Справа № 369/15492/21

Провадження №2/369/1020/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. перебувала цивільна справа № 369/15492/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. № 161 від 25.09.2023 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/15492/21 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчку А.Я.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька та призначено підготовче судове засідання на 07.02.2024 року об 12 годині 50 хвилин.

09.08.2023 року судді Ковальчук Л.М. позивачем ОСОБА_1 було поданозаяву прозабезпечення позовуза вх.№37994,згідно якоїпросив вжити заходів забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_3 , 2018 р.н., в супроводі матері або інших осіб крім батька ОСОБА_1 , перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи № 369/15492/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського району в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною.

11.09.2023 року позивачем ОСОБА_1 було подано доповнення до заяви про забезпечення позову за вх.№42627, згідно якої просили: заборонити ОСОБА_3 перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи № 369/15492/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського району в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною.

В обґрунтування заяви вказує, що Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №369 від 11 серпня 2023 року «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 », було затверджено Висновок органу опікита піклування. Даним розпорядженням встановлено наступний графік участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої ОСОБА_4 , 2018 року народження:

« ОСОБА_2 попереджає батька дитини - ОСОБА_1 , про дату свого приїзду засобами телефонного зв`язку за два дні до приїзду в м. Київ;

У період перебування у місті Києві:

- щоп`ятниці, мати - ОСОБА_2 , забирає малолітню ОСОБА_3 з дитячого садочку/місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та повертає в понеділок до дитячого садочку або за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 :

- тиждень спільного відпочинку на території України влітку з 14.08.2023. матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні;

-можливість привітатисвою донькуз днемнародження ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.00 до 12:00 (якщо в цей час вона перебуватиме в садочку, або за місцем проживання, з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ).

- тиждень спільного відпочинку на території України в жовтні з 07.10.2023 по 14.10.2023). матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні.

Отже, доволі тривалий час дитина залишається без нагляду батька відповідно затвердженого графіку.

Зауважує, що відповідно до відповіді на адвокатський запит, копія якої подана до цієї заяви, за замовленням ОСОБА_2 виготовлено ОСОБА_3 проїзний документ для виїзду за кордон (паспорт).

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 вже замовила (та їй його виготовили), свіжий паспорт для дитини, анулювавши наявний «свіжий» паспорт на дитину, який тато виготовив в листопаді 2022 р. І це відбувалось одночасно з тим, що всім розповідала, що планує з дитиною бути на території України до закінчення в Україні судів.

У своїй заяві ОСОБА_2 від 14/07/23 вх. №100/09/0-970 до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Служба), яка чомусь була екстрено винесена для розгляду на Комісії у справах дітей та задоволена 02 серпня 2023року, ОСОБА_2 просила, а Комісія одностайно підтримала, а Голова Голосіївської РДА ОСОБА_5 підписав відповідне розпорядження №369 від 11/08/23, не зважаючи на офіційне звернення ОСОБА_1 до нього 07/08/23 з наполегливим проханням аргументованим доказами не робити цього перед тим, як не буде досліджена ситуація.

Вказує,що через2дні післязасідання Комісії ОСОБА_2 замовляє закордоннийпаспорт надитину,а вже08/08/23він бувготовий доотримання.

Це можна було спостерігати у відкритих джерелах на сайті міграційної служби, що позивач і зробив.

Також, через декілька днів після засідання Комісії ОСОБА_2 вимагала віддати їй доньку на вихідні, не дочекавшись затвердження розпорядження у порядку, передбаченому законодавством. Те, що тато вже порушує виконання рішення Комісії, вона намагалась фіксувати в поліції, хоча на виконання рішення Комісії їй було запропоновано спілкування з донькою.

Зважаючи на те, що у рішенні комісії відсутнє посилання на місце виконання такого розпорядження, ОСОБА_1 виконував дане розпорядження, не перешкоджаючи спілкуванню з дитиною за місцем свого проживання відповідно до багато разів згаданої Ухвали Києво-Святошинського районного осуду Київської області, але ОСОБА_2 сама відмовилась його виконувати, а лише викликала поліцію та влаштовувала скандал.

За вказаних обставин позивач вважає, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову та просить заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В порядку ч.1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1ст.152 ЦПК України.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вказана правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Суд, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, вважає, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у суду немає, зважаючи на наступне.

Згідно із пунктом 3 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

За правиламистатті 19 СК України, у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

За правиламистатті 141 СК Українимати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно частини першої статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (стаття 158 СК України) або судом (стаття 159 СК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 158 СК Україниза заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно із вимогами частин першої, другоїстатті 159 СК Україниякщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, зі змістустатей 158-159 СК Українислід зробити висновок, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2018 року народження.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені вимоги про забезпечення позову за змістом є тотожними із позовними вимогами про визначення місця способу участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком, що суперечить ч.10ст.150 ЦПК України.

Заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки ініційований позивачем вид забезпечення позову фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування.

Окрім того, вимога позивача про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_3 перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи № 369/15492/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського району в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною суперечать інтересам дитини, забезпечення її безпеки та законодавчо встановлені гарантії під час дії воєнного стану.

При цьому, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях та необґрунтованих побоюваннях про можливе вчинення, начебто, неправомірних дій, які насправді прямо передбачені законом і можуть бути вчинені під час введення на території України воєнного стану в інтересах дитини не лише батьком, але й іншими повноважними особами.

У відповідності до Правил перетину державного кордону громадянами України, затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, абзацдванадцятий пункту23 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2022р.№383 виїзд замежі Українидітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.

При цьому, за для забезпечення інтересів та безпеки дітей Нацсоцслужба протягом трьох робочих днів після погодження дозволу на виїзд за межі України дітей, зазначених в абзацах першому, шостому, дванадцятому та тринадцятому цього пункту, повідомляє про це МЗС із зазначенням держави остаточного перебування дітей.

Після прибуття дітей, зазначених в абзацах першому, шостому, дванадцятому та тринадцятому цього пункту, до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов`язаніпротягом семи робочих днів звернутися до закордонної дипломатичної установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік.

Спрощена процедура перетину державного кордону обумовлена ризиками для життя та здоров`я цивільного населення у зв`язку з введенням воєнного стану, а тому, на думку суду, у разі початку активних бойових дій у регіоні проживання дитини, наявність заборони щодо її виїзду за кордон, не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини й нестиме загрозу для її благополуччя та життя.

Тлумачення наведених вище норм законодавства свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у справі №643/5842/16-ц.

Крім того, згідно Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого2022 року у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.

В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, зокрема з огляду на якнайкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, більше того коли мова йде про інтереси дитини, забезпечення її безпеки та законодавчо встановлені гарантії під час дії воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Андрій ВОЛЧКО