П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1307/23

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Шевчук О. А., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач, Департамент), в якому просив:

-визнати незаконною бездіяльність щодо невжиття заходів із призначення i проведення службового розслідування за скаргою на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП від 10.10.2022;

-зобов`язати, згідно Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», призначити проведення службового розслідування щодо обставин, викладених у скарзі ОСОБА_1 , яка подана 10.10.2022 до Департаменту щодо порушення службової дисципліни поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП, старшим сержантом поліції ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП, старший сержант поліції ОСОБА_2 склав щодо нього протиправний протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 5 статті 122 КУпАП, що виразилося у порушенні пункту 8.3 ПДР, та протиправно вилучив посвідчення водія.

Позивач вказує, що Малиновський районний суд міста Одеси, розглядаючи даний протокол, 08.08.2022 ухвалив рішення у справі № 521/10261/22, де закрив провадження в адміністративній справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 указує, що 10.10.2022, з метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів, він звернувся до Департаменту зі скаргою на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП.

Позивач вважає, що відповідач належним чином не відреагував на його скаргу про порушення службової дисципліни поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , не провів службової перевірки та не вжив заходів дисциплінарного реагування щодо протиправних дій вказаного працівника.

На думку ОСОБА_1 бездіяльність Департаменту порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку письмового провадження, позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо невжиття заходів із призначення та проведення службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 10.10.2022 на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП.

Зобов`язано Департамент, відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», призначити проведення службового розслідування щодо обставин, викладених у скарзі ОСОБА_1 , поданій 10.10.2022 до Департаменту, щодо порушення службової дисципліни поліцейським взводу № 1 роти 1 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 .

Суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що факт наявності/відсутності в діях працівника поліції дисциплінарного проступку, може встановити лише дисциплінарна комісія під час проведення відповідного службового розслідування, з дотриманням, усіх необхідних стадій та процедур, відбиранням пояснень поліцейського та інших осіб, які мають відношення до відповідних обставин.

Суд зауважив, що протилежного відповідач не довів, у зв`язку з чим визнав його бездіяльність протиправною.

Суд зазначив, що розгляд скарги у форматі службової перевірки, замість службового розслідування, як то передбачено приписами чинного законодавства, а також прийняття рішення у форматі листа від 25.10.2022 за № К-3777/41/13/03/02-22, у відповідь на скаргу ОСОБА_1 , суперечить приписам чинного законодавства.

На думку суду першої інстанції, наявність або відсутність підстав для накладення дисциплінарного стягнення та наявність чи відсутність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, має бути встановлена дисциплінарною комісією та відображена безпосередньо у висновку службового розслідування, який за своєю правовою природою є відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень, у тому числі, у розумінні приписів статті 2 КАС України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

По-перше, в апеляційній скарзі Департамент зауважує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, у зв`язку з чим, на думку скаржника, суд мав би застосувати наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 КАС України.

Скаржник вважає, що виникнення спірних правовідносин відбулося 07.07.2022, під час складення адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Скаржник наполягає на тому, що право на звернення не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, скаржник зазначає, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Далі, скаржник зазначає, що не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).

За твердженням скаржника, скарга ОСОБА_1 правомірно була розглянута у порядку Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі -Закон № 393/96-ВР) та у Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України№ 930 від 15.11.2017 (далі Порядок №930) відповідно до їх положень.

На думку скаржника саме цими нормативними актами регулюється порядок розгляду скарги, поданої ОСОБА_1 у порядку Закону № 393/96-ВР.

Департамент відзначає, що після проведення службової перевірки інформації, яка викладена в скарзі ОСОБА_1 , згідно положень Закону № 393/96-ВР та Порядку №930, позивачу та його адвокату були надані відповіді.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував та не надав правову оцінку тому факту, що ані у зверненнях, які надходили від ОСОБА_1 та його адвоката Ковчук В.М. до Департаменту, ані у позовній заяві, позивач не надав жодного доказу (фото та/або відеозаписів), стосовно порушення працівниками УПП в Одеській області ДПП вимог чинного законодавства України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить в задоволенні останньої відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

07 липня 2022 року поліцейський взводу № 1 роти 1 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Сафоненко А.В. зупинив транспортний засіб LAND ROVER НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та склав, щодо останнього, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 019792 від 07.07.2022, а також вилучив посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 01.04.2016.

Адміністративне правопорушення виразилося у порушенні водієм пункту 8.3 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 5 статті 122 КУпАП.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2022 року у справі № 521/10261/22, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підставами для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП, суд указав, що ОСОБА_1 не створював аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху, що підтверджується відсутністю у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 019792 від 07.07.2022, відомостей про свідків та/або потерпілих, зазначення інших даних щодо учасника дорожнього руху, який спричинив гальмування, змінив швидкість руху чи вчинив інші дії з метою уникнення зіткнення.

Окрім того, суд заявив про відсутність доказів (фото чи відео), що підтверджують здійснення позивачем правопорушення.

10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту зі скаргою на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.10.2022, Департамент направив йому листа від 25.10.2022 за № К-3777/41/13/03/02-22, в якому надав відповідь на вказану скаргу та зазначив, що відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР проведена об`єктивна та всебічна перевірка інформації, що зазначена у скарзі.

Відповідач у листі повідомив, що ході проведення перевірки, для отримання додаткових відомостей, був поданий рапорт до сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Одеській області ДПП про отримання відеозаписів з портативних відеореєстраторів наряду поліції під час подій, які мали місце 07.07.2022.

Однак, як зазначив Департамент, відеозаписи, на момент отримання запиту, знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2013.

До того ж, указаним листом відповідач повідомив про те, що за результатами проведеної перевірки, порушень з боку поліцейського полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції Сафоненко А.В. не встановлено.

ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі незгоди з результатами розгляду його скарги, згідно статей 16, 17 Закону № 393/96-ВР, він має право звернутися в порядку підлеглості до вищого органу, або до суду, відповідно до чинного законодавства.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на перший довід апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та не застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, передбачених статтею 123 КАС України, колегія суддів керується наступним.

Згідно частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 5 статті 122 КАС України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, слід з`ясувати коли розпочався перебіг цього строку та чи дотримано позивачем строк звернення до адміністративного суду.

Так, згідно обставин справи, ОСОБА_1 оскаржує дії Департаменту стосовно неналежного розгляду його скарги поданої до Департаменту 10.10.2022, відповідь на яку, надана листом Департаменту від 25.10.2022 за № К-3777/41/13/03/02-22.

Колегія суддів зауважує, що обставини, викладені у скарзі, поданій ОСОБА_1 до Департаменту не є предметом даного спору, а тому скаржник помилково стверджує, що виникнення спірних правовідносин відбулося 07.07.2022, під час складення адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 щодо притягнення, останнього, до адміністративної відповідальності.

Натомість, предметом даного спору є протиправна, на думку ОСОБА_1 , є бездіяльність Департаменту щодо непризначення та непроведення службового розслідування за його скаргою від 10.10.2022 на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП.

Досліджуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів установила, що ОСОБА_1 зі скаргою на дії поліцейського звернувся до Департаменту 10.10.2022.

До суду першої інстанції із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання Департаменту призначити проведення службового розслідування щодо обставин, викладених у скарзі, позивач звернувся 24.01.2023.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями статті 122 КАС України.

Наведене свідчить, що підстави для застосування наслідків пропуску строку, визначених статтею 123 КАС України, відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи.

Далі, в апеляційній скарзі Департамент зазначає про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893.

Скаржник вважає, що скарга ОСОБА_1 правомірно розглянута відповідно до положень Закону № 393/96-ВР та Порядку № 930.

Натомість, позивач стверджує, що його скарга протиправно була розглянута у порядку Закону № 393/96-ВР та не згодний з тим, що за фактом розгляду його звернення поліцейський УПП в Одеській області ДПП не притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідаючи на вказаний довід апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно положень статті 8 Закону № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Основні обов`язки поліцейського закріплені у частині 1 статті 18 Закону №580-VIIІ, згідно якої поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до положень статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Отже, збирання, перевірка та оцінка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського відбувається під час проведення службового розслідування.

Звертаючись до положень Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі Порядок №893), на який посилався суд першої інстанції, колегія суддів встановила таке.

Згідно пункту 1 Розділу І Порядку № 893, цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно абзацу 2 пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пункт 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначає, що службове розслідування призначається за наявності даних про:

-внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

-повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

-надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

-ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

-недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

-недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

-втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

-розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

-порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

-перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку;

-здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.

Дослідивши зміст скарги ОСОБА_1 , поданої до Департаменту 10.10.2022 стосовно протиправних дій працівника поліції УПП в Одеській області ДПП, колегія суддів не встановила жодної з перелічених у пункті 2 розділу ІІ Порядку № 893 обставин.

До того ж, зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що останній вважає, що протиправна поведінка поліцейського має місце у зв`язку з протиправним складенням протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача та протиправним вилученням посвідчення водія. Факт протиправності, за твердженням позивача, підтверджується постановою Малиновського районного суду від 08.08.2022 у справі 521/10261/22, якою суд закрив провадження в адміністративній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З цього приводу слід зазначити, що складення протоколу, це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що законодавче регулювання спірних правовідносин свідчить, що скасування в судовому порядку постанови або протоколу у справі про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язку відкриття дисциплінарного провадження та притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 на протиправні дії працівника УПП в Одеській області ДПП, вбачається що така подана у порядку Закону № 393/96-ВР, що підтверджується матеріалами справи.

Звертаючись до положень Закону № 393/96-ВР, колегія суддів встановила, що частина 1 статті 1 цього Закону визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу положень статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Стаття 4 Закону № 393/96-ВР встановлює, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 16 Закону № 393/96-ВР передбачає, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Стаття 19 Закону №393/96-ВР встановлює обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

-об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

-у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

-на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

-скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

-забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

-письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

-вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

-у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

-не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

-особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як мовилося вище, скаржник наполягає на тому, що скарга ОСОБА_1 була правомірно розглянута у відповідності до положень Порядку № 930, а також на тому, що відсутні підстави для розгляду вказаної скарги у відповідності до положень Порядку №893.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.11.2017 № 930 затверджений Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, (вище і далі Порядок № 930).

Цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Відповідно до пункту 5 Розділу 1 Порядку № 930, громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Відповідно до пункту 13 Розділу І Порядку № 930, усі звернення громадян, що надходять до органів (підрозділів) поліції, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею З Закону України «Про звернення громадян» видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги:

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 930, звернення, оформлені належним чином, підлягають реєстрації, під час якої зверненню надається відповідний індекс (реєстраційний номер), який починається кожного року з першого номера.

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 Розділу ІV Порядку № 930, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень:

1) прийняти до розгляду;

2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції;

3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення;

4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону №393/96-ВР.

Як встановлено судом апеляційної інстанції у відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 10.10.2022, відповідно до вищенаведених положень № 393/96-ВР та Порядку № 930, Департамент надав відповідь 25.10.2022, якою повідомив, що в ході проведення перевірки порушень з боку поліцейського УПП в Одеській області ДПП не встановлено.

З аналізу положень Закону № 393/96-ВР, Дисциплінарного статуту, Порядку №930 та Порядку № 893 колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для розгляду скарги ОСОБА_1 відповідно до положень Порядку № 893, як зазначив суд першої інстанції, відсутні.

Наведене свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про порушення порядку розгляду скарги позивача є помилковим.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність Департаменту стосовно не вжиття заходів із призначення та проведення службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 , та зобов`язання відповідача провести службове розслідування відносно обставин, викладених у поданій 10.10.2022 скарзі ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

На думку колегії суддів, відповідач правомірно розглянув скаргу позивача відповідно до положень Закону № 393/96-ВР та Порядку № 930, надав відповідь стосовно заявлених у скарзі питань, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльність Департаменту та зобов`язання призначити проведення службового розслідування - відсутні.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.

Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя О. А. Шевчук

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 22.11.2023.