ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/16/23 Головуючий Іінстанції Шевченко С.В.

Провадження № 33/818/437/23 Суддя доповідач Гєрцик Р.В.

Категорія: ч.1 ст.163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

в с т а н о в и в :

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 16 грудня 2022 року під час документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техноком Трейдинг» (податковий номер 42212504), юридична адреса: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків, було встановлено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме:

-порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, перевіркою уми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) за серпень 2022 року в сумі 9546248 грн.: завищено бюджетне відшкодування на суму 749445 грн. за рахунок завищення рядка 19, 16.1 декларації з податку на додану вартість, внаслідок заниження податкових зобов`язань по рядку 01.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року; відмовлено в бюджетному відшкодуванні на суму 8796803 грн. у зв`язку з ненаданням ТОВ «Техноком Трейдинг» документів, що підтверджують показник, що заявлений в графі 7 таблиці 2 Додатку 3 до податкової декларації за серпень 2022 року (платіжних доручень або документу, відповідно до яких створено банківську виписку);

-порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2022 року (р. 21) на суму 2765864 грн., в тому числі: за рахунок завищення рядка 19, 16.1 декларації з податку на додану вартість, внаслідок заниження податкових зобов`язань по рядку 01.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року на суму 648442 грн.; за рахунок завищення рядку 19, 16.1 декларації з податку на додану вартість, внаслідок ненадання документального підтвердження щодо правомірності формування податкового кредиту по рядкам 10.1 та 11.1 декларації з ПДВ за листопад 2021 року в сумі 314036 грн., березень 2022 року в сумі 458156 грн., квітень 2022 року в сумі 1341704 грн., травень 2022 року в сумі 38 грн., червень 2022 року в сумі 38 грн., липень 2022 року в сумі 3450 грн., що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2022 року в сумі 2117422 грн.

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 85 гривень та стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження судового рішення та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він не мав змоги отримувати кореспонденцію, адресовану на адресу реєстрації підприємства, оскільки у м. Харкові на даний час не проживає. Зважаючи не те, що він має постійне місце реєстрації на тимчасово окупованій території, направлення судових повісток за його місцем реєстрації також було неможливим з суто об`єктивних причин. Про прийняте рішення він дізнався виключно через додаток «ДІЯ» лише 27.03.2023 року.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що суд посилається на протокол про адміністративне правопорушення №561/20-40-07-02-05 від 16.12.2022, складений за результатами перевірки, у той час як до складеного за наслідками цієї ж перевірки акту подавалися заперечення, за наслідками яких 24.02.2023 року акт було змінено. Крім того, не погоджуючись з висновками обох актів перевірки, 30.03.2023 року від імені підприємства ТОВ «Техноком Трейдинг» подано скаргу на прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення №00062780705 за формою «В4» від 27.03.2023 року на суму зменшення від`ємного значення ПДВ на суму 2 448 236.00 грн., №00062760705 за формою «ВЗ» від 27.03.2023 року на суму відмови у бюджетному відшкодуванні з ПДВ на суму 8 194 822.00 грн., №00062700705 за формою «ВЗ» від 27.03.2023 року на суму штрафних санкцій у розмірі 1 020.00 грн., №00062730705 за формою «В1» від 27.03.2023 року на суму штрафу за завищення бюджетного відшкодування у розмірі 337 856.50 грн., а отже, у відповідностідо процедури,визначеної п.17.1.7та ст.36Податкового кодексуУкраїни,вказані рішенняможуть бутиоскаржені тазмінені,що призведедо фактичногозапереченнявисновків актів перевірки про вчинення ним адміністративного правопорушення у частині неналежного ведення ним податкового обліку, на підставі відомостей яких складено протокол про адміністративне правопорушення, який фактично є єдиним доказом його вини.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить докладного опису правопорушення та складено на підставі матеріалів перевірки, які було згодом змінено за наслідками подання підприємством заперечень до акту перевірки, висновки якого наразі оскаржуються у порядку адміністративного судочинства, визначеного ст.56 Податкового кодексу України.

Мотиви суду

До початкусудового розглядузахисник БачішвіліМ.О.подала досуду клопотання,в якомупросила провестисудове засіданнябез їїучасті,просила задовольнитиапеляційну скаргута напідтвердження доводівапеляційної скаргипросила долучитидо матеріалівсправи копіюакту від24.02.2023року №4327/20-40-07-07-03/42212504;копію протоколу№561/20-40-07-02-05від 16.12.2022року; копію податкового повідомлення-рішення за формою «В4» №00062780705 від 27.03.2023 року на суму зменшення від`ємного значення ПДВ на суму 2 448 236.00 гри., за формою «ВЗ» №00062760705 від 27.03.2023 року на суму відмови у бюджетному відшкодуванні з ПДВ на суму 8 194 822.00 грн., за формою «ВЗ» №00062700705 від 27.03.2023 року на суму штрафних санкцій у розмірі 1020 00 грн., за формою «В1» №00062730705 від 27.03.2023 року на суму штрафу за завищення бюджетного відшкодування у розмірі 337 856.50 грн.

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні районного суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише 27.03.2023 року.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положеньст.1 КУпАПзавданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зіст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно дост.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2ст.62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чіткихі узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджуєтьсяіз стандартом доказування.

У п. 4.1рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року№23-рп/2010КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україніта процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормамиКУпАПі який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписамст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на:протокол про адміністративне правопорушення №561/20-40-07-02-05 від 16.12.2022 та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техноком Трейдинг»№5361/20-40-07-07-03/42212504від 16.12.2022 року.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як убачається із матеріалів справи,протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Разом з цим, як було встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ТОВ «Техноком Трейдинг» було оскаржено вказаний акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техноком Трейдинг»№5361/20-40-07-07-03/42212504від 16.12.2022 року до ГУ ДПС України в Харківській області та на підставі перегляду вказаного акту було складено новий (змінений) акт № 4327/20-40-07-07-03/42212504 від 24.02.2023 року.

З вищевикладеного вбачається, що на час ухвалення судового рішення, а саме 14.03.2023 року, акт від 16.12.2022 року був оскаржений ТОВ «Техноком Трейдинг»та ГУ ДПС України в Харківській області було складений новий акт від 24.02.2023 року, тобто на час розгляду справи у суді першої інстанції акт від 16.12.2022 року, результати якого стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, цілком був скасований ГУ ДПС України в Харківський області, а тому зазначені обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

За такихобставин, підчас апеляційногорозгляду буловстановлено,щоакт від 16.12.2022 року фактично 24.02.2023 року був скасований ГУ ДПС України в Харківський області та втратив законну силу, а тому за результатами розгляду та складеного нового акту від 24.02.2023 року повинен був складений новий протокол про адміністративне правопорушення, а по суті нове обвинувачення.

Таким чином, поза розумним сумнівом не можливо встановити, що ОСОБА_1 були допущені порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку відповідно до акту від 16.12.2022 року та суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку та визнав ОСОБА_1 виним за ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки матеріалами справи не доведено факту вчинення ним адміністративного правопорушення, тобто порушення податкового обліку, зазначені у фабулі правопорушення, визнаної судом доведеною, взагалі не існували та жодним доказом не встановлені.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до змісту п.86.1. ст.86Податкового кодексу України(надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу нормПодаткового кодексу Україниакт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст.58ПКУкраїни, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Зокрема, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суддя не з`ясував чи приймалося відповідним органом ДПС за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення щодо застосування фінансових санкцій за порушення порядку ведення податкового обліку та чи скористалося ТОВ «ТЕХНОКОКОМ ТРЕЙДИНГ» наданим Податковим кодексом України правом на оскарження такого рішення податкового органу і чиє визначене податковим органом грошове зобов`язання ТОВ «ТЕХНОКОКОМ ТРЕЙДИНГ» узгодженим, в той час як з`ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції Українизакріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною за принципами поза розумним сумнівом та балансом ймовірностей, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги а - є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючисьст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районногосуду м.Харковавід 14березня 2023року .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик