СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1233/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Чаговець А.А., довіреність б/н від 31.12.2023;

від відповідача (апелянта): Кривонос К.А., директор КП "Санепідсервіс" згідно відомостей з ЄДР; Рябко Р.О., ордер серія ВВ № 1031124 від 15.05.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Санепідсервіс", м. Харків (вх.№1806 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 (повний текст складено 17.08.2023) у справі №922/1233/23 (суддя Погорелова О.В.),

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Харків,

до відповідача Комунального підприємства "Санепідсервіс", м. Харків,

про стягнення коштів та зобов`язання виконати обов`язок в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі САРС "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Санепідсервіс" (надалі КП "Санепідсервіс"), в якому, з урахуванням заяви від 06.06.2023, просило суд:

- стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції у розмірі 13855,11грн, з яких: 3965,20грн пені за прострочення надання послуг; 1508,43грн штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів; 2676,00грн штрафу за порушення строків надання документів за результатами надання послуг; 4309,80грн штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання; 1395,68грн пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача;

- зобов`язати відповідача виконати обов`язок в натурі шляхом надання послуг по договору у повному обсязі в сумі 21549,00грн та надати позивачу документи за результатами їх надання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №54-П/2021 від 02.08.2021 в частині повного та своєчасного надання послуг за цим договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 позов задоволено.

Зобов`язано КП "Санепідсервіс" виконати обов`язок в натурі шляхом надання послуг САРС "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування" по договору №54-П/2021 від 02.08.2021 у повному обсязі у сумі 21549,00грн та надати документи за результатами їх надання.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3965,20грн пені за прострочення надання послуг, 1508,43грн штрафу за прострочення надання послуг, 2676,00грн штрафу за порушення строків надання документів за результатами наданих послуг, 4309,80грн штрафу за порушення порядку та строків повідомлення про настання обставин непереборної сили та надання відповідних доказів, 1395,68грн пені за прострочення виконання грошових вимог за претензією позивача та 5368,00грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач в ході розгляду справи надав суду належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, тоді як відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку виконувати свої зобов`язання за договором. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - КП "Санепідсервіс" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції, вважає позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та виконання обов`язку в натурі такими, що не підлягають задоволенню.

Апелянт, зокрема вказує на неправильне застосування місцевим судом положень ст. 614 ЦК України та неврахування відсутності вини відповідача щодо невиконання договірних зобов`язань. При цьому зазначає, що неможливість виконати договір у спірних правовідносинах виникла у зв`язку з суперечливою та недобросовісною поведінкою саме позивача. У свою чергу, відповідачем були створені всі умови для продовження договірних правовідносин, однак позивач їх проігнорував, що свідчить недобросовісність поведінки з його боку. Дії позивача не були спрямовані на відновлення співпраці та продовження договірних правовідносин з відповідачем, а зводились виключно до нарахування штрафних санкцій за договором, що підтверджує відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язання за договором.

За твердженням скаржника, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажору (обставин непереборної сили), до яких відносить зокрема війна. Однак, суд не надав належної правової оцінки обставинам, на які посилався відповідач в ході розгляду справи, зокрема тому, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України листом (довідкою) №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), тому, як зазначає скаржник, вказані обставини є підставою для звільнення останнього від сплати штрафних санкцій.

При цьому, скаржник доводить, що з 24.02.2022 підприємство відповідача призупинило діяльність на підставі відповідного наказу до закінчення воєнного стану на території України. Більшість працівників відповідача були вимушені залишити місто Харків та евакуюватися в більш безпечні населені пункти. Для того, щоб виконати вимоги п. 8.2. договору відповідачу потрібно було направити листи на адресу позивача до 03.03.2022. Однак зробити це в той час було неможливим, оскільки всі мешканці міста Харкова були вимушені рятувати своє життя та здоров`я від масованих обстрілів міста.

За вказаних обставин, апелянт вважає безпідставним та необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт настання для нас форс-мажорних обставин, оскільки ТПП засвідчила такі обставини для всіх суб`єктів господарювання за їх договорами, а отже стягнення штрафу є неправомірним, оскільки дотриматись порядку та строків повідомлення позивача про форс-мажор та надання послуг на момент початку війни в місті Харкові було неможливо.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, окрім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Санепідсервіс" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі на 25.10.2023 о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 26.09.2023 від САРС "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що саме факти ухилення відповідача від виконання умов договору (відсутність фактичних дій на виконання умов договору, відсутність письмових відповідей на вимоги позивача з виконання умов договору, тощо) та факт порушення умов договору відповідачем і стали підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення з позовом до суду. Водночас, допущена бездіяльність з боку відповідача по договору свідчить про відмову від виконання зобов`язань по договору, що обґрунтовано було встановлено в рішенні місцевого суду.

Позивач також зазначає, що відповідно до п. 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 (семи) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі пропущення такого строку, усі посилання сторін на дію обставини непереборної сили вважаються необґрунтованими. Однак, протягом тривалого строку, в який відповідач мав би надавати послуги по договору, до 30.09.2022 від останнього не надійшло жодного листа або повідомлення про перспективи завершення надання послуг по договору.

Крім того, на думку позивача, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, жодним чином не підтверджують того, що саме внаслідок військової агресії рф проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 задоволено клопотання представника КП "Санепідсервіс" адвоката Рябка Р.О. про участь у судових засіданнях у справі №922/1233/23, в тому числі призначеному на 25.10.2023 о 12:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.11.2023 р. об 11:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 приймали участь представники відповідача (апелянта) та позивача.

Представники відповідача (апелянта) підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2021 між АТ "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування" (замовник) та Комунальним підприємством "Санепідсервіс" (виконавець) був укладений договір №54-П/2021 про надання послуг, за умовами якого замовник доручив виконавцю, а виконавець прийняв на себе зобов`язання у терміни, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором надати послуги замовнику (ДК 021:2015 "90730000-3 Відстеження, моніторинг забруднень і відновлення"):

- з визначення вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно-захисної зони підприємства;

- з визначення вмісту забруднюючих речовин в ґрунті в межах санітарно-захисної зони підприємства;

- з визначення рівня шумового навантаження джерел підприємства на селитебну територію для САРС "ЛІКВО" за адресою: м. Харків, вул. Сінна, 32 замовнику, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

За умовами п.1.2. договору виконавець зобов`язується власними силами чи з залученням третіх осіб виконати усі передбачені законодавством дії скеровані на забезпечення одержання результатів виконання об`єму послуг, зазначеного у п.1.1. договору.

У п. 1.3. договору сторони погодили, що послуги є виконаними належним чином в разі проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму з отриманням:

- протоколу випробовувань з визначенням вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно-захисної зони, з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Гранично-допустимих концентрацій хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць", затверджених наказом МОЗ України від 14.01.2020 №52;

- протоколу випробовувань з визначення рівня шумового навантаження джерел підприємств на селитебну територію з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщенні житлових та громадських будинків і на території житлової забудови", затверджених наказом МОЗ України від 22.02.2019 №463;

- протоколу випробовувань з визначення вмісту забруднюючих речовин в ґрунті в межах санітарно-захисної зони з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті", затверджених наказом МОЗ України від 14.07.2020 №1595; "Методичні вказівки з оцінки ступеня небезпеки забруднення ґрунту хімічними речовинами" від 13.03.1987 №4266-87.

Відповідно до п. 1.4. договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором міститься у Технічному завданні, яке є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1) (розділ 1 договору).

У розділі 2 договору сторони обумовили, що загальна вартість послуг, що є предметом цього договору, становить 34929,00грн з ПДВ (п. 2.1 договору).

Вартість послуг визначається на підставі розрахунку вартості послуг (калькуляції, тарифів) або кошторису виконавця (додаток №3 до даного договору) (п. 2.2. договору).

Оплата за фактично надані послуги здійснюється замовником одноразово в розмірі 100% загальної вартості послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг на підставі рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 2.3. договору).

Ціна договору може змінюватися лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою. У разі зменшення обсягів послуг, ніж передбачено п. 1.1. договору за будь-яких обставин, замовник оплачує тільки фактично надані послуги відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами (п. 2.4. договору).

За умовами п. 3.1 договору, виконавець надає послуги у обсязі, визначеному замовником у технічному завданні, згідно календарного плану, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №3) щокварталу протягом п`яти кварталів з дати укладання договору, за умови надання виконавцю необхідних для надання послуг матеріалів (схема розміщення контрольної точки) та доступу до території підприємства для забору зразка ґрунту.

У розділі 4 договору сторони обумовили, що послуги, які є предметом цього договору повинні надаватися виконавцем у повній відповідності до технічного завдання, яке є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1) (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору приймання-передача послуг здійснюється відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за договором та документів, що засвідчують кількість та вартість фактично наданих послуг (рахунок, розрахунок вартості послуг)

Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець повинен видати замовнику:

- протокол випробовувань з визначенням вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно-захисної зони, з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Гранично-допустимих концентрацій хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць", затверджених наказом МОЗ України від 14.01.2020 №52;

- протокол випробовувань з визначення рівня шумового навантаження джерел підприємств на селитебну територію з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщенні житлових та громадських будинків і на території житлової забудови", затверджених наказом МОЗ України від 22.02.2019 №463;

- протокол випробовувань з визначення вмісту забруднюючих речовин в ґрунті в межах санітарно-захисної зони з висновком, щодо відповідності результатів лабораторних досліджень вимогам "Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті", затверджених наказом МОЗ України від 14.07.2020 №1595; "Методичні вказівки з оцінки ступеня небезпеки забруднення ґрунту хімічними речовинами" від 13.03.1987 №4266-87.

За умовами п. 4.5. договору за результатами наданих послуг виконавець не пізніше 5-ти робочих днів з моменту завершення надання послуги складає, підписує та надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг по договору в двох примірниках разом з оформленими протоколами випробовувань, що зазначені в п. 4.4.

Замовник в строк до 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту за відсутності в нього зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг підписує та повертає один його примірник виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень на акт приймання-передачі послуг по договору, замовник негайно засобами електронного зв`язку повідомляє про це виконавця і протягом 5-ти робочих днів з моменту надіслання такого повідомлення виконавцю, складає обґрунтовані заперечення проти підписання акту приймання-передачі наданих послуг з переліком зауважень та запрошує виконавця для складання і підписання акту про недоліки.

У випадку не повернення або необґрунтованої відмови від підписання акту здачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником.

У відповідності до п.п. 9.1, 9.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами або їх повноважними представниками і діє до 30.09.2022, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків та проведення взаєморозрахунків між ними. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання по договору в повному обсязі належним чином.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з цим позовом, позивач посилається на те, що на виконання наведених умов договору відповідач послуги виконав частково, а саме:

- 28.09.2021 за 3-й квартал 2021 року, які прийнято замовником відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідності до календарного плану (додаток №2 договору) і розрахунку вартості послуг (додаток №3 договору) на загальну суму 8169,90грн;

- 02.12.2021 за 4-й квартал 2021 року, які прийнято замовником відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідності до календарного плану (додаток №2 договору) і розрахунку вартості послуг (додаток №3 договору) на загальну суму 5211,00грн.

За надані послуги позивач перерахував відповідачу грошові кошти платіжним дорученням №451772 від 28.10.2021 на суму 8169,00грн та платіжним дорученням №474392 від 30.12.2022 на суму 5211,00грн, а всього на суму 13380,00грн.

Однак, протягом І - ІІІ кварталів 2022 року (в межах строку надання послуг за договором) відповідачем послуги за договором відповідно до календарного плану (додаток №2 до договору) не надавались, незважаючи на інформацію на сайті виконавця про відновлення його діяльності з травня 2022 року. Ініціатива зі сторони виконавця, як зобов`язаної сторони, щодо продовження строку надання послуг по договору також була відсутня. У свою чергу, строк виконання зобов`язань з надання послуг: за 1-й квартал 2022 року тривав до 31.03.2022 включно, за 2-й квартал 2022 року тривав до 30.06.2022 включно, за 3-й квартал 2022 року тривав до 30.09.2022 включно.

Як вказує позивач, станом на дату подання цього позову залишились не наданими послуги за 1-й квартал 2022 року на суму 5211,00грн, за 2-й квартал 2022 року на суму 8169,00грн, за 3-й квартал 2022 року на суму 8169,00грн, а всього на загальну в суму 21549,00грн, яка є грошовим виразом невиконаного основного зобов`язання по договору.

28.10.2022 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. №009.1.1-257, якою позивач вимагав від відповідача виконання усіх передбачених договором зобов`язань та сплати штрафних санкцій за порушення умов договору. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення штрафних санкцій та зобов`язання виконати умови договору в натурі на суму невиконаного основного зобов`язання по договору.

Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення: 3965,20грн пені за прострочення надання послуг; 1508,43грн штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів; 2676,00грн штрафу за порушення строків надання документів за результатами надання послуг; 4309,80грн штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання; 1395,68грн пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 08.08.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1233/23, яким позов задоволено з підстав обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову повністю, натомість колегія суддів вбачає наявність підстав для часткової відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституція України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №54-П/2021 02.08.2021, до правового регулювання за яким застосовуються положення глави 63 ЦК України.

Згідно вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг , якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 905 ЦК України).

У даному спорі позивач, який є замовником за умовами договору про надання послуг №54-П/2021 02.08.2021, просить суд зобов`язати відповідача (виконавця) виконувати передбачений умовами договору обов`язок в натурі, шляхом надання послуг по договору у повному обсязі на суму 21549,00грн та надати позивачу документи, визначені п. 1.3. договору за результатами їх надання.

Із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд встановив, що укладений між сторонами договір не припинив свою дію, є обов`язковим до виконання сторонами, відповідач в односторонньому порядку припинив надання позивачу обумовленої договором послуги за відсутності передбаченої умовами договору підстави, тобто порушив своє зобов`язання за договором. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що обраний позивачем у спірних правовідносинах спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним та ефективним у розумінні положень ст. 13 Конвенції способом захисту порушеного права позивача та за своєю суттю не є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.

Разом з тим, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та умови укладеного договору, апеляційний господарський суд не погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що ані законом, ані укладеним між сторонами договором не передбачено такого наслідку порушення виконавцем договору про надання послуг як зобов`язання виконувати договір в натурі в частині послуг, які мали б бути виконані за погодженим сторонами календарним графіком, більш того у минулий період.

Так, за умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що виконавець надає послуги у обсязі, визначеному замовником у технічному завданні, згідно календарного плану, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №3) щокварталу протягом п`яти кварталів з дати укладання договору, за умови надання виконавцю необхідних для надання послуг матеріалів (схема розміщення контрольної точки) та доступу до території підприємства для забору зразка ґрунту.

Наявні в матеріалах справи календарний план (додаток №2) та розрахунок вартості послуг (додаток №3) передбачають поетапне надання відповідачем (виконавецем) з визначення рівня забруднення атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача протягом 3, 4 кварталу 2021 року та 1, 2, 3 кварталу 2022 року.

Матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору виконавець послуги виконав лише частково, а саме за 3 та 4 квартал 2021 року, які були прийняті позивачем на підставі відповідних актів приймання-передачі наданих послуг за договором та оплачені повністю.

Отже, невиконаними залишилися послуги за 1, 2 та 3 квартали 2022 року за договором та саме відповідно до календарного плану (додаток №2 до договору).

Як вже зазначалося раніше, за умовами договору відповідач (виконавець) зобов`язався надавати послуги шляхом одержання та передачі позивачу результатів виконання певного (специфічного) об`єму послуг, до яких входять: проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача.

При цьому, колегія суддів враховує, що у постанові по справі №910/9167/19 від 19.05.2020 Верховний Суд виклав наступну правову оцінку суті інституції предмету договору: "Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони."

Отже, враховуючи наведений висновок Верховного Суду, а також положення ст. 901 ЦК України в контексті спірних правовідносин сторін за договором про надання послуг (з урахуванням предмету укладеного договору), а також враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла наступних висновків;

- сторони визначили суть послуг як дії відповідача, що складаються із забезпечення позивача результатом (протоколом випробувань) проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача протягом 1, 2, 3 кварталів 2022 року;

- бажаний результат укладання та виконання сторонами договору є (згідно положень договору та додатків до нього);

для відповідача - отримання прибутку від своєї діяльності щодо надання позивачу належних результатів лабораторних досліджень;

для позивача - очікуване отримання корисного, бажаного результату від споживання послуг, тобто результату (протоколу випробувань) лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача протягом 1, 2, 3 кварталів 2022 року;

- використання позивачем наданих відповідачем результатів лабораторних досліджень, які проведені у чітко погоджений календарний план (1, 2, 3 квартали 2022 року).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом договору №54-П/2021 02.08.2021 сторони визначили дії (обов`язки) відповідача провести лабораторне дослідження (надати послуги) щодо проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача за період часу І - ІІІ квартали 2022 року та надати позивачу результат такого дослідження.

Водночас, у спірному випадку позивач, звертаючись у квітні 2023 року до господарського суду першої інстанції з цим позовом, фактично просить зобов`язати відповідача виконати, на думку позивача, передбачений умовами договору обов`язок в натурі, шляхом надання послуг по договору на суму 21549,00грн у майбутні періоди, тобто за інші квартали, ніж ті, що передбачені умовами договору.

Однак, колегія суддів зазначає, що зазначені послуги, зобов`язати виконання відповідачем яких в судовому порядку просить позивач, а саме проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму у майбутні періоди (наприклад за І - ІІІ квартали 2024 року) не були визначені предметом даного договору.

При цьому, враховуючи специфіку обумовлених сторонами послуг, судова колегія констатує, що станом на цей час (2023 рік) та у подальшому відповідач позбавлений будь-якої об`єктивної можливості надати позивачу передбачені договором послуги (предмет договору).

Тобто, відповідач не може вчинити дії, спрямовані на отримання результату лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача за І - ІІІ квартали 2022 року.

Фактично на даний час відповідач позбавлений можливості здійснити відбір та провести лабораторні досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму у передбачений календарним планом (додатком №2 до договору) за період І - ІІІ квартали 2022 року.

У той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виконати умови договору в натурі, фактично зобов`язав відповідача здійснити дії, які не передбачені договором про надання послуг, чим змінено предмет договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна та розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Колегія суддів також враховує, що умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг не передбачають можливість його сторін вимагати примусового виконання обов`язку в натурі, зокрема надавати послуги в майбутні періоди (квартали), якщо за попередній періоди (квартали), погоджені сторонами у договорі (3-4 квартали 2021 року та 1-3 квартали 2022 року), такі послуги виконавцем надані не були.

Позивачем не надано суду доказів того, що до укладеного між сторонами договору про надання послуг були внесені зміни будь-які зміни щодо предмету договору, а саме періоду надання послуг.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вимоги позивача саме про зобов`язання відповідача виконати обов`язок в натурі шляхом надання послуг по договору у повному обсязі в сумі 21549,00грн, які мали бути виконані у І - ІІІ кварталі 2022 року, будуть спрямовані на зміну предмету договору, що стосується не виконання, а саме укладення чи зміни вказаного договору.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з такого.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" вд 05.04.2005).

Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.5 ГПК здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Апеляційна інстанція вважає, що приписи наведених норм ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України не обмежують особу у виборі способу захисту порушеног права та не узалежнюють використання загальних цивільно-правових способів захисту від наявності спеціальних способів.

Обрання та визначення найбільш ефективного спсобу захисту здійснюється особою на власний розсуд.

Разом з тим, при обранні способу захисту порушеного права потрібно враховувати, що виконання судового рішення повинно призвести до відновлення порушеного права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п.70)).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити права та інтереси особи, у тому числі шляхом зобов`язання примусово виконати обов`язок в натурі, однак лише у спосіб, який передбачений законом або договором.

Як зазначалося вище, норми закону та умови договору про надання послуг не передбачають такий спосіб захисту як примусове зобов`язання надання послуг. У той же час, у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на відновлення порушеного права позивача, оскільки надання відповідачем передбачених договором послуг (лабораторних досліджень атмосферного повітря, ґрунту та рівня шуму на підприємстві позивача за І - ІІІ квартали 2022 року) на цей час є неможливим. А надання відповідачем послуг за майбутні періоди (квартали) не було завданням замовником та не передбачено умовами укладеного сторонами договору, тоді як примушування відповідача до надання послуг, які не є предметом договору, не відповідає нормам закону, які регулюють відносини про надання послуг та, відповідно, є неналежним способом захисту порушених прав позивача.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сторони не позбавлені права та можливості внести зміни у встановленому законом порядку, шляхом укладення додаткової угоди до договору про надання послуг та внести зміни до календарного плану (додатку №2 до договору) в частині продовження надання послуг на майбутні періоди (квартали).

У той же час, правові наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов`язання за договором про надання послуг передбачені, зокрема ч. 1 ст. 906 ЦК України, відповідно до якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний господарський суд вважає, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту, який буде спрямований на відновлення порушених прав та інтересів позивача є саме вимоги про стягнення з відповідача збитків.

Як свідчать наявні матеріали справи, позивач не обґрунтовував свої вимоги понесенням будь-яких матеріальних збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем договору, натомість позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції, нараховані відповідно до умов договору (переліки порушень та штрафних санкцій додатки №№ 4, 5 до договору).

Зокрема, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача штрафні санкції у наступному порядку та розмірі:

1) по п. 6.2. договору:

- 3965,20грн пені за прострочення надання послуг;

- 1508,43грн штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів;

2) по п. 6.5. договору:

- 2676,00грн штрафу за порушення строків надання документів за результатами надання послуг;

3) по п. 6.8. договору:

- 4309,80грн штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання;

4) по п. 6.15 договору:

- 1395,68грн пені в розмірі 0,1% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача.

Загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає 13855,11грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено та це не заперечується сторонами, що відповідач належним чином не виконав умови договору та не надав позивачу послуги за 1-й квартал 2022 року на суму 5211,00грн, за 2-й квартал 2022 року на суму 8169,00грн, за 3-й квартал 2022 року на суму 8169,00грн, всього на загальну в суму 21549,00грн, яка є грошовим виразом невиконаного основного зобов`язання по договору.Відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій та посилається на необхідність звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні.

Колегія суддів зазначає, що ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

У розділі 6 договору визначено відповідальність сторін, а саме:

- за порушення строків надання послуг, що визначений у п. 3 цього договору Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості ненаданих або несвоєчасно наданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 6.2. договору);

- за порушення строків надання виконавцем замовнику документів визначених договором, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості із врахуванням ПДВ наданих послуг (п. 6.5. договору);

- за порушення виконавцем вимог п.п. 8.2., 8.3. п. 8 цього договору щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання, виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% від вартості невиконаних послуг по договору; виконавець не відповідає за невиконання умов даного договору або за допущені у послугах недоліки, у випадку, якщо вони виникли з вини самого замовника (п. 6.8. договору);

- підписанням даного договору виконавець погоджується з тим, що у випадку порушення ним зобов`язань за цим договором, в результаті чого для виконавця настає відповідальність передбачена договором, він зобов`язаний сплатити відповідні штрафні санкції по договору протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від замовника будь якими засобами зв`язку (поштою/електронною поштою); за невиконання вимог цього пункту договору, виконавець сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання із врахуванням ПДВ (п. 6.15 договору).

За умовами п.п. 8.1 - 8.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Цей перелік обставин не є вичерпним. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі пропущення такого строку, усі посилання сторін на дію обставини непереборної сили вважаються необґрунтованими. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або органом; і:а який покладені обов`язки по ліквідації таких обставин. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.

Судова колегія зазначає, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

За приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів своєчасного письмового повідомлення повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у відповідності до вимог п. 8.2. договору.

У свою чергу, за умовами укладеного між сторонами договору відсутність повідомлення про неможливість виконання зобов`язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

При цьому, за відсутності в матеріалах справи доказів належних та допустимих доказів доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконати конкретне зобов`язання (у даному випадку надання послуг) в строк та належним чином, судова колегія не може визнати безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем доводи та обставини свідчать про доцільність зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів враховує, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, а саме у розмірі нарахованого штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання в сумі 4309,80грн та пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача в сумі 1395,68грн, зважаючи на наступні обставини:

- відповідно до Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який надалі був продовжений;

- військова агресія рф проти України зумовила наявність швидкого погіршення стану економіки України та прискорення інфляційних процесів, що в тому числі негативно вплинуло на майновий стан відповідача;

- надання КП "Санепідсервіс" передбачених договором послуг мало відбутись після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 рф на територію України; при цьому, на підставі наказу відповідача від 24.02.2022 №24 було призупинено роботу комунального підприємства до припинення воєнного стану на території України, що, вочевидь, мало наслідком утруднення залучення кваліфікованих працівників підприємства відповідача та виконання зобов`язань у встановлений договором строк;

- відповідач є комунальним підприємством, заснованим Департаментом охорони здоров`я Харківської міської ради, що надає послуги з проведення лабораторних досліджень у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, тобто виконує соціально-важливу функцію, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України та постійні обстріли м. Харкова;

- факт збройної агресії проти Україні, пов`язані з воєнним станом обмеження та систематичні обстріли інфраструктури міста Харкова об`єктивним чином вплинули на фінансову спроможність та порушили господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює у т.ч. для вирішення соціально-важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України;

- ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача через прострочення надання відповідачем послуг за договором;

- суд враховує, що відповідач не відмовляється від виконання договірних відносин з позивачем, а лише просить не застосовувати до нього штрафні санкції, посилаючись на порушення нормальної господарської діяльності (відновлення діяльності комунального підприємства з травня 2022 року, відсутність працівників тощо) через військову агресію проти України та проведення бойових дій у м.Харкові, що є загальновідомими обставинами;

- приймаючи до уваги, що до відповідача за несвоєчасне надання послуг застосовано 5 різних видів штрафних санкцій;

- враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум пені в загальному розмірі 13855,11грн, що дорівнює близько 65% від грошового вираження розміру ненаданих послуг за договором (21549,00грн), що має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника.

На переконання судової колегії, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

З огляду на викладені обставини справи та приймаючи до уваги особливості місцезнаходження підприємства КП "Санепідсервіс" та вид господарської діяльності, яка у цей час має важливе значення для забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає можливим використати своє дискреційне право шляхом зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме у розмірі нарахованого штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання в сумі 4309,80грн та пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача в сумі 1395,68грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги САРС "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування" підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 8149,63грн, з яких: 3965,20грн пені за прострочення надання послуг, 1508,43грн штрафу за прострочення надання послуг, 2676,00грн штрафу за порушення строків надання документів за результатами наданих послуг.

В задоволенні решти вимог щодо стягнення пені в загальній сумі 5705,48грн, з яких: 4309,80грн штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання та 1395,68грн пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача, слід відмовити.

Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга КП "Санепідсервіс" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в загальній сумі 5705,48грн та вимог про зобов`язання відповідача виконати обов`язок в натурі шляхом надання послуг по договору у повному обсязі в сумі 21549,00грн та надати позивачу документи за результатами їх надання. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що суд частково задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог (в частині вимог майнового та немайнового характеру окремо) відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Санепідсервіс" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в загальній сумі 5705,48грн, з яких: 4309,80грн штрафу за порушення виконавцем вимог щодо порядку, строків повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили і надання відповідних доказів їх настання та 1395,68грн пені за прострочення виконання грошових вимог в претензії позивача; та вимог про зобов`язання Комунальне підприємство "Санепідсервіс" виконати обов`язок в натурі шляхом надання послуг Акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" по договору №54-П/2021 від 02.08.2021 у повному обсязі у сумі 21549,00грн та надати документи за результатами їх надання скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Абзац 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 змінити в частині стягнення судового збору, а саме: стягнути з Комунального підприємства "Санепідсервіс" (61004, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 104, код ЄДРПОУ 38385772) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (61109, м. Харків, вул. Сінна, 32, код ВП ЄДРПОУ (39585761) - 1879,07грн судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1233/23 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (61109, м. Харків, вул. Сінна, 32, код ВП ЄДРПОУ (39585761) на користь Комунального підприємства "Санепідсервіс" (61004, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 104, код ЄДРПОУ 38385772) - 5233,40грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.11.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов