Номер провадження: 11-сс/813/1699/23

Справа № 947/31007/23 1-кс/947/12553/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) щодо:

ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Гомель, Республіки Білорусь, громадянина Республіки Білорусь, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який знаходиться у міжнародному розшуку за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст.126 КК Російської Федерації,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт).

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту).

Прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вказує, що відмова слідчого судді в застосуванні запобіжного заходу для забезпечення видачі ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), фактично позбавила органи прокуратури здійснювати контроль за поведінкою особи, яка перебуває в процедурі екстрадиції.

Також прокурор вказує про неврахування слідчим суддею Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, та того, що листом Офісу Генерального прокурора від 29.09.2023 року продовжено строки проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) до 01.12.2023 року.

18.10.2023 року, до початку апеляційного розгляду, захисником ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , яку просив залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) вказав, що українську мову, якою здійснюється судочинство, розуміє та послуг перекладача не потребує.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, застосувати до особи запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі, та в той же час просила, у разі не встановлення підстав для застосування екстрадиційного арешту, хоча б частково задовольнити апеляційну скаргу та застосувати до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) будь-який інших запобіжний захід, оскільки в протилежному випадку унеможливлюється виконання екстадиційної перевірки щодо нього, строк якої продовжений; вислухавши думку ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, разом з тим з урахуванням наявності триваючої екстадиційної перевірки не заперечували щодо застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів приходить до висновку про таке.

Частина першаст.404КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З оскарженої ухвали та матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого відділу в м. Домодєдово Головного слідчого управління Слідчого комітету Російської Федерації в Московській області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) у скоєнні злочину, передбаченого п.«а» ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації (викрадення людини, групою осіб за попередньою змовою).

05.04.2019 року у відношенні ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації.

28.12.2020 року постановою оперуповноваженого ОРР УМВС Росії по міському округу Домодєдово, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) було оголошено у міжнародний розшук та постановою Домодєдовського міського суду Московської області від 30.12.2020 року, стосовно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту затримання на території РФ або з дня екстрадиції на територію Російської Федерації.

Офісом Генерального прокурора розглядається запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст.126 КК Російської Федерації, направлений на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.

З матеріалів, що містяться у запиті про видачу вбачається, що 28.08.2018 року, близько о 04:00 год., діючи в складі групи осіб за попередньою змовою ОСОБА_8 спільно зі своїми спільниками ОСОБА_11 і ОСОБА_12 незаконно проникли в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де застосовуючи насильство до проживаючого у вказаному будинку ОСОБА_13 посадив його в автомобіль потерпілого марки «Range rover sport» з реєстраційним знаком НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) і проти волі зазначеної особи відвезли його на територію України.

Офісом Генерального прокурора 18.05.2021 року Одеській обласній прокуратурі доручено проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) до Російської Федерації, а також звернення до суду з клопотанням про застосування до вказаної особи екстрадиційного арешту.

16.09.2021 року, о 10:10 год., співробітниками Управління карного розшуку ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 3-Б, затримано громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 , який розшукується на міжнародному рівні компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст.126 КК Російської Федерації.

Оперуповноваженим відділу розшуку злочинців, безвісно зниклих громадян та оперативно-довідкової роботи УКР ГУНП в Одеській області 16.09.2021 року складено протокол про затримання ОСОБА_8 в порядку ст.ст. 208, 582 КПК, з роз`ясненням особі права надати згоду на видачу (екстрадицію).

Особа документована паспортом громадянина Республіки Білорусь для виїзду за кордон серія НОМЕР_3 від 23.11.2017 року зі строком дії до 23.11.2027 року.

17.09.2021 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт) стосовно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), до 16.11.2021 року включно. Визначено конвоювати та утримувати ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), в порядку екстрадиційного арешту в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (справа №947/27808/21, провадження №1-кс/947/12594/21).

20.10.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду залишено без змін ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2021 року (провадження № 11-сс/813/1427/21).

Постановою Офісу Генерального прокурора від 28.10.2021 року прийнято рішення про видачу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п.«а» ч.2ст.126 ККРосійської Федерації.

15.11.2021 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено клопотання керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси та визнано наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_8 ( ОСОБА_14 ), під вартою та продовжено застосування до нього екстрадиційного арешту, до прийняття рішення про видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації. Визначено утримувати ОСОБА_8 ( ОСОБА_14 ) в ДУ«Одеський слідчий ізолятор» (справа №521/18757/21, провадження №1-м/521/128/21).

08.12.2021 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_8 та скасовано постанову Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 від 28.10.2021 року про видачу ОСОБА_8 за запитом Генеральної прокуратури Російської Федерації для притягнення його до кримінальної відповідальності (справа №521/19203/21, провадження №1-м/521/132/21).

12.01.2022 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси залишено без задоволення клопотання виконувача обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси та змінено застосований відносногромадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 ( ОСОБА_17 )запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт) на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичну передачу компетентним органам РФ, але не більше строку встановленого ч. 6ст. 181 КПК України, починаючи з 12.01.2022 року, і з перевіркою наявності підстав для продовження застосування запобіжного засобу не рідше одного разу на два місяці. ОСОБА_8 ( ОСОБА_17 ) звільненоз-під варти негайно в залі суду. ОСОБА_8 ( ОСОБА_17 )заборонено залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, з покладенням на нього обов`язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого судді; не відлучатися із м. Одеси без дозволу прокурора; повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю (справа №521/539/22, провадження №1-м/521/7/22).

31.01.2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 12.01.2022 року, та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання в.о. керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_18 про перевірку наявності підстав для подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту). ОСОБА_8 ( ОСОБА_17 ) змінено застосований запобіжний захід з тримання під вартою (екстрадиційний арешт) на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 строком на 2 місяці, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК, строком до 12.03.2022 включно (провадження №11-сс/813/281/22).

10.03.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси частково задоволено клопотаннякерівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 та продовжено строк запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 10.04.2022 року, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК (справа №947/6968/22, провадження №1-кс/947/2906/22). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2022 року вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (справа №947/6968/22, провадження №11-сс/813/536/22).

08.04.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , до 08.05.2022 року, включно, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК (справа №947/7545/22, провадження №1-кс/947/3133/22). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.04.2022 року вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (справа №947/7545/22, провадження №11-сс/813/606/22).

10.05.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відмовлено у задоволенніклопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арештудля забезпечення видачі ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) (справа №947/8607/22, провадження №1-кс/947/3683/22).

12.05.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотаннякерівника Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 12.06.2022 року, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК (справа №947/8803/22, провадження №1-кс/947/3751/22). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.06.2022 року вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (справа №947/8803/22, провадження №11-сс/813/696/22).

09.06.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк запобіжного заходу у виді домашньогоарешту для забезпечення видачі особи відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , до 08.08.2022 року, включно, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК (справа №947/10916/22, провадження №1-кс/947/4597/22).

01.08.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту для забезпечення видачі особи відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , до 31.08.2022 року, включно, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК (справа №947/16352/22, провадження №1-кс/947/7124/22).

30.08.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відмовлено в задоволені клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для забезпечення видачі особи відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) (справа №947/18965/22, провадження №1-кс/947/8283/22). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.09.2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29.09.2022 року (справа №947/18965/22, провадження 51-28ск23).

18.10.2022 року та 12.12.2022 року ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відмовлено у задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для забезпечення видачі особи відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) (справа №947/23713/22, провадження №1-кс/947/10195/22, справа №947/29178/22, провадження №1-кс/947/12314/22).

08.11.2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року. Постановою Верховного Суду від 31.08.2023 року залишено без змін ухвалу Одеського апеляційного суду від 08.11.2022 року (справа №947/23713/22, провадження №51-886км23).

20.12.2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді від 12.12.2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20.12.2022 року (справа №947/29178/22, провадження 51-1787ск23).

28.09.2023 року керівник Київської окружної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційного арешту), до прийняття рішення про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації, а також конвоювати та утримувати останнього в порядку екстрадиційного арешту в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Клопотання мотивоване тим, що на виконання листа Офісу Генерального прокурора від 04.10.2022 року триває проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_8 до Російської Федерації. 15.09.2023 року на адресу Київської окружної прокуратури м. Одеси надійшов лист Одеської обласної прокуратури з дорученням звернутися з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у виді екстрадиційного арешту, до прийняття рішення про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації.

Прокурор вказує, що злочин, передбачений п. «а» ч.2 ст.126 КК Російської Федерації, за вчинення якого запитується видача ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину не закінчилися, та існують ризики того, то ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) почне переховуватися від компетентних органів України з метою уникнення видачі до Російської Федерації та з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності на території України, а також ризик можливого продовження ним злочинної діяльності, з метою здобуття коштів на існування або для організації втечі, тому прокурор вважає необхідним застосувати до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) екстрадиційний арешт.

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що прокурором не надано доказів про продовження строку екстрадиційної перевірки на момент розгляду клопотання, а також те, що після прийняття рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_8 до Російської Федерації (28.10.2021 року), відносно ОСОБА_8 було неодноразово застосовано запобіжний захід, в тому числі не пов`язаний з тримання під вартою, а саме: у виді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, на даний час відсутні відомості щодо порушення останнім запобіжного заходу, ОСОБА_8 належним чином виконував покладені на нього обов`язки. Жодних доказів спроб можливого переховування ОСОБА_8 від органів Національної поліції України, прокуратури чи суду з часу першочергового застосування до нього запобіжного заходу слідчому судді не надано.

Також слідчий суддею враховано, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року кримінальне провадження № 12019161500002867 від 18.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України закрито, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Крім цього, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_8 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 28.09.2023 року.

Також приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора слідчим суддею враховано, що 24.02.2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ. Таке рішення було ухвалене після визнання РФ незалежності самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» та початком вторгнення Росії на територію України, яке триває і станом на теперішній час.

22.12.2022 року у газеті «Голос України» було опубліковано Закон України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який 23.12.2022 року набрав чинності. Вказаним Законом передбачено:

- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1);

- вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Слідчим суддею враховано, що за даними Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і Республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.

Слідчий суддя зазначив, що враховуючи впровадження на території України воєнного стану та вихід України зКонвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, фактичнапередача ОСОБА_8 наразі здійснена бути не може.

З врахуванням вищевикладеного та враховуючи встановлену в судовому засіданні відсутність ризиків переховування ОСОБА_8 , а також неможливість його видачі компетентним органам РФ у зв`язку зі широкомасштабною збройною агресією та введеним в Україні воєнним станом, слідчий суддя дійшов переконання, що тримання ОСОБА_8 під вартою або застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде суперечити завданням кримінального провадження.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді стосовно відсутності підстав для застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу в рамках проведення екстрадиційної перевірки.

Так, в обґрунтування висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя послався на не надання прокурором доказів про продовження строку екстрадиційної перевірки на момент розгляду клопотання.

Однак, прокурором в судовому засіданні апеляційного суду надано копію листа Офісу Генерального прокурора за вих.№19/1/2-81294ВИХ-23 від 29.09.2023 року, з якого вбачається, що на підставі ч.2 ст.587 КПК строк екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_8 продовжено до 01.12.2023 року.

Доводи слідчого судді стосовно того, що до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) раніше вже було неодноразово застосовано запобіжний захід, в тому числі у виді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, на даний час відсутні відомості щодо порушення останнім запобіжного заходу, оскільки ним належним чином виконувались покладені на нього обов`язки, колегія суддів визнає такими, що не можуть бути підставою для незастосування жодного запобіжного заходу, з врахуванням того, що відносно особи триває екстрадиційна перевірка, та вказана особа перебуває в міжнародному розшуку за вчинення особливо тяжкого злочину.

Щодо врахуванням слідчим суддею того, що кримінальне провадження №12019161500002867 від 18.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України закрито, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, то колегія суддів звертає увагу, що ухвала судді Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року, якою було прийнято таке судове рішення, ще не набрала законної сили, оскільки кримінальне провадження перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду (справа №522/7820/20, провадження №11-кп/813/1717/23).

Обґрунтовуючи висновок відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), слідчий суддя послався на неможливість застосування до останнього запобіжного заходу, з огляду на те, що він перебуває у статусі шукача захисту, оскільки звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 28.09.2023 року.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 589 КПК передбачено, що особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров`ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

Однак, апеляційний суд звертає увагу, що в даній справі, слідчим суддею не вирішувалося питання щодо наявності підстав для прийняття рішення про видачу особи, а лише розглядалося питання щодо застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу в порядку ст.584 КПК на стадії проведення екстрадиційної перевірки, яка вочевидь передує прийняттю рішення за запитом про видачу особи (ст.590 КПК).

Крім того, за наявною в матеріалах судової справи інформацією, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) неодноразово звертався до ГУ ДМС України в Одеській області із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Листом за вих.№5100.5.1-10786/51.3-23 від 13.09.2023 року ГУ ДМСУ в Одеській області надано інформацію щодо руху звернень ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та його захисників із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з якої вбачається наступне.

28.10.2021 року від адвоката ОСОБА_15 надійшла заява (клопотання) про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ). На адресу адвоката направлена відповідь, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та роз`яснена поетапність та процедура звернення в сфері міжнародного права.

25.11.2021 року від адвоката ОСОБА_19 надійшов адвокатський запит стосовно надання засвідченої копії заяви-анкети ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ). У зворотньому порядку, 26.11.2021 року на адресу адвоката направлена відповідь, роз`яснена процедура безпосереднього звернення до територіального органу ДМС для отримання відповідних матеріалів.

ОСОБА_8 оскаржив у судових інстанціях бездіяльність ГУ ДМС в Одеській області щодо неприйняття до розгляду заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) до ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (справа №420/23580/21).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року, ухвалене нове рішення, яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_8 , визнано протиправною бездіяльність ГУ ДМС України в Одеській області щодо не розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 11.10.2021 року та зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 11.10.2021 року (справа №420/23580/21, провадження №854/3404/22).

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2022 року касаційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 року повернуто скаржнику для усунення недоліків (справа №420/23580/21, провадження №К/990/22666/22).

Крім того, в листі міграційною службою зазначено, що відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 року на адресу особи направлено супровідний лист про доцільність самостійного звернення до підрозділу сфери міжнародного захисту для реалізації процедури, пов`язаної із реєстрацію заяви від 28.10.2021 року (справа №420/23580/21).

Через уникнення особою процедурного заходу (нез`явлення) на підставі п.5.3 Правил розгляду заяв та оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцям або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС від 07.09.2011 року №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.10.2011 року за №1146/19884, територіальним органом ДМС прийнято рішення про призупинення розгляду заяви (наказ від 03.10.2022 року).

12.12.2022 року ОСОБА_8 повторно звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатами процедури розгляду заяви, відповідно до п.п. 4, 6 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» стосовно особи прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженців або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ територіального органу ДМС від 27.12.2022 року №254, письмове повідомленням вручено заявнику особисто під підпис).

Зазначене рішення ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) було оскаржене.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) відмовлено в задоволенні адміністративного позову до ГУ ДМСУ в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (справа №420/469/23, провадження №П/420/480/23).

Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року залишено без змін (провадження №854/5024/23).

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 року повернуто касаційну скаргу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 року (справа №420/469/23, провадження №К/990/27796/23).

Також у вказаному листі міграційною службою повідомлено, що термін дії довідки ОСОБА_8 про звернення за захистом в Україні серії 013121, продовжено до 06.10.2023 року (а.с.126-127).

В оскарженій ухвалі слідчим суддею встановлено, що 28.09.2023 року ОСОБА_8 знову звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Інформація щодо її розгляду та прийняття рішення по вказаній заяві ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) в матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів звертає увагу, що п.п. b) п. F. ст. 1 Конвенції про статус біженців передбачено, що положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо яких є серйозні підстави вважати, що вони вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок,і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці.

Відповідно до запиту про видачу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) розшукується компетентними органами РФдля притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п.«а» ч.2ст.126 ККРосійської Федерації (викрадення людини, групою осіб за попередньою змовою), яке відноситься до особливо тяжких злочинів, та відповідно строки давності для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вказаний злочин не сплинули.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) підпадає під дію положень про виключення, передбачених п.п. b) п. F. ст. 1 Конвенції про статус біженців, оскільки останній розшукується компетентними органами РФ за вчинення, до прибуття на територію України, особливо тяжкого злочину неполітичного характеру.

За таких обставин, цілком очевидним є той факт, що в рамках екстрадиційної перевірки прокурор зобов`язаний був ініціювати питання про застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу.

З урахуванням наведеного, ухвалу слідчого судді про відмову в застосуванні запобіжного заходу апеляційний суд визнає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.

Розглядаючи клопотання прокурора та вирішуючи питання про достатність чи недостатність підстав для застосування до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходуу виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту), апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст. 584 КПК передбачено, що після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Відповідно до ч.13 ст.584 КПК звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Водночас, ст. 585 КПК передбачена можливість застосування до особи запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, для забезпечення її видачіна запит іноземної держави.

З матеріалів справи вбачається, що до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) вже обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт), який в подальшому був скасований, та до нього було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо порушення останнім запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених на нього обов`язків.

Колегія суддів враховує, що з 30.08.2022 року, з часу коли ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відмовлено в задоволені клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для забезпечення видачі ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), останній знаходиться без застосування щодо нього жодного запобіжного заходу, проте продовжує з?являтися за викликами до суду першої інстанції та апеляційного суду, що свідчить про відсутність мети перешкоджати екстрадиційній перевірці.

Крім того, колегія суду звертає увагу, що як повідомлено захисником в судовому засіданні з часу закінчення строку дії запобіжного заходу прокуратура жодного разу не здійснювала виклику ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).

Прокурор вказаної обставини не заперечувала та вказала, що наразі підстав для виклику ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) до прокуратури не було, оскільки щодо нього тривав розгляд поданої заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Також колегія суддів враховує, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року кримінальне провадження № 12019161500002867 від 18.11.2019 року щодо ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) було закрито, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Вказана ухвала наразі перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду, за результатами якого буде встановлена законність прийняття такого рішення судом першої інстанції.

В матеріалах судової справи відсутня інформація про існування інших кримінальних проваджень чи обвинувальних вироків щодо ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 )

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) має місце проживання на території України,за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, протягом тривалого часу, в тому числі і з дати початку екстрадиційної перевірки, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) не вживав заходів переховування від компетентних органів України.

З урахуванням наведеного,колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи прокурора про те, що до ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) має бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) колегія суддів визнає необґрунтованими.

Що стосується необхідності застосування заходу забезпечення виконання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обов`язків в рамках екстрадиційної перевірки, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

Згідно із ч. 2 ст. 585 КПК при вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує:відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується;міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

Колегія суддів враховує, що в судовому засіданні апеляційного суду фактично як прокурор, так і сторона захисту не заперечували щодо можливості застосування щодо ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, зокрема у виді особистого зобов`язання, що слугуватиме можливості проведення триваючої екстрадиційної перевірки щодо останнього.

Разом із цим, під час вирішення питання стосовно застосування відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у виді екстрадиційного арешту, колегія суддів також враховує те, що 24.02.2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, у зв`язку із визнаннямРФ незалежності самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» та початком її військового вторгнення на територію України.

З урахуванням вищезазначеного, характеристики особи ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), наявності у нього постійного місця проживання на території України, а також відсутності належних доказів та обґрунтувань щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) найбільш суворого запобіжного заходу екстрадиційного арешту, апеляційний суд вважає за можливе застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) під час проведення екстрадиційної перевірки, яка триває вже більше двох років.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню із постановленням нової ухвали про застосування відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, із покладанням відповідних обов`язків,передбачених ч.5 ст. 194 КПК, для забезпечення подальшої його видачі.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 584, 585 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 про застосування до громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт).

Застосувати до громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обов`язки, передбачені п.п.1, 3 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1)прибувати за кожною вимогою до прокурора;

2)повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку.

Строк дії ухвали апеляційного суду, в частині покладення на ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обов`язків, передбачених ст.194 КПК, становить до 01.12.2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4