ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 р. Справа № 440/18533/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.06.23 по справі № 440/18533/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону №796, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності (на сьогоднішній день) - 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22.11.2019 без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму протиправно несплаченої ОСОБА_1 частини основної державної пенсії по інвалідності та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 22.11.2019 по 30.11.2021 в розмірі 198247 грн. 34 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсійним органом різниці між належною до сплати сумою та фактично виплаченою сумою пенсії по інвалідності в період з 22.11.2019 по 30.11.2021.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.01.2006.

Актом огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки підтверджено, що ступень втрати професійної працездатності позивача складає 70%, захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ЛНА на ЧАЕС.

22.11.2019 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України (надалі - ГУ ПФУ) в Полтавській області Чутівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просив призначити пенсію згідно статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №2148-12 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1381.

22.11.2019 позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесена до категорії 1, обчисленої відповідно до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується рішенням 164250001078 від 18.12.2019.

21.05.2020 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2582/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/2582/20 позов задоволено частково.

На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 22.11.2019.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, що полягає у не нараховуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону №796, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22.11.2019, без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Закон України від 28.11.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з п. 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно з ст. 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки "*" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Згідно з ст. 54 Закону № 796-XII, визначена державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.

Позивач отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"), особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким вирішено: 1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; 2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України від 13.07.17 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Тож, вимога ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019.

Статтею 91 Конституції України встановлено, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9.02.99 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, з 25.04.2019 до 01.01.20622 (набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", яким внесено зміни до ч.3 ст. 59) норма ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII має застосовуватись у такій редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.".

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до п. 1 якого цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (надалі - Порядок №1210, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 постанову від 23.11.2011 № 1210 доповнено п. 9-1 наступного змісту: « 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Позивач зазначає, що застосування зазначених норм Постанови №1210 суперечить змісту ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як норми прямої дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 по справі №520/12609/19, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021, відповідно до яких положення ч.3 ст. 59 Закону Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої п. 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210".

Застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Тобто, за Законом 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 у зразковій справі №520/12609/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021.

Згідно з п. 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, це лише вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку №1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей. Незастосування ж вказаної формули при обчисленні пенсії призведе до встановлення єдиного розміру пенсії для всіх пенсіонерів безвідносно до особливостей кожного, що в свою чергу не сприятимете належному та справедливому пенсійному забезпеченню окремо взятого пенсіонера.

Водночас, визнання неконституційним положення ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, в частині словосполучення "дійсної строкової" не призвело до зміни формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210, за якою проводиться обчислення пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 положення абзацу першого пункту 9-1 Порядку №1210 приведено лише у відповідність з приписами ч.3 ст. 59 Закону № 796-XII (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019), а зміни формули, за якою розраховується пенсія, не відбулось.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону №796, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності (на сьогоднішній день) - 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22.11.2019 без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі №440/18533/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц