ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокуСправа №160/17626/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області надруковану двома документами 1) №Ф-3236-51у від 17.02.2020 в розмірі 8262 грн 54 коп; 2) № Ф-3236-51/62у від 06.12.2021 в розмірі 37788,74 грн про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 46050,54 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно складені податкові вимоги та надіслані до органів виконавчої служби для виконання. Посилаючись на правову позицію у справі №260/81/19 зазначає про те, що незважаючи на наявність у нього статусу фізичної особи підприємця з 11.10.2011, обов`язку щодо сплати єдиних внесків протягом 2018-2020 років він не має, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність у спірний період, та відповідно, відсутні об`єкт та база нарахування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у термін встановлений для подачі відзиву на позов, належним чином засвідчені копії:

- вимог № Ф-3236-51/62у від 06.12.2021 в розмірі 37788,74 грн, №Ф-3236-51у від 17.02.2020 в розмірі 8262 грн 54 коп;

- доказів направлення на адресу позивача та отримання останнім вимог № Ф-3236-51у від 17.02.2020 в розмірі 8262 грн 54 коп та № Ф-3236-51/62у від 06.12.2021 в розмірі 37788,74 грн.

Судом також зазначено, що питання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено після надходження від відповідача витребуваних доказів.

18.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні. Зокрема, зазначає, що за даними ІКС «Податковий блок», за позивачем обліковується податковий борг, позивач обліковується на загальній системі оподаткування, а тому є платником ЄСВ. До відзиву надані витребувані судом докази.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі № 160/17626/23 задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 витребувано у ОСОБА_1 засвідчені належним чином копії довідок за формою ОК-5 та ОК-7 за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

17.11.2023 від позивача надійшли витребувані судом документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 11.10.2011 року за №22247770001079493. Перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра). Дата взяття на облік 01 лютого 2013 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 20.05.2021 року зареєстровано запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.

За даними інформаційної системи податкового органу станом на 14.08.2023 року у позивача в ІКП - 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн., внаслідок автоматичного нарахування платнику грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а саме:

- автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448,00 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за 1 кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за Il кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.042021 за I кв. 2020 року у сумі 2078,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за II кв. 2020 року - у сумі 1039,06 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за III кв. 2020 року - у сумі 3178,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року - у сумі 2200,00 грн

Контролюючим органом складені вимоги від 17 лютого 2020 року №Ф-3236-51 на суму 8262,54 грн, № Ф-3236-51/13-05/62 від 06.12.2021 на суму 37788,74 грн.

Відповідачем вказані вимоги направлені до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для виконання.

Не погоджуючись із вимогами про сплату боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ(у редакції Закону №1774-VIIIзі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Позивачем зазначено, що в період, за який нараховано єдиний внесок, господарською діяльністю він не займався.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували цей факт.

Разом з тим, згідно витребуваних судом довідок ОК-5, ОК-7 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про те, що позивач працював на будь-якій найманій праці за цей період (01.01.2017 по 30.12.2020), тобто відсутні відомості щодо сплати за позивача ЄСВ його роботодавцем.

Тобто, в даному випадку, позивач маючи статус ФОП та не здійснюючи господарську діяльність у спірний період, а також не працюючи на іншій найманій праці, взагалі не сплачував ЄСВ у спірному періоді.

В силу частини четвертої статті 4 вказаного Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що особи, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами по інвалідності, звільняються від сплати єдиного соціального внеску, а також від подання звіту, окрім випадку їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності у позивача інвалідності, або про те, що він є пенсіонером, що було б підставою звільнення позивача від обов`язку сплачувати ЄСВ.

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, чинній з 01.01.2018, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до положень частин 2, 3 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами третьою та четвертою статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449(у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі - Інструкція №449).

Згідно пункту 1 розділу VIІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції №449, особливості визначення бази нарахування єдиного внеску для деяких категорій платників, визначених частиною першою статті 4 Закону:

1) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону, які не мають основного місця роботи, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо платники, зазначені у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) і 5 частини першої статті 4 Закону, мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», то такі платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив страховий внесок за них у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому, якщо роботодавець (резидент Дія Сіті) за таких осіб сплатив страховий внесок за місяці звітного періоду у розмірі менше ніж мінімальний страховий внесок, то такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік як фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичних осіб - підприємців.

Такі особи визначають базу нарахування єдиного внеску як фізичні особи - підприємці у порядку, визначеному статтею 7 Закону, залежно від категорії платника єдиного внеску;

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №449 для платників, зазначених, зокрема у п.4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У відповідності до пункту 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У ході судового розгляду даної справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги є наявність в інформаційній системі податкового органу заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн станом на 14.08.2023 року, на суму якої оформлено спірну вимогу.

Отже, наведене свідчить про те, що винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу відповідає положенням Закону № 2464-VІ. При формуванні спірної вимоги контролюючим органом було дотримано вимоги, передбачені Інструкцією №449.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, складені відповідачем за період з 01.01.2017 по 30.12.2020, є правомірними, прийнятими на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законами України.

Що ж до позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 46050,54 грн, суд зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, а тому її задоволення прямо залежить від задоволення вимоги про скасування вимог.

Враховуючи, що суд не знайшов підстав вважати протиправними оспорювані позивачем вимоги про сплату боргу, у задоволенні вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 46050,54 грн також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 20.11.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна