ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1106/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 календарних років військової служби;

- зобов`язати 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 календарних років військової служби.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.05.2023 № 241-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, звільненого з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до інформації, наявної у витязі з вказаного наказу календарна вислуга років позивача станом на 16 травня 2023 року - 11 років 09 місяців 11 днів.

Позивач як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту другого статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розмір такої допомоги становить 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Однак, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 календарних років вислуги військової служби.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 25.10.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена у разі якщо позивач звільнився за підпунктом «ґ» пункту 1 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: у мирний час: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 2 статті 15) має взаємозв`язок із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (підпункт «ґ» пункту 1 частини 5 статті 26) в частині посилання на Постанову КМУ № 413.

Оскільки станом на день звільнення позивача на території України діяв воєнний стан, позивач мав змогу звільнитися лише з підстав, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На думку відповідача, законодавець в частині 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначив, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 лише щодо мирного часу.

Відповідач вказує, що оскільки Кабінетом Міністрів України не встановлено переліку сімейних обставини або інших поважних причин, що надають право на звільнення «з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації», позивач, звільняючись у вказаний період на підставі (підпункт «г») пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не набув права на застосування до нього вимог статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 29.09.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.10.2023 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Ухвалою суду від 22.11.2023 у відповідача витребувано додаткові докази.

Ухвалами суду від 31.10.2023 та 24.11.2023 до матеріалів справи долучено витребувані судом докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, копією паспорта громадянина України та картки платника податків.

Відповідно до витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 03 травня 2023 року № 212-ОС «Про особовий склад» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас майора ОСОБА_1 , начальника другої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 4, без права носiння військової форми одягу.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 травня 2023 року № 241-ОС «Про особовий склад», майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 16 травня 2023 року.

Відповідно до вказаного наказу вислуга років на 16 травня 2023 року становить: календарна: 11 років 09 місяців 11 днів; пільгова: 07 років 08 місяців 17 днів; всього: 19 років 05 місяців 28 днів.

Підставою для видання вказаних наказів, серед іншого, зазначено: рапорт майора Федоришина А. вiд 23.04.2023 № 7563, а наказу від 03 травня 2023 року № 212-ОС «Про особовий склад», додатково: довiдку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серiї 12ААГ № 241463 вiд 28.03.2023; висновок ЛКК № 6/853 вiд 19.04.2023; довiдку № 24 вiд 25.11.2022; свiдоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серiї НОМЕР_3 16.06.1993.

За змістом рапорту начальнику відділу прикордонної служби № 4 3 прикордонного загону майору Руслану Бортнику вiд 23.04.2023 № 7563, ОСОБА_2 просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_3 , який є інвалідом 2 групи згідно довідки до акту огляду МСЕК № 241463 від 07.04.2023.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) та регулює відносини у цій галузі.

Пунктами першим та другим статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацами 1-4 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ було передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку».

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558).

Пунктом 2 розділу I Загальні положення Інструкції № 558 визначено: у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця;

грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством; місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно з пунктом 3 розділу I Загальні положення вказаної Інструкції грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до пункту 1 глави 9 Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (пункт 2 глави 9 Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558).

За приписами підпунктів першого-третього пункту 6 глави 9 Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород); для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), і тих, які до дня звільнення з військової служби були звільнені з посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), які вони отримували відповідно до законодавства за останніми штатними посадами, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням; для військовослужбовців, яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв`язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, - оклад за військовим званням і надбавка за вислугу років.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 5 глави 9 Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей».

Абзацами першим-четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий - сьомий пункту 10 Постанови № 393).

З наведеного вище правового регулювання вбачається, що обов`язковими умовами для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачена абзацом 2 пункту другого статті 15 Закону № 2011-XII, є дві обставини:

- звільнення з військової служби за власним бажанням, через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

- наявність вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Вказаним переліком визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

- виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

- укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

- хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

- наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

- неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

- довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Відтак, переліком визначено такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 241463 вiд 28.03.2023 ОСОБА_3 , який відповідно до свiдоцтва про народження ОСОБА_1 серiї НОМЕР_4 , виданого 16.06.1993, є батьком позивача, встановлено інвалідність ІІ групи у строк до 01 квітня 2024 року.

Крім того, згідно висновку ЛКК № 6/853 вiд 19.04.2023 ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду терміном на 1 рік.

Відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 є особою, яка має необхідність постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Даною правовою нормою розмежовано підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, у мирний час, під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент звільнення позивача) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та діяв станом на день звільнення позивача з військової служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, суд не бере до уваги посилання представника позивача в позові на те, що ОСОБА_1 набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв`язку настанням особливого періоду та звільнений з військової служби у зв`язку з настанням саме такого періоду.

Як вже вказувалось, вислуга років позивача станом на 16 травня 2023 року становить: календарна: 11 років 09 місяців 11 днів; пільгова: 07 років 08 місяців 17 днів; всього: 19 років 05 місяців 28 днів.

Відповідачем не заперечується, що у позивача наявна календарна вислуга років, проте останній вказує, що законом не передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків у разі звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З точки зору відповідача, при звільненні за сімейними або іншими поважними причинами військовослужбовець набуває право на виплату одноразової грошової допомоги лише у випадку такого звільнення у мирний час. Оскільки позивач звільнився за сімейними обставинами у період воєнного стану, він не набув права на вказану виплату.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з таких міркувань.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України), аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 6 та частині 1 статті 242 КАС України.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського Суду з прав людини (далі також ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandus рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «С. Г. та інші проти Болгарії» (C. G. and others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39) та від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandus рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32) та від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи в межах даної справи положення абзаців 1-3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ через призму поняття «якість закону», як елементу принципу верховенства права та відповідної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що дана правова норма внаслідок її нечіткого формулювання допускає множинне (неоднозначне) тлумачення.

Так, абзац 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ викладений шляхом застосування способу негативного правового регулювання. В даному випадку законодавець чітко передбачив категорії осіб, яким не виплачується одноразова грошова допомога ні за яких умов. Особи, звільнені з військової служби через сімейні обставини, до таких категорій не входять.

В той же час, в абзаці 1-2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ застосовано спосіб позитивного правового регулювання спірних правовідносин та передбачений перелік осіб, яким одноразова грошова допомога виплачується залежно від підстав їх звільнення, з розмежуванням, в залежності від таких підстав, розміру одноразової грошової допомоги.

При цьому, випадки звільнення через сімейні обставини присутні як в абзаці 1 так і в абзаці 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

Разом з тим, абзац 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ до військовослужбовців, звільнених через сімейні обставини, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, віднесено тільки військовослужбовців-жінок, які мають дитину (дітей) віком до 18 років у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу.

Абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначає більш широке коло звільнених через сімейні обставини військовослужбовців, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, прямої законодавчої заборони для виплати одноразової грошової допомоги звільненим через сімейні обставини під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану військовослужбовцям абзац 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ не містить.

Проте, якщо звільнення військовослужбовців відбулося через сімейні обставини, відмінні від обставини, прямо передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, такі військовослужбовці вправі розраховувати на отримання одноразової грошової допомоги тільки в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Те, що абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ містить відсилання до визначення Кабінетом Міністрів України переліку сімейних обставин або інших поважних причин, не нівелює право військовослужбовця, звільненого через сімейні обставини, які напряму визначені законом, на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (далі також Постанова № 413, Перелік сімейних обставин).

Постанова № 413 та затверджений нею Перелік сімейних обстави не містять обмежень щодо застосування у мирний час, під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Постанова № 413 у вступній частині містить загальне покликання на те, що видається відповідно до статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Також слід зауважити, що норми статті 26 Закону № 2232-ХІІ щодо підстав звільнення під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану зазнавали неодноразових змін.

Зокрема, пункт 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ був доповнений підпунктом «г» в квітні 2022 року на підставі Закону України від 01.04.2022 № 2169-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян».

До цього часу такої підстави як звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин під час проведення мобілізації та воєнного стану Закон № 2232-ХІІ не передбачав.

Тобто норми пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби військовослужбовцям, були законодавчо сформовані раніше внесення змін до статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які додатково передбачили підстави звільнення за сімейними обставинами під час проведення мобілізації та воєнного стану.

Внаслідок цього виникли неузгодженості, що не усунуті на законодавчому рівні, між зазначеними правовими нормами.

Тому певні неузгодженості в нормах Закону № 2232-ХІІ та Закону № 2011-ХІІ не можуть бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної йому одноразової грошової допомоги.

Таким чином, на думку суду, буквальне та системне тлумачення наведених законодавчих норм свідчить про те, що законодавець не мав наміру свідомо обмежити право на виплату одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби через сімейні обставини, які прямо передбачені положеннями статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Виходячи з обставин справи та відповідних норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, позивач мав законне сподівання на виплату йому передбаченої законом одноразової грошової допомоги у зв`язку з тривалою (понад десять років) військовою службою, а відповідач, безпідставно відмовив йому у такій виплаті, незаконно позбавив позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги.

Посилання відповідача на те, що Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 6 вересня 2023 року № 3379-IX (набрав чинності 05.10.2023), яким встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час, до уваги не приймається, адже вказані зміни внесені до Закону після звільнення позивача зі служби та відповідно набуття права на спірну допомогу.

До того ж, суд зауважує, що абзац 6 Постанови № 413 містить таку обставину для звільнення, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми або ж дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років, отже, цілком відповідає підставі звільнення позивача.

Відтак, підстава звільнення позивача в буквальному трактуванні співпадає з підставами, зазначеними і в пункті 2 статті 15 Закону № 2011-XII, частині 5 статті 26 Закону № 2232-XII, Переліку сімейних обставин, як підстави, при яких одноразова грошова допомога виплачується.

Крім цього, як вказувалось попередньо щодо підстав звільнення, з висновку ЛКК № 6/853 вiд 19.04.2023 вбачається, що батько позивача ОСОБА_3 , потребує постійного стороннього догляду.

Враховуючи вищенаведене, позивач як військовослужбовець, що звільнений з військової служби згідно наказу від 03 травня 2023 року № 212-ОС «Про особовий склад» через сімейні обставини за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту другого статті 15 Закону № 2011-XII.

Розмір такої допомоги визначається у 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення.

Отже, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При вирішенні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при пред`явленні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією № 6154-3395-1688-3006 від 02.10.2023.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код 14321736, місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, просп. Перемоги, буд. 58) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24.11.2023.

Суддя О.М. Качанок