П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9447/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

21 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просила:

- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (рішення №222-30014484 від 20.12.2021) в поновлені позивачу пенсії по інвалідності з дитинства;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до висновку МСЕК про поновлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що є інвалідом з дитинства 2-ої групи (психічне захворювання). Вказує, що до повноліття вона отримувала соціальну допомогу, а з досягнення 18 років їй було призначено пенсію по інвалідності, яку вона отримувала від відповідача до лютого 2013 року, тобто до закінчення терміну дії довідки про інвалідність. Рішенням МСЕК від 24.11.2021 поновлено інвалідність 2-ої групи з дитинства у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача для поновлення пенсії. Рішенням ГУ Пенсійного фонду України в м.Києві №222030014484 від 20.12.2021 за підписами начальника відділу призначення пенсій та головного спеціаліста відділу призначення пенсій Носалюк Л.О., відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Позивач такі дії відповідача вважає протиправними. Наголошує, що враховуючи настання у неї інвалідності з дитинства, вона має право на пенсію по інвалідності за наявного стажу один рік на час настання інвалідності.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 17.12.2021 про поновлення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дитинства 2 групи відповідно до поданих документів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

27 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа ГУПФ України в Хмельницькій області, позивач є особою з інвалідністю з дитинства із 30.10.1995 до 18 років.

Із 25.10.2000 позивач отримувала соціальну пенсію по інвалідності з дитинства 2 групи.

Відповідно до довідки МСЕК №288265 від 26.04.2001 позивачу первинно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.05.2002.

Відповідно до довідки МСЕК №275971 від 03.07.2002 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.08.2005.

Відповідно до довідки МСЕК №061993 від 27.09.2005 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.10.2007.

Листом від 10.11.2012 ГУПФ України в Хмельницькій області повідомило позивача, що з 01.01.2006 відповідно до змін до етапі 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне надомне страхування" особи, які на момент звернення за перерахунком пенсії мають страховий стаж можуть звертатись до Пенсійного фонду України щоб перерахувати пенсію згідно вищевказаного закону. Зазначило, що до 23 років необхідно мати 2 роки страхового стажу. За даними пенсійної справи та копії трудової книжки страховий стаж складає 8 місяців (з 20.01.2005 по 01.10.2005 на посаді "лаборант дитячої школи мистецтв"). Що стосується зарахування до страхового стажу періоду стаціонарного навчання висловлено прохання з копією диплома та заявою звернутись до Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Відповідно до довідки МСЕК від 24.11.2021 №539524 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 24.11.2024.

17.12.2021 позивач звернулася до ГУПФ України в Хмельницькій області із заявою про поновлення пенсії по інвалідності з дитинства 2 групи.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУПФ України в м.Києві та результатом розгляду якої прийняло рішення №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Про вказане рішення ГУПФ в Хмельницькій області повідомило позивача листом від 23.12.2021.

Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1058 загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із п.1 та п.4 ст.8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положенням ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч.ч.2 та 2 ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст.32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Положеннями ч.1 ст.32 Закону №1058-IV встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для призначення позивачу пенсії по інвалідності необхідне одночасне дотримання умов:

- встановлення інвалідності;

- наявність страхового стажу відповідно до віку на час настання інвалідності, або на день звернення за пенсією, що визначений ч.1 ст.32 Закону №1058-IV.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач є особою з інвалідністю з дитинства.

Первинно інвалідність з дитинства 2 групи згідно з довідкою МСЕК встановлена позивачу 26.04.2001.

На той час вона досягла віку 17 років, тобто вона підпадає під умови коли достатньо мати 1 рік страхового стажу для призначення вказаного виду пенсії.

Так, судом першої інстанції вірно враховано, пенсія виплачувалася позивачу до лютого 2013 року.

Із трудової книжки позивача видно, що із 20.01.2005 по 01.10.2005 позивач працювала на посаді лаборанта в школі мистецтв.

Відповідно до уточнюючої довідки із 01.09.2001 по 07.07.2003 позивач навчалася в Університеті економіки і підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Вказані обставини свідчать про те, що на момент досягнення 23 річного віку у позивача був 1 рік страхового стажу.

Усі вище перелічені документи надавалися пенсійному органу.

За приписами ч.3 та ч.4 ст.25 Закону України "Про пенсійне забезпечення" якщо було набуто стажу роботи, необхідного для відповідної вікової групи, і робота продовжувалась при переході до наступної вікової групи, то умова про стаж вважається виконаною незалежно від вимог, встановлених для наступної вікової групи. Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно із ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що при прийнятті рішення про відмову у поновленні пенсії пенсійний орган не дотримався приписів ч.2 ст.2 КАС України та не з`ясувавши всіх обставин та умов помилково дійшов висновку про те, що у позивача відсутність необхідний страховий стаж.

При прийнятті рішення суд враховує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що рішення ГУПФ України в м.Києві №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно скасувати як протиправне і доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків.

Слід також врахувати, що відповідно до ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.п.1-3 п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно із п.4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз.1 п.4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України слід застосовувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення пенсії по інвалідності, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Відтак, судом першої інстанції обрано правильний спосіб відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання ГУПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути її заяву щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до поданих документів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно дост.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.