ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/624/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. - головуючий, Розізнана І.В., Петухов М.Г.)

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 (суддя Шніт А.В.)

за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі №906/624/22

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Хорошівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 76775,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог скарги

1. У березні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) звернулося до Господарського суду Житомирської області зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець), в якій просило суд:

- визнати дії державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2023 ВП №71032002 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22 неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця від 16.02.2023 ВП №71032002 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22.

2. Скарга мотивована тим, що відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ПФУ в Житомирській області, яке є боржником за виконавчим документом, має організаційну правову форму - орган державної влади. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України, згідно з п. 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. На переконання ГУ ПФУ в Житомирській області, виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області 09.11.2022 позов задоволено; стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь Житомирського обласного центру зайнятості в особі Хорошівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості (далі - Житомирський обласний центр зайнятості) 76775,15 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю, 2481,00 грн судового збору.

4. На виконання вказаного рішення видано наказ №906/624/22 від 27.01.2023.

5. Стягувач, Житомирський обласний центр зайнятості, звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - Казначейство) про виконання рішення Господарського суду міста Господарського суду Житомирської області 09.11.2022, за яким видано наказ від 27.01.2023.

6. Матеріали справи містять листи Казначейства №04-08-1-06/1877 від 19.03.2021 та №2208/1-21 від 07.09.2021, в яких, за результатами розгляду заяви стягувача, було повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845). Повернення наказу обґрунтовано тим, що боржник - ГУ ПФУ в Житомирській області - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків в Казначействі, а стягувачем за виконавчим документом є державний орган.

7. Казначейство повідомило стягувача, що стягнення коштів на користь Житомирського обласного центру зайнятості через органи Казначейства є неможливим, а примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а обслуговування коштів ГУ ПФУ в Житомирській області здійснюється уповноваженим банком.

8. У зв`язку з викладеним, стягувач звернувся до державного виконавця з заявою щодо примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 у справі №906/624/22, за результатом розгляду якої державний виконавець постановою від 16.02.2023 ВП №71032002 відкрив виконавче провадження.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 в задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовлено.

10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 залишено без змін.

11. Судові рішення мотивовано тим, що заявником не доведено неправомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №71032002 з огляду на відсутність у ГУ ПФУ в Житомирській області відкритих рахунків в органах Казначейства, а тому стягнення боргу правомірно покладається на державного виконавця.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. ГУ ПФУ в Житомирській області (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

13. Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

14. Скаржник з посиланням на ст.ст. 2, 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", вимоги Порядку №845, положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, якою затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення №215), п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (далі - Положення №280), вважає, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу Житомирський обласний центр зайнятості просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області.

16. Житомирський обласний центр зайнятості зазначає, що він отримав листа від Казначейства від 19.03.2021 №04-08-1-1-06/1877, яким зокрема обґрунтовувалось, чому саме Житомирський обласний центр зайнятості не може стягнути кошти з ГУ ПФУ через органи Казначейства. А тому, враховуючи обов`язковість рішення суду на всій території України, а також той факт, що у випадку задоволення касаційної скарги стягувач втратить можливість реального стягнення коштів, що фактично нівелює зміст рішення у справі №906/624/22, стягувач просить рішення господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на дії державного виконавця.

18. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

19. За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

20. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

22. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

23. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

24. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

27. Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

28. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

29. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком №845.

30. У розумінні зазначеного Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

31. Згідно з п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

32. Відповідно до п. 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

33. Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

34. Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (п. 47 Порядку №845).

35. Згідно з п. 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

36. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

37. Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

38. В ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

39. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

40. Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

41. Господарські суди встановили, що боржником за наказом Господарського суду Житомирської області №906/624/22 від 27.01.2023 - є ГУ ПФУ в Житомирській області, яке, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державним органом, на який поширюються вимоги ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

42. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що рішення господарського суду від 09.11.2022 у справі №906/624/22, на невиконання якого позивач посилається як на підставу заявлених вимог підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

43. З огляду на вищенаведене, Верховний Суд вважає помилковим висновок господарських судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження від 16.02.2023 ВП №71032002 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22.

44. Отже, виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства, а відтак наявні правові підстави для задоволення скарги ГУ ПФУ в Житомирській області на дії державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2023 ВП №71032002 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22 неправомірними та скасування постанови державного виконавця від 16.02.2023 ВП №71032002 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22.

45. При цьому Верховний Суд враховує правову позицію з наведеного питання, викладену у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, яка прийнята у подібних правовідносинах.

46. Так, у наведеній постанові Верховний Суд за аналогічних обставин справи, предмета на підстав подання скарги на дії державного виконавця у справі за позовом Дніпровського міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення 25672,70 грн, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства.

47. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №916/2182/14 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії (державне підприємство) до Регіональної служби ветеринарно-санітарного контролю (державний орган) про стягнення суми, за скаргою Регіональної служби ветеринарно-санітарного контролю на дії першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 у справі №916/2182/14.

48. Під час касаційного перегляду у цій справі, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закону України "Про виконавче провадження" і Порядку №845, Верховний Суд України зазначив таке:

49. "Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (у редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС) дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

50. Враховуючи викладене, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

51. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС).

52. Відтак, головний державний виконавець першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ повинен був відмовити ДП "Адміністрація морських портів України" у відкритті виконавчого провадження на підставі зазначеного вище, оскільки виконавчий документ у цій справі має виконуватися виключно органом Казначейства, в якому обслуговується боржник".

53. За результатами перегляду Верховний Суд України у справі №916/2182/14 постановив: скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22.01.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 та ухвалу господарського суду Одеської області від 13.10.2014. Ухвалив нове рішення, яким визнав незаконними дії першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 02.09.2014 ВП №44564796 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 №916/2182/14 про стягнення з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії грошової суми у загальному розмірі 8130,56 грн. Визнав недійсною постанову першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.09.2014 ВП №44564796 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 №916/2182/14.

54. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 08.07.2015 у справі №916/2543/14.

55. При цьому, твердження стягувача про неможливість списання коштів з рахунків боржника за відсутності у вказаному органі державного казначейства рахунків, відкритих боржникові з посиланням на лист Казначейства від 19.03.2021 №04-08-1-1-06/1877, Верховний Суд вважає помилковим.

56. Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі №910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі №910/13057/16) стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (ч. 1 і 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

57. У постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУ ДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

58. При цьому, у наведеній постанові у справі №804/5950/17, Верховний Суд дійшов висновку, що "як свідчить зміст ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" органи місцевого самоврядування не відносяться до суб`єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

59. Отже, у спірних правовідносинах, держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченими Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконання судових рішень відносно органу місцевого самоврядування не регулюється положеннями Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є правильним.

60. Незважаючи на це, у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, ГУ ДКС України в Дніпропетровській області, як територіальний орган ДКС України є встановленою Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів".

61. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваних судових рішень, знайшли своє підтвердження, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

63. Частиною 1 ст. 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

64. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду, ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця та прийняття у справі нового рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця в повному обсязі.

Судові витрати

65. Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

66. З огляду на висновок Верховного Суду про прийняття нового рішення у справі про задоволення скарги на дії державного виконавця, судові витрати, понесені скаржником за подання апеляційної та касаційної скарг на загальну суму 5368,00 грн, у порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на державного виконавця.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 19.04.2023 у справі №906/624/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

4. Визнати дії державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2023 ВП №71032002 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22 неправомірними та скасувати постанову державного виконавця від 16.02.2023 ВП №71032002 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 №906/624/22.

5. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн за подання апеляційної скарги та 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн за подання касаційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк