено. Також у посвідченні № НОМЕР_8 , виданому Харківським облвійськкоматом 30.09.2015 ОСОБА_7 також зазначено: «пред`явник посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали без вісти під час проходження військової служби». Крім того, згідно з витягом з наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 (по стройовій частині) №12 від 19.01.2015 року зазначено, що смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто позивач вважає, що оскільки його батько не помер звичайною смертю, а під час виконання обов`язків військової служби, будучи при цьому військовослужбовцем за призовом, старшим сержантом, командиром гранатометного відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, він має право на відстрочку на підставі абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналізуючи положення абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону в контексті порушеного позивачем спору суд зазначає, що законодавець пов`язує право осіб на відстрочку від мобілізації з тим, що їх близькі родичі загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відтак, законодавець надає право на відстрочку у випадках коли такий близький родич загинув саме під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначаючи умовами отримання відстрочки, зокрема, те, що загибель сталася саме під час безпосередньої участі та саме при перебуванні військовослужбовця станом на момент загибелі безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відтак, сам по собі факт участі близького родича в антитерористичній операції не дає право на відстрочку від призову за мобілізацією його рідним, якщо не дотримано умови, що загибель або зникнення без вісті сталися за безпосередньої участі такої особи у проведенні АТО та в районі її проведення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №4/185/1 від 28.01.2015 батько позивача дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період з 25.08.2014 по 03.12.2014.

В той же час, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в період, коли останній не перебував в зоні АТО та безпосередньо не брав в ній участь.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Крім того, з аналізу положень абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» також вбачається, що законодавець пов`язує можливість надання відстрочки тільки у випадку, коли її близький родич саме загинув або зник без вісті.

Суд зазначає, що поняття «загиблий» та «померлий» не є тотожними за своєю суттю та відрізняються причиною та обставинами смерті особи.

Загибель військовослужбовця є військовою втратою, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дій противника, безпосередньо під час бойових дій.

Отже, смерть у наслідок загибелі настає від зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення не сумісного з життям, артилерійського обстрілу тощо), яке не пов`язане з наявними у людини захворюваннями.

Особи, смерть яких настала внаслідок захворювання, в тому числі пов`язаного з проходженням військової служби та/або захистом Батьківщини вважаються померлими.

Слід зазначити, що в чинному законодавстві законодавцем розмежовуються поняття загибель та смерть, тому вказані поняття зазначаються окремо.

При цьому формулювання законодавцем в законах, що регулюють соціальне забезпечення членів сімей військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок виконання військового обов`язку, як «загиблі (померлі)» не свідчить про ототожнення цих понять з точки зору причин та обставин настання смерті, а свідчить про надання однакових соціальних прав та гарантій вказаними законами як особам, рідні яких загинули, так і особам, рідні яких померли внаслідок виконання військового обов`язку.

В той же час, в інших нормативно-правових актах вказані поняття розмежовуються законодавцем, який у тих або інших випадках акцентує увагу саме на причинах та обставинах смерті військовослужбовця.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є законом, що встановлює соціальні права для членів сімей загиблих або померлих військовослужбовців, а регулює іншу сферу публічних правовідносин, що стосуються призову на військову службу осіб під час мобілізації.

Суд також зазначає, що положення частини 3 ст. 23 були внесені в Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо звільнення від призову на військову службу під час мобілізації близьких родичів осіб, які загинули під час безпосередньої участі в антитерористичній операції» від 31 травня 2016 року № 1387-VIII.

Відповідно до пояснювальної записки до вказаного Закону, особи, «у сім`ях яких вже є загиблі, підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в загальному порядку. В результаті це призводить до збільшення втрат з числа членів однієї сім`ї, коли гинуть двоє і більше близьких родичів. За наявними даними Міністерства оборони України випадки загибелі в зоні АТО двох близьких родичів трапились в сім`ях з Сумщини (загинули двоє рідних братів), Дніпропетровська (загинули двоє братів-близнюків), ОСОБА_9 (загинули двоє рідних братів). Мета прийняття цього законопроекту полягає у необхідності посилення уваги до захисту прав військовозобов`язаних, члени сім`ї яких загинули під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.»

Відтак, автори законопроекту чітко відмежовують поняття загиблих та пов`язують обставини такої загибелі саме з перебуванням безпосередньо в зоні проведення АТО та безпосередньою участю такої особи у її проведенні під час загибелі.

Як вбачається з протоколу засідання Військове-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 56 від 27.02.2015, смерть батька позивача настала внаслідок захворювання, а не зовнішнього насильницького впливу (зокрема, внаслідок осколкових уражень або кульового поранення не сумісного з життям, артилерійського обстрілу тощо), дій противника в бою, яке не пов`язане з наявними у людини захворюваннями.

Відтак, в розумінні чинного законодавства України ОСОБА_3 не є загиблим.

З огляду на зазначене, доводи позову про отримання матір`ю позивача соціальних виплат та пільг, як дружини військовослужбовця, який помер внаслідок виконання військового обов`язку, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, не доводять підстав заявленого позову. При цьому порядок заповнення посвідчення № НОМЕР_7 від 06.03.2015, отриманого матір`ю позивача від Управління соціального захисту населення Близнюківської районного державної адміністрації Харківської області, в якому зазначено: «пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни» з підкресленням слова «загиблих» також не впливає на висновки суду, оскільки вказана обставина не змінює фактичних обставин цієї справи, до яких входять ті, що визначають умови надання відстрочки від призову, передбачені абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, в ході судового розгляду справи не є підтверджені обставини загибелі 25.12.2014 ОСОБА_3 під час перебування останнього на момент настання смерті безпосередньо в зоні проведення АТО та під час його безпосередньої участі у її проведенні, отже не встановлені умови надання позивачу відстрочки від мобілізації, передбачені абз. 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на зазначене, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні відстрочки від мобілізації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.11.2023.

Суддя Білова О.В.