ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 160/22160/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних конструкцій» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

УСТАНОВИВ:

30 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних конструкцій» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004561 від 21 червня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004560 від 21 червня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних конструкцій» було отримано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.06.2023 року за № 004561 та №004560 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до яких відповідачем вказано про порушення позивачем ст. ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорта та зв`язку України 24.06.2010 року № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241, відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актами №№ 252741, 252824 від 23.05.2023 року, та накладено на позивача штраф у розмірі 17000,00 гривень за кожною постановою. Проте, позивач вважає, що підстави для притягнення його до відповідальності за абзацом 3 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в даному випадку відсутні, оскільки Положеннями статті 48 вказаного Закону «Про автомобільний транспорт» не передбачено вимоги про наявність у водія особистої картки водія, роздруківки, щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку водія, за відсутність яких до позивача застосована міра відповідальності. В акті № 252741 від 23.05.2023 року міститься посилання на необхідність надання таких документів згідно з п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, які передбачають порядок використання тахографів. Зауважено, що абзацом 3 частини 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів, зокрема, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в той час як відповідальність за управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку передбачена окремо у абзаці 11 частини 1 даної статті та застосовується лише до транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або водіїв. Крім того, Закон України «Про автомобільний транспорт» встановлює обов`язок щодо використання тахографу лише у статті 53, згідно з частиною 7 якої у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09..2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20.09.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. При здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення статті 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: були відсутні щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку, особиста картка водія та роздруківка даних обліку режиму праці та відпочинку цифрового тахографа за 05.04.2023. За порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанови від 21.06.2023 № 004561, 004560. Зауважив, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Окрім цього, звернув увагу на те, що до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених ст.48 Закону №2344 віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III, щоденний реєстраційний лист праці та відпочинку (тахокарта), особисту картку водія та роздруківку даних роботи тахографа необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Також, відповідач акцентував увагу на тому, що обов`язковість використання та встановлення тахографів визначено також і для внутрішніх перевезень.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі направлення на перевірку від 19.05.2023 №008201 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області було проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої були складені акти від 23.05.2023 року №252741, 252724 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимог пункту 6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385, а саме: відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку за 23.05.2023 та відсутня особиста картка водія, відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 23.05.2023. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку за 23.05.2023, особистої картки водія, роздруківки даних роботи цифрового тахографа праці та відпочинку за 23.05.2023.

Водії з актами ознайомлені, від підпису та пояснень відмовились.

21.06.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 004560 та №004561, якими накладено на позивача штрафні санкції у загальному розмірі 34 000,00 грн. (17 000,00 х 2).

Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до Позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема, у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України), підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР, нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3); державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4); рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших 4 об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14); рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Правовідносини врегульовані нормами Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 р. №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Відповідно до ст.18 Закону № 2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344 віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст.49 Закону №2344, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385, терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р., автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р., автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Саме визначити про дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

В розумінні норми ст.18 Закону №2344, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року по справі №823/1199/17.

Матеріалами справи встановлено, що при здійсненні перевірки позивача додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавсткій області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: були відсутні щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку, особиста картка водія та роздруківка даних обліку режиму праці та відпочинку цифрового тахографа за 23.05.2023.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив, що: «54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. 63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.»

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним.

Згідно з приписами Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом

Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III, щоденний реєстраційний лист праці та відпочинку (тахокарта), особисту картку водія та роздруківку даних роботи тахографа та особисту картку водія необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством».

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) № 1567 від 08.11.2006, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік документів, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт, документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР);

- додержання водієм режиму праці та відпочинку тощо;

- виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

В цілях сприяння проведенню перевірок, перевізникам рекомендується використовувати для підтвердження діяльності Бланки підтвердження діяльності, затверджені Поправкою № 6 до ЄУТР, яка відповідно до статті 12-біс (Зразки типових бланків) та нового Доповнення 3 до додатку до ЄУТР передбачає оформлення Бланку підтвердження діяльності водія та у Інструкції визначає умови його використання.

У Доповненні 32 Контрольний пристрій до ЄУТР, зокрема статті 10 вказано, що роботодавець і водій забезпечують правильне функціонування і належним чином використання, з однієї сторони, контрольного пристрою і, з другої сторони, картки водія в тих випадках, коли водій повинен керувати транспортним засобом, облаштованим цифровим тахографом.

Відповідно до п. 4 а) статті 11 Доповнення 32 Контрольний пристрій до ЄУТР, водій може мати тільки одну дійсну картку водія. Йому дозволено користуватися лише своєю особистою карткою водія.

Пунктом 2 а) статті 1234 вказано, що водій використовують реєстраційні листки або картку водія кожний день, коли вони керують транспортним засобом, з моменту приймання транспортного засобу під свою відповідальність.

Пунктом 7 b) зазначено про те, що у випадку коли водій керує транспортним засобом, облаштованим цифровим контрольним пристроєм, повинен завжди, коли буде вимога контролюючої особи, пред`явити:

і) картку водія, власником якої він є;

іі) будь-які записи, зроблені власноруч, і роздруківку, зроблену в межах поточного тижня і попередніх 15 календарних днів, як це вимагається у відповідності до ЄУТР;

ііі) реєстраційні листки, у кількості та у відповідності до того ж періоду, вказаного у попередньому пункті, під час якого він керував транспортним засобом, облаштованого аналоговим тахографом.

Починаючи з 20.12.2010, тобто дати прийняття Поправки №6 до ЄУТР, періоди, згадані у пункті іі) повинні охоплювати поточний день та попередні 28 календарних днів.

Отже, водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.

Відповідно до пункту 7 с) цієї ж статті, уповноважена контролююча особа може перевірити виконання вимог ЄУТР шляхом аналізу реєстраційних листків, що виводяться на екран або роздрукованих даних, які були зареєстровані контрольним пристроєм, або за допомогою картки водія, чи - якщо це зробити неможливо - шляхом аналізу будь-якого іншого документа, який дозволяє пояснити недотримання будь-якого положення.

Пунктом 8 статті 1234 вказано, що заборонено підробляти, вилучати або знищувати дані, внесені до реєстраційного листка, що зберігається в контрольному пристрої або на картці водія, і роздруковані документи з цифрового тахографа.

Забороняються також будь-які дії по відношенню до контрольного пристрою, реєстраційного листка або картки водія, в результаті яких можуть бути підроблені, вилучені чи знищені дані і/або надрукована інформація. Жодне з цих пристроїв, які можуть бути використані у вказаних цілях, не повинно знаходитися в транспортному засобі.

Таких документів, як щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку за 23.05.2023, особистої картки водія, роздруківки даних роботи цифрового тахографа праці та відпочинку за 23.05.2023 водії позивача під час керування транспортними засобами не мали та під час перевірки відмовились від надання пояснень.

Інших доказів на спростування доводів Укртрансбезпеки позивачем не подано і до суду.

Щодо тверджень позивача про те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, застосовується лише щодо міжнародних перевезень, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241):

Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п.3.3, п.3.6 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

07 вересня 2005 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".

Компетентним органом з виконання Угоди ЄУТР визначено Міністерство транспорту та зв`язку України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 914.

Виконання функцій Компетентного органу з виконання Угоди ЄУТР покладено на Державну адміністрацію автомобільного транспорту, а функції робочого органу Компетентного органу - на Державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект» згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.10.2007р. № 890.

Наказом Мінтрансзв`язку від 09.09.2009р. Державтотрансадміністрації № 123 ДП "ДержавтотрансНДІпроект" визначено координатором робіт зі створення системи цифрових тахографів в Україні.

Згідно з поправкою № 5 до ЄУТР країнам - учасницям угоди, які не є членами ЄС, надано чотирьохрічний перехідний період, по закінченню якого з 16 червня 2010 року усі транспортні засоби, які підпадають під дію ЄУТР та які уперше вводяться в експлуатацію, повинні бути обладнані тільки цифровими тахографами і водії мають застосовувати електронні картки до них.

З цієї ж дати електронні картки мають застосовуватися також для цифрових тахографів, встановлених на транспортних засобах, що введені в експлуатацію до 16 червня 2010 року.

Транспортні засоби, обладнані електромеханічними аналоговими тахографами, які були введені в експлуатацію, зможуть експлуатуватись і надалі, за виключенням обставин, якщо тахограф ремонту не підлягає.

Перехідний період для впровадження системи цифрового тахографа відповідно до угоди ЄУТР розпочався 16 червня 2006 року і закінчувався 16 червня 2010 року. Під час цього, періоду експлуатація транспортного засобу, на якому встановлений цифровий тахограф можлива без використання картки водія (згідно роздруківок).

07.06.2010 обов`язковість використання та встановлення тахографів визначено також і для внутрішніх перевезень, а саме Міністерством транспорту та зв`язку України прийнято наказ № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», відповідно до якого Державній службі України з безпеки на транспорті наказано забезпечити й здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом; неухильне дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті та здійснення планових, позапланових і рейдових перевірок виключно в межах переліку питань, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п.1.2 - 1.4. Положення - це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Крім того, те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241) розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), означає, що зазначена Інструкція грунтується на міжнародних нормах і стандартах перевезень, а не те, що Інструкція застосовується лише щодо міжнародних перевезень.

Відтак, доводи позивача не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки.

При цьому, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються 8 на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (Постанова Верховного суду України №825/1496/17 від 15.05.2019).

Враховуючи підтвердження факту перевезення вантажу без наявності у водіїв позивача щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку, особистої картки водія, роздруківки даних роботи цифрового тахографа праці та відпочинку, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для їх прийняття.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши доводи адміністративного позову на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки доказів на підтвердження порушень відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваних постанов, суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних конструкцій» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник