ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12284/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В;

за участю представників:

позивача - Учачук О.І.,

відповідача - Шевченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Демидов В.О.)

від 11.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)

від 27.07.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна"

про 2 771 151,85 грн.

Суть спору

1. Лізингоодержувач вимагає від лізингодавця повернення авансового платежу, який було перерахований лізингодавцю за договором фінансового лізингу, що розірвано з причини прострочення передачі об`єкта лізингу.

2. Лізингодавець заперечує проти позову, посилаючись на те, що авансовий платіж не є безпідставно набутим майном, був використаний для оплати об`єкта лізингу постачальнику (продавцю), якого обирав лізингоодержувач. Позивач не має права вимагати повернення авансового платежу від відповідача, оскільки він не отримав кошти від постачальника (продавця). Відповідно до умов договору фінансового лізингу та закону позивач має вимагати повернення авансового платежу від постачальника.

3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Верховний Суд має надати відповідь, чи має лізингоодержувач право вимагати від лізингодавця повернення авансового платежу, якщо цей платіж був використаний для оплати постачальнику об`єкта лізингу до того, як було реалізовано право на розірвання договору, і постачальник не повернув кошти лізингодавцю на його вимогу.

5. В аспекті доводів касаційної скарги відповідь на поставлене питання залежить від того, чи є авансовий платіж безпідставно набутим майном у разі розірвання договору фінансового лізингу, а також, чи може лізингоодержувач, який не є стороною договору купівлі-продажу між лізингодавцем і постачальником, взагалі вимагати від постачальника повернення авансу.

6. Верховний Суд залишив судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Короткий зміст позовних вимог за заперечень

1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (далі - позивач, Лізингоодержувач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, лізингодавець) про стягнення 2 771 151,85 грн, з яких: сума попередньої оплати у розмірі 2 673 469,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 762,83 грн та 3% річних у розмірі 16 919,76 грн.

2. Позов обґрунтований простроченням передачі Лізингоодержувачу об`єкта лізингу, що стало підставою для односторонньої відмови від договору фінансового лізингу. Позивач вважає, що після розірвання договору підстава для отримання авансового платежу відпала, кошти набули статусу безпідставно набутого майна, їхній подальший рух (перерахування Постачальнику) не скасовує факту такого набуття, тому Лізингодавець має повернути ці кошти Лізингоодержувачу на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" встановлює граничний строк повернення коштів і не звільняє Лізингодавця від обов`язку повернути кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від Лізингоодержувача. Позивач не брав участі в укладенні договору купівлі-продажу і не є його стороною, заперечував здійснення вибору Продавця.

3. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на незастосовність до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України. Авансовий платіж був перерахований Постачальнику об`єкта лізингу до того, як Лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач на власний розсуд обрав продавця (пункт 11.10 договору), тому відповідно до частини третьої статті 8, частин першої та третьої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", частини першої статті 808 ЦК України та пунктів 3.6.1, 7.1.2 договору Лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу від постачальника (продавця). Відповідач кошти (зокрема авансовий платіж) не отримав від Продавця, тому не виник обов`язок їх повернення у строк протягом трьох робочих днів.

4. Адвокат Продавця (третя особа) у поясненнях зазначив, що через війну в штаті підприємства не залишились працівники, які займались поставкою автотехніки. За збереженою електронною перепискою можна зробити висновок, що єдиною юридичною особою, яка зверталась до нього з пропозицією продати майно, що мало бути передано позивачу, був банк. Згідно з митними деклараціями в період з 20.01.2022 по 08.08.2022 на митну територію України було ввезено та розмитнено п`ять автобетонозмішувачів. Свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову третя особа не викладала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 20.01.2022 позивач уклав з банком договір фінансового лізингу № K7VKFLOWWD2QE-2 (надалі - Договір лізингу), за яким відповідач зобов`язувався придбати у Продавця майно відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацією та умов та передати його в користування Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів після сплати авансового платежу, а після сплати всієї суми лізингових та інших платежів - передати майно у власність.

6. Предметом цього Договору лізингу є три автобетонозмішувачі SITRAK моделей С7Н 84 MIXER, С7Н 84 MIXER та С5Н 6*4 MIXER.

7. Вартість майна становить 9 006 080,00 грн, з яких авансовий платіж - 2 700 474,00 грн. Разова винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу - 31 528,03 грн.

8. У пункті 10.1 Договору лізингу Лізингоодержувач запевнив (підтвердив), що на власний розсуд здійснив вибір Продавця, у якого банк придбав/ зобов`язується придбати майно.

9. Згідно з пунктом 3.6.1 Договору лізингу Лізингодавець звільняється від будь-яких зобов`язань та відповідальності щодо технічної гарантії на майно та не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов`язання Продавця щодо якості, комплектності, справності майна, його доставки, поставки, заміни, монтажу, введення в експлуатацію, усунення несправностей, задоволення гарантійних вимог тощо. Ремонт та технічне обслуговування майна здійснюється продавцем на підставі договору купівлі-продажу, за яким банк набув у власність майно, чи на підставі окремого договору, укладеного між Лізингоодержувачем та Продавцем, гарантійних умов і правил продавця (виробника). Всі розрахунки, пов`язані з таким гарантійним та/ або сервісним обслуговуванням, здійснюються безпосередньо між Лізингоодержувачем та Продавцем, що надав гарантію на майно. У разі якщо на день підписання цього договору виробництво майна не завершено та/ або його індивідуальні ознаки (ідентифікаційні номери тощо) невідомі, такі ознаки вказуються в акті прийому-передачі та/ або додатковій угоді. Сторони можуть врегулювати питання, що можуть виникнути у разі порушення продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, включаючи врегулювання питання щодо повернення авансового платежу, іншого відшкодування, шляхом укладення окремого договору.

10. Згідно з пунктом 8.8 Договору лізингу Лізингодавець не несе відповідальності за цим договором за порушення строків постачання (передачі) майна зі сторони Продавця.

11. Лізингоодержувач має право пред`являти продавцю майна усі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі відносно його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів (обслуговування), повернення авансу за майно, якщо він вже був перерахований банком продавцю на момент пред`явлення вимоги, у разі припинення, розірвання, зміни умов договору тощо (пункт 7.1.2 Договору лізингу).

12. 20.01.2022 позивач сплатив Лізингодавцю аванс у розмірі 2 700 474,00 грн та разову винагороду в розмірі 31 528,03 грн.

13. 20.01.2022 відповідач уклав з Продавцем договори купівлі-продажу на придбання трьох автобетонозмішувачів, перерахував авансові платежі в розмірі 30% у сумі 2 673 469,26 грн.

14. Продавець не виконав своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу. Лізингодавець не передав майно, яке було предметом договору фінансового лізингу, Лізингоодержувачу.

15. 03.08.2022 позивач повідомив Лізингодавця про розірвання Договору лізингу в односторонньому порядку згідно з пунктом 9.1.1 цього Договору, вимагав повернути сплачений аванс. Цей лист відповідач отримав 08.08.2022.

16. 23.08.2022 Банк звернувся до Продавця з вимогою повернути аванс у розмірі 2 673 469,26 грн. Він аванс не повернув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

18. Суди дійшли висновку, що позовні вимоги Лізингоодержувача до Лізингодавця про стягнення безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають, оскільки:

- Лізингоодержувач обрав Продавця, якому було перераховано авансовий платіж. Авансовий платіж не був повернутий Лізингоодержувачу;

- Договором лізингу встановлено право Лізингоодержувача пред`являти Продавцю майна усі вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі щодо повернення авансового платежу;

- Лізингодавець не відповідає за порушення строків постачання (передачі) майна з боку Продавця;

- Продавець несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов`язання, що відповідає статті 808 ЦК України та статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг".

19. Суди врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 916/1830/19, щодо відповідальності постачальника (продавця) за порушення зобов`язання щодо якості та комплектності предмета договору лізингу перед Лізингоодержувачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. 25.08.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

21. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", частини першої статті 808 ЦК України, не застосували норми частин першої, третьої статті 1212 цього Кодексу, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах за таких умов:

(1) договір лізингу укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем;

(2) лізингоодержувач перерахував лізингодавцю авансовий платіж;

(3) лізингодавець перерахував продавцю авансовий платіж;

(4) товар не був поставлений лізингоодержувачу;

(5) лізингоодержувач розірвав в односторонньому порядку договір лізингу з підстав не поставки товару та вимагає повернення авансу від лізингодавця;

(6) продавець не повертає сплачений аванс лізингодавцю.

22. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що:

(1) стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" покладає обов`язок повернути сплачений аванс лізингоодержувачу виключно на лізингодавця, а не продавця. Лізингоодержувач не є стороною у правовідносинах, що виникли з купівлі-продажу об`єкту лізингу, тому не може ініціювати повернення коштів від продавця;

(2) встановлений у цій статті строк (не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем) є граничним строком повернення грошових коштів у разі правомірної поведінки продавця. Ця норма не звільняє лізингодавця від обов`язку повернути грошові кошти як безпідставно отримані після розірвання договору;

(3) Лізингодавець не вчиняє достатніх дій для повернення коштів від продавця. Тлумачення статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" у такий спосіб, що лізингоодержувач не має способів правового захисту задля отримання авансу, і лізингодавець не несе жодних негативних наслідків за невчинення дій щодо повернення авансу від продавця, не відповідає загальним принципам розумності та справедливості;

(4) для розгляду спору не має правового значення, хто здійснював вибір Продавця. Аргументи відповідача, що позивач здійснив вибір Продавця за договором фінансового лізингу та несе всі ризики в зв`язку з цим є маніпулюванням;

(5) пункт 7.1.2 Договору лізингу не надає право позивачу звернутися з вимогою до Продавця про повернення авансового платежу. Цей пункт має декларативний характер, оскільки відсутні підстави заміни кредитора у зобов`язанні, що визначені у статті 512 ЦК України;

(6) стаття 808 ЦК України, що регулює питання відповідальності за порушення конкретних обов`язків, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки спір не пов`язаний з претензіями щодо якості або комплектності товару;

(7) до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, яка встановлює обов`язок повернути безпідставно одержане майно в зв`язку з розірванням договору лізингу. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 910/13367/19 (910/13951/21).

Позиція інших учасників справи

23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що:

(1) свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства;

(2) сторони врегулювали у Договорі лізингу спірні правовідносини на власний розсуд, і визначили, що: Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Продавця; він має право пред`являти Продавцю майна усі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі повернення авансу;

(3) позивач не надав доказів того, що він був введений в оману, що під час укладання договору йому була надана інформація у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, тощо;

(4) для вирішення спору про повернення авансу та притягнення до відповідальності за прострочення повернення авансу необхідно врахувати, що вибір Постачальника зроблений Лізингоодержувачем, а тому відповідно до частини третьої статті 8, частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" та частини першої статті 808 ЦК України належним відповідачем у цій справі має бути ДП "АВТОМАЗ-Україна";

(5) подібні правові висновки щодо покладення відповідальності на постачальника за порушення зобов`язання щодо якості та комплектності предмета договору лізингу перед лізингоодержувачем викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2021 у справі № 916/1830/19 у спорі між лізингоодержувачем та лізингодавцем про зобов`язання замінити некомплектний автомобіль.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

24. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

25. Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

26. У справі, що переглядається, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до встановлених судами обставин укладений між сторонами Договір лізингу є договором непрямого лізингу, у якому сторони прямо обумовили, що Лізингоодержувач запевнив, що на власний розсуд здійснив вибір Продавця, у якого банк придбав/зобов`язується придбати майно.

27. Верховний Суд не бере до уваги аргументи скаржника, що вибір Продавця за Договором лізингу здійснив банк (Лізингодавець), оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним (частина друга статті 300 ГПК України). У касаційній скарзі скаржник не посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення цих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, така підстава касаційного оскарження судового рішення не визначалась (пункт 4 частини другої статті 287, частина третя статті 310 ГПК України).

28. Вирішуючи питання щодо обов`язку лізингодавця повернути авансовий платіж лізингоодержувачу в аспекті визначених підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить з такого.

29. Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

30. Це означає, що основні положення про найм (оренду) поширюються на договір лізинг, а загальні положення купівлю-продаж на відносини, пов`язані з лізингом, зокрема, на відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем; лізингодавцем та постачальником майна; лізингоодержувачем та постачальником майна. Однак, ці положення застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законом. Закон може встановити інші правила щодо договору лізингу та відносин, пов`язаних з лізингом.

31. Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг".

32. Відповідно до цього Закону відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (стаття 3).

33. За загальними положеннями про купівлю-продаж продавець зобов`язаний передати покупцеві майно, що відповідає умовам договору купівлі-продажу. А частина друга статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

34. Отже, за загальним правилом у правовідносинах, пов`язаних з купівлею -продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару.

35. У статті 808 ЦК України визначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

36. Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг":

протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця(ч.1);

якщо відповідно до договору фінансового лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору фінансового лізингу (ч.3);

ремонт і технічне обслуговування об`єкта фінансового лізингу здійснюються продавцем (постачальником) або іншою особою, визначеною договором купівлі-продажу (договором поставки), за яким лізингодавець набув у власність об`єкт фінансового лізингу, на підставі такого договору або на підставі окремого договору, укладеного між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) (ч.5).

37. Цей перелік правопорушень не є вичерпним, про що свідчить сполучник "тощо", вжитий наприкінці речення частини першої статті 8 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" та статті 808 ЦК України. Тому сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть врегулювати у договорі лізингу й інші права лізингоодержувача стосовно постачальника (продавця), якщо предмет лізингу не поставлений або поставлений із прострочкою чи не відповідає договору поставки.

38. Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (частина перша статті 636 ЦК України).

39. Отже, у випадку непрямого лізингу, коли лізингодавець не є продавцем об`єкта лізингу, договір купівлі-продажу між лізингодавцем та продавцем є договором на користь третьої особи - лізингоодержувача, перед яким продавець (постачальник) несе відповідальність за порушення зобов`язання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Аналогічний підхід застосовано і в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, відповідно до якої обов`язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток (частина перша статті 10).

40. Верховний Суд звертає увагу на те, що за Договором лізингу, що укладений між сторонами у справі, Лізингодавець не несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення Продавцем строків постачання (передачі) майна. І Лізингоодержувачу надано право прямо пред`являти Продавцю вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, в тому числі повернення майна.

41. Як вже зазначалось, частина друга статті 693 ЦК України регулює загальні положення про договір купівлі-продажу та наслідки не передання попередньо оплаченого товару.

42. Водночас стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" визначає особливості правового регулювання наслідків не передання товару, що є об`єктом фінансового лізингу, оплаченого шляхом здійснення авансового платежу, а також особливості порядку та строків повернення цього платежу.

43. Зокрема, частина перша цієї статті встановлює, що:

У разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об`єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов`язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову (абзац перший).

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем (абзац другий).

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов`язань за таким договором, у тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких платежів у зв`язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу (абзац третій).

У разі якщо об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об`єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця (абзац четвертий).

44. Здійснивши порівняльний аналіз положень частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", Верховний Суд дійшов висновку, Закон визначає різні строки виконання зобов`язання лізингодавцем щодо повернення коштів (зокрема, авансового платежу).

45. Так, абзаци перший та другий частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" в цілому встановлюють загальне право лізингоодержувача розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку, якщо лізингодавець не передав йому об`єкт лізингу у встановлений строк, та умови реалізації цього права.

46. У третьому абзаці закріплена норма, що визначає загальний наслідок такого розірвання, а саме: обов`язок лізингодавця повернути кошти сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу не пізніше трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу.

47. Стосовно цієї норми правові норми, що закріплені у абзаці четвертому, є спеціальними, що підлягаю переважному застосуванню. Цей абзац стосується випадку, коли лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об`єкт фінансового лізингу, і об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником). У такому випадку строк настання обов`язку лізингодавця обумовлений (пов`язаний) з поверненням коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Зокрема, лізингодавець повинен виконати такий обов`язок у триденний строк, що обраховується не з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, як це передбачено у третьому абзаці, а з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Водночас у такому разі лізингодавець повинен обов`язково письмово повідомити продавця (постачальника) про односторонню відмову лізингоодержувача від договору фінансового лізингу.

48. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що:

(1) у правовідносинах, що виникають з договору непрямого лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від продавця виконання його зобов`язань за договором купівлі-продажу, навіть якщо безпосередньо не є стороною такого договором;

(2) у справі, що переглядається, наявність у Лізингоодержувача права звернутися з вимогою до Продавця про повернення авансового платежу прямо передбачено у пункті 7.1.2 Договору лізингу, який недійсним не визнавався;

(3) у разі, якщо лізингодавець не отримав від продавця об`єкт лізингу, а вже перерахував продавцю кошти, отримані від лізингоодержувача, то відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу всі гроші, сплачені ним за договором, протягом трьох робочих днів після того як продавець поверне лізингодавцю гроші. Тобто виникнення у лізингодавця зобов`язання стосовно лізингоодержувача обумовлено (пов`язано) з фактом повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), якого обрав лізингоодержувач. У такому разі права лізингоодержувача не порушуються, оскільки він має можливість реалізувати право на позов до постачальника, який прострочив поставку товару;

(4) у розумінні статей 530, 612 ЦК України у системному взаємозв`язку з нормами частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" лізингодавець вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання перед лізингоодержувачем щодо повернення авансового платежу, що обумовлює право останнього вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця, якщо він отримав кошти від продавця, повідомленого про односторонню відмову від договору фінансового лізингу, але не виконав свій обов`язок і не повернув їх у триденний строк лізингоодержувачу. У такому разі лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця. Лізингоодержувач має таке право також, якщо прострочення передачі об`єкта фінансового лізингу є наслідком порушення лізингодавцем своїх обов`язків за договором.

49. Твердження скаржника, що у справі відсутні підстави заміни кредитора у зобов`язанні, що визначені у статті 512 ЦК України, а пункт 7.1.2 Договору лізингу має декларативний характер, Верховний Суд відхиляє з огляду на вимоги статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину. Окрім того, Верховний Суд враховує, що Продавець також бере участь у справі, не оскаржував судове рішення у частині висновків про наявність у Лізингоодержувача права вимагати повернення авансового платежу. Це рішення набуло статусу остаточного.

50. Верховний Суд вважає також помилковими аргументи скаржника щодо застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України з огляду на таке.

51. Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

52. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна (пункт 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 у справі № 910/22513/17 (провадження №12-5гс20)).

53. У цій справі кошти були передані відповідачу на підставі договору, отже, набуті нею на правовій підставі. Відповідач не зберігає ці кошти у себе за рахунок іншої особи (позивача) без достатньої правової підстави, вони за умовами договору були перераховані третій особі (постачальнику). У третьої особи виникло невиконане нею договірне зобов`язання повернути зазначені вище кошти. Обставин незаконного заволодіння цими коштами відповідачем і недобросовісності його дій судами не встановлено. Відповідач має договірне зобов`язання повернути ці кошти у триденний строк з дня їх отримання від третьої особи. Наведене виключає застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України.

54. Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду у справі № 910/13367/19 від 13.04.2023 про тлумачення норм частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Цей висновок стосується стягнення сплачених забудовником коштів на підставі договору пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, який в подальшому розірвано. Аналогічні висновки викладені у постанові від 23.02.2023 у справі № 927/84/16(927/1258/21). У цій справі Верховний Суд вирішував питання, чи підлягають поверненню колишньому забудовнику на підставі частини третьої статті 652, статті 1212 ЦК України сплачені ним пайові внески за договором пайової участі, який було розірвано в судовому порядку через обставини звернення стягнення на земельну ділянку, на якій планувалось будівництво будинку.

55. Ці висновки стосуються випадків, коли відповідачем є особа, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. І не застосовується до відносин, пов`язаних з лізингом, коли набуті грошові кошти були сплачені третій особі, що було обумовлено договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Верховний Суд вважає, що суди правильно застосували норми частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", частини першої статті 808 ЦК України. Норми частини першої, третьої статті 1212 ЦК України не підлягає застосуванню. Висновки Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 910/13367/19, на які посилався скаржник, не є релевантними до спірних правовідносин.

59. З огляду на наведене Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

60. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачку згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 910/12284/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко