П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/29/23

Провадження № 11-80заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача -Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Губська О. А., Соколов В. М.) у справі № 990/29/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та нечинним повністю,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративнимпозовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 про позбавлення позивача статусу судді у відставці;

- поновити ОСОБА_1 в статусі судді у відставці у зв`язку з незаконним рішенням ВРП;

- копію рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду направити до Пенсійного фонду України, який забезпечує виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, для поновлення виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 02 лютого 2023 року (а. с. 23, 24).

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 є протиправним та незаконним, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 158/803/14-к було змінено вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року про засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (у редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (далі - Закон № 1508-VI), чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень, та відповідно до вимог частини п`ятої статті 74 КК України позивача було звільнено від призначеного судом йому покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. У вказаній ухвалі апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачений (позивач) підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а відповідно вирок суду в цій частині - зміні.

3. ОСОБА_1 зазначив, що за зміненим вироком Млинівського районного суду Рівненської області він не підлягає кримінальній відповідальності, а вирок не є обвинувальним. При звільненні особи від призначення покарання на підставі частини п`ятої статті 74 КК України вона відповідно до частини третьої статті 88 КК України вважається такою, що не має судимості. У разі відсутності кримінальної відповідальності особи не може бути відносно неї обвинувального вироку.

4. На думку позивача, ВРП не врахувала, що після розгляду справи в апеляційній інстанції вирок Млинівського районного суду Рівненської області не ґрунтується на кримінальній відповідальності, від якої звільняється особа, а також він є неповним, оскільки в ньому відсутня санкція, тобто покарання, від якого звільнено. Після апеляційного розгляду, при відсутності кримінальної відповідальності, будучи неповним, вирок не може бути обвинувальним. Тобто повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про те, що вирок від 25 квітня 2016 року вступив у силу є незаконним, оскільки він піддавався змінам, які усувають кримінальну відповідальність і санкцію покарання.

5. Отже, ОСОБА_1 вважає, що в цьому випадку немає обвинувального вироку відносно позивача, оскільки після розгляду в суді апеляційної інстанції вирок не є обвинувальним і вступив у силу частково.

6. Позивач також указав, що не був присутнім під час розгляду у ВРП питання про припинення відставки, оскільки його не було повідомлено про час та дату розгляду цього питання, що є грубим порушенням його законних прав, а також принципів об`єктивності та справедливості, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), через фактичне позбавлення / обмеження неправомірними діями та бездіяльністю істотних прав у процесі прийняття рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 01 травня 2023 рокувідмовив у задоволенні позову.

8. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 158/803/14-к апеляційний суд, надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, не встановив підстав для скасування вироку суду першої інстанції із закриттям кримінального провадження, як і підстав для ухвалення нового вироку. Водночас суд зазначив, що довід прокурора про необхідність звільнення обвинуваченого від призначеного покарання є слушним.

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за вказаною ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 74 КК України звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, проте не звільнено від кримінальної відповідальності на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення відносно позивача.

10. Суд першої інстанції також зазначив, що участь судді на засіданні ВРП при розгляді питання про припинення відставки не передбачена ні Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), ні Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

11. Отже, згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за встановлених обставин у справі, відсутні підстави для визнання протиправним та нечинним рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23, а оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких його прийнято.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

12. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає це рішення несправедливим і незаконним у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

13. На думку скаржника, ні ВРП, ні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не звернули уваги, що станом на 26 грудня 2022 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області був без санкції, тобто без покарання, а отже, на той час, як і на сьогодні, ОСОБА_1 є несудимий.

14. Скаржник указав, що згідно зі статтею 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, тобто якщо особа не судима, то відносно неї немає обвинувального вироку. Також частина третя статті 88 цього Кодексу вказує, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і карність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. ОСОБА_1 зазначив, що вказував на це в судовому засіданні суду першої інстанції та в позовній заяві, що після звільнення його від покарання ухвалою Івано-франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року позивач є несудимим і відносно нього не може бути обвинувального вироку. Проте, на переконання скаржника, цей факт Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив поза увагою.

15. ОСОБА_1 також зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що від покарання згідно із частиною п`ятою статті 47 КК України суд може звільнити особу лише за вироком, тобто доказати вину особи і тоді звільнити. При цьому за ухвалою суду закон не дозволяє цього робити.

16. Скаржник вважає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду безпідставно вказує, що вироком суду ОСОБА_1 був звільнений лише від покарання, хоча згідно з ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року він звільнений і від кримінальної відповідальності.

17. ОСОБА_1 наголосив, що розгляд справи ВРП без його повідомлення й участі є порушенням прав і свобод позивача, гарантованих статтею 55 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, посилання суду першої інстанції на Регламент та Закон № 1798-VIII як основні документи є неправильним, оскільки статті Конституції України мають пряму дію і більшу юридичну силу, ніж інший закон чи Регламент. Особу не можна піддавати позбавленню прав без відповідного повідомлення про те, що відносно неї буде розглядатись справа, в результаті рішення по якій вона позбавляється конституційних прав.

18. Крім того, це є порушенням закріплених у статті 6 Конвенції прав, а саме: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

19. До того ж, будучи відсутнім на засіданні ВРП, ОСОБА_1 не міг заявляти вмотивовані відводи членам ВРП.

20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду й постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

21. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, натомість суд першої інстанції прийняв законне та вмотивоване рішення, яке базується на правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права.

22. ВРП указала, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повністю дотримався вимог, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), об`єктивно, ґрунтовно, всебічно дослідив всі обставини у справі, які мають значення для прийняття законного рішення.

23. На думку ВРП, під час судового засідання ОСОБА_1 мав можливість надавати пояснення у справі, долучати необхідні докази, подавати відповідні клопотання. Відмова ж у задоволенні клопотання позивача, зокрема, «про залучення Наукової ради при Верховному Суді для того, щоб вона надала відповідь, чи є кримінальна відповідальність у цьому випадку» не може вказувати на порушення судом прав та інтересів позивача, тим більше на прийняття незаконного рішення. До того ж питання наявності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України не є проблемним і встановлено вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року.

24. ВРП зауважила, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року було змінено вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок залишено без змін. Водночас, на переконання ВРП, звільнення від покарання ОСОБА_1 на підставі статей 49, 74 КК України не є реабілітуючою обставиною та не говорить про відсутність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

25. ВРП також зазначила, що ні Закон № 1798-VIII, ні Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а отже і Регламент, який регулює процедурні питання здійснення ВРП повноважень, розгляд та прийняття ВРП рішень, не вимагає повідомлення та запрошення судді до ВРП під час розгляду питання про припинення відставки судді у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину.

26. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

Рух апеляційної скарги

27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 990/29/23, а ухвалою від 04 липня 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

29. Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

30. ОСОБА_1 з квітня 1984 року працював народним суддею Ківерцівського районного народного суду Волинської області (Ківерцівського районного суду Волинської області), Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року № 1570-ІІІ обраний безстроково суддею Ківерцівського районного суду Волинської області.

31. Рішенням ВРП від 17 березня 2020 року № 789/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ківерцівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

32. У свою чергу, 27 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368 КК України (у редакції, що діяла на час вчинення злочину) та частиною другою статті 375 КК України.

33. У подальшому вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI, чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень. Указаним вироком ОСОБА_1 за двома іншими епізодами - за частиною другою статті 368 та частиною другою статті 375 КК України - виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.

34. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року зазначений вирок залишено без змін.

35. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

36. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року задоволено подання Рівненського апеляційного суду. Матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною другою статті 375 КК України, направлено на розгляд до Тернопільського апеляційного суду.

37. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI), а саме в одержанні 23 червня 2010 року хабаря в розмірі 3500 гривень, скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. У частині виправдання ОСОБА_1 за двома епізодами - за частиною другою статті 368, за частиною другою статті 375 КК України - у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень вирок залишено без змін.

38. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 , а ухвалою від 31 січня 2020 року закінчено підготовку матеріалів кримінального провадження до касаційного розгляду, касаційний розгляд скарги прокурора призначено на 08 квітня 2020 року.

39. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задоволено частково. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в частині скасування вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI) за епізодом одержання 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати - скасовано і призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

40. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора Прокуратури Волинської області Шумика О. Б. залишено без задоволення. Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. задоволено частково. Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI) за епізодом одержання ним 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_2 у розмірі 3500 грн скасовано, кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження, скасовано. У решті вирок суду залишено без змін.

41. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .

42. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задоволено. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

43. У подальшому до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку статті 34 КПК України надійшло подання Тернопільського апеляційного суду щодо неможливості утворити склад суду в Тернопільському апеляційному суді для судового розгляду апеляційних скарг у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів у судовій палаті з розгляду кримінальних справ.

44. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року подання Тернопільського апеляційного суду задоволено. Матеріали кримінального провадження (справа № 158/803/14-к) щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора Шумика О. Б., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Столярука В. В. на вирок Млинівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року направлено для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду.

45. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

46. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. залишено без задоволення. Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено. Відповідно до частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок суду залишено без змін.

47. У подальшому ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.

48. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року за вказаною скаргою відкрито касаційне провадження.

49. Водночас відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

50. 26 грудня 2022 року до ВРП за вхідним № 5113/0/8-22 надійшло повідомлення Млинівського районного суду Рівненської області про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці ОСОБА_1 , що є підставою для припинення його відставки.

51. Рішенням ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 припинено відставку ОСОБА_1 у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.

52. Вважаючи рішення ВРП від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Щодо судимості апелянта та набрання законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину

53. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

55. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України.

56. На підставі статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

57. Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

58. За змістом частин третьої і четвертої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

59. Суд першої інстанції установив, що рішенням ВРП від 17 березня 2020 року № 789/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ківерцівського районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

60. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також установив, що 27 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368 (у редакції, що діяла на час вчинення злочину) та частиною другою статті 375 КК України.

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 Закону № 1402-VIII відставка судді припиняється в разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.

62. На підставі частини четвертої цієї статті рішення про припинення відставки судді приймається ВРП.

63. Згідно із частиною першою статті 124 Закону № 1402-VIII суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо особи, яка є суддею, негайно повідомляє про це ВРП, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України.

64. Пунктом 16.1 глави 16 Регламенту визначено, що відставка судді припиняється ВРП з підстав, передбачених Законом № 1402-VIII, та в порядку, визначеному цим Регламентом.

65. За змістом пункту 16.4 глави 16 Регламенту ВРП вирішує питання про припинення відставки судді після набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді у відставці за вчинення злочину та після набрання законної сили рішенням суду про визнання судді у відставці безвісно відсутнім або оголошення його померлим.

Після одержання повідомлення суду про набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді у відставці за вчинення умисного злочину чи рішенням про визнання судді у відставці безвісно відсутнім або оголошення його померлим розгляд питання про припинення відставки судді виноситься на чергове засідання ВРП.

66. Питання про припинення відставки судді розглядаються на засіданні ВРП, за результатами якого ВРП приймає відповідне рішення в порядку, визначеному цим Регламентом, що підписується головуючим на засіданні одноособово. Копія рішення ВРП про припинення відставки судді надсилається органу державної влади, який забезпечував виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці (пункт 16.7 глави 16 Регламенту).

67. Таким чином, відставка судді припиняється, зокрема, у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. Питання ж про припинення відставки судді розглядаються на засіданні ВРП, за результатами якого ВРП приймає відповідне рішення.

68. Як установив суд першої інстанції, вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року у справі № 158/803/14-к ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI, чинного на час вчинення злочину) за одержання 23 червня 2010 року хабаря у розмірі 3500 гривень. Вказаним вироком ОСОБА_1 за двома іншими епізодами - за частиною другою статті 368 і частиною другою статті 375 КК України - виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.

69. Указана справа неодноразово переглядалась у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 03 листопада 2022 року: апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Столярука В. В. залишив без задоволення; вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінив; відповідно до частини п`ятої статті 74 КК України звільнив ОСОБА_1 від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності; у решті вирок суду залишив без змін.

70. Відповідно до частини першої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

71. Згідно із частиною другою цієї статті в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

72. На підставі частини п`ятої статті 532 КПК України судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

73. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (частина перша статті 533 КПК України).

74. Таким чином, ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року набрала законної сили з моменту її проголошення, відтак є обов`язковою, зокрема, для органів державної влади, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

75. Суд першої інстанції встановив, що 26 грудня 2022 року від Млинівського районного суду Рівненської області до ВРП надійшло повідомлення про набрання законної сили обвинувальним вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо судді у відставці ОСОБА_1 .

76. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у ВРП були передбачені пунктом 2 частини першої статті 145 Закону № 1402-VIII підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 02 лютого 2023 року № 12/0/15-23 про припинення відставки судді ОСОБА_1 .

77. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що станом на 26 грудня 2022 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області був без санкції, тобто без покарання, а отже, на той час, як і на сьогодні, ОСОБА_1 є несудимий, а також посилання скаржника на норми статті 88 КК України як на підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

78. Відповідно до частини першої статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

79. Згідно із частиною третьою цієї статті особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

80. Таким чином, вказані норми статті 88 КК України регулюють питання наявності, погашення або зняття судимості в засуджених осіб за вироком суду.

81. Разом із цим пункт 2 частини першої статті 145 Закону № 1402-VIII не пов`язує причини припинення відставки суддіз наявністю в судді судимості, а встановлює наслідки набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.

82. Згідно з вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 , зокрема, засуджено за частиною другою статті 368 КК України у редакції Закону № 1508-VIдо покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у державних установах, на строк 3 роки з конфіскацією майна, яке є його власністю.

83. Змінюючи вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року, Івано-Франківський апеляційний суд в ухвалі від 03 листопада 2022 року, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 49 та частину п`яту 74 КК України, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного вироком суду покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

84. Водночас Івано-Франківський апеляційний суд в ухвалі від 03 листопада 2022 року дійшов висновку, що призначене вироком суду першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України і практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

85. При цьому Івано-Франківський апеляційний суд не встановив підстав для скасування вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 рокуіз закриттям кримінального провадження, як і підстав для ухвалення нового вироку.

86. З огляду на викладене обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду ОСОБА_1 звільнено від призначеного вироком суду покарання у зв`язку із закінченням строків давності, проте його не звільнено від кримінальної відповідальності на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення.

87. При цьому необґрунтованими є посилання скаржника на те, що згідно з ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року він звільнений і від кримінальної відповідальності, з огляду на таке.

88. Статтею 49 КК України передбачено підстави для звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

89. Звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.

90. Суд закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності передбачених законом підстав і за обов`язковою згодою обвинуваченого.

91. У тому разі коли обвинувачений заперечує проти закриття провадження з нереабілітуючих підстав, у тому числі за закінченням строків давності, і вимагає ухвалити виправдувальний вирок, суд першої інстанції за наявності для цього підстав визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України. За такими ж правилами особа звільняється від покарання судом апеляційної інстанції.

92. Оскільки на момент апеляційного перегляду провадження минуло 10 років з дня вчинення ОСОБА_1 злочину за частиною другою статті 368 КК України (у редакції Закону № 1508-VI), який є тяжким, суд апеляційної інстанції звільнив ОСОБА_1 згідно із частиною п`ятою статті 74 КК України від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

93. Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 11 травня 2023 року, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.

Щодо розгляду питання ВРП про припинення відставки без повідомлення судді

94. Не є слушними твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що розгляд справи ВРП без його повідомлення й участі є порушенням прав і свобод позивача, гарантованих статтею 55 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а також про те, що посилання суду першої інстанції на Регламент та Закон № 1798-VIII як основні документи є неправильними, оскільки статті Конституції України мають пряму дію і більшу юридичну силу, ніж інший закон чи Регламент, з огляду на таке.

95. Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

96. Отже, зазначена норма передбачає право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто норми відповідного закону мають передбачати право особи захищати свої права, зокрема брати участь у процесі прийняття рішення, яке його стосується.

97. Згідно із частиною п`ятою статті 30 Закону № 1798-VIIIособа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

98. Таким чином, особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання. Водночас таке повідомлення не здійснюється, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні.

99. Проаналізувавши норми законів № 1402-VІІІ, № 1798-VIII та Регламенту, можна дійти висновку, що вони не передбачають здійснення виклику особи, щодо якої є обвинувальний вирок суду за вчинення умисного злочину, який набрав законної сили, для її участі в розгляді питання про припинення відставки судді.

100. До того ж, на переконання Великої Палати Верховного Суду, відсутність необхідності повідомлення особи про засідання ВРП щодо розгляду питання про припинення відставки судді в разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину обґрунтована тим, що встановлені під час розгляду відповідного кримінального провадження фактичні обставини не потребують додаткового з`ясування та/або необхідності встановлення та надання оцінки позиції особи, щодо якої це питання розглядається. Набрання законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину щодо судді позбавляє дискреційних повноважень ВРП, оскільки є безальтернативною підставою для прийняття рішення про припинення його відставки.

101. Водночас Велика Палата Верховного Суду враховує, що на офіційному вебсайті ВРП заздалегідь був розміщений як порядок денний на 02 лютого 2023 року, зокрема про призначення розгляду питання щодо припинення відставки судді ОСОБА_1 (https://hcj.gov.ua/project/poryadok-dennyy-no-8-zasidannya-vyshchoyi-rady-pravosuddya-2-lyutogo-2023-roku), так і результати розгляду питань порядку денного, що свідчить про забезпечення гласності та відкритості інформації щодо питання, яке стосувалось апелянта (що є способом повідомлення особи про зазначений розгляд).

102. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ВРП під час розгляду питання про припинення відставки судді діє не в межах дисциплінарного провадження, а в межах її адміністративних повноважень ухвалювати відповідне рішення про припинення відставки судді. Відповідна процедура була, по суті, позасудовою та односторонньою і не передбачала вирішення «спору» для цілей статті 6 Конвенції. Таким чином, стаття 6 Конвенції не є застосовною до процедури розгляду ВРП питання про припинення відставки судді, чим спростовуються протилежні твердження апелянта.

103. Важливо зауважити, що будь-яке ухвалене ВРП у межах цієї процедури рішення може бути оскаржене в суді, і лише у випадку такого оскарження міг виникнути «спір», який призвів би до застосування статті 6 Конвенції (пункти 79 - 81 рішення ЄСПЛ від 22 липня 2021 року у справі «Гуменюк проти України», заява № 11423/19).

104. Як слідує із матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 скористався правом захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань, визначеним частиною першою статті 55 Конституції України, звернувшись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом. Наведене свідчить про забезпечення та реалізацію права позивача на судовий захист і здійснення судового контролю правомірності оскаржуваного рішення ВРП.

105. Стосовно доводів скаржника про те, що, будучи відсутнім на засіданні ВРП, ОСОБА_1 не міг заявляти вмотивовані відводи членам ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

106. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.

107. Згідно із частиною другою цієї статті за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

108. На підставі частини третьої статті 33 Закону № 1798-VIII головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена ВРП, якому заявлено відвід.

109. За змістом частини четвертої цієї статті відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.

110. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується (частина п`ята статті 33 Закону № 1798-VIII).

111. Таким чином, член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

112. Як установлено матеріалами справи, під час засідання ВРП 02 лютого 2023 року член ВРП ОСОБА_3 подав заяву про самовідвід від розгляду питання щодо припинення відставки судді ОСОБА_1 у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину, яка мотивована тим, що ОСОБА_3 до його призначення членом ВРП публічно інформував суспільство через свою соціальну мережу та ЗМІ про факти, які стали підставою кримінального провадження щодо ОСОБА_1 . Крім того, член ВРП ОСОБА_3 зазначив, що таке інформування не впливає на його об`єктивність та неупередженість при розгляді вказаного питання, водночас у стороннього спостерігача може виникнути сумніви у його неупередженості (а. с. 106).

113. З витягу з протоколу засідання ВРП від 02 лютого 2023 року № 8 убачається, що для вирішення поданої членом ВРП ОСОБА_3 заяви про самовідвід члени ВРП видалились до нарадчої кімнати. Після повернення членів ВРП з нарадчої кімнати головуючий ОСОБА_4 проголосив резолютивну частину ухвали ВРП - відмовити в задоволенні заяви члена ВРП ОСОБА_3 про самовідвід під час розгляду питання про припинення відставки судді ОСОБА_1 у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. Результати голосування: за відмову у задоволенні заяви - 13, проти - 0, не брали участі в голосуванні - 0 (а. с. 39, 40).

114. Таким чином, ВРП при вирішенні питання про припинення відставки судді ОСОБА_1 розглядала заяву члена ВРП ОСОБА_3 про самовідвід під час розгляду вказаного питання та відмовила в задоволенні цієї заяви. Самовідводів від інших членів ВРП під час розгляду питання про припинення відставки судді ОСОБА_1 заявлено не було.

115. Як убачається з указаного протоколу засідання ВРП № 8, питання про припинення відставки судді ОСОБА_1 вирішувалось у такому складі ВРП: голова ВРП ОСОБА_4 , члени ВРП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

116. В судовому засіданні 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 пояснив суду, що серед членів ВРП, які приймали оскаржуване рішення, немає його родичів, відтак немає підстав для відводів членів ВРП із цього приводу.

117. При цьому ОСОБА_1 указав, що мав намір заявити відвід члену ВРП ОСОБА_3 з підстав розповсюдження інформації щодо кримінального провадження щодо судді ОСОБА_1 .

118. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду враховує, що питання щодо відводу вказаного члена ВРП із тих самих підстав вже вирішено ВРП та відмовлено в задоволенні такого.

119. Інших членів ВРП, яким ОСОБА_1 мав наміри заявити відводи, а також підстави таких відводів скаржник в апеляційній скарзі та усних поясненнях не зазначив.

120. Таким чином, доводи скаржника про те, що, будучи відсутнім на засіданні ВРП, ОСОБА_1 не міг заявляти вмотивовані відводи членам ВРП, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач мав намір заявити відвід члену ВРП з підстав, яким ВРП надала оцінку при вирішенні заяви члена ВРП ОСОБА_3 про самовідвід під час розгляду зазначеного питання.

121. Велика Палата Верховного Суду також враховує, що скаржник не навів доводів, які б мала врахувати ВРП при розгляді питання щодо припинення відставки судді ОСОБА_1 та/або які були невідомі ВРП під час розгляду цього питання, а отже, які б могли вплинути на прийняття оскаржуваного рішення.

122. Відсутність повідомлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку про дату, час і місце засідання ВРП з розгляду питання про припинення його відставки у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком за вчинення умисного злочину, з урахуванням викладеного вище, не спростовує правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП.

123. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

125. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

126. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

127. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

128. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. М. Ситнік М. І. Гриців І. В. Ткач Д. А. Гудима О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко Г. Р. Крет Н. В. Шевцова