ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 р. Справа № 480/7574/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 13.01.23 по справі № 480/7574/22

за позовом ОСОБА_1

до Чопського прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 )

третя особа: Начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) лейтенант ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін), третя особа: начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) лейтенант ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Чопського прикордонного загону в особі начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону, військова частина НОМЕР_1 , лейтенанта Олега Хомича від 01.11.2022 про відмову йому в перетинанні державного кордону України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що згідно повідомлення деканату факультету матеріалів, металургії та вторинної переробки Технічного університету в м. Кошице, Словакія, він зарахований на навчання у вказаному університеті і є студентом даного Технічного університету денної форми навчання. Навчальний рік в університеті починається з 01.09.2022, тому повинен був прибути до університету до 01.09.2022 та надати атестат про повну загальну середню освіту. Однак, у зв`язку з введенням воєнного стану він не зміг своєчасно виїхати до університету на навчання.

Повідомив, що після отримання довідки для виїзду за кордон, виданої Сумським районним військовим комісаріатом Сумської області, для здобуття вищої освіти в Словаччині та про зняття з військового обліку, він 01.11.2022 прибув у міжнародний пункт пропуску, надав наявні документи, проте рішенням відповідача від 01.11.2022 йому безпідставно відмовлено у перетинанні державного кордону.

Вважає, що згідно із рішенням голови Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №23-7913/0/06-22, обмеження щодо заборони на виїзд за межі території України на період дії правового режиму воєнного стану не застосовується до громадян України, чоловіків від 18 до 60 років, які є здобувачами фахової передвищої та вищої освіти, що навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.

При цьому посилається на лист головнокомандуючого Збройних Сил України від 24.03.2022 за №300/1/С/962, в якому вказано стосовно призовників військовозобов`язаних у військово-облікових документах робити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією) та надання дозволу відповідного керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон.

Крім цього зазначив, що в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які повинні бути подані ним для виїзду за кордон.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування зазначив, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не є тотожним з наявністю права на виїзд за межі України. Відповідно до Правил №57 право на перетин державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації є обмеженим на період дії воєнного стану. У зв`язку з цим наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі не є підставою для виїзду за межі України під час дії воєнного стану. Також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 вступив на навчання після оголошення воєнного стану на нього не розповсюджується правила встановлені на підставі Листа Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного (№ 300/1/С/962 від 24.03.2022 та № 300/14/С/3079 від 03.04.2022) оскільки ці правила було встановлено для студентів які виїжджають за кордон саме для продовження навчання. У зв`язку з цим вважає Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку від 01.11.2022 законним та прийнятим у межах повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданого 20.10.2012 виданий Сумським РС УДМС України в Сумській області.

22.11.2019 позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 .

Згідно повідомлення деканату факультету матеріалів, металургії та вторинної переробки Технічного університету в м. Кошице, Словакія, позивач зарахований на навчання і є студентом даного Технічного університету денної форми навчання.

Згідно довідки №2/2512 Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.10.2022 ОСОБА_1 , відповідно до вимог абз.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" має право на відстрочку від призову на строкову військову службу та відповідно до вимог Закону №3543-ХІІ не підлягає призову під час мобілізації, на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання закордоном не має.

01.11.2022 ОСОБА_1 з метою перетину державного кордону для навчання прибув до Міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України "Малий Березний".

01.11.2022 рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) лейтенантом Олегом Хомичем відмовлено у перетинанні громадянину ОСОБА_3 .

Зазначено, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 «Про введення воєнного стану в Україні», щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина , передбачених ст. 33 Конституції України, відповідно до постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану в якості здобувача фахової передвищої та вищої освіти асистента-стажиста аспіранта та докторанта які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що відповідач при прийнятті рішення від 01.11.2022 про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Правовою основою введення воєнного стану відповідно дост.2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»єКонституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

В Указі Президента України про введення воєнного стану згідно зіст. 6 Закону №3543-ХІІсеред іншого зазначаються зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану іззазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (пункт 5 частини першої цієї статті).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022(далі - Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого продовжена.

Пунктом 2 Указу №64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України,Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбаченіЗаконом України "Про правовий режим воєнного стану"заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цьогоУказувстановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовогорежиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнногостану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, Президент України на виконання пунктів 1, 17, 20 ч.1ст. 106 Конституції УкраїниприйнявУказ, який фактично запровадив особливий правовий режим воєнного стану. У свою чергу вказаний правовий режим в силуЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»є правовою основою запровадження певних обмежень для конституційних прав і свобод громадянз встановленням чітких критеріїв запровадження таких обмежень у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбаченихуказом Президента Українипро введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Тобто, повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів, делеговане самест. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначені приписамист. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема:

- правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно доКонституції Українита цьогоЗакону;

- в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другоюст. 64 Конституції України;

- у процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров`я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).

Тобто вказані приписист. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»дозволяють дійти висновків, що в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану цим Законом визначено правовий статус громадян, обмеження їх прав та гарантій їх здійснення. Такі обмеження прав у свою чергу характеризуються законністю мети, легітимністю підстав таких обмежень, обсягом прав, які підпадають під такі обмеження, межі, визначені тимчасовим періодом дії особливого режиму воєнного стану. Вказане цілком узгоджується з приписамист. 64 Конституції України, норми якої знайшли своє продовження у правовому регулюванніЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Колегія суддів звертає увагу, що Україна відповідно дост. 24 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»поінформувала Генерального секретаря ООН та іноземні держави нотою No. 4132/28-110-17626 від 28.02.2022 щодо обсягу застосування тимчасового відступу України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, Україна не відмовлялась від виконання вимогст. 33 Конституції України, а обмеження цього права вимагало відмови від зобов`язань за статями 12-13 Пакту, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Також Генерального секретаря ООН попередили, що заст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть запроваджувати та здійснювати певні заходи, що пов`язані із відступом від зобов`язань за статтями 3, 8 (пункт 3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту та статей 4 (пункт 3), 8, 9, 10 ,11, 13, 14, 16, ст. 1, 2 Додаткового протоколу, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Приписист. 6 Закону України «Про прикордонний контроль»визначають загальні процедури прикордонного контролю, серед яких зокрема передбачено: перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша); початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України (частина друга); пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина третя).

Пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, який прийнятий відповідно до п. 6 ч.1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

З огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першоюст. 33 Конституції Україниконституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами ст. 64 Основного Закону.

Зі змісту ст.17,65 Конституції Українивбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений уКонституції Україниобов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Такий правовий висновок викладений уРішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019).

Тобто громадяни наділені не тільки правами, а й обов`язками, які закріплені на рівніКонституції України. Одним із таких обов`язків згідност. 65 Конституції Україниє захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Закон №3543-ХІІвстановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Офіційне оголошення воєнного стануУказом Президента Українизумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади.

Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 1, 17, 20 ч.1ст. 106 Конституції Україниоголошено проведення загальної мобілізації.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно із вимогамиЗакону України «Про військовий обов`язок і військову службу»на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті20,22цьогоЗакону).

Мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться (частина першастатті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

В контексті виконання конституційного обов`язку громадян під час мобілізації в умовах правового режиму воєнного стану ч. 1ст. 26 Закону №3543-ХІІвстановлено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно з законодавством.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки визначені приписамист. 22 Закону №3543-ХІІ, серед яких, зокрема частиною шостою цієї статті, визначено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Приписист. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписи ч. 4 цієї ж статті визначають, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).

Згідно із приписами ч. 5 вказаної статті зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України.

Військовий облік відповідно до п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921(далі - Порядок № 921), є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

З метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов`язаних (п. 5 вказаного Порядку).

Військовий облік згідно із п. 16 цього Порядку ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Відповідно до абз. 20 п. 56 Порядку № 921 про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Таким чином, Порядок № 921 визначає перелік військово-облікових документів для призовників і військовозобов`язаних, а також свідчить про те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.

Колегія суддів зазначає, щоЗакон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, це не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставіЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»таЗакону №3543-ХІІ, які є спеціальними для цього періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач на паспортний контроль пред`явив: паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_5 , виданий 22.11.2019; рішення про результати процедури зарахування на навчання в Технічний університет в Кошице від 31.08.2022; довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, видану Сумським РТЦК та СП у м. Суми від 26.10.2022 №2/2512; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 видане 08.04.2019 Сумським РВК з відміткою про взяття на військовий облік.

Інших документів, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, у позивача не було.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІпередбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 3 якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

За приписами ч. 2ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цьогоЗаконута інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запровадженіЗаконами України «Про правовий режим воєнного стану»та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, якими визначено окремі категорії груп осіб, яким перетин Державного кордону України у цих умовах дозволений (пункти 2-1 - 2-17).

Пунктом 2 Правил передбачено, що у випадках, визначених законодавством для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Отже, законодавством встановлена загальна умова для всіх громадян України для перетину державного кордону крім паспортних документів в передбачених законодавством випадках також мати підтверджуючі документи.

Категорія «військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» визначенаст. 23 Закону №3543-ХІІ, відповідно до абзацу другого частини третьої якої, до цієї категорії належать, зокрема, «здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти».

При цьому цитоване формулювання не ділить осіб, які є здобувачами освіти, на тих, що навчаються у національних чи закордонних закладах освіти.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 №383, якою було включено пункт 2-6, набрала чинності 01.04.2022 та була чинною лише протягом одного цього дня, оскільки того ж дня постановою Кабінету Міністрів України №399 (яка набрала чинності 02.04.2022) пункт 2-6 доповнено реченням такого змісту: «Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 ч.3ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У цій редакції пункт 2-6 не дозволяє здобувачам освіти перетинати кордон у вказаний період.

Судом встановлено, що довідкою Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.10.2022 №2/2512 визначено, що ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону №3543-ХІІ має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має.

Питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.

Стаття 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу регулює питання відстрочки від призову на строкову військову службу, а ст. 23 Закону №3543-ХІІ щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11.04.2022 №230/2022 та від 30.09.2022 № 678/2022.

Крім того, у подальшому Законом України від 18.10.2022 № 2678-IX Про внесення зміни до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану Закон України Про військовий обов`язок і військову службу доповнено статтею 18-1, якою визначено особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану.

Відповідно до ч.1,3 ст. 18-1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.

Наявність вказаної у довідці територіального центру комплектування та соціальної підтримки відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Щодо доводів позивача в частині того, що відповідачем не вказано конкретного переліку документів, які необхідно було надати для виїзду за кордон, колегія суддів зазначає таке.

Оскаржуване рішення від 01.11.2022 відповідає формі, затвердженійнаказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967. У рішенні наведено персональні дані позивача, вказано правову підставу його прийняття, а саме:Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; вказано, що громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідност.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»та «Правил перетинання державного кордону громадянами України» затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995так як вищезазначений громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину Держаного контролю.

Такими документами, зокрема, могли бути документи, які визначені Правилами перетинання державного кордону громадянами України, та які могли б підтверджувати визначені цими Правилами підстави для виїзду з України під час дії воєнного стану.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.

Щодо посилання учасників справи на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 № 23-6855/0/6-22-вих та листи Головнокомандуючого Збройних Сил України від 24.03.2022 № 300/1/C/962 та від 03.04.2022№ 300/1/C/1079, та посилання апелянта на роз`яснення, розміщених на офіційному сайті Держприкордонслужби, то колегія суддів зазначає, що вказаними листами та роз`ясненнями не може регулюватися правовий режим перетину кордону під час дії воєнного стану, оскільки, як зазначено вище, такими повноваженнями, відповідно до закону, наділений Кабінет Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач вступив на навчання у закордонний вищий навчальний заклад після 24.02.2022, то він не є студентом, який продовжує навчання у розумінні розпоряджень голови Державної прикордонної служби України, тобто що особа стала студентом до початку введення воєнного стану і оголошення проведення загальної мобілізації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №380/16876/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вище зазначене та положення вище зазначених правових норм, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.11.2022 про відмову в перетинанні громадянином України ОСОБА_1 01.11.2022 Державного кордону України.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року по справі № 480/7574/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін