РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2023 року м. Рівне№460/11339/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (Сарненське відділення), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

-визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріального забезпечення по листку непрацездатності з 26.12.2021 по 31.12.2021;

-стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 7459,00 грн. матеріального забезпечення згідно листка непрацездатності №2152421-2004134487-1 за період з 27.12.2021 по 31.12.2021.

Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначав, що з 01.10.2021 він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та сплатив ЄСВ із заробітку за жовтень, листопад та грудень 2021 року. Повідомляв, що 16.12.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв його на роботу по строковому трудовому договору з 16.12.2021 по 21.12.2021. Після звільнення з роботи 21.12.2021, у період здійснення підприємницької діяльності, з 22.12.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 хворів. На переконання позивача, він має право на відшкодування коштів згідно листка непрацездатності за період з 27.12.2021 по 31.12.2021, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Замінено відповідача по справі №460/11339/23 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (Сарненське відділення) на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул. Борисенка Олександра 7, ЄДРПОУ 21084076).

У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за його участі відмовлено.

Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 04.07.2023, відповідно до змісту якої він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що функції страховика за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням Пенсійному фонду України передано лише 01.01.2023. Позивач не звертавсь до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо оплати йому листка по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з загальним захворюванням №2152421-2004134487-1, що оформлений за період з 22.12.2021 по 31.12.2021, тож відповідачем не надавалась відмова щодо його неоплати. Також відповідач зауважував, що оскільки позивач про дату закриття свого лікарняного знав уже з 31.12.2021, то мав можливість звернутись із ним до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, який на той момент виконував функції щодо нарахування та оплати матеріального забезпечення по листку непрацездатності. З огляду на викладене, відповідач вважав, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду. Також відповідач вказував на те, що у грудні 2021 року за позивача було сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) з яким позивач перебував у трудових відносинах. Особи, які є одночасно найманими працівниками, можуть сплачувати за себе єдиний соціальний внесок лише у випадку сплати роботодавцем страхового внеску за таких осіб у розмірі менше мінімального внеску. При цьому, чинним законодавством не визначено право добровільної сплати єдиного внеску особами, які одночасно є найманими працівниками та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі мінімального. Також відповідач наголошував, що позивач не є уповноваженою особою, яка має право проводити обрахунок матеріального забезпечення по листку непрацездатності, тож не має права самостійного обрахунку по такому листку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

02.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній висловив свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також особою з 2 групою інвалідності.

01.10.2021 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності за КВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами".

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , будучи звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, був застрахованою особою на добровільних засадах, самостійно визначаючи базу нарахування та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема, у період липень-грудень 2021 року.

Також судом встановлено та сторонами не заперечується, що в період з 16.12.2021 по 21.12.2021 позивач перебував у трудових відносинах як найманий працівник за строковим трудовим договором з ФОП ОСОБА_2 .

За грудень 2021 року ФОП ОСОБА_2 сплатив єдиний соціальний внесок за позивача в розмірі не менше мінімального страхового внеску в сумі 21783,20 грн.

З 22.12.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 хворів (номер випадку непрацездатності - 2152421), про що складено листок непрацездатності №2152421-2004134487-1, страхувальником за яким визначено ОСОБА_2 (основне місце роботи) та ОСОБА_1 .

09.12.2022 позивач звернувся до Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою про нарахування та виплату йому матеріального забезпечення, зокрема, за листком непрацездатності №2152421-2004134487-1.

Листом від 16.12.2022 №19-04-02/1245 Сарненське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 , що призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності у зв`язку з загальним захворюванням №2152421-2004134487-1 за період з 22.12.2021 по 31.12.2021, коли фізичною особою-підприємцем не повинен сплачуватися єдиний внесок, не передбачено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-ХІV від 23.09.1999 (далі - Закон №1105-XIV, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.10 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.18 Закону №1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Положеннями статті 19 Закону №1105-XIV визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 вказаного Закону регламентовано, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №1105-XIV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI, в редакції чинній ставно на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями п.1, 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, відповідно до ч.4, 6 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку як тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Отже, фізичні особи-підприємці відносяться до категорії страхувальників на загальних підставах і мають право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності, за умови сплати ним єдиного внеску.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Наявність у ОСОБА_1 листка непрацездатності, що є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, не є спірним у справі.

Частиною 2 статті 33 Закону №1105-XIV визначено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, подальшими змінами (далі - Порядок № 1266, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №1266 визначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку.

За пунктом 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Визначення розрахункового періоду встановлено пунктом 25 Порядку №1266, яким передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1266, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно в періоді виникнення спірних правовідносин позивач, будучи звільненим від обов`язку сплати за себе єдиного внеску, у добровільному порядку сплачував єдиний внесок, як фізична особа-підприємець.

При цьому, законодавець не ставить питання виплати допомоги в залежність від продовження або припинення здійснення підприємницької діяльності, оскільки така виплата пов`язана з дотриманням умов, передбачених законодавством (зокрема, сплата страхових платежів), до настання страхового випадку.

Тож, на момент настання страхового випадку (22.12.2021) позивач був застрахованою особою.

Відповідно, у вiддiлення Фонду не було пiдстав відмовляти в оплаті позивачеві коштами Фонду матерiального забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Сплата єдиного внеску за ОСОБА_1 за грудень 2021 року ФОП ОСОБА_2 , як роботодавцем, відносини з яким припинилися по закінченню дії строкового трудового договору - 21.12.2021, жодним чином не спростовує висновків суду.

За наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною відмови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (Сарненське відділення), правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальне забезпечення по листку непрацездатності з 27.12.2021 по 31.12.2021, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальне забезпечення згідно листка непрацездатності №2152421-2004134487-1 за вказаний період.

Позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 7459,00 грн. не може бути задоволена, оскільки матиме місце втручання в повноваження державного органу.

Таке втручання суперечитиме принципу розподілу влади, який заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень, котрі визначають певний ступінь свободи адміністративних органів приймати рішення самостійно й на власний розсуд.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки відмова Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області нарахувати та виплатити матеріальне забезпечення по листку непрацездатності була надана позивачу листом від 16.12.2022, а з даним адміністративним позовом до суду він звернувся 09.05.2023, тобто в межах шестимісячного строку звернення, встановленого КАС України.

Суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин ч.5 ст.32 Закону №1105-XIV передбачала, що матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України"від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їхнього часткового задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальне забезпечення по листку непрацездатності №2152421-2004134487-1 за період з 27.12.2021 по 31.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальне забезпечення згідно листка непрацездатності №2152421-2004134487-1 за період з 27.12.2021 по 31.12.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.А. Борискін