ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.
10 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2576/23 пров. № А/857/16318/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі № 300/2576/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
09.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 №113 від 01.07.2022р., №155 від 01.08.2022р., №198 від 01.09.2022р., №259 від 01.10.2022р. в частині припинення виплати додаткової винагороди за червень, липень, серпень, вересень 2022 року;
- зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. за червень, липень, серпень, вересень 2022 року, що в загальній сумі становить 400 000 грн;
- зобов`язати нарахувати та виплатити не виплачені одноразові види грошового забезпечення за червень та липень 2022р.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023р позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними та скасував накази командира Військової частини НОМЕР_1 №113 від 01.07.2022р., №155 від 01.08.2022р., №198 від 01.09.2022р., №259 від 01.10.2022р. в частині припинення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за червень, липень, вересень 2022 року.
Також суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. за червень, липень, вересень 2022 року.
Крім того, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачені одноразові види грошового забезпечення за червень та липень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в силу вимог Указу Президента України від 24.02.2022 р. Про загальну мобілізацію, 26.02.2022р. ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини старшим стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
26.0.2.2022р. позивач приступив до виконання службових обов`язків за посадою згідно 5/4 тарифного розряду, з посадовим окладом - 2820 гривень на місяць, старший солдат.
Із змісту витягу з наказу командира військової частини від 23.07.2022р № 147 видно, що солдата ОСОБА_1 , стрільця стрілецького відділення, стрілецького взводу стрілецької роти звільнено від займаної посади з 23.07.2022 р. справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою згідно 4/4 тарифного розряду штк «старший солдат».
Другим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого в м. Мелітополі проводилося досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №62021080020000160 від 30.06.2022р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України внесеного до ЄРДР за фактом відмови від виконання бойового наказу командира 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 з боку солдата ОСОБА_1 .
В ході проведеного досудового розслідування встановлено, що 26.02.2022р. відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 №2 від 26.02.2022р. ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця стрілецького відділення стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 являється підрозділом Територіальної оборони та виконує завдання за призначенням з оборони позицій у населених пунктах Запорізької області.
Військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 виконують бойові завдання в с. Зелений Гай Пологівського району Запорізької області відповідно до бойового завдання яке доведено командуванням військової частини.
29.06.2022р. приблизно в 13 год. 35 хв. в населеному пункті Рівнопілля Гуляйпільського району Запорізької області на командному спостережному пункті військової частини НОМЕР_1 , командиром, роти ОСОБА_2 перед строєм, надано бойовий наказ ОСОБА_1 на вихід в район взводного опорного п.1 взводу 3 роти поблизу с.Зелений Гай. Вказаний наказ солдат стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовився виконувати, з причин скарг на стан здоров`я та необхідності проходження ВЛК.
Разом з тим, в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження солдата стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлено до ВЧ НОМЕР_2 з метою проходження ВЛК, за результатами проходження якої встановлено, що солдату за мобілізацією ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 1ст., вертеброгенна цервікокраніалгія, церебростенічний синдром. На підставі викладеного ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби. За результатами проведеного ВЛК солдата за мобілізацією ОСОБА_1 переведено на іншу посаду, яка не пов`язана з високим фізичним навантаженням.
06.08.2022р. Постановою Територіального управління державного бюро розслідувань кримінальне провадження №62021080020000160 від 30.06.2022р. закрито, у зв`язку з відсутністю в діях старшого стрільця стрілецького відділення стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Наказами командира військової частини НОМЕР_1 №113 від 01.07.2022р., №155 від 01.08.2022р., №198 від 01.09.2022р., №259 від 01.10.2022р. ОСОБА_1 припинено виплату додаткової винагороди за червень, липень, серпень, вересень 2022 року, у зв`язку із вчиненням дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, кримінальне провадження №62022080020000160.
10.11.2022р. Наказом командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони №112-PC ОСОБА_1 звільнено у відставку за п.п. г (у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю І групи).
Із змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2022р. №264 видно, що старшого солдата ОСОБА_1 начальника електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , слід вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зняття з військового обліку до Калуського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Калуш Івано-Франківської області та виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Не погоджуючись із вказаними діями та бездіяльністю, позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
ст.65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ
ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
ч.ч.2-4 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято Постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, пунктом 1 якої (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В п.17 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022р. Міністром Оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р., яке того ж дня телеграмою доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
В п.10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. або 30 000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які вчинили інші дії (бездіяльність, які мають ознаки кримінального або адміністративного правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди. Реалізація такого рішення знаходить своє відображення в тому, що до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовець, який допустив порушення, не включається.
Із змісту довідки № 975 від 13.11.2022р. видно, що солдат ОСОБА_1 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії): 29.04.2022р. 16.10.2022р; 26.10.2022р. 13.11.2022р.
Згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 №113 від 01.07.2022р., №155 від 01.08.2022р., №198 від 01.09.2022р., №259 від 01.10.2022р., ОСОБА_1 припинено виплату додаткової винагороди за червень, липень, серпень, вересень 2022 року
Як на підставу для припинення спірної виплати апелянт покликається на вчинення ОСОБА_1 дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, а саме наявність кримінального провадження №62022080020000160.
ст.62 Конституції України чітко визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к) апеляційний суд наголошує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено відповідні матеріали.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку Військової частини НОМЕР_1 ) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку апелянт), був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Постановою Територіального управління державного бюро розслідувань від 06.08.2022р кримінальне провадження №62021080020000160 від 30.06.2022р. закрито, у зв`язку з відсутністю в діях старшого стрільця стрілецького відділення стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що накази командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022р. № 199 та від 01.10.2022р. №259 про припинення виплат на підставі кримінального провадження №62022080020000160 винесені протиправно, оскільки у діях солдата ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Стосовно порушень ОСОБА_1 вимог ст.ст. 29, 30, 31, 32 Статуту внутрішньої служби ЗС України, що потягнуло за собою вчинення ним дій, які містять ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.402 КК України, а саме непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ, вчинену в умовах воєнного стану, колегія суддів зазначає про таке.
За результатами проведення службового розслідування посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 складено акт службового розслідування №1469 від 09.08.2022р.
Згідно висновків акту службового розслідування за особисту недисциплінованість, невиконання вимог ст.ст. 29, 30, 31, 32 Статуту внутрішньої служби ЗС України за не виконання своїх службових обов`язків та невиконання бойового розпорядження командира начальника електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за серпень 2022 року.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
В ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
ст.30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
ст.127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат (матрос) (далі - солдат) визначено, що у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
В ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України видно, що солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків. Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов`язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
ст. ст. 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Зважаючи на вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 правомірно позбавила ОСОБА_1 права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 лише за серпень 2022, оскільки в матеріалах справи міститься внутрішній наказ "про результати службового розслідування по факту непокори" №163 від 09.08.2022р.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №113 від 01.07.2022р., №155 від 01.08.2022р., №198 від 01.09.2022р., №259 від 01.10.2022р. в частині припинення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за червень, липень, вересень 2022 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. за червень, липень, вересень 2022 року.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 р. (далі Інструкція № 260).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, який зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Наказ № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
В п.2 розділу І Наказу № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
п.п. 2, 3 Розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
п.8 розділу І Наказу № 260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
В п.3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення : штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
п.п. 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260, передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служба) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
п. 2-1 зазначеної постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 24.04.2023р. №319 за період з лютого 2022 року - листопад 2022 року позивачеві виплачено заробітну плату:
за лютий 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 1 537, 47 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 3 168, 05 грн;
за березень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 134, 48 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 29 550, 00 грн.
за квітень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 318, 95 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 29 550, 00 грн;
за травень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 513, 74 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 103 096, 67 грн.
за червень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 616, 38 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 0, 00 грн;
за липень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 604, 22 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 0, 00 грн;
за серпень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 893, 03 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 13 407, 06 грн;
за вересень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 893, 03 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 0, 00 грн;
за жовтень 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 14 828, 17 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 79 546, 77 грн;
за листопад 2022 року щомісячне грошове забезпечення: виплачено 6 615, 61 грн; одноразові види грошового забезпечення та додаткова винагорода: виплачено 65 196, 86 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Військова частина НОМЕР_1 не прийняла рішення чи наказу про підстави не виплати інших одноразових видів грошового забезпечення за червень та липень 2022 року, або надала відповідної інформації в силу покладеного на неї обов`язку ч.2 ст.77 КАС України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Разом з цим, при формулюванні способу захисту суд першої інстанції правомірно не визначав конкретної суми додаткової винагороди, що підлягає виплаті позивачу, адже рішення суду носить зобов`язальний характер, а тому обчислення розміру додаткової винагороди та інших одноразових видів грошового забезпечення відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб, що визначені законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі № 300/2576/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 10.11.2023р.
