ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокуСправа №160/25794/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25794/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), третя особа: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646) про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України (далі - третя особа) в якій просить суд:

- визнати протиправними дії, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови мені, як Позивачу у здійсненні доплат на користь ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України 24 серпня 2023 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 13844 /тринадцять тисяч вісімсот сорок чотири/грн. у відповідності пункту 2 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020 Справа № 1-247/2018(3393/18);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України 24 серпня 2023 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 13844 /тринадцять тисяч вісімсот сорок чотири/грн. у відповідності пункту 2 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020 Справа № 1- 247/2018(3393/18).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак, наразі позивачу виплачена вказана допомога у зменшеному розмірі 2900,00 грн.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/25794/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25794/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

03 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в системі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зазначає, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, було змінено, в зв`язку з чим Кабінету Міністрів України надано право визначати порядок та розміри разової виплати. Відповідно, відсутні підстави для здійснення позивачу виплати у розмірі, вказаному у позовній заяві, також надано докази направлення відзиву позивачу.

У відповідності до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків з огляду на таке.

Відповідно до посвідчення від 30.07.2018 року серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.08.2023 року, в якій просив здійснити йому щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 16744,00 грн згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).

Листом від 22.09.2023 року №46266-36471/Д-01/8-0400/23 відповідач повідомив, що згідно змін до ст. 15 Закону №3551-XII відповідна допомога виплачується у порядку та розмірам, визначених Кабінетом Міністрів України. В 2023 році такий розмір для юридичної ситуації позивача визначено як 2900,00 грн. В серпні 2023 року відповідна виплата здійснена позивачу.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 13 Закону №3551-XII визначено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни. Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Порядок №754).

Відповідно до пп. 1 п. 3 Порядку №754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 2900 гривень.

Суд звертає увагу на зміну правового регулювання спірних правовідносин, яка відбулася 15.04.2023 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року №2983-IX (далі Закон №2983-IX). Відповідні законодавчі зміни призвели до зміни дати, до якої здійснюється відповідна виплата (з 5 травня на День Незалежності України, тобто 24 серпня, що визначено у ст. 73 Кодексу законів про працю України), а також виключили із Закону №3551-XII розміри виплат для ветеранів війни, замінивши відповідні величини бланкетними нормами щодо визначенням відповідних розмірів Кабінетом Міністрів України. Фактично, в 2023 році зміна правового регулювання призвела до зниження розміру відповідної виплати.

При цьому дата 5 травня в 2023 році настала після набрання чинності відповідними змінами, в зв`язку з чим спірні правовідносини повністю перебувають у площині правового регулювання Закону №3551-XII в редакції Закону №2983-IX.

Суд зазначає, що на спірні правовідносини не поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) ані за темпоральним, ані за змістовним критерієм.

Так, в зв`язку зі зміною правового регулювання після ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, воно не створює юридичних наслідків для чинності нормативно-правових актів, прийнятих в майбутньому. Не є релевантним це рішення і за змістом, оскільки суть законодавчих змін не є подібною до законодавчих процедур, в зв`язку з якими було ухвалено це рішення Конституційного Суду України.

Так, в своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України».

Тобто, станом на дату ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 положення Закону №3551-XII існували в редакції, яка самостійно визначала розмір виплат для ветеранів війни (в юридичній ситуації позивача вісім мінімальних пенсій за віком), однак іншим нормативно-правовим актом ці ж правовідносини було врегульовано бланкетно (запроваджено здійснення таких виплат виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування). Аналогічні за змістом юридичні висновки та подібна юридична ситуація мала місце і в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Наразі ж (після внесення до Закону №3551-XII змін згідно Закону №2983-IX) перестало існувати будь-яке нормативне положення Закону №3551-XII, яке б визначало розмір виплати ветеранам війни. Таким чином, відсутня подібність юридичної ситуації до тієї, що мала місце під час ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, оскільки відсутня правова невизначеність через врегулювання одних і тих самих правовідносин різними нормативно-правовими актами наразі існують лише подібні бланкетні положення Закону №3551-XII, згідно яких розмір виплат ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Тобто, для застосування висновків з Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 немає підстав, оскільки вони є нерелевантними (сформовані щодо суттєво відмінної за змістом юридичної ситуації).

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Такі ж правові висновки містяться і у Рішенні Конституційного Суду України 25.01.2012 року №3-рп/2012. Ці ж висновки використано і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №520/12609/19, від 21.04.2021 року у справі № 520/12609/19 та ін.

Таким чином, позивач не має права на отримання разової грошової допомоги у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком (2093,00*8=16744,00 грн), оскільки відповідно до діючого правового регулювання цих правовідносин відповідна виплата здійснюється у розмірі 2900,00 грн.

В свою чергу за обставин цієї справи позивач визнав здійснення йому виплати згідно положень Порядку №754, тобто у розмірі 2900,00 грн.

В зв`язку з тим, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 2900,00 грн, яку ним у 2023 році отримано, позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення грошової допомоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко