СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Харків Справа № 913/175/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Левицька А.В., на підставі довіреності від 09.06.2023 №5141-К-Н-О;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,

на рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області в м. Харкові, повний текст якого складений 14.09.2023 (суддя Лісовицький Є.А.),

у справі №913/175/23

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лекс", смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області,

про витребування майна та стягнення 323950,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Агро-Лекс", в якому просило:

- витребувати у ТОВ "Агро-Лекс" на користь АТ КБ "ПриватБанк" транспортні засоби: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101735, рік виробництва - 2021; марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101800, рік виробництва - 2021;

- стягнути з ТОВ "Агро-Лекс" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 250000,00 грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування), заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 73950,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Агро-Лекс" договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 в частині здійснення відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, а також в частині неповернення банку лізингового майна.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 позов задоволено частково. Витребувано у ТОВ "Агро-Лекс" на користь АТ КБ "ПриватБанк" транспортні засоби: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101735, рік виробництва - 2021; марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101800 рік виробництва - 2021. Стягнуто з ТОВ "Агро-Лекс" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 16109,26грн. У задоволенні решти позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 7, 16, 17, 18, 21, 22 Закону України "Про фінансовий лізинг" мотивовано тим, що договір фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-1 від 30.04.2021 розірвано з 27.03.2023, проте, предмет лізингу відповідачем не було повернуто позивачу. Оскільки обраний позивачем спосіб захисту фактично зводиться до повернення йому майна - предмету лізингу, що відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про витребування предмету лізингу у відповідача на користь позивача. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 250000,00грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування) судом зазначено, що огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про повернення предмету лізингу, вимога про стягнення з відповідача несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування в сумі 250000,00грн є безпідставною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58грн суд зазначив, що відповідач користується переданими йому банком тракторами з 07.05.2021, про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна від 07.05.2021. Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, у зв`язку з чим задовольнив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через підсистему "Електронний суд" АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 в тій частині, в якій в задоволенні вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено, скасувати; ухвалити постанову про задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі; вирішити питання судових витрат.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не в повній мірі застосовано висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19. Апелянт наголошує, що пунктом 7.2.8 договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Таким чином, сторони в договорі передбачили, що лізингові платежі в разі розірвання договору підлягають поверненню.

02.11.2023, до початку судового засідання, від ТОВ "Агро-Лекс" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), в якій заявник просить перенести розгляд справи на іншу дату, провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції, внести дані РНОКПП представника до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №913/175/23.

02.11.2023 до судового засідання апеляційної інстанції з`явилася представник позивача, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 в частині відмови у стягненні з відповідача 250000,00грн (відшкодування вартості майна) та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що представник відповідача адвокат Гайдай О.М. 02.11.2023 та 03.11.2023 знаходиться у відрядженні у Воловецькому районному суді Закарпатської області по справам №300/438/18 та №939/989/23 та не має можливості бути присутньою в засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.11.2023.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 зазначив, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №913/175/23 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду отримана представником ТОВ "Агро-Лекс" адвокатом Гайдай О.М. 13.10.2023, про що свідчить підпис одержувача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №913/175/23 надіслана на електронні пошти ТОВ "Агро-Лекс" agro-lex@ukr.net (зазначена в ЄДР); gaydayoksana@ukr.net.

Частиною 7 ст. 242 ГПК України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому мав достатньо часу підготуватися до судового засідання, направити до судового засідання уповноваженого представника або звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судова колегія зауважує, що відповідач не був позбавлений права на участь у судовому засіданні, призначеному на 02.11.2023, в порядку самопредставництва або уповноважити на участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №913/175/23 явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

Разом з тим, з відкритого доступу Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 02.11.2023 судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №300/438/18 Верховним Судом 13.03.2023 прийнято постанову, якою, зокрема, відмовлено у задоволення позову ТОВ "Порше Мобіліті". Інші процесуальні документи, ухвалені після 13.03.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

В той же час, ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26.10.2023 у справі №939/989/23 постановлено здійснити привід обвинуваченого в підготовче судове засідання, яке відбудеться 09.11.2023, о 15 годині 45 хвилин, у залі судових засідань № 1 Бородянського районного суду Київської області.

Отже, як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах №300/438/18 та №939/989/23, на зайнятість в яких посилається представник відповідача, не призначено судових засідань ні на 02.11.2023, ні на 03.11.2023, ні у Воловецькому районному суді Закарпатської області, ні у будь-якому іншому суді.

Враховуючи, що у відповідача було достатньо часу та існувала реальна можливість для підготовки до судового розгляду, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги позивача у судовому засіданні 02.11.2023, представник позивача з`явився до судового засідання, загальна обстановка у м. Харкові є такою, що дозволяє проведення судового засідання, а відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо поважності підстав неявки до судового засідання, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість заяви відповідача про відкладення розгляду справи та відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

30.04.2021 між АТ КБ "ПриватБанк" (банком) та ТОВ "Агро-Лекс" (лізингоодержувачем) укладений договір фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-1, згідно п. 1.1 якого банк зобов`язується набути у власність у ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН", місцезнаходження: 54025, Україна, область Миколаївська, місто Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, будинок 113/1, код в ЄДРПОУ 31764816 (далі - "продавець") предмет(ти) лізингу (далі - "майно") відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі - "Додаток № 1") та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначених цим договором.

За умовами п. 1.2 договору строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість майна за цим договором становить 833333,00грн, ПДВ 166666,67грн, усього до сплати 1000000,00грн.

Загальна вартість майна за цим договором складається з:

- авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 250000,00грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору (п. 2.1.1.1 договору);

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 750000,00грн (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до договору (п. 2.1.1.2 договору).

Умовами п. 2.2 договору визначено, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та Додатком № 2 до нього, та включають:

- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору: винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50,00грн; винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,5% від суми, зазначеної в п. 2.1.1.2 цього договору, що становить суму 3750,00 грн (п. 2.2.1 договору);

- винагороду за користування майном у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.2.2 договору);

- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до договору (п. 2.2.3 договору);

- платежі в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та Додатком №2 до нього;

- інші документально підтверджені витрати банку, безпосередньо передбачені та пов`язані з виконанням цього договору, що відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку, якщо договором або домовленістю сторін не встановлено іншого (п. 2.2.5 договору).

Згідно з п. 2.3 договору для здійснення лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим договором банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 (IBAN - НОМЕР_2 ), отримувач АТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795. Лізинові платежі підлягають сплаті лізингоодержувачем на зазначений рахунок, якщо інше прямо не встановлено цим договором або домовленістю сторін.

Передача майна буде здійснюватися за адресою: Україна, область Луганська, район Старобільський, місто Старобільськ, вулиця Старотаганрогська, будинок 11б (п. 3.1 договору).

Положеннями п. 3.3 договору встановлено, що майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно з Актом прийому-передачі майна протягом 5 (п`ять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання Акту приймання-передачі майна. Допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотримання продавцем строку постачання майна за договором купівлі-продажу, укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що сторони підписанням відповідного Акту приймання-передачі погодили новий строк поставки майна, що відповідає даті складання Акту приймання-передачі майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання.

Відповідно до п. 4.1 договору протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

Положеннями п. 4.3 договору визначено, що він є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається.

За умовами п. 6.1 договору банк має право: вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 та п. 10.2 цього договору (п. 6.1.2); достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (п. 6.1.7).

Згідно з п. 7.2 договору лізингоодержувач зобов`язаний: в день передачі майна прийняти його та підписати Акт прийому-передачі Майна, а також підписати Додаток №2 (п. 7.2.1); повернути Майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та п. 10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням норм зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п. 7.2.8); здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплати чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (п. 7.2.13).

За умовами п. 10.1 договору він може бути достроково розірваний, зокрема, за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:

- невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п. 7.2.2-7.2.7, п.п. 7.2.9-7.2.10 цього договору;

- невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п. 7.2.14 цього договору, якщо порушення не буде усунуто лізингоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна лізингоодержувача;

- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;

- якщо майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

- якщо сторони не дійшли згоди з питань, визначених п. 2.4 цього договору;

- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у банка виникає сумнів стосовно того, що лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (п. 10.1.2. договору).

Положеннями п. 10.4 договору визначено, що у випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно з п. 7.1.4 цього договору, майно повинне бути повернуто протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадків коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.

Згідно з п. 10.5 договору сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому, для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають.

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з цим повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмові формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса лізингоодержувача: 93615, Україна, область Луганська, район Станично-Луганський, село Передільське, вулиця Миру, будинок 100, електронна пошта: AGRO-LEX@UKR.NET.

Відповідно до п. 11.3 договору Додаток № 1 (Спеціфікація Майна), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № 3 (Тарифи за оформления документів), Додаток № 4 (Акт прийому-передачі Майна), Додаток № 5 (Акт прийому Майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього Договору.

Сторони цим договором засвідчують свою згоду про те, що в порядку ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових договорів до них, договорів про внесення змін до них, та інших документів, сторонами може здійснюватися як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, сертифікат на який видано Акредитованим Центром Сертифікації Ключів Банка згідно Свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів Серії CA № 26 та атестату відповідності, виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України від 25.03.2011, а також Експертного висновку № 05/1-2057 від 30.05.2011 (11.4 договору).

Відповідно до Специфікації майна (Додаток № 1 до договору) предметом лізингу є: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101735, рік виробництва - 2021, вартість майна з урахуванням ПДВ - 500000,00грн; марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101800, рік виробництва - 2021, вартість майна з урахуванням ПДВ - 500000,00грн.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік лізингових платежів, відповідно до якого у період з 25.10.2021 по 25.12.2023 відповідачу належить сплачувати платежі у розмірі 125000,00грн 25.10.2021, 25.12.2021, 25.10.2022, 25.12.2022, 25.10.2023, 25.12.2023, що всього становить 750000,00грн.

Згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.04.2023 файл "Договір фінансового лізингу LGSHFLOWWS9MJ-1" підписаний електронним підписом директора відділення АТ КБ "ПриватБанк" Санталовою Ю.В. та скріплений електронною печаткою 30.04.2021, а також підписаний електронним підписом керівником ТОВ "Агро-Лекс" Пасічником С.А. та скріплено електронною печаткою 30.04.2021.

Згідно з актом прийому майна на відповідальне зберігання від 06.05.2021 банк передав, а лізингоодержувач прийняв у відповідальне зберігання наступне майно: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101735, рік виробництва - 2021; марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101800, рік виробництва - 2021.

Вказаний акт підписаний електронними підписами та електронними печатками сторін.

07.05.2021 між банком та відповідачем складено та підписано Акт прийому-передачі майна, згідно з яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв наступне майно: марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101735, рік виробництва - 2021; марка - Трактор Беларус, модель - 82.1, виробництво - Імпортне, серійний номер - Y4R900Z01М1101800, рік виробництва - 2021.

Акт прийому-передачі майна від 07.05.2021 підписаний сторонами із використанням електронного підпису та електронної печатки, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, ТОВ "Агро-Лекс" сплачено авансовий платіж 250000,00грн та лізингові платежі на загальну суму 250000,00грн (платежі за 25.10.2021 та 25.12.2021). Лізингові платежі починаючи з 25.10.2022 відповідачем не сплачувалися.

Позивач зазначає, що лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та не сплачував винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед банком. Лізингові платежі відповідачем у визначеному розмірі та строку не вносились.

АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до ТОВ "Агро-Лекс" з листом від 09.02.2023 №L4QLGFLO1CG19, в якому повідомив лізингоодержувача про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-1 від 30.04.2021 з 27.03.2023 та вимагав до 31.03.2023 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.

Вказаний лист позивач направив 03.03.2023 на електрону адресу відповідача (agro-lex@ukr.net), зазначену в п. 11.1 договору.

Оскільки ТОВ "Агро-Лекс" лізингове майно банку не повернуло, заборгованість за лізинговими платежами не сплатило, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з даним позовом.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 позов задоволено частково, витребувано у відповідача лізингове майно та стягнуто заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржує рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Агро-Лекс" заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 250000,00грн - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та другою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

13.06.2021 набув чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-IX, та втратив чинність Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-IX цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір фінансового лізингу № LGSHFLOWWS9MJ-1 укладений 30.04.2021, тобто до набрання чинності Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-IX.

Отже, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1, регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР, який був чинний на момент укладання вказаного договору.

За приписами статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР).

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 16 вказаного Закону визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 викладено висновок, оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу. Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта. За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв`язку з порушеннями лізингоодержувача. Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов`язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов`язок негайно повернути об`єкт лізингу у відповідному стані.

Як встановлено судом, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розірвання договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 відповідачем не сплачено лізингові платежі за 25.10.2022 у розмірі 125000,00грн, за 25.12.2022 у розмірі 125000,00грн, загальна сума заборгованості за лізинговими платежами - 250000,00грн.

Також у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 73950,58грн, що стягнута рішенням Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23. У вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

За умовами п. 2.2 договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 визначено, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та Додатком № 2 до нього, та включають:

- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору: винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50,00грн; винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,5% від суми, зазначеної в п. 2.1.1.2 цього договору, що становить суму 3750,00 грн (п. 2.2.1 договору);

- винагороду за користування майном у розмірі 11 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.2.2 договору);

- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до договору (п. 2.2.3 договору);

- платежі в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та Додатком №2 до нього;

- інші документально підтверджені витрати банку, безпосередньо передбачені та пов`язані з виконанням цього договору, що відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку, якщо договором або домовленістю сторін не встановлено іншого (п. 2.2.5 договору).

Отже, до структури лізингових платежів входить як винагорода за користування майном, так і платежі в рахунок викупу майна.

Разом з тим, враховуючи, що договір фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 розірваний, предмет лізингу витребувано у відповідача на користь позивача, тобто у банку відсутній обов`язок передати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ "Агро-Лекс", відповідно, у останнього відсутній обов`язок для здійснення оплати щодо відшкодування вартості цього предмета.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції не в повній мірі застосовано висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, а також те, що структура лізингового платежу в будь-якому випадку буде включати вартість майна, однак у справі, яка розглянута Великою Палатою, це не стало на заваді для стягнення таких платежів за весь період прострочення до розірвання договору, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

У вказаній справі №904/5726/19 Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що у Загальних умовах договору сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов). За умовами договору лізингу до структури лізингових платежів входили відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії; про наявність у складі структури лізингових платежів такої складової, як плата за фактичне користування предметом лізингу, не йдеться в досліджених судом доказах. На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за платою за користування об`єктом лізингу до припинення дії договору.

Тобто, у названій справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що стягненню підлягає саме плата за користування об`єктом лізингу, яка у випадку розірвання договору лізингу дорівнює розміру лізингового платежу.

В даній справі до структури лізингового платежу вже входить винагорода за користування предметом лізингу.

При цьому умови договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 не містять умов, подібних умовам договору, який досліджувався Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/5726/19, що лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.

А тому ця справа та справа №904/5726/19 відрізняються фактичними обставинами.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 905/1065/22, судова колегія вважає необґрунтованим з огляду на те, що договір фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, що досліджувався у межах вказаної справи, укладений позивачем та відповідачем після втрати чинності Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР та набрання чинності Законом України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-IX.

Так, Законом України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-IX, який був чинний на момент укладання договору сторонами у справі № 905/1065/22, передбачено, що лізингодавець має право, зокрема, у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу (п. 3 ст. 20 вказаного Закону).

В той час, Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР таких прав лізингодавця не містить.

Отже, правовідносини у справі, на яку посилається апелянт, регулюються іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, постановою Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 905/1065/22 скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що вказує на відсутність остаточного формування правового висновку у справі.

Щодо посилання позивача на пп. 7.2.8 договору, яким передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема, повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та п. 10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням норм зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору, судова колегія зазначає про таке.

Як вбачається, в межах вказаного пункту сторонами узгоджено загальний обов`язок лізингоодержувача щодо повернення лізингових платежів, без визначення їх складових частин та розміру.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до структури лізингових платежів входить як винагорода за користування майном, так і платежі в рахунок викупу майна.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також: у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 при реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказане про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі №904/2357/20 зазначено, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, на які посилається лізингодавець, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню. Відповідно до положень частин першої-другої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у лізингодавця відсутній. Частиною четвертою статті 653 ЦК України визначені відповідні наслідки розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, положення частини другої статті 693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару.

Частиною 4 ст. 692 ЦК України визначено, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Тобто, продавцю не надано правової можливості одночасно і розірвати договір купівлі-продажу, і вимагати від покупця сплати вартості предмета купівлі-продажу, який в подальшому не буде передано у власність покупця.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №911/3483/16).

Враховуючи факт розірвання договору фінансового лізингу від 30.04.2021 № LGSHFLOWWS9MJ-1 за ініціативою банку, витребування предмета лізингу у ТОВ "Агро-Лекс", а отже і відсутності у позивача обов`язку щодо передачі у власність відповідача предмета лізингу, стягнення з відповідача платежів у рахунок викупу майна, яке не буде в майбутньому передане у власність покупця, суперечить нормам цивільного законодавства, суті договору купівлі-продажу та принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Отже, пп. 7.2.8 договору фінансового лізингу, в тлумаченні норм законодавства, не передбачає обов`язку лізингоодержувача щодо сплати платежів в рахунок викупу майна.

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості відмови суду першої інстанції у стягненні з відповідача 250000,00грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2023 у справі №913/175/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 08.11.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза