РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа №990/222/23

адміністративне провадження № П/990/222/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представника відповідача - Леошка Д.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 вересня 2023 року звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія), в якому просила визнати протиправними дії Комісії щодо надання неповної та недостовірної інформації, яка міститься у листі від 05 вересня 2023 року на її інформаційний запит від 01 вересня 2023 року; зобов`язати ВКССУ надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 01 вересня 2023 року з урахуванням висновків суду.

Позовна заява обґрунтована тим, що ВККСУ надаючи відповідь на запит від 01 вересня 2023 року вказало обставини щодо надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

Натомість, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) зареєстрована юридична особа під назвою: Звенигородський районний суд.

Тобто, на думку позивача, в офіційному документі такої назви юридичної особи, як: Звенигородський районний суд Черкаської області - не існує.

З огляду на положення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач вважає, що відповідач надав неповну та недостовірну інформацію на інформаційний запит від 01 вересня 2023 року, чим порушив її законні права та інтереси.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії та зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

29 вересня 2023 року від позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року.

В обґрунтування заяви, позивач зазначала, що в позовній заяві нею зазначено третьою особою у справі суддю Звенигородського районного суду Сакун Д.І., а Верховний Суд, відкривши провадження у справі, третю особу не вказав.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 26 вересня 2023 року залишено без задоволення.

18 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що листом-відповіддю від 05 вересня 2023 року на інформаційний запит позивача, надано повну відповідь в межах запиту, а ВККСУ жодним чином не порушила вимог Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до публічної інформації», оскільки діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні з розгляду справи, призначеному на 25 жовтня 2023 року о 11 годині 00 хвилин, в режимі відеоконференції задоволено.

Доручено Уманському міськрайонному суду Черкаської області забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції о 11 годині 00 хвилин 25 жовтня 2023 року та в подальшому в разі проведення Верховним Судом інших судових засідань у цій справі.

24 жовтня 2023 року до Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначила, що відповідач жодним чином не спростував її доводи, не надав належні та допустимі докази зворотного та намагається уникнути відповідальності за очевидні порушення прав позивача.

25 жовтня 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов лист від Управління забезпечення роботи Великої Палати Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року, яким повідомлено, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрила апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи №990/222/23.

На виконання ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду направлено до Великої Палати Верховного Суду відокремлені матеріали.

Судове засідання, призначене на 25 жовтня 2023 року не відбулось у зв`язку із перебуванням у відпустці судді, який перебуває у складі колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи (а.с. 70).

Позивача повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 08 листопада 2023 року о 12 годині 30 хвилин (телефонограма від 23 жовтня 2023 року а.с. 69; повістка про виклик від 23 жовтня 2023 року а.с.71).

У судове засідання, призначене на 08 листопада 2023 року о 12 годині 30 хвилин в приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області або до приміщення Касаційного адміністративного Суду ОСОБА_1 не прибула.

Будь-яких заяв чи клопотань про причини неявки у судове засідання позивач до Уманського міськрайонного суду Черкаської області або до Касаційного адміністративного Суду не подавала. Також позивачем не надано до Верховного Суду заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи.

Судом поставлене на обговорення питання про можливість розгляду цієї справи за відсутності позивача, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Представник відповідача у судовому засідання наполягав на продовженні розгляду справи за відсутності позивача, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання і про причини неявки суд не повідомила.

Так, відповідно до частини другої статті 266 КАС України, адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті (зокрема, пункт 2 визначає справи щодо законності дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Згідно із частиною першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Як встановлено судом, наведені обов`язкові підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (про що міститься підтвердження в матеріалах справи), позивач не повідомила про причини неявки, позивач в позовній заяві не просила суд слухати справу за її участі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи КАС України та обставини неявки позивача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про його проведення та не повідомив суд про причини неявки, думку представника відповідача, який наполягав на продовженні розгляду справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про розгляд справу за відсутності ОСОБА_1 .

Також у судовому засідання головуючим повідомлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 в якості третьої особи вказано суддю Звенигородського районного суду Сакун Д.І., при цьому, доводів про те яким чином судове рішення може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки позивачем не наведено.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що не вбачає яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. Просив не залучати вказану особу до участі в справі як третю особу.

Заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів Верховного Суду порадившись дійшла висновку про відсутність підстав для залучення судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. до участі в справі як третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, матеріали судової справи, встановив таке.

Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року до ВККСУ в порядку Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) надійшов запит ОСОБА_1 від 01 вересня 2023 року про надання інформації щодо підстав прийняття рішення від 21 жовтня 2019 року №862/дс-19 про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, який не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглянувши вказаний запит позивача, ВККСУ листом від 05 вересня 2023 року №К-1662/23 надала відповідь, у якій вказала, що оскільки на день ухвалення Комісією рішення від 21 жовтня 2019 року №862/дс-19 Звенигородський районний суд Черкаської області продовжував здійснювати визначені Законом повноваження, ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді (рішення Комісії від 30.09.2019 №853/ко-19), Комісія дійшла висновку про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області та вирішила рекомендувати ОСОБА_2 для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

Вважаючи інформацію, яку містить вказана відповідь неповною та недостовірною, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом №2939-VI.

Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Одним з обов`язків розпорядників інформації, є обов`язок надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (стаття 14 Закону №2939-VI).

Згідно із частиною першою та другою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону №2657-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частинами другою і третьою статті 23 Закону №2939-VI встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за змістом наведених ВККСУ зобов`язана була протягом встановленого законом строку надати відповідь на запит на інформацію, повідомивши запитувачу лише ту інформацію, яка була відображена, задокументована, створена та знаходилась у розпорядженні Комісії під час виконання законодавчо визначених повноважень, а у разі відсутності запитуваної інформації - надати обґрунтовану відповідь щодо такої відмови, роз`яснивши порядок її оскарження.

При цьому визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

З наведеного слід дійти висновку, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Засади діяльності ВККСУ визначаються Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 93 Закону №1402-VIII, Вища кваліфікаційна комісія суддів України вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді.

Як було встановлено за матеріалами справи, 01 вересня 2023 року до Комісії надійшов запит ОСОБА_1 від 01 вересня 2023 року про надання інформації щодо підстав прийняття рішення Комісією відносно призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області

У відповідь на вказаний запит ВККСУ повідомили заявниці, що оскільки на день ухвалення Комісією рішення від 21 жовтня 2019 року №862/дс-19 Звенигородський районний суд Черкаської області продовжував здійснювати визначені Законом повноваження, ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді (рішення Комісії від 30 вересня 2019 року №853/ко-19), Комісія дійшла висновку про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області та вирішила рекомендувати ОСОБА_2 для признання на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

Оцінивши зміст відповіді, Судом встановлено, що відповідачем надано повну та обґрунтовану інформацію, яка була у його розпорядженні та яку просила надати ОСОБА_1 в запиті від 01 вересня 2023 року. Вказана відповідь на запит позивача була надана Комісією в межах строків, передбачених чинним законодавством.

Водночас, на переконання позивача, надана інформація є недостовірною, оскільки в ЄДР зареєстрована юридична особа під назвою Звенигородський районний суд, а такої назви юридичної особи, як Звенигородський районний суд Черкаської області - не існує.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку із прийняттям Закону України від 24 лютого 1994 року №4017-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» Звенигородський народний районний суд перейменовано у Звенигородський районний суд.

Указом Президента України від 22 січня 1996 року №76/96 затверджено мережу та кількісний склад суддів районних (міських) судів України, зокрема, Звенигородського районного суду.

В подальшому мережа та кількісний склад суддів місцевих судів визначався Указами Президента України від 20 серпня 2001 року №641/2001, від 20 травня 2011 року №591/2011, згідно яких назва вказаного суду «Звенигородський районний суд».

Отже офіційна назва вказаного суду «Звенигородський районний суд», що відповідає в тому числі даним свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, долученому позивачем до матеріалів справи.

При цьому зазначення в офіційних документах, в тому числі рішенні Комісії від 21 жовтня 2019 року №862/дс-19 поряд з офіційною назвою «Звенигородський районний суд» слів Черкаської області, не змінює назви вказаного суду, а лише є додатковою ідентифікуючою ознакою, яка визначає приналежність цього суду до певної адміністративно-територіальної одиниці.

З урахуванням наведеного та вимог Закону №2939-VI колегія суддів вважає, що Комісією цілком правомірно було надано відповідь на запит із зазначенням інформації зміст якої повністю відповідав вищезазначеним документам. В контексті спірних правовідносин у відповідача не виникало обов`язку щодо надання інформації, відмінної від тієї, яка містилася в офіційних документах.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ВККСУ за наслідками розгляду інформаційного запиту позивача в межах конкретно визначених підстав звернення та спрямованості на отримання чіткої інформації, а саме підстав прийняття рішення Комісії про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду відповідного суду, надано позивачеві достовірну та повну відповідь на її запит з дотриманням порядку, встановленого Законом №2939-VI.

Надана інформація на запит позивача із зазначенням підстав надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, що знаходилась у володінні відповідача повністю відповідала фактичним обставинам та зазначеній у офіційних документах інформації. Комісією було належним чином виконано свій обов`язок щодо надання відповіді на інформаційний запит позивача.

Водночас твердження позивача в позовній заяві щодо неправомірності надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, а так само доводи позивача щодо приховування Комісією факту грубого порушення законодавства при прийнятті 21 жовтня 2029 року рішення №862/дс-19 про надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 до суду, назва якого не відповідає відомостям, зазначеним у ЄДР, в частині зазначення Черкаської області, як місцезнаходження суду, колегією суддів не береться до уваги, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин у цій справі. Предметом позову у справі, яка розглядається, є правомірність дій ВККСУ щодо розгляду запиту ОСОБА_1 про надання інформації, в той час як правомірність надання рекомендації для призначення ОСОБА_2 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області знаходиться поза межами цього судового спору.

Всі інші доводи наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог вказаних висновків Суду не спростовують.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

З огляду на встановлені у справі обставини і наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 9 листопада 2023 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх

О.О.Шишов

М.М.Яковенко