open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 753/92/23

справа № 753/92/23 головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М.

провадження № 22-ц/824/9531/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна, про визнання факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, та виключення частини майна зі складу спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати факт проживання однією сім`єю без укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнати право власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, та виключити з складу спадкового майна ОСОБА_4 : частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ; частину квартири: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ; частину вартості будівельних матеріалів (прибудови 42,7 кв.м.) садового будинку в СТ «Восход-1» за адресою: АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , в сумі 128 721 грн. 17 коп.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову та просила накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ; заборонити видавати свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 202 року у справі № 753/16252/22 про забезпечення позову до подання ОСОБА_1 позовної заяви накладено арешт на спірну квартиру. Проте, з підстав того, що у вказаній ухвалі суду допущена описка щодо правильності написання адреси місця розташування вказаного нерухомого майна, ухвала суду не виконана, арешт не був накладений, що й стало підставою звернення до суду. Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по вказаній справі, посилаючись на потенційний ризик такого невиконання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує про те, що описка містилася в заяві (позивача) і була перенесена в ухвалу Дарницьким районним судом міста Києва від 26 грудня 2022 року в справі №753/16252/22 не в зв`язку з опискою суду, а саме зазначенням помилково адреси позивачем (тобто суд наклав арешт на майно, яке просив заявник/позивач), що не дозволяє стверджувати, що описку допустив суд, а відповідно не міг виправляти її, про що помилково зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Поза увагою суду залишилося те, що відповідно до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року в справі №753/16252/22 обставини, на які посилався позивач були визнані обґрунтованими та достатніми для забезпечення позову, а помилка в заяві не є перешкодою для нового звернення (з іншим предметом). Суд не надав жодної оцінки і іншим підставам заяви позивача. Крім того, позивач з посиланням на висновки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/47/21, щодо п. 3 постанови КМУ №164, просив не лише накласти арешт на майно, а і заборонити видавати свідоцтва про право на спадщину за законом. В порушення вимог п.п. 2, 3 ч.1 ст. 260 ЦПК України, суд не лише не перевірив обґрунтування заяви у їх сукупності, всебічно та повно не з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а і не зазначив норми права, якими керувався, постановляючи ухвалу. Зокрема, судом не заначено, чому спроби спадкоємців, які пропустили строк на прийняття спадщини, одержати свідоцтва не порушують вимоги ст. 1270 ЦК України та права позивача. Судом не взято до уваги, що помилка, допущена в заяві позивача про забезпечення позову до його подання, не є підставою вважати її опискою суду, що свідчить про порушення вимог ст. 269 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність описки в ухвалі суду щодо правильності написання адреси місця розташування майна, на яке накладено арешт, з підстав чого така ухвала суду не виконана й арешт не був накладений з огляду на допущену судом описку, не може слугувати підставою для повторного накладення арешту на таке майно.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом просила визнати право власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, та виключити з складу спадкового майна ОСОБА_4 : частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ; частину квартири: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ; частину вартості будівельних матеріалів (прибудови 42,7 кв.м.) садового будинку в СТ «Восход-1» за адресою: АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , в сумі 128 721 грн. 17 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірне нерухоме майно було придбано сумісно під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як сім`ї без укладання шлюбу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила накласти арешт на квартиру по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що заява про забезпечення позову є частково обґрунтованою, а саме в частині накладення арешту на частину квартири: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 , оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, існують ризики щодо відчуження відповідачами нерухомого майна, у випадку одержання останніми свідоцтва про право власності на спірне майно, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Натомість, відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене. Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що на зазначене майно ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у справі №753/16252/22 було накладено арешт, а допущена судом описка при накладенні арешту є підставою для виправлення такої описки та не є підставою для повторного накладення арешту на таке майно.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року в частині накладення арешту на квартиру: АДРЕСА_2 скасовано саме з підстав неправильного зазначення номеру квартири, яка є предметом розгляду у зазначеній справі по суті.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 належала на праві власності квартира по АДРЕСА_2 (а.с.15).

Відтак, накладаючи арешт на майно, яке не є предметом розгляду, суд першої інстанції не повністю дослідив матеріали справи та позбавив позивача можливості скористатись заходом щодо охорони її матеріально-правових інтересів, які гарантують за її позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, а саме накладенням арешту на спірне майно.

Оскільки арешт на частину квартири по АДРЕСА_2 не накладено, такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення заяви позивача в цій частині.

Відповідно до висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, за змістом ст. 149, 158 ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав до забезпечення позову, висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з прийняттям нової постанови по суті заяви позивача.

Крім того, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила заборонити видавати свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 . Однак, в зазначеній частині заява не підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на спірне майно фактично унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 рокускасувати та прийняти постанову.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2023 року.

Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .

Боржник: ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .

Постанова підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.

Джерело: ЄДРСР 114939632
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку