Справа № 420/14539/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

за участі секретаряЗагрійчук О.В.

позивачане з`явився

представника відповідачаПіроженко В.М.

представника відповідачаЛисої Д.І.

третьої особине з`явився

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 в якому позивач просить:

визнати дію Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з зняття з реєстрації місця проживання 17.12.2021 року, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 протиправною;

зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради скасувати відомості від 17.12.2021 року про зняття з реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити (актуалізувати) відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час прийняття протиправного (незаконного) рішення з боку Відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання Позивача, механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, регулювався Правилами реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 ( далі Правила №207).

Зі змісту заяви Відповідача про зняття з реєстрації місця проживання від 17.12.2021 року вбачається, що причиною для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , є - «особа втратила право користування житлом».

З тими обставинами, що Позивач втратила право користування житлом станом на 17.12.2021 року (дата прийняття протиправного рішення Відповідачем) не можливо погодитись, оскільки, з поданих документів до ДНАП ОМР не вбачається, що іпотека була припинена або відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки.

Навпаки, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №291023423 вбачається, що строк виконання основного зобов`язання за іпотечним договором до 28.02.2022 року (на час прийняття рішення про зняття з реєстрації місця проживання не настав), ОСОБА_1 є боржником і особою майно якої обмежуються (Іпотекодавець за договором Іпотеки), а ТОВ «Укрдебт Плюс» є особою до якої перейшло право вимоги на виконання договору купівлі - продажу від 15.11.2019 року.

Інших документів, як зазначає представник позивача, що б підтверджували, що ОСОБА_1 втратила право користування квартирою, що є предметом іпотеки, або відбулось відчуження квартири (звернення стягнення), реєстраційні відомості ДНАП ОМР, станом на 17.12.2021 року, не містили.

Також, представник звертає увагу на судову практику викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року, справа №755/14304/19 щодо тлумачення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил №207, в частині, суб`єктів які мають право звертатись з заявою про зняття з реєстрації місця проживання. З якою вбачається, що із відповідною заявою має право звернутись виключно особа яка бажає знятись з реєстрації місця проживання.

З огляду на вказане, представник вважає, що дії ДНАП ОМР не були достатньо прозорими, з заяви про зняття з реєстрації місця проживання не вбачається встановити змістом якого профільного нормативно - правового акту керувався Відповідач при прийнятті рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , в заяві не зазначено ані конкретної статі, ані частини (пункту) Правил №207, що було застосовано, а також, заява не містить конкретних посилань на документ який був підставою для зняття з реєстрації.

Також, обґрунтовуючи юрисдикційну підсудність спору, позивач посилається на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 29 травня 2023 року по справі №521/13246/23, якою було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вчинення відповідачем дії щодо зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання відповідачем, пов`язана із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. а саме зі здійсненням відповідачем повноважень органу реєстрації, передбачених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Таким чином, відповідні позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

13.07.2023 року до суду за вх. №23453/23 від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки отримана інформація з Державного реєстру прав свідчила про припинення права власності на вищевказане житло Позивачем та належність його новому власнику, у зв`язку з цим Департамент прийняв законне рішення за фактом звернення представника ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС 17 грудня 2021 року про внесення змін до реєстру територіальної громади м. Одеси шляхом зняття Позивача з зареєстрованого місця проживання за вказаною вище адресою, у зв`язку з переходом права власності від Позивача до ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС, як того вимагає пункт 7 частини 1 статті 24 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Зняття з реєстрації місця проживання Позивача відбулось у зв`язку з припиненням права власності ним на вищевказану квартиру та зверненням до Департаменту нового власника цього житла та на підставі пункту 7 частини 1 статті 24 Закону, а отже адміністратору Департаменту не потрібно для здійснення такої реєстраційної дії встановлювати втрату права користування Позивача цим житлом, оскільки достатньо наявності права власності у заявника.

Щодо зазначення у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 17 грудня 2021 року того, що таке зняття відбувається у зв`язку з втратою права користування, представник відповідача зазначив, що підстава зняття з реєстрації місця проживання (в даному випадку внесення змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття) визначається не окремо з відповідної заяви, а в сукупності з іншими документами, що були надані суб`єктом звернення. При цьому, враховуючи відсутність нормативно закріплених правил заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання, адміністратор Департаменту, заповнюючи вказану вище заяву, зазначив у відповідній графі втрату права користування житлом для позначення пункту Закону, за яким здійснювалась відповідна реєстраційна дія.

Також представник зазначає, що не підлягає застосуванню правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року по справі № 755/14304/19, оскільки на момент внесення змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття ОСОБА_1 розтлумачені зазначеним рішенням норми Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні втратили чинність, а положення Правил не передбачали внесення змін до реєстру територіальної громади.

Так, спірні правовідносини між Позивачем та Департаментом виникли в період початку запровадження та становлення змінених новим профільним законодавством з питань реєстрації місця проживання механізмів здійснення реєстраційних дій, у зв`язку з чим застосуванню підлягали норми нового Закону та Правил, при чому Правила застосовувались лише в тій частині, яка не суперечить Закону. Таким чином, тлумачення та застосування Правил в зазначений період має співвідноситись з положеннями нового Закону, а не Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

В свою чергу, 01 грудня 2021 року набув чинності Закон, яким передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи можливе не лише за зверненням такої особи, а й власником житлового приміщення.

Враховуючи викладене, неможливо погодитись з думкою Позивача стосовно того, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється за заявою лише тієї особи, яка бажає знятись з реєстрації місця проживання, адже право власника на зняття з реєстрації осіб, що зареєстровані в його житлі, що належить йому на праві власності, прямо передбачено статтею 18 Закону.

Також, представник відповідача не погоджується з позицією Позивача про те, що дії Департаменту не були достатньо прозорими, а в заяві про зняття з реєстрації місця проживання не зазначено ані конкретної статті, ані частини (пункту) Правил № 207, що були застосовані та не містить конкретних посилань на документ, який був підставою для зняття з реєстрації, оскільки, адміністратором Департаменту при внесенні змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття з реєстрації місця проживання було зазначено у заяві про зняття з реєстрації місця проживання всю інформацію, яка передбачена чинним на той момент законодавством, зокрема Додатком 11 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.

Таким чином, рішення Департаменту від 17 грудня 2021 року про зняття з зареєстрованого місця проживання Позивача, як внесення змін до реєстру територіальної громади, не ставить під сумнів результат прийняття такого рішення, оскільки чинне законодавство наділяє ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС, як власника житлового приміщення за ініціювати здійснення зняття з реєстрації місця проживання Позивача.

24.07.2023 року до суду за вх. №ЕС/7734/23 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що посилання Відповідача у своєму відзиві, на твердження що він не має з`ясовувати обставини припинення права користування, керуючись п. 7, ч. 1, ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», дискримінують права зареєстрованої у цьому майні особи, та є такими що трактують законодавство на власну користь.

Щодо тверджень Відповідача про набрання 01.12.2021 року чинності Законом України від 05.11.2021 року № 1871- IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» представник зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871-IX, Кабінету Міністрів України доручено, протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

З метою реалізації вищенаведених положень Закону №1871-IX, лише 07.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрало чинності 14.03.2022 року), якою затверджено: Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування); Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад; Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

До 14.03.2022 року діяли Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, які втратили чинності з набранням чинності постанови за №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Таким чином, на думку позивача, до 14.03.2022 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, які не передбачали зняття з реєстрації місце проживання за заявою сторонніх осіб, а передбачали здійснення наведеної дії виключно за заявою особи яка бажає цього.

03.08.2023 року до суду за вх. №ЕС/8269/23 від представника третьої особи надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких, зокрема, зазначено, що вказане майно належить ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на праві приватної власності та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.10.2021 року.

06.02.2023 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» передало (згідно із договором купівлі продажу) у власність вказану квартиру ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , став законим власником майна житлового призначення, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вказане, третя особа заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки це негативно вплине на його права.

09.08.2023 року до суду за вх. №27137/23 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначено, що Департамент не є уповноваженою особою щодо встановлення втрати права користування житлом, проте в межах компетенції має право вносити зміни до реєстру територіальної громади шляхом зняття з реєстрації місця проживання у випадку підтвердження такої втрати, про що прямо зазначено у пункті 7 частини 1 статті 24 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні (далі - Закон), відповідно до якого орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі, зокрема припинення підстав на право користування житлом (закінчення строку дії з договору оренди, найму, піднайму житла, закінчення/припинення навчання в закладі освіти), відчуження житла та інших визначених законодавством документів.

Для реалізації вказаного права з метою отримання відомостей про власників відповідного житлового приміщення, зокрема щодо попередніх власників, Департамент уповноважений використовувати відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), при цьому використання інформації, що міститься у Державному реєстрі прав, не означає встановлення Департаментом факту втрати права користування житлом особи-попереднього власника, а лише означає отримання Департаментом підтвердження автоматичної втрати такого права, що пов`язана з переходом права власності з офіційного джерела та використання її для надання відповідної адміністративної послуги.

Отже аргументи викладені у відповіді на відзив з посиланням на положення Закону України «Про іпотеку» щодо наявності у Позивача станом на момент винесення спірного рішення права власності на квартиру спростовувалися відомостями отриманими з Державного реєстру, а тому Відповідача діяв правомірно та в межах закону.

Щодо тверджень представника Позивача, що Департамент не мав застосовувати положення Закону до прийняття відповідного підзаконного нормативно-правового акту (до 14 березня 2022 року), оскільки вони мають бланкетний (відсильний) характер представником відповідача зазначено наступне.

Разом з тим, відсутність такого підзаконного акту не є підставою для незастосування Департаментом норм Закону, які надають право власнику житла отримати відповідну адміністративну послугу, результатом якої є внесення змін до реєстру територіальної громади щодо зняття з реєстрації місця проживання особи, яка таким власником на момент звернення до Департаменту вже не є.

Так, чинне законодавство України в сфері реєстрації місця проживання (як наразі, так і на момент звернення до Департаменту ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС) виділяє окремою підставою для зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання зняття за заявою власника житла приватної форми власності. Отже, новий власник житла має право звернутись до органу реєстрації місця проживання з метою зняття з реєстрації місця проживання будь-яких осіб (крім співвласників), що зареєстровані за адресою його домоволодіння.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року задоволено клопотання представника відповідача та продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.02.2008 року ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» уклали Договір про надання споживчого кредиту №11304722000 (11304722001).

Згідно з вказаним договором АТ «Дельта Банк» як іпотекодавець, надав ОСОБА_1 як іпотекодержателю, в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

15.11.2019 року АТ «Дельта Банк», від імені якого діє Сорокін Микита Володимирович на підставі Довіреності, посвідченої 09.07.2019 року Щадко О. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим записом №1430 виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем, який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків, здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора» від 20.02.2017 року №619, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора» від 04.04.2019 року №772 та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», від імені якого діє Директор Васьківський Павло Миколайович, на підставі Статуту, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-09-19-000002-b від 23.10.2019 року уклали договір №2083/К купівлі продажу прав вимоги, а відтак ТОВ ««УКРДЕБТ ПЛЮС» перейняло усі права (переуступлення права вимоги) на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і набуло статусу «Власника».

Згідно із вказаним, майно належить ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на праві приватної власності право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.10.2021 року, номер запису про право власності 44543963, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2482673151100, та підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322048991, отриманої Червинською Н.Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 06.02.2023 року.

17 грудня 2021 року до Департаменту звернувся Храпенко Сергій Віталійович (представник за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС (ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС)) власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з метою зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з вищевказаного житла та надав наступні документи:

заяву на отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

заяву про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

договір іпотеки від 27 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б.;

довіреність від 24 листопада 2021 року №8281;

паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , в якості документа, що посвідчує особу.

Перевіривши подані заявником документи, адміністратор Департаменту з метою перевірки власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , сформував інформаційну довідку від 17 грудня 2021 року №291023423 з Державного реєстру речових прав на з нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр прав) про наявність у ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС права власності на зазначене житлове приміщення.

Інформація про державну реєстрацію права власності, відсутність відомостей про реєстрацію речових прав та обтяжень, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 06.02.2022 року Червинською Н. Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, індексний № 322048991, 322049344, 322049219.

Відсутність податкової застави щодо ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 06.02.2022 року Червинською Н. Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, індексний №322049548.

06.02.2023 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» передало (згідно із договором купівлі продажу) у власність вказану квартиру ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , став власником майна житлового призначення, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом ДНАП ОМР від 13.04.2023 року (вих. №623/01-09), за результатами розгляду адвокатського запиту, на адресу Позивача було надано заяву про зняття з реєстрації місця проживання 17.12.2021 року, якою було прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з додатками наступних документів, що були підставою для заняття:

інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №291023423; довіреність 24.11.2021 року, посвідчена нотаріусом Київського районного нотаріального округу Розсохою С.С., на представництво інтересів з боку уповноважених осіб ТОВ «Укрдебт Плюс»; договір іпотеки від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Калінюком О.Б., зареєстровано в реєстрі за №534.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 333090804, на дату подачі позову власником житла, є ОСОБА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 29 травня 2023 року, справа №521/13246/23, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії, керуючись тим що предмет спору не зачіпає приватноправові інтереси Позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України № 1871-ІХ від 05.11.2021 року «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Таким чином, відповідач є органом державної влади, на який указаним Законом покладено виконання функцій органу реєстрації.

Відповідно до п. п. 11, 12 ч. 1 статті 2 указаного Закону, реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

- реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871-IX, Кабінету Міністрів України доручено, протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

З метою реалізації вищенаведених положень Закону № 1871-IX, 07.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрало чинності 14.03.2022 року).

Спірні правовідносини між Позивачем та Департаментом виникли в період початку запровадження та становлення змінених новим профільним законодавством з питань реєстрації місця проживання механізмів здійснення реєстраційних дій, у зв`язку з чим застосуванню підлягали норми нового Закону та Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), при чому Правила застосовувались лише в тій частині, яка не суперечить Закону. Таким чином, тлумачення та застосування Правил в зазначений період має співвідноситись з положеннями нового Закону.

Судом з`ясовано, що Департамент застосував положення щодо зняття з реєстрації місця проживання, викладені в Правилах, з урахуванням норм нового Закону, зокрема, щодо внесення змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації здійснює:

1) формування та ведення реєстру територіальної громади;

2) реєстраційні дії та внесення інформації за результатами їх вчинення до відповідного реєстру територіальної громади;

3) передачу інформації про реєстраційну дію до відомчої інформаційної системи з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону, на вказані відносини поширює свою дію також Закон України "Про адміністративні послуги".

Пунктом 1 ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 №5203-VI передбачено, що адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону.

Як зазначено вище, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" відповідач є органом реєстрації, на який згідно зі ст. 28 указаного Закону покладено повноваження щодо здійснення відповідних реєстраційних дій.

Відповідно до пп.2 п.1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

За приписами ст. 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо

1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;

2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;

3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має право прийняти рішення про відмову в реєстрації місця проживання виключно з підстав, передбачених законом.

В той же час, пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні (далі - Закон) встановлено, що орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі, зокрема припинення підстав на право користування житлом (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житла, закінчення/припинення навчання в закладі освіти), відчуження житла та інших визначених законодавством документів.

Судом встановлено, що з поданих документів до Департаменту не вбачається, що іпотека була припинена або відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки, (абзац 7 сторінки 6 адміністративного позову), а зняття з реєстрації місця проживання Позивача відбулось у зв`язку з припиненням права власності Позивача на вищевказану квартиру та зверненням до Департаменту нового власника цього житла та на підставі пункту 7 частини 1 статті 24 Закону.

Адміністратором Департаменту під час внесення змін до реєстру територіальної громади за заявою ОСОБА_3 було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру прав, з якої вбачалось, що власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС, а не Позивач, отже відбулась зміна власника, тобто втрата правового зв`язку Позивача з квартирою за вказаною адресою у зв`язку з чим його було знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Щодо прозорості дій Департаменту при винесенні рішення.

Як з`ясовано судом, Департамент застосував положення щодо зняття з реєстрації місця проживання, викладені в Правилах, з урахуванням норм нового Закону, зокрема, щодо внесення змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до пп. 6 п. 18 Правил заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Форма заяви про зняття з реєстрації місця проживання була встановлена Додатком 11 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207. Формою заяви не передбачено зазначення конкретного пункту та/або статті нормативно-правового акту та самого нормативно-правового акту, яким керується адміністратор Департаменту при наданні адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, адміністратором Департаменту при внесенні змін до реєстру територіальної громади шляхом зняття з реєстрації місця проживання було зазначено у заяві про зняття з реєстрації місця проживання всю інформацію, яка передбачена чинним на той момент законодавством.

Разом з тим, суд окремо звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 4, частини 1 статей 9 і 11, частини 8 статті 18, частин 5 та 7 статті 21, частини 2 статті 22, частин 4 та 6 статті 24 і частин 3 та 7 статті 26 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок № 265), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 50 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6 до Правил.

Пунктом 61 Порядку передбачено, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

У разі подання заяви, передбаченої підпунктом 5 пункту 50 Порядку, законним представником (представником) особи, крім документів, зазначених у пунктах 57 і 61 Порядку, додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника (представника) та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини (пункт 62 Порядку).

Разом із тим, згідно пункту 69 Порядку посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника, приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи. Інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку.

Враховуючи вищезазначене, обставини справи, та керуючись нормами ст. 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", суд дійшов висновку про те, що у відповідача, як органу реєстрації, немає законних підстав для відмови у знятті з зареєстованого/задекларованого місця проживання особи за заявою власника, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Також, суд звертає увагу, що ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 29 травня 2023 року, справа № 521/13246/23, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії, керуючись тим що предмет спору не зачіпає приватноправові інтереси Позивача та роз`яснено його право на звернення з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, норми Кодексу адміністративного судочинства не допускають спорів про підсудність між судами.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, телефон: (048) 728 29 90, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Третя особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 )

Головуючий суддяН.В. Потоцька

.