ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 638/7337/21

провадження № 61-10629 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Кузьмін Євген Валерійович,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року у складі судді

Рибальченко Л. М., та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня

2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , терміном у три місяці

з дня набрання судового рішення законної сили.

В обґрунтування позовної заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території

міста Кадіївка Луганської області, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була його матір`ю і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а він вважав себе єдиним спадкоємцем за законом.

Вказував, що у зв`язку з тим, що він проживає на території міста Кадіївка Луганської області, Україна, яка згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - АТО), та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» належить до списку населених пунктів, що є зоною проведення операції об`єднаних сил, а також загальна пандемія Сovid-19, зробило неможливим своєчасне звернення до нотаріуса на контрольованій державою Україна території,

у встановлений законом строк (до 6 місяців) для прийняття спадщини після смерті його матері. У зв`язку із наведеними обставинами він не мав можливості виїхати із тимчасово окупованої території Луганської області (місто Кадіївка) до будь-якого іншого міста України, де діють у встановленому законом порядку державні органи влади. При цьому запроваджений на всій території України карантин у зв`язку із захворюванням Сovid-19 з подальшим його неодноразовим продовженням, обмежив роботу державних установ, у тому числі і нотаріальних контор.

Позивач зазначав, що 17 травня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Скиби Т. В., щодо оформлення спадщини за законом після смерті матері. Нотаріус підтвердила його право на спадкування за законом, але відмовила у заведенні спадкової справи у зв`язку з тим, що строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив судйого позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова

від 13 березня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката

Кузьміна Є. В., про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що мати позивача померла на тимчасово окупованій території, зареєструвати її смерть в органах РАЦС було неможливо через проведення АТО, у зв`язку з чим позивачу необхідно було встановити факт смерті матері в судовому порядку на підконтрольній Україні території, що стало причиною пропуску ним встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його матері. При цьому суди врахували той факт, що позивач проживає на тимчасово окупованій території і на всій території України було встановлено карантинні обмеження у зв`язку із поширенням короновірусної хвороби (COVID 19), спричиненої короновірусом

SARS - CoV-2.

Суди зазначили, що м. Кадіївка, Луганської області відноситься до населених пунктів, які зазначені у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування», а тому позивач не міг скористатися послугами поштового зв`язку для своєчасного надіслання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання судових витрат, суди виходили з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, предметом спору у цій справі не є розподіл часток у спадковому майні, тому відповідно до частину першої,

другої статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню з відповідача (Харківської міської ради). При цьому, суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року Харківська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 13 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2023 року клопотання Харківської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 638/7337/21 з Дзержинського районного суду м. Харковата надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що судами неправильно застосовано норму матеріального права та порушення норму процесуального права, суди ухвалили судові рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 344/15735/20, від 07 грудня 2022 року у справі

№ 399/570/21, від 14 листопада 2022 року у справі № 148/1923/20.

Зазначає, що судами не надано належної правової оцінки тому, що після спливу шестимісячного строку (15 жовтня 2020 року) до дати звернення із заявою про прийняття спадщини - 17 травня 2021 року, минуло 7 місяців, жодних доказів поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано, тому судами безпідставно було застосовано частину третю статті 1272 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності, так як ОСОБА_1 17 травня 2021 року звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Скиби Т. В. за адресою: АДРЕСА_1 ,

що відноситься до території Слобідського адміністративного району міста Харкова, томурозгляд справи повинен був здійснювати Комінтернівський районний суд

м. Харкова. При цьому, апеляційний суд на вказані доводи апеляційної скарги не відреагував.

Крім того, зазначає, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, так як Харківська міська рада не зверталася до суду із заявою про визнання належного за життя ОСОБА_2 майна відумерлою спадщиною, а отже, Харківська міська рада своїми діями жодних прав позивача не порушувала.

При цьому в позовній заяві ОСОБА_1 взагалі відсутні позовні вимоги до Харківської міської ради або докази того, що Харківська міська рада не визнає чи оспорює право власності позивача на спадщину.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 3) Суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Харківської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Кадіївка (Стаханов, територія АТО) Луганської області померла ОСОБА_2 .

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2021 року у справі

№ 642/797/21 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 на території міста Кадіївки, Луганської області, Україна (а. с. 16, 17, 19, 20).

Згідно з копії свідоцтва про смерть від 17 лютого 2021 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 13).

17 травня 2021 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Скиба Т. В. повідомила ОСОБА_1 , що оформлення спадщини після померлої ОСОБА_2 можливо лише за умови визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки він пропустив строк для прийняття спадщини (а. с. 14).

Згідно з копії паспорта ОСОБА_1 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19 лютого 1993 року по теперішній час (а. с. 21).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого

2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі; не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судами встановлено, що мати позивача померла на тимчасово окупованій території, зареєструвати її смерть в органах РАЦС було неможливо через проведення АТО,

у зв`язку з чим позивачу необхідно було встановити факт смерті матері в судовому порядку на підконтрольній Україні території, що стало поважною причиною пропуску ним встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його матері та враховуючи той факт, що сам позивач проживає на тимчасово окупованій території.

Крім цього, на всій території України було встановлено карантинні обмеження у зв`язку із поширенням короно вірусної хвороби (COVID 19), спричиненої короно-вірусом SARS - CoV-2.

Таким чином, Верховний Суду погоджується з висновками судів, які дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 14листопада 2018 року у справі № 636/2510/17, провадження № 61-12324 св 18, від 23 грудня 2021 року у справі № 645/7452/19, провадження № 61-18885 св 20.

У касаційній скарзі Харківська міська рада зазначає, що апеляційний суд належно не мотивував своє судове рішення, так як в апеляційній скарзі (а. с. 162-169) Харківська міська рада посилалася на те, що позивач невірно визначив відповідача, так як Харківська міська рада його прав не порушувала і районний суд розглянув справу з порушенням вимог територіальної юрисдикції (підсудності).

Це дійсно є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо вмотивованості судового рішення.

Для забезпечення реалізації права на справедливий суд, гарантованого

статтею 6 Конвенції, Верховний Суд усуває цей недолік і зазначає таке.

Згідно зі статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, регламентується статтею 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до положень статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина,

у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме,

а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви,

що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Тобто спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення районним судом правил підсудності, то Верховний Суд зазначає, що згідно частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідачам у справі є Харківська міська рада, а не нотаріус, тому порушень районним судом недопущено.

Крім того, згідно з частиною другою статті 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

У районному суді представник Харківської міської ради подавав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 (а. с. 84-86), проте не вказав на порушення районним судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 березня

2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць