УХВАЛА

про закриття касаційного провадження

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа №500/8557/21

адміністративне провадження № К/990/21986/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (колегія у складі суддів Судова-Хомюк Н.М., Іщук Л.П., Кухтея Р.В.)

у справі № 380/8557/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №191950013359 від 28.10.2021 про відмову в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.10.2021.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням, виданим 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.

3. Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася в м. Чорткові Тернопільської області.

4. У відповідності з записами трудової книжки, позивачка 02.09.1985 прийнята на посаду музикознавця дитячого садка ясел Чортківської перо-пухової фабрики. 28.08.1987 позивач звільнена за власним бажанням у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу.

5. 01.09.1987 зарахована студенткою першого курсу музично-педагогічного факультету та 15.08.1992 відрахована у зв`язку із закінченням навчання.

6. Записами трудової книжки позивачки також підтверджується, що ОСОБА_1 11.09.1992 прийнята лаборантом кафедри музики та образотворчого мистецтва та в подальшому 10.11.1994 звільнена з посади асистента кафедри музичного виконавства за власним бажанням.

7. З 01.11.1994 зарахована в аспірантуру з відривом від виробництва та в подальшому 02.11.1998 відрахована у зв`язку із закінченням навчання.

8. Актом про встановлення факту проживання, складеними 21.10.2021 органом місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 , дійсно проживала в м. Чортків з вересня 1988 по жовтень 1998 без реєстрації.

9. 22.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

10. Листом №1900-0215-8/34240 від 18.11.2021 позивача повідомлено про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.10.2021 їй відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 не виконано умову проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років. Встановлено відсутність позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю протягом навчання в м. Івано-Франківську з вересня 1988 по червень 1992 року.

11. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки вона належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надано відповідне посвідчення, та документи щодо необхідного страхового стажу.

Позивач не заперечує тимчасової відсутності на період навчання в м. Івано - Франківськ (з вересня 1988 по червень 1992 року, та заочного проходження аспірантури по листопад 1998), однак вважає, що така відсутність не впливає на перебіг її постійного проживання за місцем тимчасового зняття з реєстраційного обліку у м. Чорткові.

13. Відповідач заперечував проти задоволення позову. Покликався на те, що право на пенсію із зменшенням пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи постійно проживають, постійно працювали чи постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше, ніж на 5 років.

Документами підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 постійно проживала (постійно працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю лише 2 роки 4 місяці 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 позов задоволено:

- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.10.2021.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тимчасова відсутність позивачки на період навчання в м. Івано-Франківську (вересень 1988 - червень 1992, та заочного проходження аспірантури по листопад 1998) не впливає на перебіг її постійного проживання за місцем тимчасового зняття з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1 , оскільки за умовами і характером навчання/роботи тимчасова відсутність позивача відповідає вимогам ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України та ст. 71 Житлового кодексу України і не суперечить змісту п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, факт проживання позивачки не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 підтверджено доказами. Відтак відмова у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ є протиправною.

16. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 скасовано та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовою виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01.01.1993.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

В матеріалах справи відсутні докази постійного проживання та (або) роботи позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 протягом чотирьох років.

Акт про встановлення факту проживання з вересня 1988 по жовтень 1998, який складено 21.10.2021 органом місцевого самоврядування, спростовується записами у трудовій книжці позивача, оскільки навчання ОСОБА_1 на денній формі музично-педагогічного факультету (м. Івано-Франківськ) та проходження аспірантури, виключає можливість її постійного проживання в АДРЕСА_1 з вересня 1988 по жовтень 1998 - без реєстрації.

При цьому, посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, видане позивачці 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією, підтверджує права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років виникає за умови, що вона станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 протягом 4 років.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 не набула права на отримання пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що свідчить про правомірність відмови відповідача в призначенні такої пенсії та відсутність підстав для задоволення позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування ст. 55 Закону № 796-ХІІ, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 599/564/17, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 21.11.2019 у справі № 572/47/17. Документом, що підтверджує її право на отримання пенсії зі зниженням віку, є посвідчення особи, яка постійно проживає/працює на території посиленого радіоекологічного контролю, видане їй 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.

20. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

22. Спірні відносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

23. Відповідно до ст. 1 цього Закону, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

24. Відповідно до ст. 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема до четвертої категорії належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років..

25. Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

26. Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

27. Перелік пільг, які надаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи відповідної категорії, передбачено ст. 19-25 Закону. Окрім пільг та компенсацій, Закон передбачає право на пенсію із зменшення пенсійного віку.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - із зменшення віку на 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

29. У касаційній скарзі позивач зазначає, що документом, який підтверджує її право на отримання пенсії зі зниженням віку, є посвідчення особи, яка постійно проживає/працює на території посиленого радіоекологічного контролю, видане їй 05.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.

30. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.»

31. Суди встановили, що позивач у період з вересня 1987 по серпень 1992 року була студенткою на денній формі навчання музично-педагогічного університету (м. Івано-Франківськ), що виключає її можливість постійного проживання у м.Чортків Тернопільської області.

32. Наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи дає їй право на пільги, передбачені Законом, однак не може бути безумовною підставою для призначення пенсії із зниженням віку, якщо доведено, що вона у зоні посиленого радіоекологічного контролю фактично не проживала, а отже й не перебувала під впливом негативних для здоров`я факторів радіоактивного забруднення території.

33. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

34. Стосовно висновків щодо застосування ст. 55 Закону № 796-ХІІ, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 599/564/17, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 21.11.2019 у справі № 572/47/17, то у вказаних справах, на відміну від справи, яка розглядається, не вирішувалося питання про право на пенсію особи, щодо якої судом встановлено, що вона фактично не проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом певного часу.

35. В той же час, у справі №380/8557/21 сторонами не заперечується наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувало неможливість підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01.01.1993.

36. Таким чином, правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (цитований вище у п. 30) є спеціальним щодо інших правових висновків Верховного Суду і саме він підлягає застосуванню у справі, що розглядається.

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

38. Враховуючи те, що правовий висновок Верховного Суду з питань, що є спірними у справі, вже сформовано, касаційне провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі №380/8557/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб