_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/12582/23

Провадження № 2/947/2316/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Неїжпапа Ю.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання пункту наказу незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

24 квітня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, вимоги якого в подальшому було уточнено, в якому просить: визнати незаконним та скасувати пункт 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30.08.2022 № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ». Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (0Ц35, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770, р/р за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.08.2022 року (дата призупинення дії трудового договору) по 01.05.2023 року (день поновлення дії трудового договору), 100 000,00 грн. моральної шкоди. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770, р/р за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судовий збір у розмірі 2147,2 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 17 березня 2015 року перебуває у трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та працює на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Указом Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На думку позивача, пункт другий наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з ним.

Також позивач стверджує, що внаслідок порушення її прав у сфері трудових відносин, їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 100 000,00 грн.

Ухвалою судді від 01.05.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

25 травня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ДП «АМПУ» просить відмовити в задоволенні позову, зокрема вказуючи на те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є законним, оскільки позивач з березня 2022 року погоджувалась із тим, що робота у відповідача була зупинена і така зупинка була викликана відсутністю виробничих та організаційних умов виконання роботи та забезпечення його роботою. Станом на момент запровадження простою і станом на момент призупинення дії трудового договору істотних змін не відбулось - воєнний стан не скасований, відсутні організаційні і технічні умови, необхідні для виконання роботи позивачем. Також зазначив, що позивач обрала неналежний спосіб захисту та неналежного відповідача за вимогою про стягнення середнього заробітку, оскільки відшкодування працівникам, пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора. Звернув увагу суду, що на правовідносини сторін не поширюються положення ст. 32 КЗпП України. Заперечував проти стягнення з відповідача моральної шкоди через недоведеність вимог.

19 вересня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» позивач надала відповідь на відзив, у якій позивач виклала заперечення щодо дотримання досудового врегулювання спору та неефективності способу захисту шляхом її поновлення на роботі, просила суд приєднати до матеріалів справи відповідь на відзив.

20 вересня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення щодо розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у яких позивач просила збільшити розмір виплат за час вимушеного прогулу.

20 вересня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо законності наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та обґрунтування причин призупинення дії трудового договору, просив суд долучити до матеріалів справи додаткові письмові пояснення ДП «АМПУ», врахувати дані пояснення під час розгляду справи та долучити до матеріалів справи довідку ДП «АМПУ» щодо розрахунку середньоденного заробітку від 23.08.2023 № 10-04-01.01-26/91.

В ході судового засідання, яке відбулось 20.09.2023 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про залишення без розгляду позовних вимог в частині вимог про поновлення дії трудового договору та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків та зборів.

Ухвалою суду від 20.09.2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду було задоволено.

03 жовтня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо причин призупинення дії трудового договору та зазначено про обставини практичного зупинення функціонування підприємства через військову агресією проти України та відсутність у ДП «АМПУ» роботи для позивача, що і зумовло неможливість надати працівнику роботу.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Неїжпапа Юлія Анатоліївна у задоволені позову просила відмовити, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник третьої особи первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є недоведеними, а від так задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 17 березня 2015 року перебуває у трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та працює на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08. год. 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно з змінним графіком роботи.

Підпунктом 3.2. Наказу 28 лютого 2022 року № 84-к визначено, що залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи за основним місцем роботи (робочому місці) відбувається виключно у разі крайньої необхідності, за погодженням або з ініціативи керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов праці.

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 85-к «Про внесення змін до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» внесено зміни до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к. Зокрема, підпункт 3.2 пункту 3 викладено у такій редакції: «3.2. Залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи відбувається виключно у разі крайньої необхідності за їх згодою, за ініціативи керівника підприємства та/або керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов роботи.

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 86-к «Щодо припинення простою для працівників, які залучаються до роботи» установлено, що простій для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які залучаються до роботи відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), припиняється виключно на день/дні їх залучення до роботи.

Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », керуючись Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 №256 «Про закриття морських портів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2022 за №470/37806, а також призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи певними категоріями працівників апарату управління ДП «АМПУ», - припинено з 30 серпня 2022 року простій та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року № 167-к «Про поновлення дії трудових договорів», керуючись ст.13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами), враховуючи рапорт з основної діяльності директора юридичного департаменту апарату управління Мельникова Д.О. від 03.04.2023 №148/10-01-01-р, відновлено з 01 травня 2023 року дію трудових договорів, укладених з наступними працівниками апарату управління, зокрема, з провідним юрисконсультом відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ» Мервинською Іриною Анатоліївною.

ДП «АМПУ» було повідомлено позивача про призупинення дії трудового договору шляхом направлення листа від 05 вересня 2022 року № 2033/10-01-12/Вих, а про відновлення дії трудового договору шляхом направлення листа від 19 квітня 2022 року № 1182/10-01-16/Вих та направлення повідомлення на Viber (т.1 а/с 155-170).

Позивач не мала заперечень щодо призупинення дії трудового договору починаючи з моменту повідомлення і до моменту звернення до суду 24 квітня 2023 року, про що свідчить відсутність будь-яких звернень та вимог до роботодавця про відновлення дії трудового договору.

Вищевказані обставини встановлені судом не оспорювались сторонами.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги вимоги ч.3 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно якої у разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Разом з тим, з відповіді Південного міжрегіонального управління державної служюи з питань праці, наданої позивачеві 05.05.2023року, вбачається, що до Держпраці ОСОБА_1 звернулась лише 24.04.2023 року - в день звернення до суду.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Таким чином, з 01 травня 2023 року та станом на день розгляду даної справи позивач приступила до роботи за основним місцем роботи (робочим місцем) та перебуває на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є трудові відносини, пов`язані із призупиненням із позивачем дії трудового договору на підставі пункту 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Законів України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про правовий режим воєнного стану», «Про морські порти України».

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 26, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 62 Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Наступними Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року№ 254/2023 та від 17 серпня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з пунктом 3 вказаного Указу Президента України, у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2023 року № 2352-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Статтею 1 Закону № 2136-ІХ передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В частинах 2, 3 статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною першою статті 13 Закону № 2136-ІХ , в редакції чинній на момент видачі оспорюваного наказу, визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Жодних заборон щодо можливості поновлення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану Закон № 2136-IX не містить.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на викладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть та/або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав роботодавцю та працівнику право ініціювати призупинення дії трудового договору на строк не більше ніж період дії воєнного стану, що не припиняє трудових відносин, у зв`язку з чим, заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати працівнику не виплачуються.

Роботодавець має право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливість роботодавцем надавати роботу, так і неможливість виконувати роботу працівником.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням), в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не тільки за умов повного призупинення діяльності роботодавця та у випадку неможливості виконання роботи всіма працівниками, а лише у випадку неможливості внаслідок військової агресії проти України надання певної роботи та виконання роботи конкретними працівниками.

Аналогічні висновки зазначено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23).

Аналізуючи вказані вище норми, суд приходить до висновку, що призупинення трудового договору можливе за наявності наступних умов: відсутність у роботодавця можливості для надання роботи працівнику у зв`язку з військовою агресією проти України та (або) відсутності у працівника можливості виконання роботи у зв`язку з військовою агресією проти України.

Таким чином, у даному випадку судом має дослідитися питання чи були у відповідача підстави для видачі оспорюваного наказу у зв`язку із неможливістю саме відповідачем надавати роботу позивачу у зв`язку з військовою агресією проти України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Статтею 15 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що Адміністрація морських портів України утворюється з метою, зокрема утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства; справляння та цільового використання портових зборів.

Відповідно до Статуту ДП «АМПУ», затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17 травня 2012 року № 301 у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.01.2022 № 14 (нова редакція), ДП «АМПУ» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління) (пункт 1).

ДП «АМПУ» створено з метою, передбаченою статтею 15 Закону України «Про морські порти України», та встановленими чіткими цілями згідно з Порядком встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2016 року № 1052 (пункт 5).

ДП «АМПУ» є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до вимог законодавства України (пункт 10).

Відповідно до пункту 77 Статуту основним показником фінансових результатів господарської діяльності ДП «АМПУ» є прибуток.

Чистий прибуток ДП «АМПУ», який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету та відрахувань у цільові та інші фонди, залишається у повному його розпорядженні та використовується відповідно до законодавства України.

Таким чином, ДП «АМПУ» самостійно без залучення коштів державного бюджету здійснює оплату праці працівників підприємства. При цьому такі кошти ДП «АМПУ» отримує від комерційної діяльності, а не з державного бюджету.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року за №470/37806, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю здійснення обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, робіт, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», статті 5 Закону України «Про морські порти України», Порядку відкриття та закриття морських портів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 495, на підставі подання ДП «АМПУ» від 28.04.2022 № 850/10- 01-01/Вих, погодженого Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 28 квітня 2022 року, - закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон з дня набрання чинності цим наказом до відновлення контролю над зазначеними морськими портами. Наказано ДП «АМПУ» забезпечити внесення відомостей до Реєстру морських портів України, Державній службі морського та внутрішнього водного транспорту і судноплавства України, підприємствам, установам, організація, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України привести власні акти у відповідність до цього наказу.

Відповідно до навігаційних та прибережних попереджень (ПРИП) №№ 83/22, 84/22, 85/22, 86/22, 87/22, 88/22, 89/22, 90/22, 91/22, 93/22 від 24 лютого 2022 року, №№ 96/22 та 97/22 від 27 лютого 2022 року, №№ 100/22 та 101/22 від 09 березня 2022 року, № 106/22 від 17 березня 2022 року, № 107/22 від 18 березня 2022 року та № 108/22 від 19 березня 2022 року плавання в районах, визначених координатами, заборонено.

Судом визнається загальновідомими обставинами, що протягом усього періоду воєнного стану узбережжя Чорного та Азовського морів України перебувають під потужним ракетно-артилерійським обстрілом, у тому числі українські морські порти, розташовані на них, та об`єкти портової інфраструктури, постійною залишається і мінна небезпека.

Зазначені обставини очевидно позбавили умов та можливості ведення господарсько-фінансової діяльності, що призвело до збитків, виконання законодавчих і статутних цілей ДП "АМПУ", а також вплинули на безпечні й належні умови праці працівників підприємства.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що закриття частини морських портів, таких як Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон, обмеження заходів суден до інших морських портів України, розташованих на узбережжі Чорного моря, яке відбулося саме у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, вплинуло на фінансовий стан підприємства, яке згідно Статуту діє як державне комерційне підприємство та отримує прибуток від своєї господарської діяльності, зокрема з утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства; справляння та цільового використання портових зборів.

При цьому, факт закриття морських портів, обмеження руху суден у інших портах, неможливість функціонування виробничих потужностей портової інфраструктури, неможливість надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту, справляння та цільового використання портових зборів, організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, безумовно свідчить про зменшення обсягу роботи, яку ДП «АМПУ» могло надавити своїм працівникам, та виключили можливість ДП "АМПУ" забезпечити роботою усіх працівників відповідно до їх посадових обов`язків.

Таким чином, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України відбулося закриття частини морських портів України та обмеження руху суден у інших портах, скоротило обсяг господарської діяльності Державного підприємства «АМПУ», що свідчить про неможливість забезпечення роботою усіх своїх працівників Державним підприємством «АМПУ» відповідно до їх посадових обов`язків, зокрема позивача, яка перебувала на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Завдання та обов`язки працівника посадовою інструкцією провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ», затвердженої в.о. голови ДП «АМПУ» від 15 вересня 2020 року, з якою ознайомлена ОСОБА_1 15 вересня 2020 року.

При цьому, позивач в судовому засіданні та позовній заяві вказувала, що виконувала саме реєстрацію договорів та додаткових угод до них, укладених апаратом управління, зберігання, надання відповідей різним організаціям та органам щодо наявних договорів, надання їх копій на запити аудиторської перевірки, ін., зібрання інформації щодо укладених договорів по філіям та вела табель обліку робочого часу працівників юридичного департаменту.

Враховуючи виконання конкретних посадових обов`язків ОСОБА_1 , та з урахуванням неможливості здійснення ДП "АМПУ" своєї господарської діяльності у морських портах України, виконання цілей та мети, скрутний фінансовий стан підприємства, у ДП "АМПУ" був відсутній обсяг роботи, який входить до трудових обов`язків саме ОСОБА_1 , що і зумовлює неможливість виконання нею роботи, обумовленої трудовим договором.

З урахуванням вищезазначеного, вбачається неможливість виконання обов`язків обома сторонами трудового договору.

Судом встановлено, що позивач вважала законним та не оскаржувала наказ ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» щодо встановлення простою в апараті управління ДП «АМПУ».

Суд не приймає доводи Позивача про те, що у період простою виконувала весь час посадові обов`язки, оскільки наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к визначено чіткий порядок залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи який є обов`язковим для виконання. Матеріали справи не містять доказів залучення позивача до роботи у відповідності до пункту 3.2. такого наказу.

Доказів того, що позивачка з часу призупинення дії трудового договору і до моменту відновлення дії трудового договору 01 травня 2023 року, мала роботу, можливість її виконувати та заявляла про готовність вийти на роботу й виконувати роботу відповідно до своїх посадових обов`язків матеріали справи не містять.

Твердження позивача, що у роботодавця була відсутня головна умова для призупинення дії трудового договору, а саме: - абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, оскільки під абсолютною неможливістю варто розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежним від роботодавця причин є неможливими, не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку відповідач прийняв рішення про призупинення дії трудових договорів із певними працівниками саме у зв`язку із частковим зупиненням діяльності підприємства та, як наслідок, відсутністю такої роботи для виконання цими працівниками, відсутність безпечних умов праці, а тому твердження позивача про її готовність виконувати роботу не є єдиною ознакою можливості відповідача надавати працівнику роботу у даному випадку.Крім того, такітвердження позивача безспірно не свідчить про безпечні умови праці на підприємстві та підстави для відновлення роботи підприємства у звичному режимі із залученням до виробничого процесу усіх працівників.

Із цих же підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач мав можливість забезпечувати своїх працівників роботою, оскільки частина морських портів України не була закрита та підприємство продовжувало отримувати прибуток, а тому підстави для призупинення трудового договору із позивачем у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» були відсутні, тому що підставою для призупинення дії трудового договору із позивачем є саме часткове зупинення діяльності підприємства та, як наслідок, відсутність такої роботи для виконання працівником.

Суд також відхиляє посилання позивача на пояснювальну записку до фінансового плану 2022 року з огляду на те, що сам фінансовий план відображає лише очікувані фінансові результати в запланованому році, джерела формування коштів та напрями їх використання, при цьому виконання фінансового плану здійснюється державним підприємством безпосередньо у процесі господарської діяльності та у подальшому підприємство надає звіт про виконання фінансового плану .

При цьому, суд вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією російської федерації проти України та видачею відповідачем наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » із підстав наведених судом вище, а тому приходить до висновку, що відповідач правомірно видав оспорюваний наказ, посилаючись на вимоги статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказ Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», а також призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи певними категоріями працівників апарату управління ДП «АМПУ» та у відповідача були відповідні правові підстави для видачі оспорюваного наказу.

Окрім цього, суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що призупинення трудових договорів відбулося лише з частиною працівників та за відповідним рішенням керівництва, що, на думку, позивача свідчить про дискримінацію, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б думку позивача. Крім того, враховуючи передбачене законодавством право роботодавця призупинити дію трудових договорів з конкретними працівниками, на думку суду, саме керівництвом підприємства у період воєнного стану мають прийматися кадрові рішення, спрямовані на оптимізацію діяльності підприємства, а також врахувавши можливості забезпечення працівників роботою за їх посадовими обов`язками. Окрім того, Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року № 167-к «Про поновлення дії трудових договорів» з 01.05.2023 року з позивачем поновлено дію трудового договору.

Суд окремо звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що навіть попри збройну агресію російської федерації та запровадження на території України військового стану, закриття частини морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, на підприємстві зберігались організаційні та технічні умови для виконання ним своєї роботи в період дії оспорюваного наказу та виконання такої роботи було можливим та необхідним.

Щодо недотримання ДП «АМПУ» вимог пункту 8.1.8 Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016-2018 роки, зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві 30 березня 2016 року №88 (зі змінами) (далі - Колективний договір) .

Обґрунтовуючи порушення відповідачем пункту 8.1.8 Колективного договору, позивач посилається на те, що призупинення дії трудового договору є зміною умов трудового договору та оплати праці, а тому зміна умов трудового договору та оплати праці шляхом призупинення дії трудового договору між ним та відповідачем, потребувала отримання попередньої згоди від профспілки.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8.1.8 Розділу VIII. «Гарантії діяльності профспілок (їх первинних організацій, виборних органів» Колективного договору, обов`язком Адміністрації є: змінювати умови трудового договору, оплати праці, притягувати до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами Профспілки, лише за попередньою згодою Профспілки, членами якої вони є.

Згідно вимог ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Однак, приймаючи рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем відповідач не змінював умови трудового договору, оплати праці, а отже відносини сторін трудового договору не зазнали жодних змін за своїм змістом, а тому не потребували отримання попередньої згоди від профспілки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що позивачем не надано суду об`єктивних доказів переконливого характеру про незаконність наказу про призупинення дії трудового договору та порушення ним прав позивача, суд приходить до висновку, що виданий наказ ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення з 30.08.2022 дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні, виданий у відповідності Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; приниженні честі, гідності, а також ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження понесених ним моральних переживань внаслідок призупинення дії трудового договору.

Суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою від вимоги про визнання незаконним частини та скасування наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення з 30 серпня 2022 року дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , а тому не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Керуючись ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст. 46, 232 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 15, 16, 22, 23 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4, 5, 12-13, 76-82, 89, 141, 213, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання пункту наказу незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2023 року