ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 р. Справа № 520/10162/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , 4 (Харківського) прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.08.23 по справі № 520/10162/23

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

1) визнати протиправними дії (бездіяльність) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України при винесенні наказу № 183-ос від 14 квітня 2023 року (зі змінами) про виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, в частині що стосується ОСОБА_1 , без розрахунку за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення;

2) скасувати наказ №183-ос від 14 квітня 2023 року (зі змінами) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в частині що стосується ОСОБА_1 , провести розрахунки за всіма видами належного ОСОБА_1 на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, після чого видати наказ, яким виключити зі списків військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , а саме:

- визнати протиправною дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обрахування ОСОБА_1 , з 29.01.2020 року по день виключення зі списків військової частини, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити з 29 січня 2020 року по день виключення зі списків військової частини перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення за 26 (двадцять шість) повних календарних років військової служби;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення за 26 (двадцять шість) повних календарних років військової служби;

- визнати протиправною дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати , з розрахунку кількості предметів, вартості за одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до вимог Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 , з розрахунку кількості предметів, вартості за одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна;

- визнати протиправною дії (бездіяльність) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 квітня 2023 року №183-ос його звільнено зі служби, однак, при виключенні зі списків особового складу загону не був розрахований за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обрахування ОСОБА_1 , з 29.01.2020 року по 14.04.2023, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язано НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період 29.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021 по 31.12.2021, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 відповідно до статті 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахували та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2023 по 14.04.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення за 26 повних календарних років військової служби.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення за 26 повних календарних років військової служби.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 .

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до змісту наведених вище нормативно-правових актів, єдиним правильним підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

В оскаржуваний період позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення виходячи з показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного Законом України від 07.12.2017 року №2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в розмірі 1762 грн.

Разом з цим важливо звернути увагу суду, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»(п. 8 Прикінцевих положень), установлено, що у 2021 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Поряд з цим, в листі Мінсоцполітики від 05.04.2019 №790/0/204-19 також зазначено, що при визначені розмірів окладів за посадою, окладів за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01.01.2018 року.

Представник відповідача наголошує, що вказана в наказі про звільнення позивача підстава не є звільненням за власним бажанням, а є підставою для звільнення через сімейні обставини або інші поважні причини, яка не включена до Переліку, затвердженого відповідною постановою КМУ.

Також, апелянт зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпуски передбаченої п. 4 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник відповідача зазначає, що позивач був звільнений з військової служби та виключений зі всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14 квітня 2023 року № 183 - ОС. На підставі вищевказаного позивачу відповідно до довідки розрахунку №18 від 21.04.2023 року на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно за цінами станом на 01.01.2023 року було нараховано 140 527,31 грн. та в подальшому відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №215 - ОС від 25.04.2023 року було виплачено зазначену суму.

У свою чергу, позивачем не було оскаржено вищевказану довідку-розрахунок №18 від 21.04.2023 року згідно яких, сума належної до видачі грошової компенсації складає 140 527,31 грн. Тому вищевказана довідка- розрахунок є чинною.

Отже, в даному випадку позивач дійсно має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем оскільки дана виплата була здійснена 16.05.2023 року, сума якої складала 138 419 грн 40 коп. (з урахуванням сплати всіх передбачених законом податків та зборів)

Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що наказ про звільнення з військової служби (наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.04.2023 року № 178-ос) не оскаржує ОСОБА_1 .

Наказом від 14 квітня 2023 року № 183-ос начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Але, ОСОБА_1 , при виключений зі списків особового складу загону не був розрахований за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, що вважає грубим порушенням чинного законодавства.

Позивач зазначає, що оскаржується наказ від 14 квітня 2023 року № 183-ос Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

Позивач наголошує, що саме такі дії (бездіяльність) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України при винесенні наказу № 183-ос від 14 квітня 2023 року (зі змінами) про виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, в частині що стосується ОСОБА_1 , без розрахунку за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення ОСОБА_1 вважає протиправними, а свої права порушеними, що змусило ОСОБА_1 з даним позовом звернутися до суду.

На переконання позивача, суд першої інстанції відмовивши в цій частині позовних вимог, вказує невірний наказ про звільнення з військової служби № 183-ос від 14 квітня 2023 року, а ОСОБА_1 , звільнений з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.04.2023 року № 178-ос.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на його думку відповідач намагається довести до суду норми закону, які діяли до настання воєнного стану (з 24.02.2022 року і по теперішній час), і не усвідомлює те, що Постанова КМУ від 12.06.2013 року № 413 винесена відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього права, відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє уповноважений орган від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Також, позивач зазначає, що не заперечує, що нарахована сума у розмірі 140527,31 грн. отримана у травні 2023 року, про яку дізнався з відповіді від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на його заяву від 21.04.2023 року, та яку отримав 03.05.2023 року по пошті.

Але, сам факт, що нарахування та виплата проводилась вже після наказу № 183-ОС від 14 квітня 2023 року про виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, законодавчо прописано що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби.

Стосовно довідки - розрахунку № 18 від 21.04.2023 року, згідно якої сума належної до видачі грошової компенсації склала 140527,31 грн., то вказану довідку - розрахунок № 18 від 21.04.2023 року ОСОБА_1 не надали, і оскаржити її не мав можливості.

Відповідач не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 , проходив службу в органах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника 4 прикордонного закону Державної прикордонної служби України від 14.04.2023 №183-ОС "Про особовий склад", виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 (П-020273), інспектора прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника 1 відділення інспекторів прикордонної служби восьмої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Козача Лопань), звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.04.2023 №178-РС, за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Вислуга років станом на 14 квітня 2023 року: календарна: 26 років 11 місяців 00 днів; пільгова: 13 роки 08 місяців 02 дні, загальна: 40 років 07 місяців 02 днів.

Позивач в позовній заяві стверджує, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів із ним повного розрахунку.

19.04.2023 позивач поштовим відправленням надіслав запит до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, в якому просив надати інформацію разом з підтверджуючими її документами про виплачене йому грошове забезпечення за період з 01.01.2008 по 14.04.2023.

Проте, відповідач відповідь на запит позивача не надав.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обрахування ОСОБА_1 , з 29.01.2020 року по день виключення зі списків військової частини, грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та зобов`язання відповідача здійснити з 29 січня 2020 року по день виключення зі списків військової частини перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, на момент набрання чинності постановою № 704, що відбулось 01.03.2018 року, пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Колегія суддів зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за результатами апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено; визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Відтак, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції.

При цьому, Законом України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

В той же час, згідно приписів стаття 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21 вказано, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №294-IX) та Закони України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX (далі - Закон №1082-IX), "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 18.10.2022 №2675-IX (далі - Закон №2675-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, на 2021, на 2022 роки та 2023 рік, відповідно, не містять.

Отже, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Приписами ч.3 ст.1-1 Закону №2262-XII визначено безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

Отже, з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 року по справі №500/1886/21, від 10.01.2023 року по справі №120/8682/21.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення за 26 (двадцять шість) повних календарних років військової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до положень ч.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із приписами ч. 2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).

Згідно з положеннями п.2 глави 9 розділу V Інструкції №558 визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач був звільнений з військової служби за пп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини: один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) та календарна вислуга становить 26 років 11 місяців 00 днів.

Слід зазначити, що приписами пп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): зокрема, один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності календарної вислуги років - 26 років 11 місяців 00 днів (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п. 2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, враховуючи наявність у позивача вислуги років більше 10 років, останній набув права на виплату одноразової грошової у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, для належного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз.1-2 ч.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 01.08.2012 ухвалено постанову №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі Постанова №702).

У додатку №4 до постанови №702 (далі Додаток №4) закріплено перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

З витягу з послужного списку позивача встановлено, що в період 2012-2015 рік, позивач обіймав посади старшого інспектора відділення інспекторів, інспектора прикордонної служби-майстер відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", віднесені до 1 категорії (тип Б).

Таким чином, у вказаний період позивач займав військові посади, передбачені Додатком №4, зокрема, старший інспектор та інспектор-майстер прикордонної служби 1, категорії, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відтак, у 2012-2015 роках у позивача виникло право на отримання додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702.

Щодо посилання відповідача на надання відповідної відпустки за 2012 рік, слід зазначити таке.

Відповідачем разом із відзивом на позов надано витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 13.11.2013 №216-вв, яким позивачу надано щорічну основну відпустку за 2013 рік та щорічну додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення та матеріального забезпечення за 2012 рік терміном 40 днів, 2 святкових дні, без виїзду, з 20.12.2013 по 30.01.2014.

Дослідивши вказаний наказ суд вказує, що з його змісту неможливо встановити ані вид додаткової відпустки, яка надавалася позивачеві, ані її період. З огляду на що, колегія суддів вважає доводи відповідача про надання спірної відпустки безпідставними та зауважує, що неналежне ставлення до підготовки наказів про відпустку відповідачем не є підставою вважати, що позивач використав спірну відпустку.

Стосовно доводів представника відповідача про неможливість надання даного виду додаткової відпустки за 2014-2015 рік у зв`язку з настанням особливого періоду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 19. ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Частиною 17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з ч.18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони України №3543-XII та №1932-XII відповідно).

Згідно зі статтею 1 Закону України №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього у статті 1 Закону України №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Так мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження нею військової служби.

Також відповідно до п.6 розділу 8 глави V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що під час дії особливого періоду право на відпустку, передбачену ч.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у військовослужбовців не виникає.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ за 2012-2015 роки.

Щодо позовних вимог про скасування наказу №183-ос від 14.04.2023 (зі змінами) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в частині, що стосується ОСОБА_1 , провести розрахунки за всіма видами належного ОСОБА_1 на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, після чого видати наказ, яким виключити зі списків колегія суддів зазначає таке.

Порядок видачі наказів командира військової частини по особовому складу, регламентується вимогами Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція №280).

Згідно пункту 1 розділу І ця Інструкція №280 визначає: порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них.

Згідно пункту 1 розділу X Інструкції №280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.

Згідно пункту 2 розділу X Інструкції №280 наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу: призов (прийняття) на військову службу; укладення, призупинення та припинення (розірвання) контракту або продовження його дії; присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні; призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах; направлення за кордон, повернення з-за кордону в Україну (призначення на посади, зарахування у розпорядження посадових осіб); направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули; прикомандирування депутатів, які є військовослужбовцями, на підставі офіційно оприлюднених результатів виборів народних депутатів України або на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради про обрання їх на виборну посаду; відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі; залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі; звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби; зарахування слухачами військових навчальних закладів, а також ад`юнктами, докторантами військових навчальних закладів або наукових установ, закінчення військових навчальних закладів, ад`юнктури, докторантури; виключення із списків особового складу Збройних Си використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до статті 7 Закон

З доводів позовної заяви вбачається, що позивач не оскаржує сам факт чи підставу звільнення з військової служби, поряд з тим не погоджується з виплатами грошового забезпечення, здійсненими відповідачем при його звільненні.

Зважаючи на положення частини 1 та 2 статті 5 КАС України, скасування наказу про виключення зі списків військової частини від 14.04.2023 №183-ос та видача нового наказу не є належним способом захисту порушених прав позивача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу №183-ос від 14 квітня 2023 року, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошову компенсацію замість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 , з розрахунку кількості предметів, вартості за одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна, виходячи з наступного.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Статтею 2 Закону передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 3 Закону передбачає, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно- правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.09 N 1115/2009 відповідно до ст, 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" постановлено, затвердити Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України». «Загальна частина п. 1 визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до наказу АДПСУ №29 -АГ від 16.01.2023 року «Про заходи щодо організації речового забезпечення особового складу Держприкордонслужби у 2023 році» пункту 3 «Нарахування грошової компенсації вартості за не отримане речове майно військовослужбовцям, у разі звільнення з військової служби або загибелі (смерті) здійснювати відповідно до пункту 10 розділу І Інструкції, а її виплату проводити згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів № 178 від 16.03.2016 року. Пункт 10 І розділу «Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (зі змінами)» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132 зазначає: «Речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність.

За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання нього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменного одягу на суму грошової компенсації.».

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016року №178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Постанова)

Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року стверджує, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року. Виходячи з цього, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

На виконання вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, щорічно Адміністрація Державної прикордонної служби України видає відповідні розпорядження про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації Так у 2023 році (рік звільнення позивача) Адміністрація Держприкордонслужби розпорядилась наказом № 24 «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14 квітня 2023 року № 183 - ОС.

На підставі вищевказаного позивачу відповідно до довідки розрахунку №18 від 21.04.2023 року на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно за цінами станом на 01.01.2023 року було нараховано 140 527,31 грн. та в подальшому відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №215 - ОС від 25.04.2023 року було виплачено зазначену суму.

У свою чергу, позивачем не було оскаржено вищевказану довідку-розрахунок №18 від 21.04.2023 року згідно яких, сума належної до видачі грошової компенсації складає 140 527, 31 грн. Тому вищевказана довідка-розрахунок є чинною.

Отже, в даному випадку позивач дійсно має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна.

Крім того, вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем оскільки дана виплата була здійснена 16.05.2023 року, сума якої складала 138 419 грн 40 коп. (з урахуванням сплати всіх передбачених законом податків та зборів), що підтверджується матеріалами справи.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року по справі № 520/10162/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 по справі № 520/10162/23 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанту ОСОБА_1 та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2023 року та довідки №18 про вартість речового майна, що належить до видачі.

Прийняти в цій частині постанову, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року по справі 520/10162/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва