ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6313/23 Справа № 204/6257/22 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Максюти Ж.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2022 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 серпня 2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви відповідачу видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 12 лютого 2022 року виникла заборгованість у розмірі 121244,28 грн., з яких: 94675,64 грн. - заборгованість за кредитом, 26568,64 грн. - заборгованість за процентами, яку АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання та отримання відповідачем кредитних коштів у будь-якому розмірі та наявного розміру заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з таким рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Даний кредитний договір є офертою і відповідач використавши кредитні кошти прийняла її, і відповідні умови, а отже і запропонований розмір процентів за користування кредитом прийнятий відповідачем. Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: умови кредитування, строки, процентна ставка, права і обов`язки клієнта і банку. Таким чином, всі умови кредитного договору вважають узгодженими та такими, що підлягають до виконання в примусовому порядку шляхом стягнення коштів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ «Акцент-Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я кредитну картку.

Також банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банку» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», Паспорт споживчого кредиту.

На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого станом на 12 лютого 2022 року виникла заборгованість у розмірі 121244,28 грн., з яких: 94675,64 грн. - заборгованість за кредитом, 26568,64 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції банком було надано виписку по рахунку відповідача та довідку про видачу кредитної картки (а.с. 34).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності врахування зазначених доказів, які свідчать про користування ОСОБА_1 кредитними коштами, оскільки останньою вказана обставина не спростовувалась.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 користувалася отриманою кредитною карткою та частково погашала утворену заборгованість (а.с. 5-6; 37-38), що у свою чергу свідчить про отримання останньою кредитної картки з кредитним лімітом (а.с. 35).

Разом з тим, у анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 7).

При цьому, звертаючись до суду першої інстанції із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

В обґрунтуванні цих позовних вимог банк зазначає, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 серпня 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ Акцент-Банк, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку розуміла ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ Акцент-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (19 серпня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 серпня 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду викладена аналогічна правова позиція про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, надані банком Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19 серпня 2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь банку суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 94675,64 грн.

При цьому, відповідач не заперечував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, отже не заперечував факту укладення кредитного договору.

За таких обставин, рішення суду в частині вирішення позовних вимог АТ Акцент-Банк про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанцій у розмірі 4843,32 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від12квітня 2023року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства«Акцент-Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»(код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість по договору б/н від 19 серпня 2018 року за тілом кредиту у розмірі 94675,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»(код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати у розмірі 4843,32 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Ж.І. Максюта