ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа №640/32072/20

адміністративне провадження № К/9901/43829/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Євтушенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №640/32072/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Собківа Я.М., суддів - Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), у якій просила:

- визнати протиправними дії щодо прийняття заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Романом Сухоставцем рішення у формі листа від 28 жовтня 2020 року №42-01/58921/20;

- скасувати рішення у формі листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 28 жовтня 2020 року №42-01/58921/20;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання та підписання уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 , за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном довідки від 27 жовтня 2020 року №438/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України;

- скасувати довідку від 27 жовтня 2020 року №438/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України, складену та підписану уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 , за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції у вигляді листа №42-01/55836/20 від 15 жовтня 2020 року;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання та підписання уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 , за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном довідки від 07 жовтня 2020 року №322/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України;

- скасувати довідку від 07 жовтня 2020 року №322/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України, складену та підписану уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 , за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання листа №42-01/55836/20 від 15 жовтня 2020 року, та визначення строку на подання декларації з достовірними відомостями у період з 08 жовтня 2020 року по 08 січня 2021 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги указувала, що оскаржувані дії та рішення відповідача вчинені з порушенням Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15 квітня 2020 року №144/20 (далі - Порядок №144/20), яким з 28 квітня 2020 року визначено процедуру проведення контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».

3. Переконувала, що відповідач порушив процедуру проведення повної перевірки декларацій за 2018 та 2019 роки, передбачену Порядком №144/20 (абзац 2,3 пункту 17 Розділу III), а тому дії відповідача зі складання та підписання довідок і оприлюднення їх того ж дня на офіційному веб-сайті є передчасними та упередженими, необ`єктивними й такими, що ґрунтуються на недостовірній та неповній інформації без всебічного аналізу, з позбавленням її права надати пояснення і копії підтвердних документів в установлений Порядком №144/20 строк.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі №640/32072/20 та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року адміністративна справа №640/32072/20 об`єднана в одне провадження з адміністративними справами №640/32071/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, адміністративною справою №640/32074/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, з адміністративною справою №640/32271/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та з адміністративною справою №640/32285/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування рішення. Присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер №640/32072/20. Продовжено розгляд адміністративної справи №640/32072/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Конституційного Суду України №322/20 від 07 жовтня 2020 року;

- визнано протиправною та скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Конституційного Суду України №438/20 від 27 жовтня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності складення оскаржуваних довідок, з урахуванням вимог, установлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

8. Суди з`ясували, що Національним агентством з питань запобігання корупції 30 вересня 2020 року направлено ОСОБА_1 запит «Про надання пояснень та документів».

9. Зі змісту запиту судами установлено, що з метою з`ясування достовірності відомостей, зазначених у декларації, точності оцінки задекларованих активів, Національне агентство з питань запобігання корупції просило надати додаткові пояснення та підтвердні документи з окремих питань.

10. Зокрема, НАЗК просило повідомити позивача та члена сім`ї (чоловіка) місце фактичного проживання або адресу, на яку Національне агентство може надсилати кореспонденцію, а також пояснити причину видачі членом сім`ї (чоловіком) довіреностей від 18 серпня 2017 року та від 04 липня 2019 року, на користування та розпорядження транспортним засобом Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яким 26 вересня 2014 року незаконно заволоділа невідома особа, у строк не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного запиту.

11. Також зі змісту даного запиту судами установлено, що строки повної перевірки декларацій за 2018, 2019 роки з 24 вересня 2020 року продовжено на 60 календарних днів.

12. Суди зауважили, що запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 06 жовтня 2020 року, тобто установлений відповідачем строк (10 робочих днів) на надання пояснень та підтвердних документів спливав 20 жовтня 2020 року.

13. Водночас суди констатували, що довідку про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2018 рік було складено 07 жовтня 2020 року.

14. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про те, що зазначену довідку було складено передчасно та з обмеженням прав ОСОБА_1 на надання відповідних пояснень та підтвердних документів, а тому перевірка декларації проведена із порушенням абзацу першого пункту 9 та абзацу третього пункту 17 розділу III Порядку №144/20.

15. Суди урахували, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 установлено недоведеність органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, наміру у ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації щодо належного її чоловіку майна (транспортного засобу), що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також вирішено, що доказами, наявними у справі №751/5194/21 спростовується твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, щодо вчинення ОСОБА_1 дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

16. Суди констатували, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 носить преюдиційний характер, а тому оскільки такою постановою установлено відсутність у діях ОСОБА_1 ознак подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, то оскаржувані у даній справі довідки дійсно не мають під собою фактичних підстав та обґрунтування.

17. Визнаючи протиправною та скасовуючи довідку НАЗК №438/20 від 27 жовтня 2020 року про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачкою як суддею Конституційного Суду України суди попередніх інстанцій констатували, що частина третя статті 48 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається НАЗК, а також абзац другий частини першої статті 50 указаного Закону, що став підставою для проведення повної перевірки декларації (щорічної) за 2019 рік, втратили чинність 27 жовтня 2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020, у зв`язку з чим у НАЗК були відсутні правові підстави для складання 27 жовтня 2020 року довідки та розміщення її на офіційному вебсайті, що свідчить про протиправність цієї довідки та відповідно, про наявність правових підстав для її скасування.

18. Відхиляючи твердження відповідача про те, що спосіб захисту є неналежним, оскільки в указаному випадку не були порушені права позивача, суди зазначили, що висновки в оскаржуваних довідках безпосередньо породжують правові наслідки для позивачки. Зокрема, вони є підставою для притягнення суб`єкта декларування до відповідальності, а тому можуть бути оскаржені у судовому порядку.

19. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог суди зазначили про їх необґрунтованість, адже оскаржувані позивачем дії відповідача не породжували для неї будь-яких негативних наслідків, а листи, які оскаржувала позивачка, носили виключно інформаційний характер та не були актами індивідуальної дії.

Короткий зміст касаційної скарги

20. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Національне агентство з питань запобігання корупції звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

21. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості оскарження довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації.

22. Переконує, що оскаржувані у межах цієї справи довідки №322/20 та №438/20 не є актами індивідуальної дії, а тому не можуть бути предметом позовних вимог та не підлягають оскарженню у судовому порядку. Вважає, що зазначені довідки не відповідають критеріям (ознакам) індивідуального акта, які регламентовані КАС України, оскільки не стосуються прав або інтересів суб`єкта декларування, не установлюють для нього жадних обов`язків і строків виконання та відповідно, не спричиняють виникнення негативних наслідків. Указує, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

23. Звертає увагу на те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 не містить жодного висновку щодо протиправності довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року, а тому не повинна ураховуватись при вирішенні цього спору. Зазначає, що у справі №752/5194/21 провадження закрито за відсутності складу адміністративного порушення, тобто відсутності умислу. Водночас, Голосіївський районний суд міста Києва не спростував факт недекларування ОСОБА_1 майна, що належить члену сім`ї (чоловіку), а також не заперечив необхідності декларування таких відомостей.

24. Щодо відсутності правових підстав для скасування довідки №438/20 від 27 жовтня 2020 року указує, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

25. Зазначає, що повна перевірка декларації, поданої ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України за 2019 рік була розпочата 27 травня 2020 року та проведена у період з 27 травня 2020 року по 27 жовтня 2020 року. У цей період НАЗК мало повноваження на здійснення відповідного заходу фінансового контролю, тобто, на його думку, відповідач діяв у межах і у спосіб, передбачений Законом та Конституцією України. Вважає, що положення Закону на момент початку перевірки, а також на момент затвердження довідки №438/20 не були визнані неконституційними, а тому ухвалення Конституційним Судом України рішення №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року не має жодного правового значення для розгляду цієї справи та не впливає на зміст заявлених позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

26. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивачка, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

27. У судовому засіданні сторона відповідача підтримала позицію, викладену у касаційній скарзі і просила її задовольнити у повному обсязі. Позивачка, заперечуючи проти касаційної скарги, просила залишити її без задоволення.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

28. Касаційна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла до Верховного Суду 01 грудня 2021 року.

29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2021 року для розгляду справи №640/32072/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.

30. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №640/32072/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року справу №640/32072/20 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 31 жовтня 2023 року.

32. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року задоволено заяву судді Мартинюк Н.М. про самовідвід. Відведено суддю Мартинюк Н.М. від участі у розгляді справи №640/32072/20, передано матеріали справи №640/32072/20 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.

33. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2023 року для розгляду справи №640/32072/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

34. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року справу №640/32072/20 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 листопада 2023 року на 15 год. 00 хв.

35. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі №640/32072/20.

36. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про передачу справи №640/32072/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

37. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2018 №2574-VIII «Про призначення на посади суддів Конституційного Суду України» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Конституційного Суду України.

38. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб`єктів корупційних та пов`язаних із корупцією правопорушень, належать судді Конституційного Суду України.

39. Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

40. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

41. Так, судами установлено, що ОСОБА_1 13 березня 2019 року подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2018 рік.

42. На підставі доручення заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 травня 2020 року №100/366/20 головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2018 рік, унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_1, поданої ОСОБА_1 , суддею Конституційного Суду України до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 13 березня 2019 року.

43. За результатом проведеної перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції дійшло висновку, що у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02 червня 2012 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України.

44. Національне агентство склало довідку від 07 жовтня 2020 року №322/20 (том 5, а.с.17-22) про результати проведення повної перевірки декларації судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2018 рік та висновок від 07 жовтня 2020 року щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, затверджений заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, який направлено до Національного антикорупційного бюро України.

45. Крім того, судами установлено, що ОСОБА_1 19 березня 2020 року подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2019 рік.

46. На підставі доручення заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 травня 2020 року №100/366/20 головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_2, поданої ОСОБА_1 , суддею Конституційного Суду України, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 19 березня 2020 року.

47. На підставі доповідної записки керівника другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок від 23 вересня 2020 року №42-03/15066/20 строк проведення перевірки продовжено з 24 вересня 2020 року на 60 календарних днів.

48. Повна перевірка проведена у період з 27 травня 2020 року по 27 жовтня 2020 року (пункт 2.1. Розділу II «Загальні положення» довідки №438/20, том 3, а.с. 17).

49. За результатом проведеної перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції прийшло до висновку, що у декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02 червня 2012 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України.

50. На підставі цього Національне агентство склало довідку від 27 жовтня 2020 №438/20 (том 3, а.с.17-24) про результати проведення повної перевірки декларації судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2019 рік та обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, який направлено до Національного антикорупційного бюро України.

51. Вважаючи, що довідки про результати проведення повних перевірок було складено без отримання пояснень та підтвердних документів у повному обсязі, а також з порушенням абзацу 1 пункту 9 та абзацу 3 пункту 17 розділу III Порядку №144/20, позивачка звернулась до адміністративного суду із цією позовною заявою.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

52. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

54. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням відповідачем довідок про результати проведення повних перевірок щорічних декларацій за 2018 та 2019 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею Конституційного Суду України, які позивачка уважає протиправними.

55. Питання, поставлене відповідачем перед судом касаційної інстанції у цьому касаційному провадженні, стосується доводів скаржника про те, що довідки НАЗК, складені за результатами здійснення повних перевірок щорічних декларацій, є документами, що фіксують факт проведення повних перевірок декларацій, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час їх проведення і є виключно носіями даних про можливе відображення у деклараціях недостовірних відомостей, а тому не є актами індивідуальної дії та не можуть бути предметом судового розгляду.

56. Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

57. Частиною третьою статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

58. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

59. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

60. Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

61. Водночас за правилами частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

62. Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

63. Основна мета позовного провадження є вирішення спору про право, який має свою структуру, що складається із предмету, підстави та змісту. Предметом завжди виступають суб`єктивні права, свободи чи інтереси, визнані в національному законодавстві, що знаходяться в стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для розуміння їхнього змісту, поновлення та реалізації. Підставами є обставини, що потягли за собою виникнення спору.

64. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен установити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення.

65. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11 листопада 2020 року у справі №640/19903/19, від 26 липня 2021 року у справі № 420/2068/19.

66. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

67. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

68. Згідно з абзацом десятим пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

69. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

70. Статтею 6 Конвенції установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

71. При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

72. Також у рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ викладено конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

73. У рішенні Веllеі V. Franсе (Белле проти Франції) ЄСПЛ визнав порушення права на доступ до суду у ситуації, де заявнику було відмовлено у судовому захисті, попри те, що закон сформував у нього очікування щодо можливості такого захисту. ЄСПЛ обґрунтував порушення статті 6 Конвенції тим, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним», а для цього особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права».

74. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

75. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

76. Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

77. За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

78. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

79. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

80. Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

81. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

82. При цьому, пунктом 12 розділу IV Порядку №144/20 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронних засобів.

83. Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку [подати відповідну декларацію з достовірними відомостями] в установлений НАЗК строк.

84. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №160/4098/22, від 06 квітня 2023 року у справі №640/29515/21, від 26 вересня 2023 року у справі №460/238/22, від 28 вересня 2023 року у справі №520/1868/22.

85. Хоча правовідносини у справах №160/4098/22, №640/29515/21, №460/238/22, №520/1868/22 не можна визнати подібними до справи №640/32072/20 з огляду на інше нормативне регулювання спірних правовідносин [у зазначених справах повну перевірку декларацій проведено відповідно до Порядку №26/21 від 29 січня 2021 року], водночас правова природа оскаржуваних довідок є подібною, оскільки в обох випадках довідки є документами, які складено за результатами проведення повної перевірки декларацій.

86. З огляду на викладене Суд констатує, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів з приводу оскарження довідок НАЗК є сталою та послідовною, а тому колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків.

87. Отже, спірні довідки містять владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владних управлінських функцій, визначених статтею 48 Закону України «Про запобігання корупції», який стосується прав та інтересів позивачки та дія якого вичерпується його виконанням. Виходячи з наведеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що довідки про результати проведення повної перевірки декларації є рішеннями (актами індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки ці довідки видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вони містять владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), мають строк та їх дія вичерпується виконанням.

88. Окрім того, колегія суддів зазначає, що у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 Верховний Суд визначив загальні підходи до визначення ознак «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

89. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, колегія суддів бере до уваги те, що на підставі абзацу першого пункту 11 розділу ІV Порядку №144/20 на офіційному вебсайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, обґрунтований висновок про виявлені ознаки необґрунтованості активів, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону.

90. У постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, аналізуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у разі виявленні після відкриття провадження у справі очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості, Верховний Суд зазначив, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.

91. Верховний Суд також зазначає, що згідно з пунктом 6 розділу ІV Порядку №144/20 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або іншого злочину уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж п`яти робочих днів з дня погодження Довідки складає відповідний обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення у двох примірниках за формою, наведеною в додатку 4. Після погодження зазначеного висновку керівником структурного підрозділу його затверджує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається до органу досудового розслідування з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

92. Слід ураховувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб`єктом декларування та НАЗК.

93. Окрім викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що абзацом 2 пункту 11 розділу IV Порядку №144/20 визначено, що у разі оскарження в суді результатів повної перевірки, Національне агентство розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію про судове рішення, ухвалене за результатами розгляду позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарги), яке набрало законної сили, з посиланням на електронну копію судового рішення, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначена інформація розміщується упродовж 10 робочих днів з дня, коли Національному агентству стало відомо про оприлюднення відповідного судового рішення.

94. У свою чергу, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №144/20 за результатами проведення повної перевірки декларації уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - Довідка) за формою, наведеною у додатку 1. Довідка складається та підписується протягом 10 робочих днів з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

95. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що Порядком №144/20 [відповідно до якого проведено повну перевірку декларацій позивачки] передбачено можливість оскарження у судовому порядку результатів проведення повної перевірки декларації, тобто довідки, а тому спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із винесенням відповідачем спірних довідок у процесі здійснення публічно-владних управлінських функцій, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

96. Суд відхиляє доводи скаржника про необхідність урахування при розгляді цієї справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі №757/37614/19 (розглянутій за правилами цивільного судочинства), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №260/3380/21, оскільки зміст правовідносин, їх предмет та підстави, а також установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та нормативне регулювання у справах №757/37614/19, №260/3380/21 та №640/32072/20 є різними.

97. Так, у справі №757/37614/19 предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, а перевірка декларації позивача за 2016 рік проводилась відповідно до Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року №56; у справі №260/3380/21 - визнання протиправними дій НАЗК щодо визначення позивача (адвоката) суб`єктом декларування, направлення їй повідомлення про неподання декларації за 2020 рік та зобов`язання подати декларацію, у той час як у межах цієї справи [№640/32072/20] оскаржуються довідки про результати повної перевірки щорічних декларацій ОСОБА_1 за 2018 та 2019 роки, складені відповідно до Порядку №144/20.

98. З огляду на викладене Суд констатує, що висновки, викладені у постановах у справах №757/37614/19 та №260/3380/21 не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.

Щодо довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік від 07 жовтня 2020 року №322/20

99. Судами установлено, що Національним агентством з питань запобігання корупції 30 вересня 2020 року було направлено ОСОБА_1 запит «Про надання пояснень та документів» з метою з`ясування достовірності відомостей, зазначених у декларації, точності оцінки задекларованих активів.

100. Зокрема, НАЗК просило повідомити позивача та члена сім`ї (чоловіка) місце фактичного проживання або адресу, на яку Національне агентство може надсилати кореспонденцію, а також пояснити причину видачі членом сім`ї (чоловіком) довіреностей від 18 серпня 2017 року та від 04 липня 2019 року, на користування та розпорядження транспортним засобом Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яким 26 вересня 2014 року незаконно заволоділа невідома особа, у строк не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного запиту (том 5, а.с.24).

101. Також зі змісту даного запиту з`ясовано, що строки повної перевірки декларацій за 2018, 2019 роки з 24 вересня 2020 року продовжено на 60 календарних днів.

102. Суди установили, що запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 06 жовтня 2020 року (том 5, а.с.28), тобто установлений відповідачем строк (10 робочих днів) на надання пояснень та підтвердних документів спливав 20 жовтня 2020 року.

103. Водночас, довідку про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2018 рік було складено 07 жовтня 2020 року.

104. З огляду на викладене суди дійшли висновку про те, що зазначену довідку було складено передчасно та з обмеженням прав ОСОБА_1 на надання відповідних пояснень та підтвердних документів, що, у свою чергу свідчить про те, що перевірка декларації проведена із порушенням абзацу 1 пункту 9 та абзацу 3 пункту 17 розділу III Порядку №144/20.

105. Суди урахували, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 установлено недоведеність органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, наміру у ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації щодо належного її чоловіку майна (транспортного засобу), що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також вирішено, що доказами, наявними у справі №751/5194/21 спростовується твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, щодо вчинення ОСОБА_1 дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

106. Суди констатували, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 носить преюдиційний характер, а тому оскільки такою постановою установлено відсутність у діях ОСОБА_1 ознак подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, то оскаржувані у даній справі довідки дійсно не мають під собою фактичних підстав та обґрунтування.

107. Верховний Суд частково погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

108. Відповідно до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

109. Згідно з абзацом 1 пункту 1 розділу IV Порядку №144/20 за результатами проведення повної перевірки декларації уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації за формою, наведеною у додатку 1.

110. У пункті 2 розділу IV Порядку №144/20 визначено вичерпний перелік інформації, яку повинна містити довідка, а саме: підстави для проведення повної перевірки; дата початку строку повної перевірки та відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); перелік запитів, що надсилалися для проведення перевірки, у тому числі з метою отримання пояснення, підтвердних документів, іншої інформації від суб`єкта декларування; джерела інформації, що були використані під час проведення перевірки, у тому числі перелік інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; висновок за результатами повної перевірки.

111. У пункті 5 Розділу III Порядку №144/20 передбачено, що повна перевірка декларації передбачала такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка інформації, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) у разі необхідності звернення до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, отримання інформації щодо найменування контрагента правочину відповідно до абзацу другого пункту 10 частини першої статті 46 Закону, розгляд і врахування наданих суб`єктом декларування пояснень та копій підтвердних документів, іншої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.

112. Абзацом 1 пункту 9 Розділу ІІІ Порядку №144/20 визначено, що з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право відповідно до статей 12, 13 Закону направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, експертів, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

113. Абзацами 2, 3 пункту 17 Розділу III Порядку №144/20 передбачено, що суб`єкт декларування має право надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру чи електронного зв`язку пояснення, копії документів не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації.

114. Так, Порядком №144/20 передбачено право суб`єкта декларування надати НАЗК пояснення та/або копії документів, що стосуються задекларованих відомостей, та обов`язок уповноваженої особи НАЗК, що здійснює перевірку декларації, розглянути такі пояснення та/або підтвердні документи під час проведення повної перевірки декларації.

115. Як установлено судами попередніх інстанцій, запит НАЗК про надання пояснень та документів від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 06 жовтня 2020 року (том 5, а.с.28), а спірну довідку №322/20 складено, підписано та погоджено 07 жовтня 2020 року.

116. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про проведення повної перевірки декларації із порушенням процедури, установленої Порядком №144/20, що полягає в протиправному обмеженні позивачки у праві подати відповідні пояснення та підтвердні документи та, як наслідок, передчасне складення оскаржуваної довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року.

117. Водночас, Суд зазначає, що відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 розглядалось два адміністративних протоколи за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 КУпАП та частиною другою статті 172-7 КУпАП.

118. Адміністративний протокол щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП був складений у зв`язку з тим, що під час проведення повної перевірки декларації за 2018 рік НАЗК було установлено, що ОСОБА_1 не зазначила відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02 червня 2012 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ).

119. Щодо указаних обставин Голосіївський районний суд міста Києва закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, дійшовши висновку, що НАЗК не довело наміру ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації щодо належного її чоловіку майна (транспортного засобу), що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

120. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

121. Верховний Суд звертає увагу на те, що у справі №752/5194/21 суд закрив провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, а саме за відсутності умислу.

122. Водночас у постанові Голосіївського районного суду міста Києва відсутнє спростування факту недекларування ОСОБА_1 майна, що належить члену сім`ї, або заперечень щодо необхідності декларування таких відомостей.

123. З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне виключити з мотивів судових рішень у цій справі висновки судів про преюдиційний характер постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 для розгляду цієї справи.

Щодо довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік від 27 жовтня 2020 року №438/20

124. Визнаючи протиправною та скасовуючи довідку про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2019 рік від 27 жовтня 2020 року №438/20 суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6- 10-1, 12, 12-1 частини першої, частини друга - п`ята статті 12, частина друга статті 13, частина друга статті 131, стаття 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48- 51, частини друга, третя статті 52, стаття 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами, стаття 366-1 Кримінального кодексу України, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

125. Констатували, що частина третя статті 48 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається НАЗК, а також абзац другий частини першої статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», що став підставою для проведення повної перевірки декларації (щорічної) за 2019 рік, втратили чинність 27 жовтня 2020 року, у зв`язку з чим у НАЗК були відсутні правові підстави для складання 27 жовтня 2020 року довідки та розміщення її на офіційному вебсайті, що свідчить про протиправність цієї довідки та відповідно, про наявність правових підстав для її скасування.

126. Заперечуючи проти таких висновків судів попередніх інстанцій відповідач у тексті касаційної скарги зазначає, що спір у цій справі виник з приводу реалізації НАЗК владних повноважень, визначених статтею 48 Закону України «Про запобігання корупції», які після ухваленні Конституційним Судом України рішення від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 регулюються положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме щодо проведення НАЗК перевірок декларацій, поданих суб`єктом декларування, які безпосередньо включають в себе контроль щодо правильності та повноти їх заповнення.

127. Указує, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

128. Зауважує, що повна перевірка щорічної декларації ОСОБА_1 за 2019 рік була розпочата 27 травня 2020 року та проведена у період з 27 травня 2020 року по 27 жовтня 2020 року. У вказаний період Національне агентство мало повноваження на здійснення відповідного заходу фінансового контролю, тобто відповідач діяв у межах і спосіб, передбачений Законом та Конституцією України.

129. Переконує, що положення Закону України «Про запобігання корупції» на момент початку перевірки, а також на момент затвердження довідки №438/20 не були визнані неконституційними.

130. З огляду на викладене вважає, що питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» безпосередньо не пов`язане з фактичними обставинами указаної справи, а ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 не має жодного правового значення для розгляду цієї справи.

131. Перевіривши указані доводи скаржника колегія суддів зазначає таке.

132. Статтею 151-2 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

133. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

134. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 указав, що «… додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність» (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини указаного рішення).

135. У абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини цього ж рішення зазначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8).

136. У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 Конституційний Суд України чітко визначив, що пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини друга - п`ята статті 12, частина друга статті 13, частина друга статті 13-1, стаття 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини друга, третя статті 52, стаття 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами, стаття 366-1 Кримінального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення [тобто з 27 жовтня 2020 року].

137. Так, станом на день завершення проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2019 рік та день складення, підписання та погодження довідки №438/20 від 27 жовтня 2020 року втратили чинність положення Закону України «Про запобігання корупції», які: 1) уповноважували НАЗК на проведення визначених Законом видів контрою щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування; 2) уповноважували НАЗК визначати Порядок проведення передбачених Законом видів контролю, а також повної перевірки декларації; 3) стали підставою для проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2019 рік.

138. З огляду на викладене проведення/завершення будь-яких видів контролю щодо декларацій з 27 жовтня 2020 року стало неможливим, оскільки втратили чинність положення закону, які уповноважували НАЗК на вчинення відповідних дій.

139. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції»:

- виключено з Закону України «Про запобігання корупції» статті 48-51 [які визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020];

- доповнено Закон України «Про запобігання корупції» статтями 51-1, 51-2, 51-3, 51-4, якими, зокрема, установлено повноваження НАЗК щодо контролю та перевірки декларацій, установлення своєчасності подання декларацій, проведення повної перевірки декларацій та моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

140. Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про запобігання корупції», внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» набрали чинності лише 30 грудня 2020 року.

141. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у НАЗК правових підстав для складання 27 жовтня 2020 року довідки та розміщення її на офіційному вебсайті, про протиправність цієї довідки та, відповідно, наявність правових підстав для її скасування.

142. Отже, судами попередніх інстанцій прийнято правильні по суті спору рішення, однак оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, задовольняючи адміністративний позов в частині вимоги про визнання протиправною та скасування довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

143. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

144. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

145. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне змінити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, задовольняючи адміністративний позов в частині вимоги про визнання протиправною та скасування довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

IV. Висновки щодо судових витрат

146. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - задовольнити частково.

2. Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №640/32072/20 в частині мотивів задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №640/32072/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2023 року.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду