ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 202/2352/17

провадження № 51-4898км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Ухвалено стягнути із

ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 150 000 грн у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7 , який був особою, що зобов`язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, через нездійснення належного контролю ним за виконанням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки

в ході експлуатації нафтобази Дніпропетровського регіону ТОВ «Восток» 25 червня 2013 року о 08:36 старший товарний оператор ОСОБА_11 під час наливу дизельного палива в автоцистерну автомобіля марки «Сканія», д/з НОМЕР_1 , із причепом, д/з НОМЕР_2 , на ділянці, розташованій у східній частині нафтобази Дніпропетровського регіону підприємства ТОВ «Восток», за адресою: вул. Єсеніна, 24Б, м. Дніпропетровськ, порушив вимоги безпеки ведення технологічних процесів підвищеної небезпеки, у тому числі особистої безпеки, а саме: відбору проб до закінчення наливу нафтопродуктів в автоцистерну; підйому шланга стояка наливу під час наливу нафтопродуктів в автоцистерну; відбору проб з автоцистерни без присутності спостерігача (дублера), які здійснював без використання повного комплекту засобів індивідуального захисту, що призвело до займання дизельного палива в межах першої секції причепа та вибуху з облиттям нафтопродуктами і загорянням його одягу та одягу водія автомобіля марки «Сканія» ОСОБА_12 .

Внаслідок цього, ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у вигляді термічних опіків, а ОСОБА_12 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

На підставі вищевказаного місцевий суд дійшов висновку, що допущені керуючим нафтобазою ТОВ «Восток» ОСОБА_7 порушення спричинили загрозу загибелі людей та настання інших тяжких наслідків у результаті бездіяльності, яка виразилася у невжитті заходів щодо усунення недоліків, виявлених позаплановою перевіркою (акт від 12 червня 2013 року № 29/09-4), зазначених у відповідному приписі, та невжитті належних заходів як керуючим нафтобазою та виконуючим обов`язки з охорони праці, контролю за безпекою виконання технологічних процесів, додержанням вимог безпеки працівниками технологічних процесів та використанням засобів індивідуального і колективного захисту відповідно до вимог з охорони праці, і безпосередньо перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням такої загрози.

Дії засудженого ОСОБА_7 , що виразилися в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що створило загрозу загибелі людей та настання інших тяжких наслідків, місцевий суд кваліфікував за ч. 1 ст. 272 КК.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 змінено в частині формулювання обвинувачення.

Постановлено виключити з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання, що внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7 . ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких останній помер (абз. 9 мотивувальної частини вироку), та було порушено порядок відбору проб старшим товарним оператором ОСОБА_13 , який останній здійснював без присутності спостерігача (дублера).

Суд постановив скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та відмовити в задоволенні цивільного позову.

В іншій частині постановлено вирок суду залишити без змін.

Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах

У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити в повному обсязі цивільний позов потерпілої. Покликається на те, що апеляційний суд позбавив потерпілу можливості реалізувати своє право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. Вказує на неповноту апеляційного розгляду, що призвело до ухвалення помилкового, необґрунтованого та несправедливого судового рішення в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на приписи ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та помилково дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_7 перебував на посаді керуючого нафтобазою ТОВ «Восток» та був у трудових

відносинах із цим товариством, то і відшкодування шкоди покладається на роботодавця - ТОВ «Восток». Крім того, стверджує, що апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, які в сукупності підтверджують завдану потерпілій ОСОБА_8 моральну шкоду. Також, на його думку, апеляційний суд не взяв до уваги відповідних статей ЦК та нормативно-правових актів, які регулюють відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, позбавивши потерпілу права на відшкодування завданої їй моральної шкоди саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду. Стверджує, що судами попередніх інстанцій було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову, а місцевий суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, адже потерпіла ОСОБА_8 зазнала сильних та тривалих душевних страждань внаслідок загибелі її чоловіка

ОСОБА_12 . Стверджує, що оскільки винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, доведено, то саме з нього має бути стягнуто моральну шкоду.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про перегляд судових рішень обох інстанцій. Вказує, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання вимог чинного законодавства, з неповнотою судового розгляду та неправильним дослідженням доказів і невідповідністю висновків суду обставинам справи. Стверджує, що суди обґрунтували винуватість

ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сфальсифікованими доказами. Вважає фактичні дані, які містяться у висновках судових експертиз, недопустимими доказами, оскільки вони ґрунтуються на неналежних документах. Зазначає про незаконне зупинення досудового розслідування стосовно підзахисного, що призвело до звернення з обвинувальним актом до суду поза межами строків досудового розслідування.

Захисник звертає увагу, що під час виділення матеріалів кримінального провадження було порушено норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Наголошує, що постанова прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження не містить відомостей, які саме матеріали стосовно ОСОБА_7 виділяються. Крім того, зазначає, що досудове розслідування розпочато прокурором, який не мав повноважень.

Також вважає, що фактичні дані, що містяться у протоколі огляду від 25 червня

2013 року, недопустимими доказами, адже протокол не підписано ОСОБА_7 . До того ж акцентує, що у протоколі зазначено про вилучення флешнакопичувача

з відеореєстратора, запис якого не відкривався стороні захисту, та, на

переконання захисника, спростовує доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_7 .

Наголошує, що до матеріалів кримінального провадження не долучено речових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку.

Вважає, що суди допустили порушення статей 280, 281, 284 КПК та не врахували, що строк досудового розслідування станом на момент звернення прокурора з обвинувальним актом сплив через те, що досудове розслідування необґрунтовано було зупинено. За твердженням касатора, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам КПК, а вказаний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Щодо цивільного позову потерпілої, то захисник вказує на те, що ОСОБА_8 вже реалізувала своє право на відшкодування шкоди, оскільки відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року з ТОВ «Восток» стягнуто 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_8 . Вважає, що потерпіла намагається отримати подвійне стягнення як від підприємства, так і від ОСОБА_7 , що суперечить приписам закону.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Водночас заперечував щодо задоволення касаційних скарг прокурора та представника потерпілої.

Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи касаційної скарги захисника та заперечував щодо задоволення касаційних скарг представника потерпілої і прокурора.

Прокурор не підтримала доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просила частково задовольнити касаційні скарги представника органу публічного обвинувачення та представника потерпілої.

Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах захисника, представника потерпілої та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).

Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зокрема щодо фальсифікації документів, які підтверджують покладення на керуючого нафтобазою ТОВ «Восток» ОСОБА_7 обов`язків з охорони праці на цьому підприємстві, що, за твердженням захисника, призвело до неправильних висновків судових експертиз, які надалі суди поклали в основу рішення про визнання підзахисного винуватим.

Крім того, захисник у значній частині касаційної скарги наводить перелік доказів, покладених судами в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , надає їм власну оцінку та стверджує про їх недостовірність, що не може бути предметом касаційного розгляду.

Також захисник указує на неповноту судового розгляду.

Тобто він переважно не погоджується з установленими судами фактичними обставинами справи, зазначає про неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність доказів, покладених в основу винуватості підзахисного. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Натомість зазначені захисником доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який погодився з рішенням місцевого суду, зокрема щодо винуватості засудженого, юридичної оцінки дій ОСОБА_7 , з урахуванням внесених змін, щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження.

За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим

є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Водночас положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів

- з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Апеляційний розгляд, як установлено ч. 1 ст. 405 КПК, здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 КПК.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності та обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

За статтею 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Указаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.

Так, суд, розглядаючи кримінальне провадження, зокрема за апеляційною

скаргою сторони захисту, повторно дослідивши висновок комісійної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці від 22 лютого 2016 року № 774-16, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги та виключення з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на те, що внаслідок злочинної недбалості керівника нафтобази ОСОБА_7 . ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а ОСОБА_12 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких помер (абз. 9 мотивувальної частини вироку).

Крім того, колегія суддів погодилася з доводами захисника в тій частині, що відбір проб старшим товарним оператором ОСОБА_13 не здійснювався без присутності спостерігача (дублера), оскільки таким дублером фактично виступав водій ОСОБА_12 , який, як установив апеляційний суд, виконував обов`язки експедитора. У зв`язку з цим ухвалою апеляційного суду також виключено з формулювання обвинувачення порушення ОСОБА_13 порядку відбору проб, внаслідок здійснення відбору без присутності спостерігача (дублера).

Незважаючи на виключення з формулювання обвинувачення вищевказаних посилань, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вказав на те, що саме бездіяльність ОСОБА_7 створила загрозу настання таких наслідків, а безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із цими наслідками мають дії інших осіб, зокрема допущені порушення працівниками нафтобази ТОВ «Восток» - старшим товарним оператором ОСОБА_11 та водієм ОСОБА_12 . Ці порушення призвели до виникнення трагічних подій і перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку.

Колегія суддів, спростовуючи доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 та відкидаючи твердження про те, що він не є суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначила, що винуватість засудженого, за вказаних у вироку обставин, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема фактичними даними, що містяться в показаннях свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які повідомили, що на момент нещасного випадку керуючим нафтобазою був ОСОБА_7 .

Також суд врахував показання свідка ОСОБА_22 , який зазначив, що на початку червня 2013 року було проведено перевірку нафтобази ТОВ «Восток», за її результатами видано акт і припис про заборону експлуатації обладнання. При цьому ОСОБА_22 зазначив, що в ході перевірки виявлено виконання робіт на нафтобазі без спецодягу, порушення заземлення наливного обладнання тощо. За результатами перевірки 12 червня 2013 року було складено акт, який підписав ОСОБА_7 як керівник.

Крім наведених показань, на підтвердження повноважень ОСОБА_7 як керуючого нафтобазою та відповідального за дотримання правил охорони праці (суб`єкта кримінального правопорушення) апеляційний суд послався на ряд письмових доказів, а саме: копію наказу від 17 грудня 2012 року № 135, згідно з яким функції служби охорони праці було покладено на керуючого нафтобазою ОСОБА_7 ; копію наказу від 17 грудня 2012 року № 136, яким визначено коло осіб, відповідальних за безпеку виконання робіт на нафтобазі, контроль за виконанням цього наказу покладено на керуючого нафтобазою ОСОБА_7 ; копію наказу від 10 січня

2013 року № 7/9, за яким відповідальним за протипожежну безпеку на нафтобазі

ТОВ «Восток» було визначено керуючого нафтобазою ОСОБА_7 ; копію посадової інструкції керуючого нафтобазою ТОВ «Восток».

Також колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 272 КК, врахувала фактичні дані, що містяться:

- в акті позапланової перевірки виробничого об`єкта від 12 червня 2013 року

№ 29/09-4, відповідно до якого у присутності керуючого нафтобазою ОСОБА_7 було перевірено дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і встановлено низку порушень вимог законодавства;

- у розпорядженні від 13 червня 2013 року № 2/9-4, згідно з яким у присутності керуючого нафтобазою ОСОБА_7 здійснено перевірку стану промислової безпеки, охорони праці. Під час експлуатації нафтобази ТОВ «Восток», у ході якої виявлено порушення, що створюють загрозу життю працівників;

- у копії акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, за яким встановлено такі порушення керуючим нафтобазою ОСОБА_7 , як: недостатній контроль за дотриманням вимог робітниками трудової та виробничої дисципліни, правил і норм охорони праці; незабезпечення точного дотримання робітниками інструкцій з техніки безпеки.

Також з оскаржуваної ухвали вбачається, що наявність у ОСОБА_7 обов`язків щодо охорони праці на підприємстві встановлена рядом судових експертиз (висновки судових інженерно-технічних експертиз із дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці від 25 грудня 2013 року № 1678-13 та від 23 грудня 2015 року № 4415-14; висновок комісійної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці від 22 лютого 2016 року № 774-16).

Отже, апеляційний суд підтвердив висновки місцевого суду про те, що саме

ОСОБА_7 був відповідальним за охорону праці на цьому підприємстві, а тому є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 272 КК, пославшись насукупність наведених вище доказів, а також на те, що припис на усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту та постанову про адміністративне правопорушення винесено стосовно ОСОБА_7 як відповідального за охорону праці на вказаній нафтобазі й він з ними погодився, поставивши свій підпис.

Крім того, спростовуючи доводи сторони захисту щодо недопустимості експертних висновків через те, що вони зроблені на підставі сфальсифікованих, неналежних документів, у які після нещасного випадку було внесено зміни, внаслідок чого експерти дійшли хибного висновку про те, що ОСОБА_13 допустив порушення, оскільки здійснив відбір проб пального з наливного стояка під час його наливу в автоцистерну, що, на думку захисника, не суперечило чинним на той час інструкціям нафтобази

ТОВ «Восток», а також про те, що експерти не взяли до уваги акт повторної позапланової перевірки від 17 червня 2013 року, згідно з яким, за твердженням захисту, всі порушення, зазначені в акті перевірки від 12 червня 2013 року, були усунені ОСОБА_7 , що привело б до протилежних висновків судових експертиз, апеляційний суд, зокрема послався на фактичні дані, що містяться в Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на нафтобазах

ТОВ «Восток», затвердженої наказом від 26 грудня 2012 року № 138, акті позапланової перевірки від 17 червня 2013 року, висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи від 22 лютого 2016 року № 774-16 та показаннях експертів ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , які, надаючи свідчення в місцевому суді, підтримали цей висновок. При цьому експерт ОСОБА_23 підтвердив, що забороняється відбір проб палива під час його наливу в автоцистерну, що було також встановлено апеляційним судом на підставі безпосереднього аналізу вищевказаної Інструкції від 26 грудня 2012 року

№ 138, яка, як зазначив експерт, не могла суперечити чинному на той час законодавству, приписи якого в першу чергу повинен був виконувати ОСОБА_7 . Експерт також вказав, що статичний розряд відбувся через відсутність заземлення, про що було вказано в первинному акті позапланової перевірки, яким і було встановлено таке порушення. Також цей експерт повідомив суд, що за фактом нещасного випадку порушення зазначені в первинному акті перевірки, підтвердилися, тобто фактично не були усунуті, а тому наданий акт позапланової перевірки від

17 червня 2013 року № 31/09-4 не вплинув би на висновок експертизи, оскільки експертним шляхом було встановлено, що порушення, зафіксовані в акті від 12 червня 2013 року, фактично усунуті не були, що і призвело до нещасного випадку.

У цьому аспекті апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що висновки, викладені в акті позапланової перевірки від 17 червня 2013 року, не мають для суду преюдиційного значення, оскільки обставини про усунення порушень були предметом досудового розслідування та судового розгляду і факт усунення вказаних порушень не підтвердився.

Також апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи захисника про порушення в роботі комісії з розслідування нещасного випадку, вказавши, що наведені твердження є припущенням, оскільки всі суперечності, які виникали під час розгляду кримінального провадження, в тому числі щодо причин настання нещасного випадку, були усунуті під час розгляду судом першої інстанції шляхом безпосереднього дослідження доказів та допиту судових експертів, які стверджували про те, що основною причиною настання нещасного випадку на підприємстві була відсутність належного заземлення, а порушення інших вимог посадових інструкцій та чинного законодавства в цій частині є похідними або такими, що пришвидшили настання нещасного випадку, запобігти якому можливо було лише шляхом виконання всіх приписів, установлених актом позапланової перевірки виробничого об`єкта від

12 червня 2013 року, чого в цьому випадку зроблено не було.

Неспроможними визнано також доводи захисника про незаконне зупинення досудового розслідування та направлення обвинувального акта поза межами строку. При цьому колегія суддів, належним чином обґрунтувавши свою позицію, слушно додала, що сторона захисту, стверджуючи про незаконність зупинення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, не реалізувала свого права та не зверталася до слідчого судді в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК, зі скаргою на постанову про зупинення досудового розслідування.

У цьому аспекті Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо необґрунтованості доводів захисника про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тим паче, що вказана норма поширюється лише на діяння, відомості про які внесено до ЄРДР після введення її в дію.

Стосовно виділення матеріалів досудового розслідування колегія суддів касаційного суду погоджується з апеляційним судом щодо можливості використання як доказів у цьому кримінальному провадженні фактичних даних, що містяться в копіях належним чином завірених документів, достовірності яких суд апеляційної інстанції надав свою оцінку.

Належним чином перевірено доводи захисника щодо відсутності повноважень

у прокурора розпочинати досудове розслідування та вносити відповідні відомості до ЄРДР, а також його твердження про те, що потерпілі були вдягнені у спеціальний одяг, всупереч пред`явленому обвинуваченню. Крім того, надано обґрунтовану оцінку позиції сторони захисту щодо недбалого проведення досудового розслідування.

З висновками апеляційного суду з цих питань, детально описаними в ухвалі, касаційний суд погоджується.

Також неспроможними є доводи захисника про недопустимість як доказів фактичних даних протоколу огляду від 25 червня 2013 року, оскільки протокол не підписаний ОСОБА_7 і містить відомості про вилучення флешнакопичувача з відеореєстратора, запис якого не був відкритий стороні захисту та, на переконання захисника, спростовує доводи сторони обвинувачення.

Зважаючи на те, що суди обох інстанцій не посилалися на фактичні дані, що містяться на флешнакопичувачі з відеореєстратора як на доказ винуватості ОСОБА_7 , вказані вище доводи захисника щодо його невідкриття в порядку ст. 290 КПК не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Крім того, неповнота судового розгляду не є предметом касаційного провадження, як уже зазначав Суд у цій постанові.

Щодо наведення в касаційній скарзі захисника сумнівів у достовірності протоколу огляду місця події, зокрема у зв`язку з відсутністю в ньому підпису ОСОБА_7 , то ці доводи не спростовують факту проведення огляду місця події працівниками правоохоронного органу після нещасного випадку, що стався 25 червня 2013 року на нафтобазі ТОВ «Восток». При цьому захисник не наводить обґрунтованих доводів з посланням на докази, які б могли спростувати результати цієї слідчої дії, а суперечливі показання свідків щодо наявності або відсутності в потерпілих захисного одягу були оцінені в сукупності з іншими доказами.

При цьому твердження захисника про те, що до матеріалів кримінального провадження не долучено низки речових доказів, не спростовують висновків судів обох інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Отже, суд апеляційної інстанції, з дотриманням вимог ст. 337 КПК, ретельно проаналізував та належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, частково дослідивши докази, виключивши ряд посилань з формулювання обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.

Інші доводи захисника, що стосуються оцінки фактичних обставин та дослідження доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.

У касаційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Стосовно доводів касаційних скарг представника потерпілої та прокурора щодо незаконності оскаржуваних судових рішень у частині неправильного вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову

в кримінальному провадженні.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній і резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоди, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою ТОВ «Восток» особою, яка зобов`язана їх дотримувати, а саме керівником нафтобази ОСОБА_7 , який виконував трудові обов`язки на цьому підприємстві, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винуватим.

Зміст ч. 1 ст. 1172 ЦК свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Вищевказаних вимог закону під час розгляду цього провадження апеляційний суд дотримався.

Як убачається з мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, установивши, що шкоду завдано внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в ТОВ «Восток» особою, яка зобов`язана їх дотримувати, а саме керівником нафтобази ОСОБА_7 , який виконував трудові обов`язки на цьому підприємстві, колегія суддів дійшла правильного висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілої та ухвалення рішення про відмову в його задоволенні, оскільки відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій повинно бути стягнуто саме з ТОВ «Восток», щодо чого уже вирішено питання в порядку цивільного судочинства. Так, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від

07 жовтня 2014 року з ТОВ «Восток» ухвалено стягнути 100 000 грн на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на вказане, колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з наведеними вище приписами закону та відповідають судовій практиці Верховного Суду

(див., наприклад, постанову від 14 березня 2019 року у справі № 632/1400/16-к, провадження № 51-8992км18).

У зв`язку з цим Суд вважає неспроможними доводи касаційних скарг представника потерпілої та прокурора щодо недослідження доказів на підтвердження завдання потерпілій моральної шкоди з метою визначення справедливого розміру її відшкодування.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.

Наведені в касаційних скаргах доводи не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять переконливих обґрунтувань, які би давали підстави Верховному Суду безспірно стверджувати, що ці судові рішення постановлено без додержання положень статей 370, 374, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би вели до зміни чи скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 ? без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3