ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 р. Справа № 520/5191/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 (суддя: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 30.11.23) по справі № 520/5191/22

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, ДПП НП), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 27.05.2022 №319 в частині застосування до інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 09.06.2022 №838о\с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;

- поновити з 10.06.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час його вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю та необґрунтованістю наказів відповідача від 27.05.2022 №319 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 09.06.2022 №838о\с про звільнення його зі служби в поліції, як таких, що винесені без з`ясування фактичних обставин справи, без встановлення причин невиходу позивача на службу, наявності його вини у порушенні службової дисципліни, без врахування його перебування у стані крайньої необхідності та відсутності умов несення служби та повідомлення начальника Управління патрульної поліції в Харківській області про припинення особовим складом Управління несення служби. Вказує, що проведене стосовно нього службове розслідування є незаконним та не може спричиняти жодних юридичних наслідків, оскільки було проведено щодо сорока патрульних поліцейських, що є порушенням ч.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 520/5191/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 520/5191/22 та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована протиправністю наказів начальника ДПП від 27.05.2022 №319 та від 09.06.2022 № 838о/с, на підставі яких позивача звільнено зі служби в поліції, оскільки останні прийняті за результатами повторного службового розслідування, яке всупереч вимог ч.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції було проведено стосовно декількох десятків працівників поліції. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дати прогулів позивача, зазначені у висновку службового розслідування та у наказі від 27.05.2022 №319 не збігаються (у висновку: 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022, 09.03.2022, у наказі: з 25.02.2022 по 09.03.2022), що свідчить про очевидну незаконність такого наказу. Такої ж помилки допустився суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначивши, що ОСОБА_1 не вийшов на службу в період з 25.02.2022 по 09.03.2022, не врахувавши при цьому ані змісту висновку службового розслідування, ані відсутності у позивача обов`язку нести службу саме в ті дні, які службовим розслідуванням визнані прогулами. Також, на думку ОСОБА_1 , обставиною, яка свідчить про відсутність прогулів з його боку є нарахування відповідачем грошового забезпечення позивачу за лютий 2022, що підтверджується довідкою про доходи №1358 від 15.05.2022. Зауважує, що надані ним під час службового розслідування пояснення не можуть бути враховані при вирішенні даної справи, оскільки були надані під примусом керівництва УПП в Харківській області під загрозою відкриття кримінального провадження щодо позивача. Також, вказує, що акти про відсутність позивача на службі, покладені в основу висновку службового розслідування, мають ознаки підробки, оскільки по-перше, набрані печатним шрифтом, лише прізвище, ім`я, по-батькові позивача та місце його служби вписані рукописом, по-друге, в них зазначено, що позивач був відсутній на службі саме без поважних причин, хоча на час складання таких актів їх підписанти не могли знати обставин відсутності ОСОБА_1 на службі.

Зазначає, що ані відповідачем під час службового розслідування, ані судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано, що ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 по 09.03.2022 опікувався своєю сестрою ОСОБА_2 , яка знаходилася в лікарні м. Харкова на останньому місяці вагітності з загрозою її зриву та яку з 05.03.2022 був вимушений супроводжувати під час евакуації з міста Харків, в якому йшли бойові дії. Наведені обставини свідчать про те, що позивач діяв в стані крайньої необхідності, що, в силу приписів ч.2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Не враховано судом також і наказ голови Національної поліції України віл 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», який стосувався, зокрема, поліцейських, які виховують дітей віком до 18-ти років та виїхали з метою їх супроводу в евакуацію, та був направлений на недопущення звільнення поліцейських, які евакуйовували свої родини. Позивач вважає, що оскільки він супроводжував свою вагітну сестру під час евакуації з міста Харків, дія вказаного наказу має поширюватися і на нього.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційний суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №520/5191/22 - без змін.

Наполягає на законності оскаржуваних наказів, оскільки вони прийняті за результатами службового розслідування, яким встановлено відсутність ОСОБА_1 на службі в період з 25.02.2022 по 09.03.2022 без поважних причин. Доводи позивача про те, що за графіком несення служби на лютий 2022 року він не мав обов`язку кожного дня протягом вказаного періоду виходити на службу вважає неприйнятними, оскільки 24.02.2022 до такого графіку були внесені зміни, якими встановлено цілодобове чергування всього особового складу. Крім цього, на березень 2022 року був затверджений графік, за яким позивач мав нести службу 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022.

Безпідставними відповідач вважає також твердження ОСОБА_1 про підробку його пояснень, наданих під час службового розслідування, оскільки в тексті апеляційної скарги сам же позивач не заперечує факт особистого надання таких пояснень.

Позивач, у надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях, просив врахувати, що дисциплінарне стягнення до нього могло бути застосоване лише до 09.04.2022, оскільки перший висновок службового розслідування було затверджено 09.03.2022, що є датою виявлення відповідачем вчинення дисциплінарного проступку. Натомість у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення було застосовано до ОСОБА_1 09.06.2022, що виходить за межі, передбаченого положеннями ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції, строку для застосування такого стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції з матеріалів службового розслідування встановлено, що з 24 лютого 2022 року в Харкові та області відбувалися активні бойові дії.

Особовий склад УПП в Харківській області ДПП був негайно викликаний до місця дислокації та залучений до виконання завдань територіальної оборони міста Харкова.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був відсутній на службі 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022, т.в.о. заступника начальника ВМАЗ УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Барибіним С.С. та заступником начальника управління - начальником ВМАЗ УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Диняком Я.В., у приміщенні тимчасового перебування УПП в Харківській області ДПП, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Пушкінська, 2А, у присутності начальника УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Стрижак А.О., т.в.о. заступника начальника управління - начальника ВЧС УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Приходька І.В., складено акти про відсутність на службі позивача у вищезазначені дні.

Відповідно до наказу УПП в Харківській області ДПП "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" від 09.03.2022 № 82, за фактом можливого порушення позивачем службової дисципліни проведене службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (наказ ДПП від 09.03.2022 № 125).

На підставі наказу начальника ДПП "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків" від 14.05.2022 № 579 розпочато повторне службове розслідування стосовно можливого порушення окремими працівниками УПП в Харківській області ДПП службової дисципліни, серед яких був позивач.

Під час проведення службового розслідування Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач був відсутній на службі 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022, що зафіксовано та підтверджуються відповідними актами.

З метою більш детального встановлення обставин та причин, що призвели до можливого порушення службової дисципліни з боку лейтенанта поліції ОСОБА_1 , а також реалізації його права на захист, засобами електронної комунікації 14.05.2022 № 283з/41/14/02-2022 направлено виклик про необхідність прибуття о 10.00 18.05.2022 за адресою: АДРЕСА_2 для надання відповідних письмових пояснень в рамках проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків" від 14.05.2022 № 579.

18.05.2022 інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Овсянік А.В. надав письмові пояснення, де зазначив, що з 25.02.2022 по 05.03.2022 знаходився в бомбосховищі на станції метрополітену "Героїв Праці", про що кожного дня повідомляв свого безпосереднього командира - капітана поліції ОСОБА_3 та в цей період просив останнього, якщо є така можливість, забрати його з даного місця для виконання службових обов`язків, оскільки ОСОБА_1 не міг самостійно добратися до місця несення служби через постійні бомбардування даного району та відсутність власного транспорту, на що командир повідомив, що такої можливості немає. Весь час, який позивач знаходився на станції метрополітену "Героїв Праці", в місті Харкові знаходилася також його молодша сестра ОСОБА_2 , яка на той момент була вагітна та перебувала в пологовому будинку за адресою: АДРЕСА_3 із загрозою зриву вагітності. В лікарні сестрі позивача повідомили, що ліки на випадок кесаревого розтину та знеболювальні препарати відсутні, а їжа закінчувалася. Позивачем було прийнято рішення разом із сестрою та своєю дівчиною 05.03.2022 евакуюватися до міста Лиман, Донецької області. Наголосив, що 02.03.2022 в робочий чат месенджера "Telegram" заступник командира роти повідомив, що ті співробітники, які прописані не в Харкові, мають право приєднатися до районних відділів поліції за місцем прописки, як це зробив заступник командира роти ОСОБА_4 .. Після отримання даної інформації позивач знайшов номер телефону начальника відділу поліції в селищі міського типу Борова, Харківської області ОСОБА_5 , поспілкувавшись з ним, він повідомив, що якщо керівництво УПП в Харківській області ДПП дозволяє, то він готовий прийняти позивача до районного відділу поліції. Після чого позивач зателефонував капітану поліції ОСОБА_6 та повідомив, що в Борівському районному відділі поліції його можуть прийняти, на що командир повідомив: "так, можна їхати та після приїзду скинути рапорт, який напише про те, що його зарахували до Борівського районного відділу поліції". Знайшовши таксиста, який готовий був забрати позивача зі станції метрополітену "Героїв Праці", довезти його з дівчиною до Південного вокзалу та забрати при цьому його вагітну сестру з Південного вокзалу о 23:00, вони вирушили до міста Лиман, Донецької області, з Лиману на таксі позивач доїхав додому в село Піски-Радьківські, Ізюмського району, Харківської області. На місці позивач подзвонив капітану поліції ОСОБА_3 та повідомив, що зараз буде писати рапорт для приєднання до районного відділу поліції, але останній повідомив, що вже так неможливо тому, що приїхав керівник з Києва та заборонив, тому треба повертатися до Харкова. Але на той момент до Харкова позивач вже вернутися не міг з причини того, що з однієї сторони Борівської територіальної громади було вже захоплене місто Куп`янськ, з іншої сторони йшли жорстокі бої в місті Ізюм, а зі сторони міста Лиман підірваний місток в селищі Дробишево та через погодні умови об`їхати даний міст не було можливості, через небезпеку в Борівській громаді не було транспорту, власного транспорту позивач не має.

Дисциплінарною комісією був опитаний командир роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції ОСОБА_3 , який повідомив, що інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 24.02.2022. Як зазначив ОСОБА_3 , в телефонній розмові з лейтенантом поліції ОСОБА_1 , останній повідомив про те, що у зв`язку з такою обстановкою у місті не може з`явитися на службу. Також зі слів командира роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 , стало відомо, що через деякий час лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що взагалі поїхав з міста Харкова та повертатися у найближчий час не планує.

Дисциплінарною комісією був опитаний командир батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП підполковник поліції ОСОБА_7 , який пояснив що 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022 особовий склад батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП був залучений до несення служби. Зі слів ОСОБА_7 встановлено, що ним особисто було сповіщено особовий склад через месенджери "Telegram" та "WhatsАрр" про точний час та місце прибуття для несення служби, а також доведено графік несення служби. Як зазначив ОСОБА_7 , інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 за місцем несення служби не з`явився, на зв`язок не виходив та місцезнаходження його невідоме.

Також було опитано командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , який надав аналогічні пояснення з капітаном поліції ОСОБА_3 ..

Інших обставин, що свідчать про поважність відсутності на службі з 25.02.2022 по 09.03.2022 інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 під час службового розслідування не встановлено.

Жодних документів на підтвердження наявності поважних причин відсутності на службі позивачем надано не було.

Таким чином, дисциплінарна комісія встановила, що лейтенант поліції ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 до 09.03.2022 самоусунувся від виконання основних та додаткових завдань, покладених на ДПП в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Наказом №319 від 27.05.2022 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першої ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу №838о/с від 09.06.2022 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 09 червня 2022 року звільнено зі служби в поліції.

Не погоджуючись із вказаними наказами №319 від 27.05.2022 та №838о/с від 09.06.2022 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування до інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що зумовлює відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції врегульовані приписами Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 508-VIII, а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Крім того, п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до повноважень поліції віднесено забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Також, за п. 34 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", повноваженням поліції є здійснення у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.

Згідно з п. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно ст. 6 цього Закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію", поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п. 1 ч. 1 ст. 18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п. 2 ч. 1 ст. 18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п. 3 ч. 1 ст.1 8).

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Отже, інститут Присяги працівника поліції вже сам по собі призначений забезпечити зразкове та бездоганне дотримання поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

При цьому, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут Присяги працівника поліції забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що в умовах запровадження в Україні правового режиму воєнного стану у зв`язку із збройною агресією ворога інститут Присяги працівника поліції призводить до набуття публічними інтересами суспільства беззаперечного пріоритету над будь-якими приватними власними інтересами поліцейського, унеможливлює як легальне пасивне знаходження діючого поліцейського на тимчасово окупованій ворогом території Держави поза межами: випадку полону, випадку постійного позбавлення свободи пересування, випадку виконання спеціального службового завдання, випадку настання стану розладу здоров`я до рівня нездатності вчинення збройного спротиву ворогу, випадку задіяння у русі опору (оскільки усі форми протилежної поведінки людини є за суттю, змістом та спрямованістю - ухиленням від несення поліцейської служби), так і правомірну відсутність поліцейського на роботі чи на робочому місці без поважних причин (оскільки усі форми протилежної поведінки людини також є за суттю, змістом та спрямованістю - ухиленням від несення поліцейської служби).

Обставина відсутності діючого поліцейського на службі під час дії запровадженого режиму воєнного стану об`єктивно вимагає від керівника такого поліцейського вжиття організаційно-правових заходів, спрямованих на з`ясування як дійсних причин відсутності поліцейського за місцем дислокації тероргану чи підрозділу Національної поліції, так і місця фізичного знаходження поліцейського, адже не виключає ймовірності настання випадку свідомого (за власною вільною волею) або вимушеного (під загрозою позбавлення життя, ушкодження здоров`я тощо) використання таким поліцейським практичних знань, умінь, навичок, знарядь, однострою, суспільних зв`язків проти інтересів України.

У такому випадку, втрата достовірної комунікації із відсутнім поліцейським у поєднанні із відсутністю документально підтверджених поважних причин невиконання поліцейським завдань Національної поліції України за місцем несення служби (наказ про відрядження, дозвіл про вибуття до іншої адміністративно-територіальної одиниці у службових цілях тощо) зумовлює правомірність прийняття рішення керівника органу Національної поліції України про припинення проходження громадянином України служби у лавах Національної поліції України, адже нівелює усі ризики стану вимушеної необізнаності суб`єкта владних повноважень в аспекті захисту публічних інтересів суспільства на збереження державного суверенітету України та недоторканність територіальної цілісності України.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Статуту, до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

В свою чергу, коло обов`язків поліцейського та предмет службової дисципліни охоплює також і виконання повноважень поліції, прямо передбачених у ст.ст. 2, 12, 23, 24 Закону України "Про Національну поліцію".

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч. 1 ст. 12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

Отже, до ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги працівника поліції; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов`язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 17) порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських; 18) скоєння вчинків, що підривають авторитет поліції; 19) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України; 20) невиконання повноважень Національної поліції, визначених у ст.ст. 2, 12, 23, 24 Закону України "Про Національну поліцію".

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч. 2 ст. 14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким, відповідно до ч. 1 ст. 14 цього ж Статуту, розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1356/32808; далі - Положення № 893).

Відповідно до п. 3 розділу І Положення № 893, дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Згідно з п. 10 розділу І Положення № 893, забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.

У спірних правовідносинах під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерій чисельності осіб та критерій неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено. Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять.

Так, під час проведення службового розслідування Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на службі 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022, що підтверджується актами про відсутність на службі від 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та від 09.03.2022, складеними ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том 1, а.с. 80-86).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи графіків несення служби складом Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, на лютий 2022 року (затверджений 24.02.2022 (том 1, а.с. 182)) та на березень 2022 року (затверджений 26.02.2022 (том 1, а.с. 183)), 1 батальйон, до складу якого входив позивач, мав перебувати на службі, зокрема, з 25.02.2022 по 28.02.2022 включно та 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022.

Разом з цим, відповідно до розстановок сил та засобів батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 був відсутній на службі у вказані дні (том 1, а.с. 87-93).

Крім того, слід зауважити, що особовому складу УПП в Харківській області ДПП засобами електронного зв`язку доводилися накази керівництва УПП в Харківській області ДПП про необхідність та обов`язковість несення служби.

Так, 25.02.2022 о 07 год. 28 хв. начальником УПП в Харківській області ДПП надано наказ про те, що всі максимально мають прибути, так як на території України введено воєнний стан, ніхто самовільно не вирішує хоче він чи не хоче прибувати на службу, працівників УПП в Харківській області ДПП зараз, як ніколи, хочуть бачити громадяни та всі зобов`язані виконувати свої службові обов`язки.

25.02.2022 ОСОБА_1 повинен був прибути до визначених станцій метро та нести службу щодо забезпечення громадського порядку та забезпечення життєдіяльності міста Харкова, однак у встановлене місце не прибував.

Ввечері 25.02.2022 о 21 год. 14 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП повідомила поліцейським, що вона разом з частиною особового складу УПП в Харківській області ДПП буде здійснювати виїзд до міста Дніпра. Тим, хто не висловив бажання їхати, було дозволено залишитися вдома.

Разом з цим, з ранку 26.02.2022 керівництво УПП в Харківській області ДПП разом з підпорядкованим йому особовим складом повернулося до м. Харкова та продовжувало виконувати службові обов`язки. На спростування чуток про відсутність керівного складу УПП в Харківській області ДПП у місці Харкові капітан поліції ОСОБА_13 записала відеозвернення на території дислокації УПП в Харківській області ДПП (вул. Шевченко 26, м. Харків), яке також було розміщене у службовому чаті та доведене особовому складу УПП в Харківській області ДПП. Зазначений відеозапис додано до матеріалів справи.

27.02.2022 всьому особовому складу УПП в Харківській області ДПП надано наказ прибувати до торгового центру «Нікольський» та нести службу, т.в.о. заступника начальника - начальник відділу чергової частини УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Приходько І.В. забезпечував координацію дій патрульних поліцейських та їх перезмінку, що зафіксовано відповідними командами та розпорядженнями засобами електронного зв`язку.

28.02.2022 о 16 год. 11 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП знову повідомила особовий склад про обов`язковість виконання їх службових обов`язків та зазначила, що всі мають бути в строю, посилений режим несення служби, всі, хто хотів відвезти сім`ю, відвезли і повинні стати в стрій та наголосила, що задачею поліції є недопущення мародерства, вуличної злочинності. Зміни несуться щодобово, всі працюють на лінії і ніхто, крім поліції, не виконає її роботу.

01.03.2022 о 00 год. 54 хв. начальник УПП в Харківській області ДПП капітан поліції ОСОБА_10 доводить до відома усіх працівників управління про те, що всі мають бути на службі і заступати в тому графіку, який підходить до військового часу та оперативної обстановки, вимагає прибуття на службу 100 % всього особового складу УПП в Харківській області ДПП, який залучається згідно графіку несення служби, незважаючи на обставини, що склалися, поліцейські повинні виконувати їх службові обов`язки.

Таким чином, керівництво УПП в Харківській області ДПП постійно наголошувало на необхідності виконання особовим складом УПП в Харківській області ДПП їх службових обов`язків, наказувало всім патрульним поліцейським прибути до місця несення служби та вживало можливих заходів щодо забезпечення функціонування життєдіяльності, безпеки та обороноздатності міста Харкова.

Протягом всього періоду служби в поліції відомості щодо необхідності несення служби, накази та вказівки керівництва постійно доводилися особовому складу УПП в Харківській області ДПП у найбільш доступний та швидкий спосіб, а саме засобами електронної комунікації (том 1, а.с. 174-180).

Жодної незгоди з таким способом доведення службової інформації позивач не висловлював.

Також, як зазначалось вище, під час службового розслідування Дисциплінарною комісією була опитано командира роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 , командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , які повідомили, що лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 24.02.2022. Як зазначив ОСОБА_3 , в телефонній розмові з лейтенантом поліції ОСОБА_1 , останній повідомив про те, що у зв`язку з такою обстановкою у місті не може з`явитися на службу. Потім стало відомо, що через деякий час лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що взагалі поїхав з міста Харкова та повертатися у найближчий час не планує (том 1, а.с. 99, 100).

Опитаний Дисциплінарною комісією командир батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП підполковник поліції ОСОБА_7 пояснив, що 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022 особовий склад батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП був залучений до несення служби. Зі слів ОСОБА_7 встановлено, що ним особисто було сповіщено особовий склад через месенджери "Telegram" та "WhatsАрр" про точний час та місце прибуття для несення служби, а також доведено графік несення служби. Інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 за місцем несення служби не з`явився, на зв`язок не виходив та місцезнаходження його невідоме (том 1, а.с. 101).

Обґрунтування неможливості бути присутнім на службі, зокрема, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022 ОСОБА_1 наводить у письмових поясненнях, наданих в межах службового розслідування 18.05.2022, де повідомляє, що з 25.02.2022 по 05.03.2022 знаходився в бомбосховищі на станції метрополітену "Героїв Праці", про що кожного дня повідомляв свого безпосереднього командира - капітана поліції ОСОБА_3 Самостійно добратися до місця несення служби позивач не міг через постійні бомбардування даного району та відсутність власного транспорту. У зв`язку з перебуванням молодшої сестри позивача ОСОБА_2 в пологовому будинку в м. Харків (на останніх місяцях вагітності), в якому на той час були відсутні ліки на випадок кесаревого розтину та знеболювальні препарати та закінчувалася їжа, ОСОБА_1 05.03.2022 було прийнято рішення разом із сестрою та своєю дівчиною евакуюватися до міста Лиман, Донецької області, звідки позивач доїхав додому в село Піски-Радьківські, Ізюмського району, Харківської області, де зателефонував капітану поліції ОСОБА_3 та повідомив, що зараз буде писати рапорт для приєднання до районного відділу поліції, але останній повідомив, що на даний час так вчиняти вже не можна, тому треба повертатися до Харкова. Однак, на той момент до Харкова ОСОБА_1 вернутися вже не міг, оскільки з однієї сторони Борівської територіальної громади було вже захоплене місто Куп`янськ, з іншої сторони йшли жорстокі бої в місті Ізюм, а зі сторони міста Лиман підірваний місток в селищі Дробишево та через погодні умови об`їхати даний міст не було можливості, через небезпеку в Борівській громаді не було транспорту, власного транспорту позивач не має (том 1, а.с. 97).

Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта щодо неможливості прибути на службу, з огляду на необхідність евакуації з м. Харкова вагітної сестри, оскільки ані під час службового розслідування, ані під час судового розгляду справи ОСОБА_1 не було надано жодних пояснень чи доказів того, що, окрім нього (працівника поліції), жодна інша особа, член родини, зокрема, не міг забезпечити евакуацію його вагітної сестри з міста Харків.

При цьому, слід зауважити, що, як вказувалось вище, 25.02.2022 керівництвом УПП в Харківській області ДПП було доведено до відома працівників про можливість виїзду до міста Дніпра. Тобто, керівництво УПП в Харківській області ДПП було забезпечено та погоджено особовому складу евакуацію своїх родин до міста Дніпра, яке на той час було безпечним місцем, але ОСОБА_1 не скористався такою можливістю. Жодних пояснень з цього приводу не надав.

Натомість, позивач виїхав до села Піски-Радьківські Ізюмського району, Харківської області, яке на той час знаходилось в зоні активних бойових дій.

Позивачем не надано доказів того, що керівництвом органу поліції було відмовлено у наданні допомоги стосовно евакуації його родини з м. Харкова.

Неприйнятними також є доводи позивача про неможливість врахування наданих ним під час службового розслідування пояснень, обґрунтовані тим, що останні давалися ним під примусом керівництва УПП в Харківській області та під загрозою відкриття кримінального провадження щодо нього, оскільки на підтвердження наведених обставин ані до суду першої, ані апеляційної інстанції ОСОБА_1 не було надано жодних доказів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про УПП в Харківській області ДПП, затвердженого наказом ДПП від 07.11.2015 № 1/5, УПП в Харківській області ДПП є територіальним (відокремленим) підрозділом ДПП та, згідно з законодавством України, реалізовує свої повноваження на території Харківської області.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , відповідно до займаної посади, повинен булв реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Харкова та Харківської області.

В свою чергу, жодних наказів щодо службового відрядження в період з 25.02.2022 по 28.02.2022 та 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022 в інший населений пункт, відповідачем не видавалося і позивачем зворотного не спростовано.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до службової характеристики, яка міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 102), ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо, а під час проведення розслідування, комісією, обставин, що пом`якшують його відповідальність не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що Дисциплінарна комісія у цьому конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині епізодів відсутності на службі з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно та 01.03.2022, 05.03.2022 та 09.03.2022 без поважних причини під час дії запровадженого правового режиму воєнного стану кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, а тому забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності.

Слід зазначити, що діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому, етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов`язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 804/8515/17.

Загальновідомими є обставини того, що 24.02.2022 був розпочатий акт безпосередньої збройної військової агресії російської федерації проти України поза межами окремих районів Луганської області України та Донецької області України, а Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України було введено правовий режим воєнного стану.

Тому, з указаної календарної дати усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи та підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб`єктів владних повноважень, у силу ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 12, 23, 24 Закону України «Про Національну поліцію», повинні були безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключало можливість обрання пасивної форми поведінки за виключенням випадку виконання особистого спеціального службового завдання, випадку виконання чіткого та однозначного наказу військово-політичного керівництва України у цілях збереження людських ресурсів задля продовження боротьби проти військової агресії, випадку знаходження у безпорадності стані у медичному закладі.

Колегія суддів зазначає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно зі ст.ст. 1, 3, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України, усі без виключення суб`єкти права зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на зловживання таким правом, а суб`єкти владних повноважень додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно у порядку та у спосіб, які визначені вимогами законодавства.

Таким чином, працівник поліції, який в умовах воєнного стану фактично самовільно покинув місце несення служби та/або самоусунувся від виконання службових обов`язків, безумовно порушує службову дисципліну.

Отже, враховуючи обставини, які були встановлені дисциплінарною комісією та відображені у висновку службового розслідування, щодо порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України "Про Національну поліцію", абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179, та вчинення дій, які безумовно підривають авторитет Національної поліції України в очах громадян, колегія суддів вважає правомірним застосування до інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Посилання позивача на фальсифікацію актів про відсутність його на службі, що, на його думку, полягає у виготовленні останніх печатним шрифтом (окрім прізвища, ім`я, по-батькові та місця служби позивача), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом не встановлено норми, які б містили застереження щодо складання таких актів частково печатним, частково рукописним способом. Не навів таких норм і сам позивач.

З приводу доводів ОСОБА_1 щодо незаконності висновку службового розслідування, мотивованих його повторністю та проведенням стосовно сорока працівників поліції (а не стосовно кожного поліцейського окремо), колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховний Суду у постанові від 22.05.2020 по справі №825/2328/16 дійшов висновку, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

В межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не допущено порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке може бути наслідком скасування прийнятих за результатами проведення службового розслідування рішень, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням порушень, які були встановлені дисциплінарною комісією та відображені у висновку службового розслідування Департаментом патрульної поліції правомірно видано наказ № 319 від 27.05.2022 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, доведено вчинення позивачем грубого порушення службової дисципліни, а також доведено обґрунтованість обрання такого виду стягнення як звільнення з дотриманням визначеної процедури.

Водночас, твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності спростовані встановленими судами обставинами справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, призначаючи та проводячи службове розслідування, приймаючи накази від 27.05.2022 №319 та від 09.06.2022 №838о\с, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 520/5191/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова